Поглянь, угору!
Майорить над териконами свобода!
Холодний розум вже кипить,
І совість більше не мовчить!
Ти – кров і плоть свого народу.
Бери, Донбас, до дужих рук
Кайло і дідову берданку.
Готуй, Бандеро, кулемет!
Тавридо, запрягай тачанку!
Пліч о пліч рушимо вперед!
Я дякую тобі, Донбас!
Я дякую тобі, Донбас,
За піт і біль важкої праці.
За радість трудових звитяг,
За кров загиблих роботяг,
А не за всяких підорасів!
Щодня в забій, як на війну,
У темряву, у глибину,
В таку близьку, в таку знайому,
В таку підступну і чужу,
Чи ти повернешся додому?
Ти йдеш вперед, за кроком крок,
Врізаєшся в міцну породу,
Заради щастя діточок, старих батьків, свого народу
Даєш скривавлений мільйон.
Та доки ти ідеш в забій,
Твою дружину з’валтували,
Батьків живими поховали,
У злидні кинули дітей,
Тебе ж у рабство закували.
Тепер ти раб у янучар,
Хазарів й диких агаметів.
Твоє життя для них – товар,
А діти м'ясо для пікетів.
Ти здохнеш – їм лише навар.
Та не таким тебе, Донбас,
Вкраїна в муках народила.
Донцова й Стуса вільна кров
Тече в твоїх козацьких жилах.
Вилазь із копанки, Донбас!
Згадай загиблих шахтарів,
Як їхні сироти ридають,
Останні крихти доїдають,
А підораси обсерають
Свої параші золоті.
0
2
