1 листопада виповнилося 240 років від дня народження героя Наполеонівських війн, генерал-лейтенанта Дмитра Неверовського – уродженця Прохорівки, похованого на Бородинському полі під Москвою.
Дитинство Дмитра Петровича, за словами М.Максимовича, проходило «на привольї дніпровському і просторі степовому, у всій простоті тодішнього життя. На десятому році він був вже сміливим плавцем, влучним стрілком та вдалим наїзником». Батько Дмитра, Петро Іванович Неверовський із 1768 року був сотником Бубнівським, а мати Прасковія Іванівна – донькою ліплявського сотника Івана Мойсейовича Левицького. Родина Неверовських була великою – чотири сини та десять доньок. Перший вчитель Дмитра – старий козак Григорій Миколаєнко навчав його церковної грамоті. Після переїзду батьків до Золотоноші, де Петро Іванович був городничим, вихованням Дмитра займається граф Петро Завадовський, який дружив з родиною Неверовський і проживав у Драбові. Згодом Завадовський забирає юнака до Петербургу де той у 1786 році вступає солдатом до лейб-гвардії Семенівського полку, а через рік отримує звання сержанта. Бабуся Дмитра Неверовського Уляна, була рідною сестрою Марфи Лазаревич – другої дружини Івана Максимовича, прадіда Михайла Максимовича, видатного літописця нашого краю і друга Т.Г.Шевченка. В цей час іде війна з турками на Чорному морі. За словами М.Максимовича Неверовський «пізнав битву і перемогу в перший раз при Сальче, звідки розбитих турок гнали наші до Ізмаїлу, а потім знаходився він при знаменитому взятті Бендер». Під час польської кампанії Дмитро Петрович служив у батальйоні Єкатеринославського єгерського полку, брав участь у всіх боях. В липні 1792 року він відзначився під Деревицею та Городищем за що отримав звання капітана. У 1805 році дружиною молодого генерала Неверовського стає Єлізавета Мусіна-Пушкіна, донька адмірала.
Під час війни 1812 року Дмитро Неверовський командує 27-ю піхотною дивізією. Завдяки затяжним маневрам його дивізії при відступі під Красним, яка затримала французів, російські війська здобули Смоленськ і прикрили дорогу на Москву. У битві при Бородіно Дмитро Петрович був контужений. У 1913 році командир 13-го корпусу генерал-лейтенант Неверовський був смертельно поранений в битві під Лейпцігом. Поховали його спочатку під Галле, а згодом останки генерала були перенесені до пантеону героїв у Бородино.
На Бородинському полі у 1812 році загинув брат Дмитра гвардієць Олександр, також загинув і брат Павло, який набирав ополчення в Новомосковському уїзді. Живим із роду Неверовських залишився тільки молодший брат генерала Іван, який служив на Чорноморському флоті і в 1807 році був нагороджений Георгіївським хрестом за взяття Анапи. В Москві біля Кутузовського проспекту у 1971 році на честь нашого земляка Д.П.Неверовського була названа вулиця.
Галина Андрієнко,районний відділ культури і туризму |