Дивина, та й годі. Для президента ці юнаки, що виступили проти російських військ Муравйова - "загиблі герої". Для Колесніченка більшовицька армія, яка вторглася з Росії, його "співгромадяни", які вступили в "громадянську братовбивчу"
Чергова річниця бою під Крутами, який відбувся 29 січня 1918 року. Подія, ще у тому ж1918 році стала символом боротьби українців. Совєти її замовчували 70 років, як і звірства російських військ Муравйова після захоплення Києва.
Останні 20 років нової історії України ця подія щороку стає полем старої українсько-радянської війни. Цьогоріч вона навіть розділила побратимів по Партії Регіонів. Почесний голова партії і президент Янукович заявив: "Дев'яносто чотири роки тому біля станції Крути відбувся бій, в якому полягли українські юнаки - військові курсанти, студенти та гімназисти. Вони вірили, що захищають ідеали свободи і незалежності України. Ця героїчна та водночас трагічна дата в історії нашої держави завжди буде нагадувати нам про велику відповідальність наставників і командирів за рішення, які вони приймають. Згадаймо нині у молитві душі загиблих героїв". А заступник голови фракції цієї партії Вадим Колесніченко написав протилежне: "Не може факт громадянської братовбивчої війни... стати міфологемою, на якій виховуються майбутні покоління нашої країни. Такий підхід розколює Україну... Трагедія Крут – не той міф, на якому можна будувати майбутнє країни". Дивина, та й годі. Для президента ці юнаки, що виступили проти російських військ Муравйова - "загиблі герої". Для Колесніченка більшовицька армія, яка вторглася з Росії, його "співгромадяни", які вступили в "громадянську братовбивчу". Яка історична шизофренія в рамках партії влади! Голова Партії регіонів прем'єр-міністр Азаров поклав квіти до могили розстріляних більшовиками Муравйова юнаків і відбув молебен, а для заступника керівника фракції Колесніченка – "трагедія Крут – не той міф, на якому можна будувати майбутнє країни". Варто згадати факти історії. Цей бій був один із багатьох епізодів першої російсько-української війни. Провалом закінчилася осіння спроба більшовиків захопити Київ силами 2-го армійського корпусу, який перебував під їхнім контролем. У Вінниці корпус перехопили сили 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського, роззброїли і вислали за межі України.Тоді 25 грудня 1917-го 30-тисячна російська армія під проводом В. Антонова-Овсієнка з Гомеля і Брянська чотирма групами вторглася в Україну. Для підготовки інтервенції було відправлено численний десант російських більшовиків до Харкова, де ті проголосили маріонеткову радянську республіку. Емісари Леніна напередодні вторгнення 11—12 грудня 1917 зорганізували у Харкові так званий I Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів. Тактика російських більшовиків - емісари за підтримки місцевих більшовицьких груп організували заколот ,відомий як Січневе (Арсенальське) повстання, проти УНР, щоб відволікти війська Центральної Ради з фронту і полегшити просування російських більшовицьких підрозділів. Саме під час першої російсько-української війни (з грудня 1917 по квітень 1918 років) і відбувся п'ятигодинний бій під Крутами. А потім три корпуси під керівництвом Муравйова увірвалися в Київ. Зайнявши Лавру, більшовики вчинили там безчинства й насильства: вдиралися до храмів під час богослужінь, трощили, оскверняли святині, били й знущалися з монахів. Був вбитий митрополит Київський Володимир Богоявленський. Радянським комендантом міста був призначений матрос Андрій Полупанов. І хоч населення дотримувалося нейтралітету під час боїв за Київ, а прихильники Центральної Ради відступили, Муравйов влаштував у місті кривавий терор. Він видав наказ, у якому закли?кав нещадно знищувати усіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх "ворогів революції". Три дні у захопленому Києві відбувалися грабежі, насильства, вбивства. Загинуло багато інтелігенції, військовиків та простих городян, за різними даними від 3 до 5 тисяч осіб. Серед жертв більшовицького терору були міністр землеробства Української Народної Республіки Олександр Зарудний, член Центральної Ради Ісак Пугач та багато інших. У ті буремні часи в Києві існувало три владних центри: прибічники Тимчасового уряду в Росії, які гуртувалися навколо штабу Київського військового округу (ті, хто потім стануть "бєлимі"); більшовики ("красні"), які опиралися на зрусифікований пролетаріат; і самостійницькі сили, що гуртувалися навколо Центральної Ради. Очевидно, на будь-які події та процеси того кривавого часу у цих політичних таборів були протилежні погляди й оцінки. Достатньо