Давайте уявимо себе дитиною 6 - 7 років яка після дитячого садочка пішла до школи, тобто зробила перший, малесенький такий, крок до вимріяного дорослого життя. І от одного разу, прямо посеред уроку, наприклад, з математики, з’являється нестерпне бажання відвідати ту кімнату в яку навіть королі ходять пішки і без охорони.
Дитинча тягне тремтячу від нестерпного бажання ручку:
- Олена Петрівна, мені потрібно до туалету!!!
- Зараз не можна. Дочекайся перерви.
А воно не може дочекатись. Йому треба зараз і край. Сльози ось-ось бризнуть з оченят.
А не сльози вже намочили штанці чи спідничину. Однокласники побачили вологу на підлозі – перешіптуються, тичуть пальцями, і нишком хихотять поки перерва не почалась.
Дзвоник на перерву як запрошення на голгофу.
Що треба зробити з цими вчителями рабства? Примусити випити літрів зо два пива та весь день не випускати з класу мотивуючи тим що вони можуть на декілька хвилин запізнитись на урок і тим самим порушити трудову дисципліну?
Вішати їм та шию таблички з написом «Садюга» а їх самих розвішувати на деревах біля школи?
Чи мо гуманно розстрілювати з рогаток? |