14 жовтня православні християни святкують Покрову.
Чудесна подія, на згадку про яку було встановлено свято Покрови, трапилась у 910 році в місті Константинополі. Арабське військо вдерлося в Грецьку імперію і підійшло до міста.
Народ перед лицем такої небезпеки щиро молився до Господа і Пресвятої Богородиці про захист і звільнення від ворогів. І їхня молитва була почута.
Під час всенічного богослужіння святий Андрій Юродивий та його учень святий Єпіфаній побачили в повітрі чудесне з`явлення Пресвятої Діви Богородиці в оточенні ангелів, пророків та апостолів. Уся осяяна неземним світлом. Вона молилася про спасіння світу і покривала християн своїм омофором. Це знаменувало її опіку та захист. Побачивши це чудесне з`явлення, святий Андрій запитав у Єпіфанія: “Чи бачиш, брате, Царицю всіх, яка молиться за весь світ?” – “ Бачу, святий отче, і тремчу,” – відповів йому Єпіфаній. Святі мужі сповістили усім присутнім у храмі про це видіння.
Мешканці Константинополя, почувши про цю подію, зраділи і впевнились, що Бог молитвами Заступниці визволить їх від ворогів. Так і сталося. Невдовзі після чудесного видіння вороже військо було переможене. Тому Церква встановила в цей день – 14 жовтня (за новим стилем) відзначити свято Покрови Пресвятої Богородиці та Пріснодіви Марії.
В Україні свято Покрови поширилося давно, оскільки християнство прийшло до Київської Русі з Константинополя. Перші ікони Богородиці до Києва привезла Анна, дружина Володимира Святославовича. Ці ікони стали чудотворними. В Україні ікона Покрови стала улюбленою. Зображується на ній Матір Божа, що стоїть у повітрі і тримає в руках покрову (тканину), якою вона неначе покриває весь світ, оберігаючи його від нещасть і всіляких бід. Сюжети ікон різні, серед них є ікони із зображенням під покровом Матері Божої Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та інших гетьманів, єпископів, церков. За всіх часів в Україні було збудовано багато церков, що мали ім’я Покрови. Тільки в Києві із сімнадцяти церков, побудованих за часів гетьманства, три були Покровськими.
Образ Покрови був священним для козаків Запорозької Січі. Козацьке військо обрало Пресвяту Діву Марію своєю покровителькою. Звертаючись до неї, вони казали: «Покрий нас чесним своїм покровом і ізбави нас від усякого зла».
Цей день, 14 жовтня, вважається також датою створення Української повстанської армії, скорочено - УПА. Перший бойовий загін УПА був організований у північно-західних землях України. Його створення пристосували до свята Покрови Божої Матері - сподівалися на її допомогу у війні з фашистськими окупантами. Після того, як на Західну Україну прийшла Радянська влада разом з військами НКВД, воїни УПА стали воювати і з нею. Під час Другої світової війни Українська повстанська армія обрала собі свято Покрови як національне свято української армії. На своїй землі воїни УПА воювали майже двадцять років - останній бій з радянськими міліціонерами відбувся в шістдесят першому році. У ліси тоді пішов кожен другий житель Карпатської України. Спочатку билися з фашистами, потім - з комуністами. Так довго військові формування могли протриматися тільки за підтримкою місцевого населення. Кубинський терорист Эрнесто Че Гевара визнавався - веденню партизанської війни учився на прикладі УПА. Програючи війну Радам, фашисти вирішили використовувати УПА у своїх цілях, і навіть звільнили з в'язниці тодішнього ідеолога української незалежності Степана Бандеру, розраховуючи на його допомогу. Він же навпаки - спочатку очолив боротьбу проти німців, а коли вони залишили територію України - і проти військ НКВД, що прийшли насаджувати Радянську владу в Карпатах.
