 Поки паломники святкують Рош-а-Шана, українці живуть в умовах надзвичайного стану…
25 вересня в Умані з благословення місцевої влади силовики вчинили побоїще, якому за брутальністю та хамством могли б позаздрити махрові радянські енкаведисти. Загін вишколених і екіпірованих до зубів беркутівців з нечуваною жорстокістю, розмахуючи наліво та направо гумовими кийками, розправлявся з мирними уманчанами – душпелячи їх що є сили та вантажачи десятками, як оселедців, в автозаки. А втім, усе за порядком…
Отже, того дня о 16 годині пополудню в Умані коло пам'ятного знака Іванові Гонті та Максимові Залізняку відбувалася зустріч уманчан із депутатами від ВО "Свобода", про яку голова Черкаської "Свободи" Тетяна ЧОРНОМАЗ заздалегідь телеграмою повідомила міського голову Умані Бодрова. Власне, насправді того дня свободівці планували провести у місті Марш проти хасидського свавілля, від якого останніми роками буквально задихається Умань, однак суди заборонили усякі акції протесту, які могли б потривожити комфортне тутешнє буття хасидів. Заборонили попри те, що свободівці виступають не проти паломників і паломництва як такого, а проти позиції місцевої та центральної влади, яка, замість того, щоби захищати права громадян, які її обирали, покриває безчинства грошовитих приїжджих. Отож зважаючи на судове рішення, депутат Київської облради Андрій ІЛЛЄНКО, депутат Уманської міської ради Богдан ЧОРНОМАЗ та колишній політв'язень депутат Смілянської міської ради Станіслав САЛОВИЙ відмовилися від маршу і проводили зустріч – говорили з уманчанами про їхні найбільші проблеми. Зокрема вислуховували й численні нарікання людей на нечувану поведінку хасидів, через яку місцевим мешканцям геть життя нема. Уже з початком зустрічі і депутатів, і виборців за вказівкою керівника зведеного загону правоохоронців Черкаської області Корсуна завбачливо оточила з півтисяча бійців спецпідрозділу "Беркут". Свободівці та виборці, які були на зустрічі, проте, залишалися спокійні – вони ж не порушили судової заборони, та й зустріч з виборцями – Конституційний обов'язок кожного депутата. Десь через півтори години, коли зустріч добігла кінця, а група уманчан вирушила у напрямку офісу уманської "Свободи", на вулиці Радянській людей несподівано наздогнали бійці спецпідрозділу "Беркут" – і на тротуарі, біля будівлі ратуші, – заблокували подвійним кільцем. Тоді й зчинилася нечувана бійня. Бійці "Беркуту" почали так би мовити "затримували" учасників зустрічі і вантажити у так звані автозаки. Спецназівці рвали на людях вишиванки та взуття, били ногами під ребра, а кийками та кулаками – по голові, плечах, спині та по нирках, заламували руки за спину, товкли головами об капот та дверцята автозаків, втягували в автозаки за волосся та одяг. Серед затриманих – приблизно 60 осіб (!!!) виявилося чимало неповнолітніх – юнаків та дівчат віком 16 – 17 років, а також випадкові перехожі – уманчани, які прямували вулицею Радянською у власних справах і стали свідками події.
Але затриманням новітні уманські енкаведисти не обмежилися – розмістивши людей у дворі Уманського МВ УМВС України у Черкаській області, вони змусили їх… стати на коліна, схрестивши ноги, а руки тримати за головами. Заборонили розмовляти і навіть дивитися один на одного. Декотрі простояли отак півтори години. Взявши з усіх пояснення та склавши 53 адмінпротоколи на 51 ні в чому не винну особу, в тому числі неповнолітніх, людей нарешті почали відпускати. По одному і групами по 3-5 осіб, як особливо небезпечних злочинців.
