17 березня в 2013 році відзначається Прощена неділя. Традиційно в цей день прийнято просити прощення у Господа і всіх людей, які оточують людину.
Прощена неділя вважається першим кроком до дотримання Великого посту. Уже в цей день віруючим забороняється вживати в їжу продукти тваринного походження.
Після вічірної служби в храмі відбувається спеціальний обряд прощення, він полягає в тому, що люди просять вибачення один у одного, так як у Великий піст треба вступати з чистою душею.
Прошу і мені вибачити за те, що зумисне, або ненароком образила когось.
Прошу прощения у всех;
друзей, родных и близких...
Просить прощения - не грех,
И сотый раз, не лишний!
Если обидела я ВАС,
Пускай чуть-чуть,немного...
Прошу прощенья в сотый раз -
Простите, ради БОГА!
Простите, милые, меня,
За всё меня простите...
И вам желаю всем,
ДРУЗЬЯ, ПРОЩЕННЫМИ ЖИВИТЕ!
У чому сенс обряду прощення?
Житіє Марії Єгипетської (344, Єгипет — † бл. 421, Зайорданська пустеля, Палестина), розповідає:
«Був у монастирі тому звичай, заради якого Бог привів туди Зосиму. У перший тиждень Великого посту за літургією всі причащалися Пречистого Тіла і Крові Господньої і споживали трохи пісної їжі; потім всі збиралися в церкві, і після старанної уклінної молитви старці прощалися один з одним, і кожен із поклоном просив у ігумена благословення на майбутній подвиг подорожуючого.
Після цього відкривалася монастирська брама, і зі співом псалма "Господь – просвіта моя і Спаситель мій, кого убоюся, Господь - захист життя мого, кого устрашуся» іноки виходили в пустелю і переходили річку Йордан. У монастирі залишалися тільки один або двоє старців, не для охорони майна - вкрасти там було нічого, - але щоб не залишити церкву без богослужіння. Кожен брав з собою трохи їжі, скільки міг і хотів згідно своїм тілесним потребам: один небагато хліба, другий - смокви, хто фініки або мочену у воді пшеницю. Деякі з собою нічого не брали, окрім руб'я на своєму тілі, і харчувалися, коли примушував їх до того голод, травами що зростають в пустелі.
Перейшовши через Йордан, всі розходилися далеко в різні боки і не знали один про одного, як хто постить і трудиться. Якщо хто бачив, що інший йде до нього назустріч, то йшов в інший бік і продовжував своє життя наодинці в постійній молитві, споживаючи в певний час дуже мало їжі. Так ченці проводили весь Великий піст і поверталися в монастир за тиждень до Воскресіння Христового, коли Церква урочисто святкує свято Ваїй. Прийшовши в монастир, ніхто з братії не питав один одного, як він провів час у пустелі і чим займався, маючи свідком одну тільки свою совість. Такий був монастирський статут Йорданського монастиря ».
Так в IV столітті відбувався «чин прощення».
Старці, які цілий рік жили бік обіч, кожний зі своїм складним характером притираючись один до одного і між ними бували всякі непорозуміння, просили взаємного прощення, перед тим як розходилися на подвиг в пустелі. Вони не бачитимуть один одного 40 днів і раптом когось з них розтерзають люті звірі, раптом хтось помре, обпалений сонцем пустелі і це Непрощений не примирений ... Треба йти з очищеним серцем, щоб не було пізно.
А в чому сенс нині цього обряду?
Неприємно і якось дивно, коли після служби деякі ні в чому не винні парафіяни намагаються випросити прощення. Ще й за якимось дивним чином:
«Добра традиція, та дуже незручна для тих, хто свідомо сіє ненависть а смиріння називає ліберастією.
Прощення в цей день здебільшого відбувалося у формі такого діалогу:
— Прости мені!
— Бог простить!
— І в другий раз прости!
— Бог простить!
— І в третій раз прости!
— Бог простить!
Що ж, ДОБРІ люди, простіть і мені, що часом не вистачає смиріння.»
Дивно це якось. Хоч би раз помиритися саме з тим, з ким в серйозній сварці, а не розкланюватися галантерейно ... А вже чути «прости» від людей, з якими рідко навіть перетинаєшся в житті, не те, щоб сваришся - взагалі верх непорозуміння, якщо не сказати...
Потрібно творити цей чин щовечора перед сном, бо ми ж не розходимося на Чотиридесятницю в «пустелю», а завтра знову зустрічаємося. А попросивши прощення докласти зусиль виправити зроблене або сказане неправильно і більше так не чинити.
А то виходить занадто фарисейське.
Пане Володимир я цілком з Вами згоден. І мені також незвично коли зовсім незнайомі між собою люди просять один в одного прощення. Виглядає нещиро і так ніби-то мають на меті в майбутньому зробити один одному зле і зарані прохають за це прощення.
Володимир,
моє питання - папа Франциск їздить на метро, а Кирило Гундяй і той же Філарет мають заводи, машиши, параходи. Хто з ним лицемір і фарисей гордий?
Володимир,
Добре, запитаю ближче - місцевий піп Григорій на пару з сином Юрком мають гешефт поза храмом(торгують горілкою і тютюном), в той час коли ви жодного гешефту не маєте. Хто з вас ближче до Бога?
Володимир, дозволю собі не погодитися з Вами стосовно того, що не варто просити прощення у малознайомих людей, з якими спілкуємося тут, на сайті. По-перше: багато хто з нас знає іншого і в реальному житті. По-друге: буває, що не сприймаючи погляди опонента ми вдаємося до образ, принижень. Ми адресуємо це конкретній людині, хоч і схованій за ніком. То чому ж не можемо попросити у нього публічно вибачення, хоча саме так його кривдили?
Калина,
1. Я не писав про сайт.
2. Людина з якою Ви ведете діалог вже є вам відомою.
3. Якщо Ви, відчуваєте, що когось образили і маєте потребу вибачитись. Прекрасно.
А тепер давайте перенесемо християнську мораль на повсякденність нашого споживацького буття.
Людина вбиває людину, аби заволодіти його майном. Підкуплений убивцею "справедливий" суд виправдовує вбивцю.
А тепер, дорогі християни" поясніть мені, як діяти в цій ситуації убитим горем і Божою несправедливістю матері і рідним вбито?
1. За християнською логікою всепрощення йти до вбивці і просити вибачення!
2. Очікувати на суд Божий небесний в надії, що вбивця колись отримає по заслузі!
...А тим часом, окрилений безкарністю вбивці, з"являється ще один вбивця!
Бо в той час, коли зло мало бути покараним, ти побитій лівій щоці підставив праву...
Бо я не внук Дажбожий, рівний самому Богові, а раб християнського бога...
Котилися і наші козачі
Дурні голови за «Правду»,
За віру христову,
Упивались і чужої і своєї крови!
Тарас Шевченко
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]