У ПОШУКАХ ВІТРУ СИЛИ - 2

 Канівські хлопці Максим Гудим і Костянтин Завадський не зважаючи на мороз і замети провели чотириденний зимовий похід Канівщиною... 

 В заголовок винесено назву найсильнішої книги про Дух і Містику Бучака та всього Трахтемирівського півострова, яка будь-коли була написана. (Див тут: http://royallib.ru/book/aleks_rodin/v_poiskah_vetra_sili.html ). Але її автор, Алекс Родін, належить до покоління 70-80-х, А тут молодняк попер. Удачі!

 Проживають Максим і Костя в Каневі. Кості 21 рік, він студент - здобуває вищу освіту в Київському політехнічному інституті. Максиму - 22. Хлопець закінчив Канівську філію Східноєвропейського уні-верситету економіки і менеджменту, наразі займається власною справою в мережі Інтернет. Екстримальний відпочинок юнаки обрали невипадково - вже не один похід здійснили.

  - Я дуже люблю ходити в туристичні походи, - розповідає Максим. - Захоплення це в мене ще з 13 років, коли почав відвідувати гурток "Екстрим", де й навчили основних знань. Після того часто ходив у походи по Канівському району, кілька разів був у Карпатах та в Криму. Це дуже цікаво - і побачиш багато, і себе випробуєш. Певний час хобі навіть стало моїм основним заняттям - рік я працював керівником гуртків у Канівському міському центрі туризму, краєзнавст-ва, спорту та екскурсій учнів-ської молоді. Однак узимку в похід до цього ще не ходив.

  Натомість друг Максима - Костя вже не вперше вирушає у мандри саме взимку, адже професійно займається альпінізмом. Цей похід був підготовкою до більш складнішої його подорожі - у Карпати.

  Наважившись на таке випробування, хлопці склали маршрут.

  - Канів - Тростянець - Грищенці - Глинча - Бучак - Канів. Маршрут запропонував Костя. Ми в дитинстві ходили тими місцями і вирішили згадати минуле. Я погодився, - пояснює Максим.

  Потім канівські парубки спакували наплічники: взяли намет, теплі спальники, газовий пальник, балон із газом, теплий одяг та продукти і 25 січня ц.р. вирушили у похід.

  Від одного пункту призначення до іншого друзі йшли тільки пішки.

  - Лише один раз добрий дядько підвіз нас у кузові вантажівки, а так всю відстань зміряли ногами, - згадує Максим. - У середньому за день проходили десь 13 км. Увесь маршрут становив близько 40 км. Коли йдеш, то холоду зовсім не відчуваєш -  тепло. А от у наметі вже треба зігрі-ватися. В цьому допомагав гарячий чай, до якого ми додавали вино. Робили собі так званий пунш.

  На ночівлю хлопці зупинялися поблизу села Глинча та двічі ночували біля озера Бучак. Додому повернулися 28 січня ц.р., переповнені новими враженнями та емоціями.

  - Зимовий похід - це зовсім інше, ніж весною чи влітку. Це справжній екстрим! Дуже ва-жкі були рюкзаки, не завжди вдавалося розпалити вогнище, тому ночі були холодні. Найважчим було зранку прокидатися й одягати мокре і холодне взуття, збиратися, складати намет - руки дуже мерзли. Але витримали! Рятували теплі штани на підтяжках, куртка-пухівка, теплі рукавиці, обов'язково хороше взуття і бахіли, - ділиться Максим Гудим і зізнається, що скоріш за все наступного року зважиться повторити пригоду знову.

  Отак, мабуть, і стають справжніми чоловіками - сміливими, загартованими, відважними, з якими не страшно, як то кажуть, "ні в вогонь, ні в воду". Окрім того, до подібних експериментів канівську молодь спонукають і надзвичайно красиві, ще незвідані, місцини нашого рідного краю, які варті того, щоб їх відкривали. Коли одного разу побачиш ці казкові озера та загадкові ліси, з їх ярами та вершинами, низку білих хат на горизонті, обов'язково захочеш повернутися туди знову.

Підготувала Катерина ПРУДКА

"Дніпрова зірка"

http://www.dniprowazirka.com.ua/page.php?c=3841