перечитати "Бєлую гвардію" Міхаїла Булгакова. Населення Києва виявилось цілком байдужим до боротьби між українським та більшовицьким військами. Воно сягало на той час 430 тисяч осіб, з яких до 20 тисяч було військових — солдатів і офіцерів старої російської армії. Проросійськи налаштовані київські кола навіть дещо співчували більшовикам, бо сприймали їх просто як росіян, які прагнуть ліквідувати самостійність українців. Після укладення Берестейського миру (9 лютого 1918) і домовленості з німецьким і австрійським урядами про звільнення України від більшовицької окупації, українські частини під проводом генерала Прісовського і Петлюри, разом з німецькими і австрійськими частинами повели успішні бої на Правобережжі під Житомиром, Бердичевом, Козятином, Бучею і 1 березня 1918-го звільнили Київ. Упродовж березня-квітня німецькі і австрійські війська звільнили Лівобережну Україну, а військові загони отамана Болбочана і Сікевича — Крим і Донеччину. Радянська Росія змушена була визнати умови Берестейського миру і 12 червня 1918-го, підписала з Українською Державою мирну угоду. Але за наказом Леніна частини Червоної армії на чолі з В. Антоновим-Овсієнко, Й. Сталіном і В. Затонським, без оголошення війни, у грудні 1918-го з Курська знову почали наступ на Україну. Друга російсько-українська війна тривала аж до 21 листопада 1920-го. Колесніченко пише: "...у більшості цивілізованих держав свої "патріотичні міфи" побудовані переважно на мотивах боротьби проти іноземних загарбників, що згуртовує націю". Армія більшовицької Росії, з усіма тими Антоновими, Сталіними, Затонськими та Будьонними – це не іноземні загарбники, пане народний депутате України? А бій під Крутами – це саме бій із загарбниками, а не братовбивчий конфлікт. Вже потім після більшовицької агітації серед бідноти, революційного червоного терору та інших відомих методів були пере агітовані війська, сформовані українські Червоні козаки та інші підрозділи робітничо-селянської армії - десь тут може бути складова "громадянської" війни. Але це вже опісля вторгнення. А що ж замість битви під Крутами пропонує святкувати Колесніченко? "...таких прикладів більш ніж достатньо. Тут і боротьба проти польської і німецької окупації(?), захоплення(?) військами Антанти півдня України, героїчна оборона(?) Донецько-Криворізької республіки від кайзерівських військ (залишеної напризволяще після Брестського миру)". Ось і поперла комуністична сутність із цього "патріота". Яка ж це "об'єднавча" роль Донецько-Криворізької республіки?! Після укладення Берестейського миру російські більшовики намагалися не допустити відновлення влади Української Центральної Ради в надзвичайно важливому в економічному і стратегічному відношенні Донецько-Криворізькому регіоні. Лєнін благословив Артема і решту товаришів із РСДРП(б) на цю аферу – саме їм належить теза про принципову відмінність Донецько-Криворізького регіону (Донкривбасу) від решти території України. Саме Артем проголосив необхідність входження Донецько-Криворізького регіону в склад Радянської Росії. Потім РСДРП(б) цю ідею замінила УРСРом. Супер-платформа для патріотизму та об'єднання, товариш Колесніченко! Перебріхування та пересмикування фактів, підтасовка змістів, відверта брехня – фірмовий стиль опусів Колесніченка. Хоча, що ще можна чекати від секретаря комсомолу та інструктора Ялтинського міського комітету Комуністичної партії?! Він же історію, як всі комуністи, як і більшість діючих політиків, вчив по "Краткому курсу истории ВКП(б)". Довідка з російської Вікіпедії каже: " Этот популярный учебник не только определял с конца 1930-х до середины 1950-х годов содержание преподавания и изучение истории ВКП(б), но и оказывал прямое воздействие в целом на историческую науку и историческую пропаганду в СССР в то время, поскольку его концепция, созданная под руководством И. В. Сталина, вышла далеко за рамки собственно истории партии и стала эталоном при освещении отечественной истории XIX—XX веков". От і нині, щоб вкотре заперечити право українців на свою історію, нічого кращого, ніж цитати комуніста Солдатенка в Колесніченка не знайшлося. Яке їхало – таке здибало, каже прислів'ям ненависний народному депутату український народ. Для сучасної путінської Росії, яка насаджує радянську версію історії, ці криваві роки української історії вклалися в цілком однозначний рядок енциклопедії: "Независимая Украинская Народная Республика провозглашена в 1918, завоевана Красной армией в 1920" Краткий энциклопедический словарь — Москва, ООО "Издательство Астрель", 2002. - 1136 с. Завойована, товариш Колесніченко. Завойована!
