Ще раз про скажених псів

Скажені собаки бувають різні. Найнебезпечнішим видом посеред них є  песиголовці, або по заморському песократи. Вид цей страшний тим, що хоть якось закорінившись так покращує життя всьюму сущому,що скоро  в регіоні залишаються в доброму гуморі лише  ординарні  бродячі  пси, які    вслід за своїми призвідцями аж  скаженіють від того , що всьо в них так ровно.

Отож  кожному звичайному чухонцю, у якого, як відомо, хата завжди скраю,  а край той до того ж  не десь там, а в Новій країні ПР, де  найостанніший песиголовець  тепер вже  проїжджає як голубокровний  хазяїн, не завадить знати  з чого ж трапляється  той сказ.

Сказ, як особливо небезпечне гостре вірусне захворювання,  характеризується враженням центральної нервової системи і летальним кінцем. Передається через укус зі слиною хворої тварини або просто під час обслинювання за наявності ушкоджень шкіри.

Інактивація  вірусу сказу в 5% розчині формаліну настає протягом 5хв., в 1% розчині калію перманганату – за 20хв., в 5% розчині соляної кислоти –за 10хв., в 10% розчині йоду вірус гине за 10хв.

 Лужні розчини руйнують оболонку вірусу сказу, тому промивання рани покусаного  слабим розчином лугу або мильним розчином сприяє інактивації вірусу.

У той же час низькі температури консервують вірус.

Тварина зазвичай заражається внаслідок  укусу хворої тварини  і після тривалого інкубаційного періоду занедужує. Прицьому хвороба найчастіше проявляється у формі буйного сказу, коли недужа тварина в припадку люті кусає  всіх, хто тапляється на її шляху. У слині хворих  тварин вірус сказу присутній у високій концентрації  і легко передається з укусами.

У людей звичайно буває паралітична форма хвороби не пов’язана з агресивністю і перебігає як тупикова інфекція.

Тривалість інкубаційного періоду певною мірою залежить від локалізації укусу (короткий при укусах в обличчя, голову,більш довгий при укусах  ніг та стопи) і найчастіше триває від 10 до 30-40 днів, рідше – до 1 року і більше.

Перші ознаки хвороби виявляються майже завжди в місці укусу. Хворі починають відчувати свербіж, тягнучі і ниючі невралгічні болі за ходом нервових шляхів, найближчих до місця укусу.  Відзначається субфебрильне підвищення температури , симптомокомплекс  тривоги.  Спостерігається нудота збільшується пітливість.  Раптово під впливом якого-небудь подразнення  виникають різні фобії, що супроводжуються, що супроводжуються хворобливими спазмами м’язів глотки. Вдих сильно утруднений, видих поверхневий. Наростає тахікардія, збудженість, з’являються галюцинації , настає стадія паралічів…  

Специфічного лікування сказу в світі не існує. Намагаються лікувати антиарабічним імуноглобуліном в комплексі з реанімаційними заходами, однак ці спроби поки що безуспішні…

Єдиним методом боротьби зі сказом є знищення джерела інфекції. В США, Швейцарії,Канаді, Франції та Німеччині  останнім часом проводять вакцинацію диких тварин.

Попередження захворювання людини після укусу або ослюнення її скаженою твариною здійснюється шляхом  первинної обробки рани мильним розчином, або розчином перманганату калію і припіканням концентрованою  (10%) настойкою йоду.

Щеплення носять не профілактичний, а лікувальний характер і призначаються тільки при укусі скаженими або підозрілими тваринами. На даний час в  українській  аптечно-лікувальній мережі  препарати для їх проведення відсутні.

Дані столітнього періоду вивчення сказу свідчать, що основним джерелом зараження людей (аж до 80-90% випадків) були і залишаються укуси хворих собак  ( в усякому разі в країнах третього світу, оскільки в розвинених  країнах після проведення масових вакцинацій собак проти сказу в     60-80-х роках картина дещо змінилась).

Думайте, чухонці, якщо ще є чим.

З мікробіології за мотивами   http://www.pravda.com.ua/columns/2012/02/15/6958592/  та http://www.kaniv.net/news.php?p=14578