До приходу Нового року більшість із нас готується заздалегідь. Всі незвершені мрії та надії покладаються на наступний рік, який, як віщують барвисті гороскопи, для когось виявиться вдалим у коханні або в роботі, для когось буде добрий на починання або на подорожі.
Свята летять, і ми проводжаємо Старий Рік, зустрічаємо Новий!
Викликає здивування те, що поряд з такими рослинами як дуб, верба, калина в традиційній українській обрядовості ялинці не знайшлося місця. Згадані дуб, верба та калина, виконували в житті селянина подвійні функції. Це відбилося і в народних прислів'ях та приказках. І стало причиною їхньої символізації. Яку ж цінність становила ялинка для селянина? Деревина не для обігріву, шишки неїстівні. У древніх слов'ян ялина символізувала смерть. В російській мові є вислів «елки-палки», що має значення прихованої лайки. Саме це дерево ставили на шинок.
Про ялинку в народній творчості українців згадується мало. І не дивно, батьківщиною дерева є північні широти, які були заселені арктичними народами. Для них була характерна інша форма культури, чужа українським хліборобам. Українці ж здавна мали свій священний атрибут.
Сьогодні на різвяні свята часто чути такі вітання: «Зі святками будьте здорові!». У давнину ж старі люди казали: «Будьте здорові з святами, з Дідухом, з святим Різдвом!»
Корені цього звичаю сягають до-християнських часів, коли предки нашого народу розвинули найвищу хліборобську цивілізацію. Що ж означає Дідух?
Дідух - це безперечно Прадід, перший предок народу, сама назва про це свідчить. Етимологія слова є чисто українською. Є подібні до нього іменники в живій українській мові, наприклад - старух, татух. Старух - той що є татом для багатьох, татух - дуже старий дід.
Дідух бере своє життя із сивої давнини - з часів, коли наші предки за верховного бога мали Сварога, пошановували його дружину Коляду, коли зимової пори відзначали народження Сонця, свято Місяця та Води. На думку Олега Смоляка, професора Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Дідух виконує, зокрема, й сакральну функцію. Адже наші давні попередники вважали, що саме у час таких великих свят духи предків приходять з вирію на землю й празникують із живими. Коли ж святкування закінчуються, померлі повертаються у безвість. Дідуха ж належало спалити, адже мертві душі могли відлетіти у засвіти лише з вогнем та димом. На Тернопільщині досі побутує вислів «послати Дідуха на теплий дух».
Дідух - своєрідна пам'ять про наших предків, які першими вирощували ті сільськогосподарські культури, збирали й сушили траву для своєї худоби.
Без Дідуха не може розпочатися в українців Святвечір.
Містерія Святого вечора: господар вносить до хати Дідуха
Коли дають попереджувальний знак про появу Зірки, вносить до хати хлопчина, звичайно синок Господаря, або пастух від худоби, в'язку сіна («отавки») та в'язку соломи. Сіном устелюють стіл (скриню) і землю під столом, - по хаті стелять солому. Господар вносить Дідуха, або Діда, тобто Святочний сніп пшениці, або, - якщо того нема, - сніп жита чи іншого збіжжя; вітає всіх домашніх зі Святим Вечором і Різдвом - і ставить Дідуха на «покутті», на почесному місці, підстеливши сіна.
Яку ж історію розкаже нам ялинка?
Лісова красунечка, що тішить нас протягом різдвяних свят прийшла до нас від скандинавських народів. Споконвіків вони ставлять ялинку до Нового року. У древніх народів Скандинавії це вічнозелене дерево вважалось символом життя та багатства.
Чужинку прийняв у себе вдома як почетну гостю Петро I, прорубавши таким чином вікно в Європу.
Цікаво, що такій популярній сьогодні красуні наполегливо прийшлось прокладати дорогу в домівки селян та містян. Не дивно, адже як згадувалося вище, ялинка у слов'ян була атрибутом траурного ритуалу (надгробні вінки). Тих господарів, у домівках яких на Новий рік були відсутні ялинові гілки, Петро 1 наказував бити батогами.
Після смерті Царя зникла і новорічна ялинка в оселях селян. Традиції протестантських народів Германії повернула назад Катерина II. Першу різдвяну ялинку в Петербурзі встановили німці, що проживали у місті. Городянам цей звичай (на відміну від селян) дуже сподобався, і вони почали поширювати його. Так із столиці імперії ялинка проникла в оселі людей усієї країни.
«Буржуазною примхою» назвали новорічне дерево більшовики, заборонивши усі свята Нового року. І лише 1936 року її «реабілітували», з тих пір ялинка міцно вкоренилася на родючому «ґрунті» України, витіснивши прадавнього Дідуха з його глибоким корінням та інформацією, що несла в собі зв'язок з предками.
