Ми сидимо в одному з кафе м. Канева. Смакуємо кавою, яку в Каневі не вміють готувати. Та мова не про це. Про зустріч, на яку телефоном напросилася ця молода жінка, яку вперше бачу.
- Я втекла з концтабору Так і напишіть, – піднімає вона на мене великі втомлені не по роках очі. -Так вже й з концтабору! Ви подивіться у вікно. Надворі липень, 2012 рік. Все мирно, тихо. Ви хоч уявлення маєте про концентраційний табір? – намагаюся проявити до її тверджень скепсис. - Колись про те чула від дідуся, який пробув у концтаборі у німців два роки, а тепер сама в такому побувала. Маю з чим порівняти. -А чому ви кажете, що втекли. За вами хтось гониться? - Надзіратель з цеху сказав, що сьогодні під вечір прийде до мене в гості. Самі розумієте, що це за гостини… У мене сім’я, діти, чоловік, якого люблю… - Ви б могли настояти на своєму і відмовитися від зустрічі. -А він і не питає, чи хочуть з ними жінки зустрічатися. - І все ж ви могли проявити принциповість. - Були такі. Він надзіратель. Ви знаєте, які він має права над робочими. Начальник цеху не має тих прав. Його найменше зауваження – це вже зняття премії чи частини зарплати. А він зацікавлений прямо, щоб помічати найменші промахи у людини на конвейрі. Заговорив до сусіда- це вже зауваження. Нагнувся на мить – зауваження. Робочий тут – робот. Повинен вісім годин працювати як автомат. Та навіть якщо ви можете працювати бездоганно, він знайде причину, щоб бодай одне зауваження зробити. Все залежить від його настрою, звичок, його тваринних інстинктів, – каже вона, дивлячись у вікно. І звільнитися тут по – людськи не можна. Паспорта не віддають, трудової книжки також. - А як вам вдалося отримати паспорт і трудову? - Ви кажете про принциповість, – зауважила вона, ніби й не почувши мого питання. – Розповім про один випадок, який перевернув все моє уявлення про людську мораль. Була у мене одна подруга. Навіть не подруга, а жінка з якою ми тут і познайомилися. Безробіття нас сюди за руку привело. Вона десь із Кіровоградщини, а я з Прикарпаття. Зійшлися. Розом жили, разом працювали на конвейєрі.Надзіратель у неї влюбився. Домагався з нею спілкування. Вона відмовлялася. Дійшо до того, що він її в цеху не давав передихнути. Одного разу вона захворіла. Її б відлежатися, пігулок попити. Але вона кожного ранку хвора вставала і йшла на роботу. Боялася, що кат позбавить її копійки на шматок хліба. Через кілька днів її стало ще гірше. Вона тут же на конвеєрі знепритомніла. Її як собаку відтягли в сторону. Вона лежала, а надзирателі дивилися, чи не симулює бодай. Коли вона почала синіти і люди вже в голос обуруватися, вони таки викликали з Канева машину «Швидкої допомоги». Її не довезли до лікарні. Померла. А надзиратель, як ходив з нагайкою по цеху,так і ходить. На мене накинув оком… - Ви питали мене про паспорт? Я їм залишила на пам’ять. Паспорт вдома відновлю. - А трудову? - Шкода, звичайно. Але якось буде. Честь і моя гідність дорожче цього. - А чому ви в кінці – кінців вирішили мені все це розповісти? - Мені вас порекомандували місцеві жителі. Казали, що ви напишете правду. - І все ж, для чого все це писати? - Щоб інші знали, що в Канівському районі існує справжній концентраційний табір. - Добре. Правда, я вам нічого не обіцяю. Що ж далі було. -На чому ми зупинилися? -На всесильному наглядачевів, як ви кажете, на надзірателю. – Він тут цар і бог. Всі важелі керування у нього. Здається, що його побоюється і начальник цеху. - А чому ви не поскаржилися в адміністрацію підприємства? - Безполезно. Жалувалися одні. Де вони, ми навіть не знаємо. До платформи автовокзалу підрулив київський автобус. Жінка заспішила. Взяла свою легку сумку і пішла в салон. Я сидів ошелешений і дивився як бавляться на асфальті дикі голуби. Захотілося випити. І не можу відвести погляду від автобуса, в який зайшла ця дивна жінка. Вона всілася і кинула на мене погляд, а потім відкрила вікно і ще раз голосно перепитала:”Ви напишете?”. - Напишу!