Для Радянської влади вояки УПА — вороги. Але УПА не ворог, а захисник українського народу. Народ створив і підтримував цю свою, народну, армію. Тому незрозумілою є позиція сучасної української влади, яка за 20 років свого існування не спромоглася визнати УПА борцями за незалежну Україну і зрівняти їх в правах з ветеранами та учасниками війни. На мій погляд це свідчить лише одне — українська влада за 20 років існування держави ще не стала українською. Саме тому українці, не дочекавшись від держави забезпечення конституційних і законних прав, змушені шикуватися в черги для захисту своїх прав в судах, включно до європейських, пікетувати Верховну Раду, Кабінет Міністрів і Адміністрацію Президента, вимагаючи вже не покращення, а лише збереження досягнутих соціальних гарантій держави.
В зв’язку з наближенням великого українського свята Покрови, за дорученням українських націоналістів міста Канева, як членів партії ВО “Свобода”, так і позапартійних членів ОУН, я, Скорина Олександр, член Проводу Українських Націоналістів, обласний провідник ОУН на Черкащині, поздоровляю відвідувачів сайту, всіх канівців і мешканців Черкащини з Святом Покрови. Бажаю всім нам, Українцям, сили, здоров'я, мудрості, гідності і мужності в державному будівництві, щасливого і заможнього життя, світлого майбутнього Україні.
Свято Покрови по всій Україні святкувалося піднесено й урочисто.
Особливо значущим це свято було для жінок та дівчат. Цього дня кожна жінка покривала образ Матері Божої рушником. Такі рушники, що їх приносили в дар до церкви на образ Матері Божої на Львівщині називалися «обітними».
Перед святом Покрови був гарний звичай на Покутті, Львівщині, Буковині – збиралися чоловіки і молоді хлопці толокою – покривали хату, справляли огорожу вдовиці чи сироті, «аби Матінка Божа їх благословила і покрила доброю долею, здоров’ям».
На Закарпатті жінки дарували сорочину сиротині, бідній каліці в честь свята Покрови, покриваючи немічних та дітей своїм покровом, освяченим молитвою доброчинності.
На Буковині на Покрову зберігся звичай обдаровування хлібом. До Покрови майже закінчувалися роботи біля землі, а щоби врожаю вистачило на зиму та давав він силу й міць, родичі, сусіди обмінювалися хлібом. Хто хотів комусь виказати свою честь і повагу, той старався першим зайти з хлібом до хати, примовляючи: «Бог дав мені, і я вам ділю – на щастя, на здоров’я, на злагоду», і клав на стіл. Господиня подавала свій хліб зі словами: «Хай Вас Господь поблагословить, як Ви нас, грішних, поблагословили».
На Покрову над криницями запалювали свічку і капали воском на воду, зазиваючи Матір Божу: «Матінко Божа, Господиня Царице, – хай буде все зле, що коло цієї водички, вмерле».
З настанням Покрови у селах розпочиналися сватання та весілля. Тому на Покутті дівчата із самого ранку бігли до церкви і ставили празникову свічку, бо вірили: хто перший поставить її, той скоріше заміж вийде. На Полтавщині відданиці молилися: «Свята Мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою». На Поділлі казали: «Свята Мати Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматинку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу». А ще на Покрову дівчата ворожили. Увечері вони їли дуже пересолену їжу, а лягаючи спати, просили: «Пресвятая Покрово-Богородице, хай-но дасть мені по милості своїй пити той, хто має мене покрити». Той мав наснитися.
На Буковині була гра-ворожба на рушник. Дівчата вішали рушник на дереві і співали: «Покровочко-Покровочко, покрий мені головочку, заквітчай її в барвінчик, аби борзо мала вінчик». При останньому слові бігли до рушника: яка швидше схопить його та швидше покриє голову – вийде заміж.
Ворожили ще й на долю. Дівчина варила пшеницю на воді з дев’яти криниць, а ввечері, відрахувавши 72 кроки від воріт, висипала ложку каші на землю. Потім старалася взяти в руки, що трапиться: якщо земля – буде суджений хліборобом, тріска, паличка – тесля, якщо папірець – книжник.
