Кримчанина запакували в психушку за українську мову
21-річного Ігоря Мітрова комісія Керченського військового комісаріату 2010 року направила на тритижневе стаціонарне обстеження у психоневрологічному диспансері. Підставою стало те, що Ігор з лікарями, як і всюди, спілкувався українською мовою. Діагноз — психопатія, неврастенія та розлад особистості. Зараз Мітров навчається в столичному університеті ім. Шевченка на філолога.
— Пішов я на медкомісію у військкомат. Відкосити не хотів, навпаки — пішов, а мене не взяли. Це було після того, як я кинув університет і рік сидів без роботи й без інтересу до всього. Думав, піду хоч в армію, — розповідає Ігор Мітров. П'є чай у квартирі на Подолі, куди з друзями прийшов у гості.
— Повісток не було, я сам пішов до них. Здерли з мене штраф — 34 гривні. Це адміністративне порушення, бо два призови пропустив. Направили на медкомісію. Всіх лікарів пройшов, а з психіатром треба ж говорить. Ставили мені провокаційні запитання про релігію, війну, націоналізм. Заговорив. "И че это вы на украинском?" Сказав їй, що це державна мова в Криму така. Тьотінька зразу: "Это уже поза, это расстройство личности". Я три тижні був у дурці. Сказали, що не годжуся в армію, не можна мене воєнізувати.
Від нього чути тютюновим димом. Працював у Керчі півроку пекарем та археологом, у історико-культурному заповіднику. Розкопував античні городища Панткапей, Тірітака, Парфеній.
— Україномовним мене зробив один тиждень життя в 14 років. Українською говорю з дев'ятого класу. Послали тоді мене зі школи на всеукраїнську олімпіаду з української мови в Суми. Там і почув я вперше живу мову, відмінну від тієї, якою говорили диктори телебачення. Почув якусь альтернативну точку зору на історію. Я не сумнівався, що СРСР — то добре, що весь пострадянський світ об'єднує одна мова, що в нас правильна влада. У Сумах мені відкрили очі.
Ігор доливає окропу в зелений чай. Сідаємо на підлогу. В кімнаті за столом спілкуються півдесятка хлопців та дівчат. Обговорюють туристичне спорядження і стрибки з парашутами.
— Де ти вивчив українську, що аж на олімпіаду послали?— запитую в Ігоря.
— Та я її знав. Вважаю, що її всі люди, в кого працює телевізор і хоч трошки голова, знають, бо вона схожа на російську. Сумський історик Микола Карпенко подарував мені свою книжку "Велика Вітчизняна чи Друга світова?". Прочитав я книжку й почав із тих пір думати. Я після школи на літтворчість до Києва поступив в університет Шевченка. Побачив за рік, що це абсолютно не потрібні кафедра, спеціальність і нікчемні викладачі. Я чекав іншого. Думав, будуть спецкурси, майстер-класи, читання відомих поетів-прозаїків, зустрічі з письменниками. А вийшла фігня нудна. Я це все закинув наприкінці третього семестру.
— У Керчі в мене був український клас, там говорити українською, по ідеї, мали би всі. А розмовляли тільки я, вчителі математики і малювання. Математик Ярослав Грабовський був із Дрогобича. Розповідав про Стуса. Батько вчителя малювання Василя Хімія у списках НКВС був серед ворогів радянської влади. Більше в школі українською — ніхто. А я почав говорити зразу з усіма і з батьками. По поверненні з Сум кажу: "Чуваки, я тиждень жив з україномовними, ще відходжу". Потім вирішив — навіщо від цього відходити? Однокласники сприйняли нормально. Коли ми десь гуляли чи бухали, дехто теж намагався переходити на українську. Батя мене з дому виганяв. Він ярий паклоннік етава ідіатізма радянського. "Мне хохлы дома не нужны", — показував на двері. Мама завжди припиняла ці скандали, але поглядами підтримувала батька. Але коли батя сказав валити з дому, вона за мене заступалася.
Присутні в кімнаті замовкають і прислухаються до нашої розмови.
— Минулої осені два ведевешники дали мені звіздюлєй. 14 жовтня на Покрови я начепив на рукав стрічку жовто-блакитну. Як надавали мені по морді, я плакав не тому, що було боляче і кров текла з усіх дірок. Просто було прикро, що можна бити людей за те, що вони говорять іншою мовою чи мають іншу точку зору.
— А не пішов поголос по Керчі, що є такий парєнь, говорить українською? — запитує 25-річна Наталя Шевчук.
— Якби щоразу, коли мене побили гопники, писали про мене, я б уже був на третьому місці за популярністю — після Януковича і Мазурка, — говорить Ігор.
Живе в університетському гуртожитку. Зустрічається з 20-річною Олександрою Статкевич.
Колись було...Вчителі дозволяли відповідати українською,клас завмирав.На перерві все одно дратували хохлом.Більшість вчителів знали мову,але їм доплачували за викладання сусідньою,Суслова робота.Сьогодні вже уготована дурка.Процес іде.
