Люди платять, а вовки виють...

В нашій країні як на рівні держави, так і на місцевому рівні про “електорат” чи то пак “людську масу”, як цинічно називають тих, чиї “галочки” хотіли б бачити у виборчих бюлетенях навпроти своїх прізвищ ті, хто рветься до високого крісла, згадують лише незадовго до виборів. Ще місяць-півтора — і зі шпальт періодичних видань, з телеприймачів і білбордів (хоча, з останніх уже посміхаються “добродійники”) ці люди нагадають “електорату” про своє існування. Правда, це буде перед виборами до Верховної ради. Про місцеві вибори й говорити уже не хочеться...

Газета ВІКА №20 (740) ще у липні далекого 2008 року писала про те, як комунальна служба міста не забуває брати гроші з мешканців будинків за обслуговування прибудинкових територій, правда, при цьому “забуваючи” обслуговувати ці самі території. У червні 2011 р. ВІКА №23 у статті “Обслуговуємо те, чого не існує” знову піднімала цю проблему. Пройшов рік, а віз і нині там... Нагадаємо, про що йшлося у згаданій публікації.

Під час прес-конференції, яка відбулась у міського голови 7 червня 2011 року, представнику ЖЕКа було поставлено журналістом питання: “Яким чином ви визначаєте  межі прибудинкової території, яку ви маєте обслуговувати і берете за це зі споживачів гроші, якщо межі прибудинкових територій офіційно в Каневі не визначені? Якщо навколо будинку, скажімо, за 40 метрів від нього росте бур’ян, хто його має викошувати? ЖЕК каже, що це не його робота, бо це за межами прибудинкової території...” На це питання головний інженер ЖЕКа відповів тоді так: “В тарифах прибудинкова територія є, правда,  документально вона не оформлена, але ж на ній роботи проводяться. Зараз ми працюємо над визначенням цих територій і закріпленням їх за будинками”. Зрозумілої відповіді щодо того, хто має косити бур’ян за 40 метрів від будинку журналісти тоді не почули...

З того часу, коли відбувся цей діалог, минуло більше року. Що змінилось в якості обслуговування неіснуючих прибудинкових територій?

Наглядний приклад — перед вами: буквально за кілька метрів від будинку починається височенна бур’янова стіна, яка тягнеться аж до проїжджої частини вулиці Леніна, вулиці, якою в славний Канів приїздять гості. І нікому до цього немає ніякого діла, адже головне в наш час — аби споживач вчасно платив за компослуги. І байдуже, що ці послуги існують лише на папері! Про репутацію міста і його обличчя перед гостями “духовної столиці” говорити не доводиться — керівникам міста з високих крісел видніше...

Валерій РЕВА, газета ВІКА №25, червень 2012