На Покрову зранку мати з донькою відчиняли навстіж сінешні двері та ворота – «аби свати заходили». На Полтавщині, центральній Україні на Покрову зранку мати з донькою йшли до комори і перекладали приготовлені рушники для заручин, примовляючи: «На рушнику стати, рушником сватів пов’язати».
Ще дівчата щиро молилися і примовляли до Матері Божої, стаючи на коліна перед іконою святої Покрови. Ніч перед Покровою набувала якоїсь таємничості... і виходили дівчата на поріг хати й закликали: «Свята Покровонько, покрий мою головоньку».
А на ранок ішли до церкви покривати ікону рушником, а на Буковині – вишитою хусткою і приказували: «Як я тебе покриваю, так і мене покрий».
Покрова накривала траву листям, землю – снігом, воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем. Від цього самого дня починалися вечорниці.
Вважалося, що з цього дня починається зима: «На Покрову до обіду – осінь, по обіді – зима». Господарі примічали погоду: якщо вітер віяв з півночі – зима мала бути холодною і з великими снігами, якщо з півдня – теплою. У народі казали: «Свята Покрова землю вкриває де листом, а де сніжком». Відліт журавлів до 14 жовтня віщував ранній холод, пізніше птахи відлітають – зима не квапитиметься.
Від Покрови господарі починали робити загати біля хат, затикували мохом стіни. На Покрову перший раз клали вогонь у печах. Розпалювали тільки дровами з вишні або яблуні, примовляючи: «Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром!» Вважалося, що від цього в хаті всю зиму буде тепло.
На Покрову згодовували худобі останній сніп вівса і від цього часу тримали її вдома. Зерном із цього снопа годували курей.
Романа Кобальчинська,
провідний етнограф Державного музею
народної архітектури та побуту України.
Передруковано.
Оригінальну версію шукайте за адресою:
http://golosiyiv.kiev.ua/blitz.php?id=1349
14 жовтня – Марш Слави УПА. Гасло Маршу: "За соціальне і національне визволення!". Приєднуйтеся!
14 жовтня 2011 року у Києві Всеукраїнське об'єднання "Свобода" проведе Марш Слави УПА із вимогами повернути звання Героїв України Степанові Бандері та Романові Шухевичу, визнати боротьбу ОУН-УПА національно-визвольною боротьбою Української нації та проголосити 14 жовтня – День створення УПА – державним святом.
Гасло Маршу: "За соціальне і національне визволення!".
Початок Маршу – о 16-00 біля пам'ятника Тарасові Шевченку, де відбудуться віче та збори депутатів місцевих рад від Всеукраїнського об'єднання "Свобода".
По завершенні маршу – святковий концерт на Михайлівській площі. У ньому візьмуть участь провідні українські рок-гурти: "КОМУ ВНИЗ", "Плач Єремії", "От Vinta", "Тінь сонця", "Рутенія".
Над фільмом працювала група чеських фахівців -- істориків і публіцистів. Головними його героями є учасники подій Другої світової війни -- вояки Української повстанської армії, а також багато свідків -- українців, чехів, словаків. Фільм розкриває широку панораму подій -- від перший боїв УПА до рейдів через Словаччину і Чехію й до еміграції окремих формувань на Захід.
Александр Скорына. Если бы Ваш отец прочел все это.Как Вы думаете что было бы.Ведь он насколько мне известно работал в организации с противоположными мнениями.Или я ошибаюсь.
В китайской деревне Хуаси открылся международный отель Лунси высотой 328 метров и стоимостью 3 миллиарда юаней (471 миллиона долларов).
На строительство высотной гостиницы, представляющей собой три соединенных башни из стекла и бетона с золотистым шаром наверху, почти каждая деревенская семья отдала по 10 миллионов юаней. В сумме вышло как раз три миллиарда юаней.
Ныне Хуаси, расположенную в паре часов езды от Шанхая, называют деревней миллионеров. До 1960-х она ничем особенно не выделялась, но затем сельский староста У Жэньбао, заручившись поддержкой властей, начал активно претворять в жизнь идею коллективного подряда.
