Коли я дізнався про війну, яку ти затіяв з сімдесятитрилітньою калікою її дочкою і внуком, я був шокований. Невже ти опустився до такого, невже ти став таким черствим до чужої болі. Чи може ти завжди таким і був. Ти хоч усвідомлюєш, що робиш!!! Мене вкрай дивує позиція першого заступника міського голови Канева Ігоря Олексанровича Ренькаса. Ігоре, ти так рвався на цю посаду. Ти плюнув на власні амбіції, на друзів, з якими програв вибори міського голови. І мало не на колінах приповз під кабінет Ніколенка. Ти мені не раз казав, що прийшов на цю посаду, щоб служити канівській громаді. І все це, що ви творите з Ніколенком, називається службою громаді міста?!
А тепер по суті. По вул. Воровського в Каневі, буд.31, кв1 мешкає хто? Ви добре пам’ятаєте цих людей. Вони десятки разів були у вас на прийомах. Принижувалися, били перед вами поклони. Ви їм обіцяли, дурили, а попросту знущалися і до цього часу знущаєтеся. Невже ви від цього отримуєте задоволення? Отже, йдеться про Кравець Лідію Пантелеймонівну, 1939 року народження, яка має інвалідність першої групи по зору, статус Дитини війни, вихованка «детдома» №1, що був по вул. Кірова, 15 в Черкасах. А ви хоч поцікавилися, чому вона опинилася в »детдоме»? А треба б. Це вам було б корисно, якщо у вас на двох хоч грам є совісті. Батьки її загинули на війні: батько – майор медслужби, мама – військовослужбовець. Не вами її під новий рік з 1960 на 1961 рік її і її чоловікові, який служиву канівській міліції і вже покіний була по цій же вулиці Воровського в будинку 1905 року побудови дана міською владою квартирка на дві кімнати. А чи знаете ви, що Кравці «уступили» одну кімнату сусідам, де було 6 дітей. Хтось із вас на такий подвиг здатний… Ото-то й воно. А чи знаєте ви, що в 1985 році міська влада вирішила в цьому домі провести капітальний ремонт. Підключили воду, газ, навіть кімнатку – веранду прибудували 4х4 метри. Білою цеглою обклали дом. У ті роки влада в Каневі не була така черства до потреб людей. І жила б ця жінка ще 100 років у цій далеко не розкішній квартирці, а вас би не знала, та у лютому (февралі) 2012 р. не з вини жильців сталася аварія. Водопровід перемерз. А коли пригріло сонце, то вода … Для «пущей важності» далі процитую Акт обстеження цього будинку, який підписали І.О. Ренькас, І.В. Диренко, (надзвичайні ситуації, МНС). Д.О Черешнєв (архітектура міста) і начальник водоканалізаційного господарства В.М. Цюкало. Як бачите, цим людям ні ви пане Ніколенко, ні я не можемо не вірити. Ось, що вони написали: «Від пориву підвідної труби центрального водопостачання до квартири відбулося замокання груну під фундаментом будинку внаслідок чого фундамент приміщення кухні просів. Утворився розрив у стінах і стелі кухні. Ширина розкриття тріщини більше 10 сантиметрів, тріщини наскрізні. Бокова стінка приміщення кухні утримується від падіння за рахунок дерева, яке росте поряд з будинком. В будинок вода не подається – відключена. Газовий котел із-за відсутності води непрацює. Мешканці квартири обігріваються електрообігрівачами (акт складено 27.02.2012р, – ред.). При подальшому руйнуванні приміщення кухні можливий порив підвідної газової труби. Без вжиття відповідних упереджувальних заходів існує загроза для подальшого проживання мешканців у будинку. Комісія пропонує «ЖЕК» тріщину запінити морозостійкою монтажкою піною, водоканлізаційному господарству підвести воду до будинку. Мешканцям квартири бути обережними…»
Ось така дика ситуація склалася не з вини мешканців будинку. І це трапилося, наголошую, в кінці лютого, коли була ще зима. Сьогодні на календарі кінець липня. Що за п’ять місяців змінилося? «ЖЕК» таки розібрав стіни кухні. Цегла акуратно складена збоку. І все! Жінка-інвалід по периметру колишньої кухні відгородилася від вулиці простинями. Тут ще умовальник. Тут же стоїть туалет. Жильці квартири перебралися в кімнатку розміром десь 15 кв.м., яка буквально заставлена меблями. Як вони там живуть, ні гніздяться, я так і не зрозумів. Банальне питання, як сплять. Дочка Лідії Пантелеймонівни 47-ми літня жінка спить на одному ліжку з сином, якому 22 роки. Господи прости нас. Вікторе, все це на твоїй совісті, тобі хоч на грам особисто не соромно!!!
Чи може ви з Ренькасом хотіли б більше дізнатися про дочку Лідії Пантелеймонівни Ларису Казимівну Палкіну. Вона 22 роки відслужила у армії. Вона – ветеран афганської війни. Зв’язківкою в Кандагарі служила. Чули, може, про таке місто в Афганістані – Кандагар? Розпитайте афганців, вони вам розкажуть, яке там було пекло. Між іншим, добровольцем пішла в Афган… А може ви чули про затонулий при Союзі підводний атомний човен «Курськ»? Так з дна його патрулювала бригада підводників, яких на флоті називали «бойові плавці». Так очолював цю групу полковник Олексій Олексійович Палкін, чоловік цієї нещасної жінки, над якою ви просто іздіваєтесь. Так от, під час критичної ситуації, коли «плавці» були понад норму у воді і вийшли на берег, останнім вийшов Палкін. Він ступив на землю і помер від розриву серця, надмірного перенавантаження. Був би він живим, чи насмілилися б ви, сцикуни знущатися над його дружиною.
Що вам обом ще сказать:немає у вас ні совісті, ні розуму. Моя чоловіча порада: станьте вдвох і відремонтуйте будинок і квартиру. Великих грошей-затрат для цього не треба. Вибачтеся перед цими заслуженими людьми, пам’яттю їхніх батьків, чоловіків і поремонтуйте. А потім зберіть свої манатки і йдіть з Богом. Не вам керувати містом. Каневом.
Андрій ЗЕЛЕНЕНКО
0
13