За словами Корсуна усіх затриманих нібито одразу оглянули лікарі, за словами ж людей – ніхто в їхню сторону насправді і не дивився і ніякої медичної допомоги не надавав. Важко травмованого під час затримання – забій хребта – 16-річного Артура Кравченка лікарі Уманської швидкої допомоги оглянули і доправили до Уманської міської лікарні лише біля 19 год. До того часу, протягом більш ніж години, неповнолітній у шоковому стані пролежав на асфальті Уманського міськвідділу. Інші затримані кілька разів намагалися звернути увагу "беркутівців" та інших правоохоронців на травмованого хлопця. Марно. У відповідь лунали погрози. Процес опитування затриманих та складання адмінпротоколів тривав приблизно до 23 год. Відпускали по одному, іноді групами – по 3 - 5 осіб. Навіть неозброєним оком було видно, що всі без винятку в'язні побиті. Розбиті голови, синці на тілі та обличчях, декотрі накульгували. У одного із затриманих – незрозуміла глибока рана на нозі. Порвані вишиванки. Увесь цей час, коли на подвір'ї міліції знущалися з мирних людей, під стінами Уманського МВ УМВС України у Черкаській області тривав пікет громадськості із вимогою негайно випустити незаконно затриманих громадян України. Прикметно, що більшості затриманим міліція інкримінувала перехід проїжджої частини у невстановленому місці. Попри те, що згідно законодавства, за перехід дороги в недозволеному місці на пішохода може бути накладено штраф у розмірі від 51 до 85 гривень, але аж ніяк не застосування гумових кийків, затримання у відділку на 6 годин і катування у міліцейських застінках.
Чому ж мирна спроба звернути нарешті увагу уманської влади на численні брутальні безчинства хасидів викликала таке нечуване озвіріння і таку несамовиту лють? Спробуємо з'ясувати, що це за хасидське нашестя у цьому прадавньому українському місті.
Отже, хасиди почали приїжджати до Умані, – розповідає голова уманської "Свободи" Юрій БОТНАР, – приблизно з 1988-89 року. Спершу їх було мало і поводилися вони мирно й спокійно. Але з кожним роком хасидів більшало. І ставали вони, відповідно, все нахабнішими та агресивнішими. Із геометричною прогресією почала зростати й кількість правопорушень, які вони зухвало дозволяють собі робити в українському місті, що їх гостинно приймає.
Треба сказати, що останніми роками до Умані у вересні-жовтні, себто під юдейський Новий рік Рош-а-Шана приїжджає десь зо 25-30 тисяч (!!!) хасидів – аби саме у цей час відвідати могилу свого святого Ребе Нахмана. Цьогоріч же, за попередніми прогнозами, в Умань має приїхати близько 40 тисяч паломників. Хоча самі паломники вихваляються, що буде їх усі 79 тисяч. В Умані хасиди перебувають не один день і навіть не один тиждень. Живуть щонайменше два-три тижні до свого Нового року, а потім іще тривалий час – опісля. Якщо зважити, що в Умані проживає 80 тисяч населення, то приїжджає фактично половина міста. Поки паломники святкують Рош-а-Шана, українці живуть в умовах надзвичайного стану.
…Селяться хасиди у районі довкола вулиці Пушкіна. Відтак стає їх неймовірно багато, і через нечуваний гамір та галас, з яким пов'язані радощі святкування, місцевим жителям життя нема. Але галас і гамір – то не найстрашніше. Біда в тому, що хасиди в Умані поводяться – як найсправжнісінькі окупанти. Місцеве населення, власне, так їх тільки і називає…
Молоді хасиди, розповідає Юрій Ботнар, відверто, часом навіть на камеру, заявляють, що приїжджають сюди не тільки помолитися і відвідати могилу свого Ребе Нахмана, а й – випити горілки, погуляти, почіплятися до українських дівчат, і, що найзнаковіше, покурити "травки", побалуватися наркотиками – словом, дати волю своїм наймерзеннішим "слабостям", чого вони не можуть дозволити собі на батьківщині. Причому курять "травичку" анітрохи не криючись – на очах у перехожих і навіть у дітей. Уманчани на камерах своїх мобільних телефонів мають численні відео-зйомки такого ганебного видовища.
До того ж, чи то за своїми релігійними переконаннями, чи то з якихось інших причин, хасиди страшенно не люблять жінок (навіть у літаках, аби уникнути біди, їх мусять обслуговувати не дівчата-стюардеси, а чоловіки), тож їхня агресія зазвичай спрямована саме проти українок. Відтак хасиди нерідко дозволяють собі плюнути на уманчанку, вдарити її чи штовхнути. Часто молоді хасиди, від 14 до приблизно 30 років, домагаються українських дівчат, намагаючись силою вступити з ними в статеві стосунки. Українок же ж вони вважають повіями лише за те, що ті не ходять закриті з голови до ніг, як їхні жінки-хасидки. Не заховала ноги – от ти вже й повія. Як вони голосно й зухвало вимовлять – "б…дь". Оповідають випадок, коли хасиди напали на студентку музучилища, яка поверталася зі занять додому. Перелякану дівчину від групи хасидів відбили наші українські студенти. А хасиди ще й нервувалися. Вона ж в короткій спідниці, вигукували, а отже – "проститутка". Хасиди частенько брутально пропонують українкам за "це" один долар. Взагалі в "гостей" є така особлива манера – розплачуватися одним доларом за все без винятку. За таксі, за товар в магазині тощо. Ще вони не відмовляють собі у прояві емоцій та власних вподобань. Був випадок, коли хасиди забігли на місцевий ринок і накинулися з криками на продавця свинини, тицяючи пальцями на свинячу голову. Частенько полюблять смажити на балконах баранів, вкриваючи кіптявою все довкола. На зауваження сусідів реагують украй агресивно. А ще викидають просто із вікон сміття.