Теперь состояние самой бедной семьи здесь составляет 3 миллиона юаней (471 тысяч), - цитирует автора деревенской реформы У Жэньбао агентство Xinhua. Каждая семья располагает коттеджем площадью 400-600 квадратных метров, как минимум одним легковым автомобилем и акциями корпорации Хуаси стоимостью от 3 до 10 миллионов юаней.
Тато, переглянув фільм. Дякую чехам за цю документальну хроніку, яка здатна розкрити очі багатьом мислячим на ту життєву ситуацію, що покликала народ в лави УПА.
А Вам, тато, дякую за те, що відшукали цей фільм і долучили до теми.
Раджу кожному переглянути і оцінити роботу чужих історикив, які, виходить, проявляють більше турботи про людську пам'ять надзвичайно важкого періоду в історії нашого народу, ніж це робить наша держава, перебуваючи у внутрішній запеклій суперечці щодо власної історії.
Костянтине Івановичу!
Ніхто краще за мене не знає трагедії життя мого батька, який лише після Хрущовського розвінчування культу особи Сталіна зрозумів, якому режимові він служив.
У батьковому роду всі, хто помирав власною смертю, жили і живуть довго. І батько жив би довго, та поступово “вбив” себе після того прозріння, помер у 60-річному віці у 1962-му році від дистрофії печінки.
Але я пам'ятаю випадок, який може дати Вам можливість хоч трохи зрозуміти, яким був мій батько. Ще у 1954-му (Хрущов ще мовчав), 7 листопада, коли ми вже тут, у Каневі, повертались з демонстрації, присвяченій черговій річниці революції, батько підійшов без черги до прилавку магазину придбати норму хліба, яка нам належала. Хліб тоді продавався за списками, які були в магазині, до якого канівська сім'я була “приписана”. Він був святково вдягнений. На грудях орден Леніна, орден Червоного Прапора, медалі, які й давали йому право на позачергове обслуговування. Дома чекали гості: приїхав його рідний брат, та ще й друг юнацьких років з Комарівки, з яким не бачилися близько 30 років — період батькової служби. Але поки його продавець обслуговувала, вдова з черги стиха зажурливо сказала: “Ось ти здоровий, красивий, береш тут хліб поперед мене, а МІЙ там, в чужій землі, лежати залишився Хто хліб принесе мені без черги?...”. Прийшовши додому, батько зірвав з себе ті нагороди і до кінця життя не хотів їх одягати. Лише винесли їх за ним, проводжаючи в останній шлях.
Ні, Костянтине Івановичу, я не думаю, що мої погляди були б відмінними з поглядами мого батька, якби він жив сьогодні. Бо всі завжди стверджували, що не лише зовнішністю і зростом, а й характером, я пішов в нього. Я є його продовженням.
Відповідь затримав до пізньої ночі. Вибачте, відволікався, щоб переглянути по “Інтеру” передачу “Позаочі” з Олегом Тягнибоком. Чудова вийшла передача!
SKI, дуже цікаво, але дійсно до теми немає ніякого відношення... вирішив тему затролити?.. останнім часом це заняття стає звичним для тебе, друзяко... невже орієнтацію змінив - у троллі подався?..
Да брось, тато, какое там тему затролить, я и слов таких не знаю.
Просто навеяло разные там аналогии... да ты не обращай внимания, есть более актуальные и животрепещущие вещи - про УПА, за УПА... продолжай, дружище.
SKI. Костянтине Івановичу! я може ще вночі дещо скажу про те, як думав батько і про можливості його вибору на той час, зараз не маю на те часу і спогади приводять до зміни настрою.
Але хотілося б, щоб ми продовжували розмову по темі, яка стосується Покрови і Свята УПА. Мій батько вояком УПА не був і проти УПА не боровся.
Але на прикладі життя батька я знаю про численні безвинні жертви в результаті великих обманів народу. Свідомість людей є керованою. Справжні злочинці керують людською свідомістю і роблять одних людей ворогами інших.
