Вчора був базарний день. Як завжди в цей день, кількість бажаючих скористатися послугами терміналу "Авто-ріка" в порівнянні з не базарним днем більша. Біля лівого крила будівлі юрбляться люди, десь чоловік 40-50. Серед них старенька сільська жіночка стоїть, спираючись на палицю. Видно, стоїть уже давно. Це видно по тому, як вона налягає на палицю - ноги стомилися. Побачивши вільну лавку, пропоную їй сісти і дати ногам спочити. Відповідає: "Та я вже сиділа, але довго на цій лавці не всидиш бо холодна. А в самому приміщенні немає де сісти, я вже й змерзла". І тут тільки я звернула увагу на ці лавки - вони металеві! Цікаво, кому ж прийшла в голову думка встановити їх? Заходжу в приміщення. Там, як і говорила старенька, сісти ніде. Та й самого залу чекання май же немає. Раніше в холодну пору року, або в негоду пасажирам було де дочекатися свого автобуса в теплі, а тепер вони мерзнуть попід стінами нової будівлі. То в чому ж полягає піклування про гостей нашого міста? |