За вчинені злочини щороку щонайменше десятки хасидів депортують з України. Голова Черкаської "Свободи" Тетяна Чорномаз зачитує лише деякі факти таких злочинів, які були описані у місцевій пресі. Торік хасиди в Умані побили лікаря і порізали його сусіда. Почалося з того, що велика група хасидів у багатоповерховому будинку зчинила галас під помешканням відомого та шанованого в Умані лікаря Олександра Грабового. Господар попросив не порушувати спокій. У відповідь іноземці почали кричати ще дужче і гупати ногами у двері квартири. Коли Грабовий відчинив двері, хасиди витягли його з квартири і почали бити. За розповідями сусідів, вони побачили як із під'їзду вибіг Олександр Миколайович, а за ним гнався натовп хасидів. Чужинці наздогнали Грабового і почали бити на очах у людей. На допомогу лікареві кинувся 58-річний Геннадій Пилипенко, але один із іноземців накинувся на Геннадія Юрійовича з ножем, завдавши йому п'ять ударів. Усіх хасидів-учасників бійки було затримано, їхній середній вік – 20-25 років.
Також 23 вересня минулого року група молодих хасидів – близько 40 осіб – напала на кількох дівчат, які гуляли поблизу "Софіївки". Хасиди почали брутально чіплятися, тож на допомогу дівчатам поспішили українці – студенти Уманського аграрного університету садівництва. На щастя, дівчата встигли вирватися і викликали міліцію, тож цього разу ніхто не постраждав. Вже у цьому році у дев'ятиповерховому будинку, у якому власниками 28 квартир є хасиди (вони просто викупили собі житло!) – стався дивний вибух. Українці розповіли, що чужинці часто "граються" з петардами, бенгальськими вогнями, і то не тільки під вікнами на подвір'ї, а й на сходах. Кажуть, саме хасиди задля розваги кинули у сміттєпровід вибухівку. У вересні 2009 року стався випадок, після якого без права в'їзду в країну було депортовано 10 хасидів. Група паломників винаймала квартиру у однієї жінки, але коли вона хотіла вигнати квартирантів, між ними виникла сварка. Сусід жінки попросив хасидів поводитись тихіше, але ті "розійшлися" ще дужче. Викликали міліцію. Під час затримання хасидів їхні одновірці кидали у співробітників міліції цеглу і палюги. Цього ж дня хасиди покусали міліціонера і розбили журналістську камеру. Працівники РЕУ почали розбирати встановлені іноземцями без дозволу кіоски та намети, коли група хасидів, що збіглись довкола, почала хапали уманців за руки і відштовхували їх від своїх кіосків. Під час цієї штовханини один із хасидів до крові покусав пальці міліціонерові. Інший навмисне перекинув телекамеру місцевої телестудії.
28 серпня 2008 року хасид побив електрика РЕУ і понівечив його автомобіль. Іван Паранич приїхав за викликом у дев'ятиповерховий будинок і під час ремонту щитової у під'їзді будинку виявив так званий "лівий" дріт, який тягнувся кудись на вулицю. Електрик обрізав дріт і продовжив ремонтні роботи. Аж тут на нього накинувся молодий хасид, який "воював" спершу за допомогою цеглини, а потім і сокири.
Правоохоронці затримали паломника-розбишаку і з'ясували, що це громадянин Ізраїлю, 26-річний Муше Матіях.
2004 року хасиди напали на уманчанина Андрія Шевчука і завдали йому та його друзям ножових поранень. Хлопець заледве вижив – лезо ножа пройшло поблизу сонної артерії. Можна розповісти про безліч таких випадків.
Треба сказати, що під час паломництва хасиди привозять зі собою масу своєї пропагандистської літератури, ставлять кіоски – де їм лишень заманеться. Місцева ж влада, замість того, аби зробити лад, робить все для того, щоби створити хасидам якнайкомфортніші умови. Зокрема, уже цьогоріч голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб з гордістю заявив, що з державного бюджету виділено 30 мільйонів гривень на харчування, забезпечення водою, вивезення сміття та асфальтування доріг у районі, який так полюбили хасиди. Себто якщо й асфальтуватимуть інші вулиці, то лише ті, які ведуть до того мікрорайону. Природно припустити, що така нерозділена турбота про хасидів і уперте небажання помічати проблеми, які вони завдають, обумовлені неабияким зиском, який тутешня влада дістає від хасидського паломництва. І що усе те, що відбувається сьогодні в Умані, погоджено "у верхах".
