Трубадур "рускава міра"

Коментар Адама Міхніка "Росія Пушкіна, Росія Путіна" у "Газеті виборчій" – яскравий приклад того, як бажання бути дотепним може зіграти злий жарт навіть із досвідченим публіцистом:
(http://wyborcza.pl/1,75968,11276505,Rosja_Puszkina__Rosja_Putina.html?fb_ref=su).

Допис закінчується словами: "Я люблю Росію Пушкіна і демократів. Але – повторюю – не потрібно плутати Росію Путіна і Росію Пушкіна".

Не сумніваюсь: пан Міхнік знає, що у 1830–31 роках у Польщі було національно-визвольне повстання проти Російської імперії, яке жорстоко придушили. Польща була поділена на губернії, скасовувався сейм і польське військо, вводилась російська монетна система та інше.

Очевидно, пан Міхнік знає, що Алєксандр Пушкін відгукнувся на ці події двома віршами – "Клеветникам России" (http://ilibrary.ru/text/744/p.1/index.html) та "Бородинская годовщина" (http://ilibrary.ru/text/745/p.1/index.html), які були написані під час осади Варшави, а вийшли друком після її взяття. Ці твори просто палають російським шовінізмом і возвеличують імперіалізм Росії. Ось лише кілька питань "рускава міра" в формулюванні Пушкіна: "Славянские ль ручьи сольются в русском море? Оно ль иссякнет? вот вопрос" і далі – "Иль мало нас? Или от Перми до Тавриды, От финских хладных скал до пламенной Колхиды, От потрясенного Кремля До стен недвижного Китая, Стальной щетиною сверкая, Не встанет русская земля?..".

Саме тому Російська імперія приділяла цим віршам величезне значення. Про це свідчить факт того, що вони разом із віршем Жуковського "Старая песня" були видані окремою книжкою "На взятие Варшавы". Тобто ці поезії стали висловом перемог російської зброї над поляками.

Як писав Чаадаєв у листі до Пушкіна: "Стихотворение к врагам России в особенности изумительно; это я говорю вам. В нем больше мыслей, чем их было высказано и осуществлено за последние сто лет в этой стране" і там само – "Вот, наконец, вы – национальный поэт".

Це не просто похвала Пушкіну-поету, це – визнання Пушкіна тим, хто наново – поетично – сформулював відому доктрину Філофея про "Москву – третій Рим", хто зміг виразити концепцію "рускава міра".

Чаадаєв розумів, що це не просто поезія, а "громадянська", якщо так можна висловитися, позиція Пушкіна. Підтвердженням цього є лист до Вяземського, якому Пушкін пише: "…их надобно задушить и наша медленность мучительна. Для нас мятеж Польши есть дело семейственное, старинная, наследственная распря, мы не можем судить ее по впечатлениям европейским, каков бы ни был впрочем наш образ мыслей…".

І після всього цього Адам Міхнік пише, що Росія Пушкіна і Росія Путіна – це дві різні Росії? Чи блиск слави російського поета засліплює так, що польський публіцист забуває про шовіністичну, й зокрема антипольську – позицію Пушкіна? Чи не зрозуміло, що Пушкін є співцем "рускава міра", який сьогодні проштовхує Путін? Хотілося б побачити, як реагуватимуть польські інтелектуали на "засліплення" Міхніка.

На жаль, в Україні люди, які називають себе патріотами, сприйняли допис Міхніка некритично і бездумно скопіювали на своїх сторінках у соціальних мережах. Можливо, навіть будуть обговорювати на телеефірах.

Ігор Мірошниченко