Занедбана традиція починає відроджуватися українськими містами. Пам'ятати звичаї предків стає сьогодні модно і актуально.
Так, уже багаторічною традицією є винесення більш як 3-метрового Дідуха на Різдвяні свята у Львові. Так само солом'яні обереги встановлюють на центральних площах у Києві, містах Франківщини та Львівщини.
Щороку дедалі більше українців відновлює традицію ставити на Різдво у своїх оселях Дідуха, хоча снопа часто замінюють невеликим «букетом» із колосків, різних сухих трав та квітів, безсмертників.
Дідух, сіно, різдвяні традиції мають позитивний заряд енергії, дають нам відчуття таємничості і свята.
Якщо Ви захотіли встановити у своїй оселі дідуха, то готуватися Вам потрібно було ще задовго до величного свята. Власне, у жнива. Цієї пори можна назбирати безліч колосків, польових квітів та трав. Якщо Ви хочете дотримуватися давніх звичаїв, Дідуха обвивайте солом'яним перевеслом - довгим жмутом соломи.
Як розповідає Олег Смоляк, останнього скошеного снопа приносила додому найкраща жниця. Господар чекав її на воротах, відтак брав цей необмолочений зв'язаний оберемок хлібних злаків і підвішував у стодолі в такому місці, аби миші не потрубили.
Подамо кілька порад для тих, хто вирішив поставити у домівці стародавній оберіг.
Як в'язати Дідуха?
Процес виготовлення, а точніше в'язання дідуха має свої регіональні особливості. Наприклад, в окремих селах Рівненського Полісся до коляди беруть тільки колосся пшениці, в інших усі злаки окрім вівса, а в деяких місцевостях - це всі злаки та ще й сухі польові квіти. Надзвичайно оригінальний спосіб виготовлення дідуха зберігся в районах Рівненщини, які межують
з Галичиною.
Попередньо готуються пучечки колосся різних злаків. Кількість може бути різною, тобто за бажанням і можливостями хазяїна, від 6 до 10. Можна і більше, але тоді коляда буде масивною. Кожен пучечок рівняємо і щільно обвиваємо міцною ниткою. Колір нитки довільний (тобто на ваш смак). Таким чином виготовляємо 9 пучків. Навколо одного центрального розміщуємо по колу спочатку три, а потім, відступивши униз, ще 5. Тісненько й акуратно обвиваємо ниткою основу і відгинаємо кожен жмуток під кутом 30-40 градусів від основи. Маємо форму ялинки. Стебла, що залишилися знизу, вигинаємо в формі хрестовини. Таким чином, Ваша ялинка-коляда ще й стоятиме самостійно. Дуже оригінально виглядає така коляда, коли колоски завчасно пофарбувати, позолотити тощо. Але більшість віддають перевагу натуральному кольору колосся.
Хай прийдуть у Свят-Вечір у Вашу хату колоски нашого Дідуха і хай будуть із нами. І ми відчуємо присутність не лише прадідів наших, але цілого Роду нашого, як велить звичай від тисяч років нашого буття.
У наших традиціях є велика сила! Бережім їх, аби вони берегли нас і нашу велику родину.
В
каждом (или почти каждом) доме сейчас стоит наряженная новогодняя елка. Рождественский и новогодний праздники вокруг елки, отмечавшиеся в России с петровских времен, в 1927 году в рамках антирелигиозной компании запретили большевики. Вернулась эта традиция только в 1936 году - после опубликованного газетой "Правда" письма кандидата в члены Политбюро ЦК ВКП(б) Павла Постышева:
"В дореволюционное время буржуазия и чиновники буржуазии всегда устраивали на Новый год своим детям ёлку. Дети рабочих с завистью через окно посматривали на сверкающую разноцветными огнями ёлку и веселящихся вокруг неё детей богатеев. Почему у нас школы, детские дома, ясли, детские клубы, дворцы пионеров лишают этого прекрасного удовольствия ребятишек трудящихся Советской страны? Какие-то, не иначе как "левые" загибщики ославили это детское развлечение как буржуазную затею. Следует этому неправильному осуждению ёлки, которая является прекрасным развлечением для детей, положить конец. Давайте организуем весёлую встречу Нового года для детей, устроим хорошую советскую ёлку во всех городах и колхозах".