"Хотів би розвіяти міф, – каже Юрій Ботнар, – нібито багато уманчан мають від хасидів заробіток. З 80 тисяч уманчан здають квартири, таксують, працюють перекладачами, вантажниками не більше двох тисяч. Адже хасиди, які вважаються однією з найбагатших релігійних течій у світі, викуповують собі в Умані нерухомість. І тепер все менше і менше уманчан, яких і до того було не так багато, мають змогу здавати їм в оренду житло".
До слова, протягом кількох останніх років близько двохсот хасидів живуть в Умані постійно, хтось придбав житло, хтось часто навідується. Хасиди останнім часом масово купують старі маєтки, зносять, а на їхньому місці без жодних дозволів, самочинно, будуть три-чотири поверхові готелі, а на суд попросту не з'являються – виїжджають до себе в Ізраїль. В одному із районів Умані хасиди викупили близько 300 квартир і приватних землеволодінь. Тепер вони кажуть, що це їхній хасидський район, встановлюють собі біл-борди незрозумілою для українців мовою. Чи то на ідиші, чи на івриті. Місцеві євреї, які також побоюються хасидів, шепочуть, що там написані всілякі антиукраїнські гасла. На кшталт "Умань – хасидське місто".
Попри те, що на початках уманці вельми радо зустрічали хасидів і навіть запрошували їх гостинно до себе додому, нині багато хто з місцевих жителів, зауваживши, що влада не звертає увагу на безчинства "гостей" – самотужки починає тримати оборону. Деякі таксисти не хочуть возити зухвалих прочан, декотрі торговці на ринку не продають їм овочі – оскільки дуже часто "гості" не хочуть за товар платити.
До слова, деякі водії уманських автобусів беруть з хасидів дорожче, ніж зі звичайних пасажирів, хасиди обурюються, мовляв, так не можна приймати гостей. Натомість один з водіїв у коментарі "ТСН" пояснив таку вибірковість, тим що у ціну послуг вони закладають усі ті моральті та матеріальні збитки, яких завжди завдають ці специфічні прочани. "Ламають, трощать, вибивають ніжки крісел, залишають по всьому автобусі сміття", розказує чоловік, заховавши обличчя за вікном свого автобуса. Всі свої бешкети хасиди пояснюють просто: вони таким чином начебто всього – навсього… радіють життю. Вони тішаться, як і заповідав їм Нахман, бо сумувати – то гріх…
-------------------------------
А тим часом саме у ці дні чартерні рейси з тисячами хасидів прибувають в аеропорти Києва, Одеси, Вінниці. Окрім організованого паломництва, тисячі людей їдуть своїм ходом, тому що між Україною та Ізраїлем скасовано візовий режим.
В аеропорту "Бориспіль" для хасидів розгорнули додатковий термінал, а паспортний контроль паломники з Єрусалиму проходять іще в повітрі – для зручності. Зустрічає паломників персонал переважно чоловічої статі, оскільки надто релігійні паломники-хасиди неадекватно реагують на появу жінок.
P.S. Цікаво, що після побиття мирних уманчан 25 вересня цього року МВС, вочевидь, усвідомивши, що "перегнуло палицю", – нахабно брехало, нібито затримані в Умані свободівці мали "димові шашки, рогатки та інші предмети нападу". Насправді зібрання уманчан у формі зустрічі депутатів місцевих рад Київщини й Черкащини із виборцями мало виключно мирний характер. Журналісти, які були присутні на акції, можуть підтвердити, що мітингувальники жодними забороненими засобами не користувались і ксенофобських плакатів не тримали. До слова, експерти "Незалежної газети", коментуючи ці події, висловили міркування, що у такий спосіб влада спробувала відпрацювати дії силових структур на випадок масових акцій протесту в майбутньому.
Додамо, неповнолітній Артур Кравченко, котрого жорстоко побили співробітники міліції, зараз в уманській лікарні. Міліціянти погрожували хлопцеві, намагаючись змусити його написати заяву, що важку травму він дістав нібито без участі "правоохоронців".
Редколегія газети ВО "Свобода"
http://www.cherkasy.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/024578/ |
0
1
