Днями з чемпіонату Європи з гирьового спорту серед ветеранів, що проходив у Керчі, повернулася команда канівських майстрів спорту у складі Миколи Кобелякського, Ігоря Циганка, Іларіона Скляренка і Євгена Науменка. На чотирьох вони привезли десять золотих медалей. Першим на поміст вийшов капітан команди Микола Кобелякський. Коли його знайомі дізналися, що він збирається на чемпіонат, були дуже здивовані, адже знали, що Микола Олександрович «відходить» від інсульту, що він минулого року п’ять місяців пролежав у черкаській лікарні, де йому зробили дві складні операції. А він щоденно вперто тренувався і вірив у перемогу над хворобами. Для зручності тренувань його давній друг і учень Іларіон Скляренко просвердлив гирю і через кожні два тижні досипав всередину по кілограму чавунних кульок. Таким чином збільшувалися навантаження. За наміченим планом заслужений майстер спорту, фанатично відданий улюбленій справі, вийшов на поміст у Керчі. Вигуками його підтримували і канівці, і друзі-спортсмени з інших країн СНД, з котрими багато років брав участь у змаганнях, був суддею змагань. Результат приголомшив – чавунну гирю за одну хвилину підняв 51 раз. Але це був не звичайний підйом. Після інсульту його ліва рука паралізована і практично не діє. Але спортсмен буквально приклеїв її до гирі і, щоб не порушувати правила змагань, піднімав гирю начебто двома руками. Разом з тим гирьовику довелося додатково піднімати ще й вагу лівої руки. Але рекорд відбувся. Цей результат у 51 підйом навіть вищий за офіційний рекорд його титулованого учня Ігоря Циганка (у нього 49 підйомів). Коли Микола Кобелякський відривав пальці лівої руки від ручки гирі, шкіра на пальцях витримала, але ще більше доби на пальцях залишалася фарба з «ґрунтовкою», якими він приклеїв до гирі хвору руку… Натхненний перемогою, спортсмен хотів й далі виступати, але його зупинили друзі і судді: «Другого інсульту нам не треба» – казали. Микола Олександрович піддався – коли тобі за 70, треба слухатися. До речі, паралельно цей результат Миколи Кобелякського зарахували і як перемогу на Міжнародних змаганнях з гирьового спорту імені Михайла Ломоносова. Таким чином канівець отримав ще одну золоту медаль.
Дві золоті медалі виборов Євген Науменко, який виступав у категорії 75 кілограмів. Напередодні європейського чемпіонату колишній призер чемпіонату України провів лише 10 тренувань. Але результат показав чемпіонський – у ривку за три хвилини 18-кілограмову гирю підняв 67 разів. Кращий результат показав і у суперпоштовху за 1 хвилину. Ось що таке справжній майстер спорту!
Усією командою вболівали за багаторічного капітана канівської команди гирьовиків Іларіона Скляренка. Роками він був найсильнішим у світі. Його чудовий ривок у 200 підйомів однією рукою 32-кілограмової гирі протримався до наших днів. Незважаючи на хворобу, Іларіон Арсентійович здивував спортивний світ – на чемпіонаті у Керчі він переміг у трьох номінаціях. До минулорічного звання олімпійського чемпіона з гирьового спорту додалися титули триразового чемпіона Європи.
Як і в минулі роки, на висоті був наймолодший серед ветеранів – 49-річний Ігор Циганок. У поштовху двох гир він за одну хвилину зафіксував 46 підйомів у категорії 100 кілограмів. Цю вагу Ігор набрав штучно, випивши певну кількість води. Чемпіоном Європи цей спортсмен став також у вазі 90 кг і 95 кг. Піднявши у ривку 20-кілограмову гирю 94 рази, він має усі шанси навіть на світове досягнення.
Ця поїздка була досить складною, зважаючи на спеку і стан здоров’я капітана команди Микола Кобелякського та Іларіона Скляренка. Надійною опорою у нелегкій подорожі була справжня чоловіча дружба. Та й спека, як на замовлення, спала.
– З Божою допомогою ми подолали усі труднощі і порадували один одного і наших земляків, наших добродійників, – ділиться Микола Олександрович. – Наша команда вдячна міській і районній владі, зокрема міському голові Віктору Ніколенку і голові райдержадміністрації Олексію Гиці, які допомогли зібрати необхідну суму коштів. Адже нам потрібно було ночувати у Керчі три ночі, а одна номінація коштує 30 євро. Саме єдність канівської громади і влади допомогла поїхати на змагання у травні цього року, і ми прославили своє місто і свою країну на чемпіонаті Європи. Я горджуся своїми вихованцями і щиро дякую нашим добродійникам.
Лариса ЗЕЛЕНЕНКО |