Розшукав в старому домі відомий комплект листівок із видами Канева середини 80-хх. Пам'ятаєте такий?
На обкладинці (стор. 4) зображений досить, як на мене, символічний об'єкт (навіть два), що нагадує про швидкоплинність часу і обмеженість людської пам'яті -- це судно на підводних крилах типу "Восход-2" (проект 352, побудови Феодосійського ФСК "Море"). Точна доля судна "Восход-14" на передному плані поки що не відома, проте, відомо, що його "старші" родичі "Восход-11" та -12 зараз перебувають на херсонському судоремонтному заводі.
На іншому боці обкладинки доволі типовий краєвид Канева, який від сьогоднішнього відрізняється, хіба що, відсутністю будинку по Героїв Дніпра, 35. А от "чортового колеса" на набережній як тоді не було, так і зараз нема (бути воно мало б як раз там, де видно надбудову самохідної баржі). Каруселі на хеленому фундаменті, втім, тут також не видно.
А от хто не змінився за 25 років, так це Шевченко, батько наш, годувальник. Хіба що, плита на першому ярусі кургану із написами про "Ньютонов" і "Фултонов" вчергове змінилася на якийсь більш політкоректний напис.
Районний будинок культури стоїть де стояв. Невдовзі, як було зроблене це фото, його перефарбували у рожевий колір із чудернацькими плямами "під дощ". Автобус ЛАЗ-695 малоймовірно, що був міський рейсовий (в цей час тут панували ЛіАЗи 677 і Ікаруси 260), стоїть на зупинці 2-го (або 3-го) маршруту.
Про автовокзал й площу перед ним і так все усім відомо. Зауважу лише, що приблизно таким цей краєвид залишався до 1996-го року (за вийнятком пари будок праворуч, народжених Перебудовою), після чого почалось інтенсивне освоєння цього місця форс-мажоними силами Ринку.
Старе приміщення 1-ї школи на тлі пам'ятника О. Кошовому прям і не впізнати -- в час зйомки в ньому містився, серед іншого, архів. А от музей народного мистецтва був у Соборі.
Катер заріс навколо деревами, проте, вцілів до нині. Як відомо аборигенам, у цьому місці "купатися заборонено", отже, в 80-ті купались в іншому забороненому місці, між дельтами рік Лимарки і Дунайця. Хто бажає роздивитись цей об'єкт з іншого ракурсу, раджу переглянути кінострічку "Без году неделя" (1982)
.
Довкілля пам'ятника 206-й дивізії на західній околиці сьогодні вже не виглядає так ідилічно через промзону ("нафтобазу"), що вколупали тут у кінці 80-х.
Самітньо виглядає будинок №31 по вул. Г. Дніпра -- його візуальне продовження, Шевченка 47, збудують через якийсь рік. Згодом, перед ним ненадовго з'явиться "Метеор-12".
На підписі до правої фотографії чомусь вказано, що це тільки "Пам'ятник А. П. Гайдару", але ж це й могила письменника ("Які ми раді, що на нашій землі вбило Гайдара", -- наче б то мав сказати, згідно легенди, голова ліплявського колгоспу на якійсь урочистості).
Фото праворуч доволі-таки унікальне: пам'ятника визволителям ще немає, а от доріжки з шестигранної плитки і світильники вже є. Й парк, доречі, вказаний, як "ім. А. П. Гайдара"!
А от і пам'ятник. В цей час ще точно "з музикою" і вогнем.
Музей тут, зауважте, іще із орденом Дружби народів. Хрест, який зараз праворуч від входу -- самий перший пам'ятник на могилі Кобзаря -- ще десь валяється розбитий на задвірках (його в 60-хх роках привіз таємно у Канів із Києва тодішній директор музею Яків Михайлович Данилов, чим, напевно, і врятував для нас). (Шкода, не помістилась на фото ціла колона із 5-ти різнокольорових кіосків, що стояли ліворуч вздовж алейки, і, чомусь, завжди були зачинені).
Панорама з г. "Ганджаріхи" (Гончарихи) на "Намив" загалом подібна до сьогоднішньої. З'явився будиной Г. Дніпра 35. Магазин за дніпробудівською 5-поверхівкою ще продовльчий, №12, а не "Господарка" (чи що воно там зараз). Будіництво іншого житлового будинку на болоті коло 4-ї школи (на місці в правому куту фото), почнеться тільки в 1993-му, та не закінчиться і понині. Не зовсім ясно, що робить плав-кран за роздільною дамбою, втім, дійсно, пам'ятаю, що там він був.
Деталі площі Комсомолу за майже 30 років змінилися відчутно. Проте, вони описані в іншому місці, повторюватись не стану. (Зауважу лиш, що якби була в ті часи веб-камера, то фіксувала б вона, напевно, тільки крону дерева).
"Глечик із тарілками", наче б, "підріс". "Метеорів", нажаль, нема з 1993 року (якщо з'являться знову, то проїзд до Києва коштуватиме коло 200 грн. -- ви готові? "Тоді ми йдемо до вас")
Шкода, в мене виявились не всі листівки із цього набору. Якщо хтось має повний комплект (або аналогічний, скажімо, видання 1988 р.) -- готовий у вас його придбати (або, хоча б, позичити на якийсь час). |