Тож щоб нам бути більше захищеними від подібного маніпулювання нашою свідомістю, потрібно мати неупереджений погляд на історію, правильні оцінки того, наскільки наша діяльність сприяє інтересам нації, збереженню та розвитку її території і неповторних самобутніх ознак на своїй землі: здоров'я народу, мови, традицій, культури, науки, моралі, інших цінностей.
Можливо я занадто наївний, але я вірю в визнання людьми власних світоглядних помилок і таким чином покращення суспільства, повернення його до своїх українських національних цінностей.
Визнання УПА борцями за волю і державність українського народу є кроком на цьому шляху.
Чи вам відомо, хто то є повстанці?
Це ті, що їм немає вороття
До рідних хат; десь у рові, в землянці,
Чи під кущем їх місце для життя.
Ні вдень, ні вніч, ні ввечері, ні вранці
Нема для їх долі забуття,
Бо в домах їх – замість осель руїна,
Й розстріл рідні до п'ятого коліна.
Жадоба помсти за свій тихий рай
Сплюндрований у їх гартує дух;
До боротьби їх кличе рідний край,
І кожний з них той поклик любо слуха.
Нехай і мало їх, борців, нехай
Покірно інші ждуть, як віл обуха,
Від ката смерти, тільки не вони:
Не страшно їм нерівної війни.
...Наша правда свята, вона сонцем горить
Нам на наших повстанських знаменах,
Лиш для неї клялися до смерти ми жить
І з шляхів цих ніколи не звернем!
Ще відплатим катам, ще по рідних степах
Із піснями пройдем бойовими!
Не розбійники ми, хоч живем по лісах,
Ми повстанці – сини України!
SKI, "Что же касается УПА- за что они боролись?..."
Гумор УПА. Листопад 1943 р.
Я, ПЕРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИЙ, ВСІМ ПЕРЦЯМ ПЕРЕЦЬ Й ЗАПОРІЗЬКОГО ПЕРЦЯ СИН, НА ВВЕСЬ СВІТ,
ЯК СПРАВЖНІЙ КОЗАК, ЗАЯВЛЯЮ: Ти, Адольф Гітлер, фюрер тупоголових ґерманців, знаних з історії голодранців, найвибраніших скотів, біля бабської спідниці славних лицарів, немовлят хоробрих душителів, від сала, масла і яєць визволителю, знай:
Не бачити тобі України, як своїх власних дітей. Тікатимеш ти з нашої землі, аж фюреренчатиме. Тебе і твою жовтороту орду до ноги виб'ємо, по світу розвіємо, бо з діда прадіда вовків бити вміємо. Коштувала наша земля і не такого гною, як твої жирнотілі паскуди разом з тобою. ...Ти, Сталін Йосип, тоді вернешся на Україну, коли у твоїх вуркаганських прихвостнів собачі хвости виростуть, а в тебе самого очі рогом з лоба полізуть. Тебе ми радо привітаємо і обох, разом з твоїм молочним братом Гітлером, на одній гіллячці за шію почіпляємо. Ти думаєш, що ми забули про голод у 33-му році, про Біломор-канали, про Сахалін і білих ведмедів, що там нас живцем їли, про колективи, індустріялізації, стахановщину і "соціяліс-тичні норми", про тюрми, лагери, енкаведистські "заботи" і "заможне", "веселе" наше життя. На суші, в повітрі, на воді і під водою будемо битися, лютий виродок, з тобою. Побачимо, який з тебе хоробрий лицар і чи зумієш ти голим задом українського їжака вбити. ...Ні жалю, ні пощади не ждіть від мене і всього Коша Перчиного, імперіялістичні гади.
Напрашивается вопрос.Я так понимаю что Константин И. не получил правдивый ответ от Александра С.кем был его отец в какой организации занимал должность.( якому режимові він служив.)
SKI, а-а, то ти й читати розучився... ну, в такому разі купи буквар - мо ще й надолужиш... хоча...
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]