Поддерживаю 2 первых комента в теме.
А также поддерживаю слова парнишки: " Просто було прикро, що можна бити людей за те, що вони говорять іншою мовою чи мають іншу точку зору." А то развелось быдла.
Побили? Так, негідний вчинок.Прикро за цих молодиків.
Але ж...
Коли в Україні на тебе виливається весь московський бруд, ти навіть у своїй країні, неначе в Московії, - то не кожний витримує моральне й духовне приниження, яке не має меж. Аж до психушки!
Зняття цієї моральної і духовної напруги залежить від вас - тих, хто не може змиритися зі становленням України як національної держави з панівною в ній українською мовою хоча б на державному рівні!
Действительно, "молодикам" дорога - аж до психушки. Отрывок статьи: ""Им было лет 20-25. Начали знакомиться, я ра
ссказывал, что с Луганщины. Говорил по-украински, но сказал, что русский для меня такой же родной. Сразу после этого на меня налетели. Били руками, а когда упал - пинали ногами. Как и кто бил - я не понимал. Точно, что кто-то разнимал. Кто-то кричал: "Бей москаля".
Похоже, Volodymyr их понимает и полагает, что напавшие были духовными людьми тонкой организации, а не чмошниками, воспитаными быдлокультурой как то Лесь Подерев'янський, Орест Лютый и потребителями виршей из разряда "вбий п..." и подогретые пламенными речами Фарион. Немудрено, что "не витримали" "напруги".
Калина, я не пойму, к чему допрос. Разве я что-то говорю плохого про Украину вообще или украинцев? Для меня, по крайней мере, украинцы не есть неполноценной нацией за исключением агрессивных и примитивных психов.
Почему вместо того, чтобы давать больше полезной и хорошей информации, украинских песен (не убогую "песню хохлят") на сайте "свидомые" в порядке вещей хамят и самопиарятся.
Место дебильных виршиков лучше бы выложили, к примеру, фильм "ДНК код нации". О нем сейчас много говорят, но до того ли?
Юля75, "Или, может, обоснуете правидное негодование?" Так. По-перше. Перегляньте створені Вами теми, перегляньте свої коментарі, а потім поговоримо. По-друге. А хіба це не Ви перша вчинили допит jonifer, цікавлячись з чим асоціюється у нього Україна?. То чим же Вам не сподобалося аналогічне запитання до Вас? Ставлячи комусь запитання будьте готові і самі відповідати на них.
Юля75, ніхто Вас ворогом нації не називав. Себе назвали так Ви сама. Просто поясніть, чому таке просте запитання, як "а з чим асоціюється Україна у Вас?" викликало з Вашого боку такий праведний гнів?
Я відповім за Юлю. В очах нормальних психічно людей, як титульної, так і інших національностей, Україна сьогоднішня виглядає досить непрезентабельно, я б навіть сказав, досить ганебно. А засліплені ідеями ІІІ рейху, в інтерпретації містечкових вождьків, люди цього просто не в змозі зрозуміти. І саме в цьому горе України, бо ті, кого совєти називали трудовою інтелігенцією, ті, що формують світогляд наступних поколінь, ставши на сторону фашистів, найбільш небезпечні, адже мають розум, але не знають, як ним користуватися, щоб щось змінити на краще.
Только подошла. Отвечу в 2 словах.
Калина, пересмотри темы, чтобы освежить в памяти, что обо мне говорят" свыдомые".
Страна - это прежде всего не березки или вишнэвий сад, а люди. Так вот, для меня настоящий украинец - это мудрий и "шляхэтный" человек. Чего, к сожалению о многих присутствующих не скажешь.
Злий, повірте - не все в цій країні вирішують "засліплені ідеями третього рейху". Юля 75, повністю з Вами погоджуюсь, що шляхетних, серед присутніх, мало.))
Юль, ты прямь фашистка...
Да скорее ты сама являешься исключением полноценной нации... "Агрессивный и примитивный псих", спрятанный за льстивыми словесами. И это в духовном ценре Украины, так жаждущей возрождения духа предков, которому всячески воспрепятствуют духовные мошенники, предавшие свой народ!
Змінити на краще - це, перш за все, полюбити свій народ і, озброївшись національною ідеєю, старатися зробити все, аби всім в цій країні жилося краще. Без ідеї цього ніколи не досягнути!
Калина, в интернете большинство пользователей общается на "ты". Если кому-то не нравится - говорите, можно и на Вы.
Еще какие-то притензии к "недругу" ?
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
WayBe ГИ ГИ :)) Читайте листа выд підарів:
Направляется уведомление о внесении в «Единый реестр доменных имен, указателей страниц сайтов в сети «Интернет» и сетевых адресов, позволяющи.. [весь] стихотворение о судьбе отечества [3]
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]