«Українська хартія вільної людини»

Ініціативна група «Першого грудня» представила «Українську хартію вільної людини», в якій запропонувала ціннісну відповідь на головні виклики, які постають перед Україною і кожним її громадянином.

До 21-ї річниці референдуму за незалежність Ініціативна група «Першого грудня» оприлюднила «Українську хартію вільної людини». Хартію підписали В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Семен Глузман, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський та Ігор Юхновський.


«Наріжними каменями нашої Хартії є три прості думки:

Перше. Відповідальність за своє життя, а отже, його успіх, добробут і щастя нікому не може бути переданою. Ми самі несемо відповідальність за себе.

Друге. Мораль і духовні цінності не можуть бути відкладеними на завтра. Вони завжди потрібні сьогодні.

Третє. Ми будуємо те, що уявляємо, а отже, від глибини, масштабу і творчого хисту нашої уяви залежить наше майбутнє», — пишуть учасники Ініціативної групи «Першого грудня».

І роблять висновок, що «ми здатні перемогти нинішні загрози і небезпеки».

Тому відомі інтелектуали пропонують 10 орієнтирів — напрямів праці, в яких слід працювати кожному українцеві, аби жити як «вільна людина у вільній країні».

Повний текст «Української хартії вільної людини» — на сайті Ініціативної групи «Першого грудня», тут наводимо основні тези.

1. Бути вільною людиною

Бути вільною людиною — це насамперед означає брати на себе відповідальність. Не можна вимагати від когось виконання його обов’язків, не виконуючи власних.

2. Бути українцем

Потрібно плекати національну гідність. Не треба оцінювати себе крізь уяву інших народів і бути надміру залежними від чужих похвал і образ. Бути українцем означає усвідомлювати свою причетність до України. Не лише мова робить з нас українців, але саме та колосальна енергія, яка походить від особистого зусилля дбати про українську мову. Водночас сучасне поняття української нації виходить за етнічні межі і є явищем політичним, яке стосується й охоплює кожного українського громадянина.

3. Бути активним громадянином

Це — виявляти ініціативу задля добра свого дому, сусідства, місцевої громади чи всієї української спільноти. Слід насамперед усвідомити, що державність і демократія — це не лише політичні, але й духовні цінності. Громадянське суспільство неможливе поза рамками держави.

4. Любити

Нам потрібна докорінна зміна ставлення один до одного. Любити означає бажати ближньому добра. У понятті «любов» ми виокремлюємо національний, соціальний і культурний смисл.

5. Мислити

Для нашого суспільства «мислити» насамперед означає подолати недержавність, вузькість і провінційність колоніального та хуторянського світогляду. Саме в цій площині нам потрібна найважливіша революція. Мислити означає ламати стереотипи. Не варто боятися несподіваності нового. Варто боятися порожнечі й байдужості.

6. Бути господарем

Це подолати рудименти радянського мислення, коли, по суті, принижена та обкрадена людина очікує на соціальну подачку й не ставить перед собою завдання брати участь у житті громади. Господар починається з піклування про прості речі: порядок свого дому, під’їзду чи вулиці. Нам потрібне відновлення стандартів професіоналізму, які катастрофічно деградували майже в кожній сфері.

7. Бути лідером

Бути лідером означає прокладати шлях для інших. Як велика європейська держава, Україна повинна стати регіональним політичним, економічним і культурним лідером.

8. Бути відкритим суспільством

Це означає бути спільнотою, переконаною у великій цінності людського життя і демократичного устрою. Серед нас немає ані людей другого сорту, ані гвинтиків, ані «скалок» на шляху лісорубів.

9. Бути успішною державою

Успіх нашої держави має насамперед полягати у подоланні соціальної відчуженості між людьми. В Україні має бути реалізований базовий принцип: держава не заважає своїм громадянам, створює вільні умови для тих, хто працює, та захищає найбідніших.

10. Бути учасником демократичної спільноти народів

Європейська інтеграція означає для нас не зовнішній, а внутрішній політичний курс.

 Укладачі Хартії наголосили: «Аби стати вільною, людині не треба проводирів. Ані найталановитіші лідери, ані інтелігенція, ані жодна соціальна група не здатні привести людину до щастя і свободи. Справжнім проводирем людини є лиш особисте осмислене зусилля. Це не зробить хтось інший. Це можете зробити лише Ви».

«Ми закликаємо кожного до найскладнішої у нашому житті роботи: не чекати «золотого віку», не падати духом, не ховатися. Наша Хартія — це вибір “бути”. Особистий і колективний», — йдеться у документі.

У презентації та обговоренні «Української хартії вільної людини» на Національному круглому столі взяли участь письменниця Оксана Забужко, головний редактор газети «День» Лариса Івшина, президент Київської школи економіки Павло Шеремета, економіст Михайло Винницький, правник, фахівець із конституційного права Геннадій Друзенко, Надзвичайний і Повноважний Посланник України Данило Лубківський, президент «PRP Group» у країнах СНД Наталя Попович, редактор відділу політики газети «Дзеркало тижня. Україна» Сергій Рахманін, а також відомі політологи, соціологи, журналісти та громадські діячі. Модерував зустріч Юрій Макаров.

«Українська хартія вільної людини» була представлена 8 грудня в Українському домі на Національному круглому столі, присвяченому 21-й річниці референдуму за незалежність України.

Довідка.

Ініціативна група «Першого грудня» створена в 20-у річницю референдуму. До складу групи входять чільні представники національної інтелігенції: В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Семен Глузман, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський. Ініціативна група «Першого грудня» вбачає своєю місією встановлення в країні правил гри, які базуватимуться на загальнолюдських цінностях, і які сьогодні є затребуваними українським суспільством.