Завоёвана, панове, и что тут нового? Подставили пацанят, а сами в кусты. Пацаны погибли за идею, поверив взрослым трусам. Но они не герои, они невинно пострадавшие дети. А сволочей, которые их послали на смерть, теперь предлагается записать в герои? Тато, а ну расскажи, как это было на самом деле, ты кругом был, все видел)) Фото вкинь, как в 1917 году Канев под предводительством ВО "Свобода")))... праздновал 1 Мая))))
Опять минусим? И это не понравилось? Вам не угодишь! Кроме "Хай живе Степан Бандера та його жінка Параска!" ... не воспринимаете? Категорично чи принципово?))) С такими подходами, кохані мої, вам точно ничего не светит!
КОКА, Ми вже достатньо за життя надивилися вашого кіна, яке було наповнене брехні та лицемірства! Досить! Наїлися ми ваших казок про красних братішек, які нібито несли нам спасіння, а насправді були звичайними катами-маньяками, які несли смерть! І про це знали Киівські студенти, які не вагаючись свідомо! вийшли на захист молодої республіки далекого 1918. Так, вони програли той бій з чорною московською ордою, але вони завоювали вічність! Тому ми пам’ятаємо їхній подвиг, як приклад безмежної любові до своєї Вітчизни, любові, яка здатна на самопожертву заради інших!
З моменту регістрації на kaniv.net Кока створив 234 теми. Ні одна з них не стосувалася життя канівської громади, канівських проблем чи досягнень. Тільки в трьох темах згадувалось наше місто. Та й то інформацію Кока взяв з інших сайтів. З цього можна зробити висновок: Кока не володіє інформацією про наше місто тому, що не є його мешканцем і на наш сайт заходить тільки щоб напаскудити. Якщо я помиляюсь - доведіть протилежне.
Калина, фраза - "Элементарно, Ватсон!" - просится второй раз...))
Существует простейшее действие - копировать-вставить. Существует гугл.
Иногда трудно определить первоисточник из-за обилия жаждущих быть им , но Вы не теряйтесь - кто из тех, где фраза совпадает на 100% и есть первоисточник.
Насчет зеркала. Не знаю, что Вы подумали, но зеркало - всего лишь инструмент. Видеть существующие вещи.
В тому то і справа, Михалич, що нічого нового немає. Та і бути не може бо історія незмінна на відміну від її оцінок.
Мінін з Пожарським - 100% герої.Певно з тої причини що росіяни, перемогли та залишились живими.
А хлопці під Крутами програли свій бій. Відтак - гівно собаче. Певно тому що українці, померли та програли.
Даже в оцих оцінках нічого нового. Так було завжди за часів СРСР обо повне мовчання або гівно все що не КПРС чи не російське.
Такі самі оцінки отримуємо з боку російських офіційних істориків, обивателів, діячів пропаганди з будь якого історичного факту який не вписується в ту історичну концепцію яку вони нам навязують.
УПА- гівно.
Мазепа-гівно,
Мова- гівно,
Література- гівно,
Хмельницький - ляля.
29 січня 2012 року Україна вшановувала подвиг 300 юнаків, що вогнем і кров'ю зупиняли більшовицькі орди з азійсько-варварським обличчям на їхньому шляху до Києва.
Українці шанують цей подвиг без огляду на те, що великого стратегічного значення він, на жаль, не мав і не міг мати. Є в історії та у житті випадки, коли вчинок перевершує результат. Подвиг крутянців – перевершив результат, він є універсальним та всеохопним нагадуванням і взірцем для українців про військову Честь, національну Гордість та власний Обов'язок.