Беспокоит судьба тех, кто жаловался в администрацию - Жалувалися одні. Де вони, ми навіть не знаємо .
Неужели и газовая камера там есть, или местной котельни достаточно?
а все ЭТОГО не знают,или там не работают Канивские,или с района?...смешно....не надзиратель виноват,а виноваа ВЛАСТЬ,которая покрывает это предприятие.....скажите СОЦИАЛЬНУЮ УГОДУ между (Рябой) и и РАЙОНОМ,мы когда нибудь услышим,или увидим?...скорее всего НЕТ!!!!...ибо это КОРМУШКА,для зажравшихся чинуш,и аморальных уродов....
А при чому тут соціальна угода? Тема не про соціальну угоду, а про тея, як людина, ледве покинула дане підприємство....
І хто ж там той "надзіратєль"...як же його звати величати?
Если копать глубоко то виновных тут трудно найти и все будет абстрактно. В Каневе живут самом предприниматели-торгаши и им одинаково как там обходятся рабочие на таких предприятиях как Наша Ряба. Я согласен со всем что рассказала эта женщина-аноним. Потому знаю эту работу не со слов. Но чем ей можно помочь?
Я обращался к некоторым партийцам из местной орагизации Свобода что бы она хоть что-то прояснила ситуацию с Нашей Рябой относительно социальных гарантий этого предприятия. Не может быть что бы не было выхода. Но мне сказали что если сам народ молчит, то помочь Свобода ничем не может....
И хотя Свобода как единственная политсила, которая хоть частично еще может отстоять права людей, (хоть делает это крайне редко и инертно), решающее слово должно быть за самими рабочими. А рабочие на Нашей Рябе безмолствуют. Никто и ничто за них проблему эту не решит.
Увы, забрав землю, построив на ней фабрику, поставив на четыре кости местное население с нереальным графиком работы за минимальную зарплату, хозяеа менять что-то не хотят. И, наверное, если народ рабочий там будет молчать, не будут никогда менять.....
Поэтому, я убедился, что последнее слово должно быть за рабочими. А они безмолствуют....И так будет очень долго.
Працівники можуть сказати своє слово тоді, коли буде працювати нормально профспілка....А в нас в районі та й в місті ні на одному підприємстві її фактично немає....є тільки юридично...І та працює на підприємство....
Не буде ніякого толку....
А вся решта "органів", які контролюють хід діяльності підприємства, живе і харчується за їхній рахунок (і ті ж самі правоохоронні і контролюючі органи)...
Хто ж буде вчиняти якісь дії?
А ні хто....(Бабло побеждает зло)...
А кто ж будет профсоюз организовывать? Сама Наша Ряба против себя? Смешно. Профсоюз этой проблеми не решит. Здесь полное игнорирование интересов и прав, а не частичное нарушение.
Так я защо і кажу....Роман....профсоюз зроблений під рябу....Ніхто не полізе в одне місце.....Ну так вирішіть самі....працівники...а я побачу що вийде....
Демократия тут не причем. Как раз ее и мало, если народ в роли быдла молчаливого.
А надеяться, что профсоюз организует Ряба и там будут отстаивать права рабочих - наивно.
Завидую вам, ребята...)
Вам еще только предстоит узнать, как это - РАБОТАТЬ. А то привыкли: главное, прибежать на работу вовремя, а потом в заднице ковырятся с утра до вечера, до обеда борьба с голодом, после обеда со сном...