В 1939 году Павла Постышева расстреляли как врага народа, а в 1956 году - реабилитировали. О советской новогодней елке РС рассказала петербургский историк Елена Душечкина, автор монографии "Русская елка: история, мифология, литература":
- Статья Постышева в "Правде" появилась 28 декабря, в то время как в ноябре проходил первый съезд стахановцев, на котором Сталин сказал свою знаменитую фразу: "Жить стало лучше, жить стало веселей, товарищи!". Елка, которая так неожиданно была разрешена, была востребована в подтверждение той хорошей счастливой жизни, которая начинается с советской социалистической действительности. Не только елка - в конце 30-х годов и после войны были введены и школьные формы (девочки в белых передничках и в коричневых платьицах), и многое другое. Наши руководители вдруг как будто поняли, что кое-что можно взять из прошлого, в том числе и елку. Кроме того, елка оказалась, на мой взгляд, очень гибким ритуальным объектом в разные годы и века в разных странах. До самой революции она выполняла не только рождественские функции, но была и новогодней елкой. Ну, а в советское время сформулировали таким образом: новогодняя елка - это праздник счастливого детства в нашей стране.
- В шестидесятые-семидесятые годы прошлого века у новогодних игрушек была даже своя идеология: елочные ветки можно было украсить хозяйкой медной горы или космонавтом. Даже украшая елку советским людям предлагалось этот праздник правильно идеологически выстроить.
- Прежде всего, для елки нужна была звезда. Вифлеемская звезда на верхушке елки превратилась в один из символов советской власти - в красную звезду. Она так хорошо ассоциировалась со звездой на Спасской башне. Появился целый ряд стихотворений, где присутствует звезда на Спасской башне, с которой и начинается Новый год. И этот Новый год идет не откуда-то, а из центра и распространяется по всей стране. Что же касается остальных игрушек, то когда елку разрешили, все оказались в растерянности, не зная, что на нее вешать. Можно ли Деда Мороза, который ранее тоже был запрещен вместе с елкой, был признан поповским? Можно ли Снегурочку с ее непонятным происхождением? Но постепенно все вошло в колею. Наряду с безобидными старыми игрушками - шары, яблоки, конфеты - стали делать идеологические игрушки - паровозы, стратостаты, потом появился спутник... Ну, а сейчас много игрушек китайского, в основном, производства: шары, блестки и прочее. И еще одно наблюдение: когда-то мы, будучи детьми, сами делали игрушки из заготовок и полуфабрикатов. Это был специальный обряд. Сейчас дети этим, по-моему, совершенно не занимаются.
- Павел Постышев сыграл свою роль в возвращении в нашу жизнь новогодних елок. Забавно - пламенный революционер, руководил военно-революционными судами на Дальнем Востоке, сам с маузером обращался виртуозно. С чего бы это он вдруг так возлюбил советских детей?
- Не стоит его считать человеком, которому мы должны быть благодарны за возвращение елки. В мемуарах Хрущева рассказывается, как он вместе со Сталиным и Постышевым ехали на машине. И Постышев сказал: а не возродить ли нам елку? Не написать ли об этом? На что Сталин ответил: напиши. Но у этой истории должны бы быть и какие-то документальные подтверждения. Надо бы посмотреть в партийных архивах, если меня туда пустят...
Михалыч, в цей момент ні проти кого я не проти, скоріше „ЗА”...
„ЗА” Дідуха з його й МОЄЮ: історією, культурою.. – відчуваю СВОЄ!!!
Тобі подобається ялинка??? ...мене це неображає(сам був таким)
..але, статтю Валентини Павліченко раджу перечитати, я побачив в ній цілу філософію українця:
-пам’ять про СВОЇХ предків, поваги до них;
-повагу до СВОЇХ традицій;
-повагу до свого оріянського походження, до самих себе...
це вже немало!!! Більше того – це СИЛА!!!
..саме ПетроI забравши в нас традиції, повагу, пам’ять й ще багато чого – ВИДАВ НАМ Ёлку...!?!?!? для того щоби заплутати -„навести тень на плетень”.
Логічний хід речей було втрачено!..тоді ж наші предки й стали кріпаками.. втратили глузд – отримали кріпацтво!
У давні часи українці разом з іншими арійськими народами відзначали початок нового року на весняне рівнодення, тобто 21-22 березня. Саме звідси наші новорічні засівання "Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю"(очевидно, що сіють не взимку, а навесні) і щедрівки "Щедрик-щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка"(птахи повертаються весною) та багато іншого.
Наші предки добре знали, що правильний початок справи визначає її успішність, тобто як почнеш, так далі і піде. Тому початок року святкували за щедрим столом, з веселими піснями, в колі близьких людей - щоб і весь рік пройшов так само в радості та добробуті. На це свято випікали священний жертовний хліб - Паску, який робили дуже гарним, багатим, поживним та смачним. По суті, святкування Нового року було ритуалом програмування свого майбутнього. От тому важливо правильний час зустрічі цієї події.