Ми, патріотична та націоналістична молодь, усвідомлюючи себе спадкоємцями боротьби за Волю та Велич України усіх поколінь – від князя Святослава і козаків Гонти і Залізняка, від холодноярців до воїнів УПА, розуміючи, що крутянці є нашими вічними однолітками і водночас є нашими попередниками у відстоюванні національних українських інтересів – мусимо не лише гідно вшановувати їхню пам'ять, а й з честю підтримувати їхню справу збройної боротьби проти всіх окупантів згідно з власним обов'язком. Невід'ємним елементом у наслідуванні Чину та Ідеї крутянців для нас є також розуміння причин їхньої загибелі. Відповідь на це запитання може дати розуміння істинного стану речей та встановлення ідентифікації за системою "хто ворог, а хто друг".
Ми знаємо, що нашим другом, союзником та побратимом є будь-який чесний українець, що не живе визиском інших, що протистоїть чужинській ідеї суспільного поділу на пана та холопа, що понад усе прагне соціальної, національної та історичної справедливості в Україні для українців.
Відтак ми усвідомлюємо, що нашим ворогом є чужинець або зрадник і колабораціоніст, що експлуатує та паразитує на робітниках, селянах та підприємцях, цілком інфікований ідею постійного визиску та ґешефту, одержимий маніакальною ідеєю вивищуватися над українцями за допомогою майна та капіталу, нажитого за рахунок злочинної діяльності. Ворог наш – це елемент, одиниця і водночас уся система, що поділяє суспільство за соціальними класами, водночас знищуючи національний дух, таким чином вбиваючи етнос культурно, духовно, політично та економічно.
Такий же поділ був і на початку ХХ століття. Ті же друзі. І ті же вороги. Ворогами наших однолітків-крутянців були ліберали, що не маючи політичної та власної волі нагодилися стати до керма молодої держави – Української Народної Республіки. Обеззброївши українців, зруйнувавши військо, що лише утворювалося на початках, вони прирекли Україну до кількох десятиліть страждань і кривавої боротьби, очевидність якої було видно зважаючи на азійсько-варварську загрозу, що наступала із боку Москви. Кинути три сотні юнаків-кадетів на захист Києва проти п'ятитисячного сатанинського війська під криваво-червоною зіркою, а самим втікти за кордон і писати мемуари про те, як не вдалося побудувати і утримати державу – ось така ціна лібералів сто років тому і до сьогодні. Повне нехтування потребою захисту національних інтересів, навіть більше того – цілковите нерозуміння, незнання цих інтересів – те, що вирізняє псевдопатріотів та лібералів в усі часи. Перед лицем зовнішньої загрози, зовнішнього ворога – ліберали – грушевські та вінниченки стали ворогом внутрішнім, оскільки не бажаючи змінювати систему суспільно-економічних відносин, прагнучи лише до косметичного її прикрашення, нехтуючи історичною потребою здійснювати прогрес – вони протиставили себе цілій нації, яка потребувала революційних, прогресивних змін. Відтак кров крутянців виявилася на руках лібералів.
Сьогодні ті ж ліберали є такими ж внутрішніми ворогами нації, як і всілякі відверто промосковські або чужинські сили – зовнішніми ворогами. Але сьогодні ліберали ведуть практично неприховану та реакційну боротьбу проти творення соціальної та національної революції, вдаючись подекуди ще до більш жорстких методів, ніж їхні безхребетні попередники. Підступи, підкилимні ігри з владою, щоб самим стати владою у суспільстві де панує визиск і гегемонія грошей, провокації та удари в спину – далеко не повний перелік того, що використовують ліберали проти національних, прогресивних сил.
Проте ми ніколи не забудемо нашого покликання, не зійдемо з шляху, не знехтуємо нашим обов'язком перед нашими попередниками – борцями за українську Україну, за Україну без пана та холопа. Ми не дозволимо лібералам знову затуманити голови українцям, домовитися із відверто антинародною клікою та знищувати нашу націю та нашу державу. Кров бандерівців, упівців, січових стрільців, крутянців, холодноярців, козаків та княжих дружинників завжди нагадуватиме нам, де шукати друзів і як вчиняти з ворогами.
Слава Нації! Слава Героям!
