"По Мюллеру" (скорочено)

По Мюллеру

Макар Макарович.

Мурочка, його жінка.

Текля Никандрівна, теща Макара Макаровича.

                                 Звичайна кімната.

Мурочка. Я за вас виходила не із-за матеріальних вигод. Здоров’я – то найцінніше в житті, найцінніше!

Макар Макарович.

Розумію, серденько, але після обід я звик півгодинки заснути.

Мурочка.

Учора, доки ви не були моїм чоловіком, а я вашою жінкою, ви могли спати хоч із ранку до вечора, а сьогодні – ні одної хвилини, ви розумієте, - ні одної!

Макар Макарович.

Ну, що значить… півгодини!

 Мурочка.

Знову? Та ви неможливі, просто неможливі! Спасибі вам, спасибі, мамо…

Текля Никандрівна.

Спасибі і тобі, доню, спасибі. Дійсно, маю зятя, маю!

Макар Макарович.

Я так звик спати після обід.

Мурочка.

Зараз же вдягайтесь у своє гімнастичне убрання і беріться за Мюллера.

Його система всім світом вважається тепер найліпшою.

Макар Макарович.

Мурочка! Пів… години!..

Мурочка.

Що? Знову? Боже! За кого я пішла? Я вам повірила і занапастила свою долю.

Текля Никандрівна.

Ми вам повірили і занапастили свою долю.

Макар Макарович. (набік).

 Кара Господня!

Мурочка.

Мені ні ваш будинок, ні ваші тисячі непотрібні, я вас, тільки хотіла.

Текля Никандрівна.

Нам ваші будинки і ваші гроші зовсім не потрібні. Ми вас хотіли.

Макар Макарович.

А може, сьогодні, тільки сьогодні! Дозволиш!

Мурочка

Деспот! Ні, я більше не можу у вас оставатись, не можу, не можу! (Надіває шляпку і виходе, обернувшись на півдорозі). Я на пошту мамо. 

Текля Никандрівна.

Мурочка хоче, щоб ви пророблювали всякі викрутаси, їздили, ходили, бігали.

Макар Макарович.

Бігали!!.

Текля Никандрівна.

А як(міняє тон) приємно, коли іде з тобою муж здоровий, красивий і дужий,  а ви (оглядає його) ще нічого…

Макар Макарович.

Знаєте, мамашо, ми б удвох були щасливіші…

                            Дзвінок. Входе парубок із велосипедом.

Парубок.

Ваша пані купила велосипеда і звеліла приставити сюди.

 Макар Макарович.

Це, мабуть, не сюди: у нас ніхто не їздить на велосипедах. (До Теклі Никандрівни) Ви ж… не їздите?

Текля Никандрівна

Я вам поясню, дорогий Макаре Макаровичу. Мурочка вичитала в газетах, що велосипеда, принаймні одного, мусить мати кожна інтелігентна родина. Велосипед – така ж необходима річ для здоров’я, як повітря. (До парубка) Ти можеш йти. І от ми вирішили зробити вам сюрприз…

Макар Макарович.

Я ніколи і змолоду не сідав на велосипед. Хай йому грець.

Текля Никандрівна

Сядете!

Макар Макарович.

Не можу. Не можу.

Текля Никандрівна

Сядете!

Дзвінок.

Текля Никандрівна.

Ах, Мурочка, Мурочка, вже знаю її по дзвінку.

Входить Мурочка.

 Ну що, пророблювали що-небудь по системі Мюллера?

Макар Макарович.

Забалакався з мамою. Знаєш, про те, про се… я зараз, сю хвилину… (Починає щось виробляти).

Мурочка.

Ось я купила найновіших ліків для рощення волосся. Що три години намазуй собі голову, і через рік у тебе буде прекрасна шевелюра.

Давайте сюди голову! (Наливає з пляшки чогось жовтого і маже лисину)

Макар Макарович.

(зітхаючи). Одружився!...

Мурочка

Що ти сказав?

Макар Макарович.

Одружився, кажу, і наче зразу помолодшав…

Мурочка.

Ну, тепер сідай на велосипеда.

Макар Макарович.

На велосипеда?! А може б, я півгодинки заснув попереду?..

Мурочка.

Мучителю! (Сідає в крісло)

Текля Никандрівна.

Гайдамака! (Падає в крісло)

Макар Макарович.

Сідаю, сідаю. (Моститься і падає за велосипедом). Ні, це не знаю що, це Бог зна що…

Мурочка

Запаз підемо в садок і побачимо, як ви лазите на дерева. Це річ необхідна для всякого, хто хоче мати добрі мускули всього тіла. Попереду полізете на грушу. Вона невисока.

Макар Макарович шкутильгаючи виходе.

Текля Никандрівна

Ми ось візьмемось усі за його. Не сьогодні-завтра приїдуть дядя Стьопа і тьотя Саша… Ти знаєш, що я їх запросила до себе?! Будемо жити усі вкупі. Мєблі єсть, треба тільки купити четверо дитячих ліжок.

І дядя, і тьотя мають право на відпочинок.

Мурочка. А я, мамуню, закликала нашого далекого родича, пам’ятаєш? Він теж досить стомився і має право на відпочинок.

Текля Никандрівна

Я розумію тебе, серденько, але чи не занадто рано… Ти знаєш, Макар Макарович…

Мурочка.

Мамо, мамо, що ти?! Хіба можливе минуле? Ніколи, ніколи!.. Я люблю Макара,  а з кузеном у нас (зітхає) осталась лише дружба, свята і чиста.

Мамочко! Підіть у садок та гляньте, чи справді він поліз на грушу, чи, може, вже заснув.

Текля Никандрівна вибігає.

Вбігає перелякана.

Лишенько, лишенько!

Мурочка.

Заснув? Я так і знала. На груші?

Текля Никандрівна.

Де там, де там! Він поліз не на грушу, а на осику і хотів… повіситись.

Німа сцена.