До Паски-Переходу ретельно готувалися: завершували незакінчені справи, віддавали борги, прибирали хату та подвір"я, здійснювали ритуали очищення душі та тіла - щоб бруд і тягар минулого не заважав у новому році. Останньою стадією очищення вважалося омивання в річках - за народним повір"ям, на час Переходу(т-то в момент весняного рівнодення) вода набуває потужних цілющих властивостей. Напр. у древніх римлян, які також були арійцями, згадка про цю підготовку відбилася в назві останнього зимового місяця - "фебраріус", що значить "очищення". Грудень мав назву "десембер", т-то "десятий", з чого явно видно, що рік починався в березні.
Точне відзначення календарних свят(правильно КОЛОДАР), особливо найбільшого з них - Паски-Переходу, потрібне було для підтримання духовно-енергетичної єдності арійських народів, розкиданих по величезних просторах Євразії. Синхронне здійснення певних ключових ритуалів підтримувало єдність раси, було запорукою її могутності та еволюційного успіху. В Арійській традиції найважливішим чинником расового прогресу вважалося єдине психоенергетичне поле(расовий егрегор), цілісність якого підтримувалася синхронним виконанням певних ритуалів. Найважливішим з них був новорічний ритуал Переходу, оскільки він задавав програмуючий імпульс для всього наступного року, формував концепцію майбутнього, планував бажане розгортання подій.
Це досить коротко та ясно, без ускладненнь та замудрих відхилень. Наразі маємо місяць лютий, "фебраріус". Бажаю вам внутрішньо очиститись, приготуватись до приходу Нового року в ПРИРОДНЬОМУ циклу розвитку та буття людини розумної, яка для досягнення успіху та МЕТИ,мусить жити в гармонії з Всесвітом та згідно з традиціями та морально-духовними настановами предків, СВОЇХ ПРЕДКІВ.
ПРИМІТКА - можливо комусь це видасться типу фентезі чи маренням зимового сну, то не переймайтесь. Живіть і далі за чужими, навіть ворожими нам законами та правилами. Тільки не плачте, що все так погано!!!
поправка до вищевикладеного тексту :
замість „Наразі маємо місяць лютий, "фебраріус"(в перекладі „очищення”)”------ „Наразі маємо місяць грудень (з древньоримського "десембер"-десятий )
Хто зробив перший крок, той пройшов половину шляху — каже прадавня мудрість. Бо від першого кроку залежить, куди проляже твій шлях. Початок — найважливіша складова будь-якої справи, бо як почнеш, так далі й піде — кажуть сьогодні. Бо правильно започаткований рік програмує щасливе розгортання подій протягом усього річного кола.
На весняне рівнодення 22 березня починається арійський Новий рік, який раніше називали давнім словом Паска, тобто Перехід.
Перший день Арійського нового року починається 22 березня о 6-й годині за місцевим часом, тому що саме в цей момент сходить Сонце. Це найсильніший час для програмування всього наступного року. Для його здійснення потрібно виконати кілька доволі простих речей:
1. Напередодні, тобто 21 березня, потрібно навести лад у своєму помешканні, здійснити його очищення (наскільки це можливо). Приготувати ритуальний хліб (паску). Протягом цього дня краще нічого не їсти, тобто здійснити очищувальний піст.
2. Заключною фазою очищення є омивання природною, не нагрітою водою, краще через занурення у річці, озері, ставку, басейні чи навіть ванні у своїй квартирі. Сенс у тому, щоб Новий рік зустріти в чистому тілі, чистому одязі і чистому помешканні. Омивання у природній воді — це водночас акт єднання з Природою, Всесвітом, Творцем.
3. Треба 22 березня проснутися раніше, випити чистої води і до 6-ї години ранку святково одягнутися, приготувати ритуальний стіл, ще раз поміркувати над тим, чого ти хотів би досягнути в новому році.
4. О шостій годині, тобто як тільки почало сходити сонце, потрібно разом з близькими людьми (в крайньому разі — самому) сформувати в уяві бажане розгортання подій і побажати самому собі та один одному всього найкращого, чого хотіли б у новому році для себе і всієї України.
5. Увечері здійснити арійський обряд зцілення-єднання (сопричастя) з предками, ближніми, всією Арійською расою, Творцем. Це також буде вшануванням Таємної вечері (Щедрого вечора) — святкування арійського Нового року Ісусом Хрестом і апостолами у четвер 22 березня 31 року. Цей обряд описаний у статті Святкуємо арійський Новий рік з Ісусом Хрестом.
— Що відбудеться, коли українці масово почнуть повертатися до арійських традицій, до звичаїв предків?
Україна рине вперед!
Хай Буде!
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]