Юрій Ботнар
Заступник голови Черкаської обласної організації ВО "Свобода" з питань молодіжної політики,
голова Уманської міської організації ВО "Свобода",
голова Черкаського обласного осередку ВМГО "Сокіл"
Вот тебя, clipper, клинит - гивно та гивно) Без этого что имеешь сказать?)) Ладно, скажу я . Из всего, попавшего под твою не лестную оценку)) - мова прекрасная, певучая, наверное одна из лучших на земле, литература - супер, в большинстве своём включая чудную поэзию и искреннюю, проникающую в душу прозу! Это о классиках. А то пытался читать Андруховича...) Мазепу и Хмельницкого может судить только Бог.И к УПА и к КПСС отношусь одинаково - просто не воспринимаю. Убитых под Крутами детей очень жалею, но... какие они герои? Они жертвы негодяев, мнящих себя политиками. Что ты мне предъявляешь? Пишу на русском? Да, я так хочу. Захочу - буду писать по украински или на фарси, это преступление? Перед кем? Перед нацией? Так я ее сын (не блудный), просто ...у кожного своя доля... Вам, националистам, нужны друзья, а вы повсюду ищете врагов.
Volodymyr, да все дело в том, что не нужно делить людей на "зайд - украинофобив" и... им противоположных. Или вы тоже по Сталину - кто не с нами, тот против нас? Результат известен всем.
Михалыч странные у тебя рассуждения, страну никто не делит, но что поделать если есть в стране "зайды" то есть "население" и есть украинцы патриоты.От этого факта никуда не дется, только благодаря "зайдам" мы имеем "президентом" обыкновенного бандита.
Убитых под Крутами детей очень жалею, но... какие они герои? Они жертвы негодяев, мнящих себя политиками.====== Нет они не жертвы, потому что добровольно положили свои жизни ради Украины, Их будут помнить в веках, не многие этого могут достичь.
Та в тім то й річ: "И к УПА и к КПСС отношусь одинаково - просто не воспринимаю". А ось КПСС так не думало.
І при бездіяльності лібералів 300 юних душ наклали своїми головами. Полягли й за них, безхребетних. І за нас, безхребетних. Уявляю, яка би це була зараз українська нація, якби у 18-му проти лєнінських банд Муравйова вийшло не 300 юнаків, а вся Україна! Сьогодні ми були б у першій - поряд з Німеччиною, Францією і т.п. - п"ятірці-десятці світу. А так ми лише стаємо на той шлях, який торували ті 300. Невже не зрозуміло, що сила України в моноліті української нації. І українська мова - одна зі складових цього моноліту. Ніщо так не об"єднує людей, як мова. Це прекрасно - говорити на фарсі! Але ні фарсі, ні англійська, і ні російська ніколи не об"єднають українську націю.
Найбільше націю об"єднує дух предків, який нерозривно присутній у нас на генетичному рівні. І саме він підсвідомо керує нашими вчинками, заставляє нас обєднуватись, бути сильними.
Хотелось бы поправить выступающего на одном из видео. На киев наступали банды мародёров Муравйова, а не Крайова, да и не смогли их остановить 300 неопытных молодых людей, но подвиг их останется в сердцах народа Украины.
Volodymyr, историю не переписать. Было, как было!И мова и дух предков, ты прав... Но не это из населения сделает нацию. И пока вы с Гайдамакой этого не поймете, в масштабах страны, ничего путевого не добьетесь.
Как я понимаю, настоящий патриот должен разговаривать только прокламациями. Способность воспринимать факты и вести дискуссию категорически не приветствуется.
Націю цементує дух. А дух що - Бог. Бог - Космос, Всесвітній Розум, називайте як хочете. Через Бога (Космос, Розум) сформувалася хліборобська нація, постала держава, керована Священним Духом предків, який висунув мету, на чолі якої поставив національну ідею. Відхилення від мети породжує катаклізми, які виливаються в переписування історії через зміну духовної складової... Так що тут прокламації ні до чого. А до того, що ми одну й ту саму історію, одні й ті самі події і факти трактуємо по-різному. Це допустимо, якщо їх спостерігати з різних точок, але ж ми спостерігаємо з однієї точки!
SKI
Как я понимаю, настоящий патриот должен разговаривать только прокламациями. Способность воспринимать факты и вести дискуссию категорически не приветствуется.
Толінг банальний, побутовий. Це на порядок нижче за ваш, Скай, рівень.
Зменьшили зарплату? Криза. Що ще мона сказати.
Ні не преревели, мо тільки спробували. Проте ніхто і ніщо не заважає вам особисто обговорювати героїчний вчинок юнаків під Крутами. Проте якщо ви маєте на меті довести що це саме героїчний вчинок опонентам кшалту Михалича чи Скай
то майте на увазі що ваше починання не має перспектив.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]