Чернеча гора

Не раз, як царська, так i радянська влада, враховуючи величезний вплив вольнолюбивої поезiї Шевченка на народ, намагались заборонити гiдне вiдзначання його ювiлеїв, досягаючи проте протилежного результату, викликаючи протест проти дiй уряду. Не зважаючи на iмперську сваволлю, Україна пам'ятала свого вiрного сина, який став символом нескореностi українського духу, справжньою нацiональною святинею.

Тарасову гору вважають українською меккою, а до святих мiсць завжди йшли пiшки, тому на макiвку Тарасової гори ведуть високi сходи. Ними в урочистому мовчаннi пiднiмаються до могили Шевченка вдячнi нащадки, шанувальники творчостi поета, прихильники його таланту.

Тарасова гора сьогоднi - культурно - iсторична пам'ятка свiтового значення, державний музей - заповiдник. Вiн включає могилу Шевченка з пам'ятником; лiтературний музей, експозицiя якого знайомить з поетичними й малярськими роботами генiального митця, допомагає збагнути джерела його творчостi; першi пам'ятники на могилi поета, хату з "Тарасовою свiтлицею" - першим народним музеєм Шевченка; архiтектурно - меморiальний комплекс; могилу вiрного xранителя Шевченкової гробницi - Iвана Ядловського, який 50 рокiв доглядав за могилою поета, та заповiдний парк площею 25 га.

На пiвдень i заxiд вiд Тарасової гори на пагорбаx, покраяниx найгустiшою в Європi мережею ярiв, шумлять вiковiчнi, переважно, дубовi i грабовi лiси, якi в цьому районi мають важливе грунтозаxисне i водооxоронне значення. Це - володiння Канiвського державного заповiдника, який є науковою базою Київського державного унiверситету.

Особливiстю Канiвського заповiдника є те, що серед заповiдникiв України тiльки вiн мiститься у зонi лiсостепу, на якiй розташована третина територiї нашої держави. Крiм того, знаxодиться вiн у густозаселеному районi. Порiвняно невелика площа заповiдника - це своєрiднi легенi Канева. Чисте повiтря i вiдповiднi клiматичнi умови, понад 2.000 сонячниx годин на рiк роблять наше мiсто курортною перлиною Поднiпров'я. Канiв розташований на гораx, що порiвняно невисокi: найвища вiдмiтка - 245 м над рiвнем моря, але за морфологiчною будовою це справжнi гори. Тягнуться вони вузькою смугою вздовж правого берега Днiпра майже на 70 км, пiдступаючи бiля Канева до самої води. Утворились вони ще у дольодовиковий перiод в результатi складних геологiчних процесiв. У Х ст. невiдомий автор "Всесвiтньої географiї" назвав їх Руськими горами, а у сучаснiй спецiальнiй лiтературi вони звуться Канiвсько - Мошногiрським кряжем.

Канiвськi гори - скарбниця багатьох корисних копалин: гiпсу, крейди, вапняка, пiсчаникiв, фосфоритiв, каолинових та вогнетривких глин, пiску, бурого залiзняку. Але промислова розробка гiр не ведеться, бо основна їх частина входить до складу заповiдника.

Самобутнiй ландшафт Канiвських гiр - унiкальне явище. Подiбне нашарування гiрських порiд є справжнiм природним "архiвом" для дослiдження цiлих геологiчних перiодiв, а також первiсноi флори i фауни. Три чвертi територiї заповiдника зайнято природним лiсом. У заповiдних лiсах збереглися рiдкiснi та релiктовi рослини. Тваринний свiт налiчує понад 5.000 видiв. Тут ведуться дослiдження за Мiжнародною бiологiчною програмою.

На територiї заповiдника є також кiлька iсторико - археологiчних пам'яток рiзних епох. Серед них Мале й Велике скiфськi городища i Княжа гора, археологiчнi знахiдки з якої стали окрасою музеїв багатьох країн свiту: Англiї, Францiї, Польщi, Росiї. Є природничий музей i в заповiднику. Тут переймає вiдчуття стужавiлих у бутовий камiнь столiть: самих тiльки кiсток викопних тварин у ньому налiчувалось до 10.000 (на жаль, експозицiя дуже постраждала в роки вiйни). Гiрськi вiдклади свiдчать, що в незапам`ятну давнину територiя Канiвщини була дном первiсного моря. Мабуть, клiмат тодi був досить теплий, бо дослiдники виявили залишки пальм i рештки крокодилiв. Знайдено тут i зуби акули-кархародона - страшного хижака, який живе тепер у Середземному морi та в Iндiйському океанi.

На територiї заповiдника знаходиться могила академiка Миколи Федотовича Бiляшiвського - видатного українського археолога, етнографа i органiзатора музейної справи, а в музеї, який мiститься у будиночку, де вiн жив, вiдтворено меморiальну кiмнату вченого.

М.Ф.Бiляшiвський народився в м.Уманi. З дитинства захоплювався збором старожитностей. Навчаючись у 2-й Київськiй гiмназiї, вiдвiдував церковно-археологiчний музей при Братському монастирi, присрастно вивчав експонати, а потiм i сам допомагав їх збирати. Вищу освiту М.Ф.Бiляшiвський здобув на юридичному факультетi Київського унiверситету, але, захопившись iсторiєю, остаточно вирiшив присвятити себе археологiї. Влiтку 1890 року молодий дослiдник вирушає у пiшу розвiдку по правому берегу Днiпра аж до гирла Росi. Виявляє понад Днiпром слiди городищ i поселень, довгi вали i високi кургани. Мiж селами Монастирок i Зарубинцi Бiляшiвський знаходить руїни багатого храму з фресками i рiдкiсними речами, першим обстежує i описує цю пам`ятку для науки. То був лiтописний Зарубський монастир.

Бiля Канева М.Ф.Бiляшiвський виявляє дивовижно багату колекцiю старожитностей на Княжiй горi (вона налiчує понад 5.000 експонатiв i поступається в нашiй країнi лише кiлькостi речей, здобутих на територiї Києва) i доводить, що саме тут знаходилось лiтописне мiсто Родень. Проводячи археологiчнi дослiдження на Канiвщинi, Микола Федотович цiкавиться також етнографiєю, записує народнi перекази, легенди, спогади. У 1894 роцi вiн публiкує "Рассказы крестьян с.Пекарей о Т.Г.Шевченко". М.Ф.Бiляшiвський по праву вважається фундатором першого всеукраїнського музею в Києвi. У 1925 роцi дослiдник проводить розкопки на сусiднiй з Княжою Мар`їнiй горi. А в квiтнi наступного року Канiвська земля, вивченню давнини якої вiн присвятив усе своє життя, прийняла його на вiчний спочинок. Поховали його над Днiпром бiля Княжої гори, як вiн i заповiдав.