Все сказане таки правда. Не один раз жителям Степанець приходилось спостерігати картину, коли рябовці з поспіхом зібраними речами,тікали. А їх наздоганяли охоронці і завертали назад.
А знаете, что будет, когда примут новый Трудовой кодекс в том виде, как он сейчас существует?
1. Разрешается 12-часовой рабочий день и 48-часовая рабочая неделя
2. Если вам вовремя не выплати зарплату, в кодексе можно найти ряд объяснений, почему это произошло, и, в итоге, работодатель не будет ничего вам платить за задержку. В то же время, если нанесен убыток сотрудником, то работодатель может определять его размер самостоятельно.
3. Работодатель может контролировать выполнение работником трудовых обязанностей с использованием техсредств, в том числе видеонаблюдения
4. Допускается увольнения работника, несмотря на мотивированный отказ профкома и предупредят вас не за 2 месяца, а за 2 недели.
5. На малых предприятиях (численностью работающих до 20 человек) режим работы может предусматривать занятость в выходные дни, дни государственных и религиозных праздников без компенсации
6. Ночные работы будут оплачиваться всего на 30% больше дневных (сейчас - 50%).
7. Испытательный срок увеличивается с 3 до 6 месяцев, а если сотрудник его не прошел, то, отработав полгода, может быть уволен с минимальной компенсацией от работодателя.
8. Проект предусматривает возможность по соглашению с работником устанавливать отпуск без сохранения заработной платы на срок прекращения работ, что фактически легализует латентную безработицу.
Итак,
ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО УЗАКОНЕНОГО РАБСТВА
Як працюється працівникам на підприємстві, можна легко провірити таким показником, як текучість кадрів.Я напевне не знаю, але мені чомусь здається, що у відділі кадрів "Нашої Ряби" роботи як у гарячому цеху. Може хто просвітить знаючий?
tango, самое интересное, что перечисленные тобой изменения на Западе давно реализованы. Все-все. А о ночных надбавках никто и не слышал.
Также гораздо выше интенсивность труда наемного работника. К примеру, кассир в супермаркете или продавец в магазине на ногах полную смену, стул даже не предусмотрен.
А процедура увольнения, например, программистов с зарплатой за 100 тысяч?
Приходишь на работу - пароль на компьютере сменен, в кубрике появляется отдел кадров с картонной коробкой, дают 20 минут на сборы под пристальным надзором, и остальное общение по почте или телефону.
Правда, по 2-му пункту - ущерб может быть возмещен работником только через суд (чего фактически никогда не бывает ), зарплата должна быть выплачена в полном объеме. Хотя задержки не редкость.
SKI Таки правда, ніяких надбавок за роботу в нічний час немає. Просто там за таку роботу платять більше ніччю ніж вдень. І так по всим остальним пунктам. Непотрібно також забувати що там і зарплата в 10 разів вища ніж в Україні.
tango, а ведь украинские строители давно перестали ездить в Москву на заработки, говорят, нам и в Украине неплохо платят...)
Возвращаясь к теме работы на "Рябе" - работа на конвейере во всем мире самая низкоклассифицируемая и низкооплачиваемая. Обезьянья работа. Понимаю эту "дивну жiнку", которая попала на конвейер после перекладывания бумажек в оффисе, перемежающиеся чаепитиями.
SKI, вот живой пример.
Г. Севастополь, ООО Холдинг Строитель.На всех работных сайтах объявления: Постоянно требуются рабочие.
Люди работают по 12 часов. Платят 4-5 тыс. Все красиво. На бумаге. На руки в неделю выдают гривен по 300-400. Остальное потом. Из месяца в месяц долги по зарплате растут. Люди продолжают работать в надежде, что долги по зарплате выплатят. Задолженность растет. Бег по кругу. Удавка. Многие не выдерживают и просто уходят. Бороться бесполезно.
Это наша реальность. Причем не важно какой флаг при власти. Таких предприятий по стране - не одна сотня.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]