Канівські податківці інформують

Оподаткування ПДФО матеріальної допомоги

     Згідно з абзацом першим статті 11 Кодексу законів про працю від 10.12.71 р. N 322-VIII (далі - Кодекс про працю) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, укладається колективний договір.

    Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (стаття 10 Кодексу про працю).

     Підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, для цілей розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" цього Кодексу заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

     Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Розділу IV "Додаток на доходи фізичних осіб" Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

     Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

     Отже, якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників, наприклад, допомога на оздоровлення, при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу, з урахуванням вимог пункту 164.6 статті 164 Кодексу.
     Якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв'язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, то її оподаткування регулюється пунктом 170.7 статті 170 Кодексу, згідно з абзацом третім підпункту 170.7.1 якого встановлено, що нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.
     Відповідно до абзацу першого підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року, тобто в 2011 році - 1320 грн. Сума перевищення допомоги над вказаним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з підпунктом 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Кодексу і підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

     При цьому у разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу (абзац четвертий підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу).

    Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Кодексу встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

     Благодійник - юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності (абзац третій підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу). Згідно з підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Кодексу вищевказані доходи, отримані платниками податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою N 1ДФ за ознакою доходу "169" у відповідності до наказу ДПА України від 24.12.2010 р. N 1020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за N 46/18784.

Змінено порядок надання податкових консультацій

     В зв’язку із набуттям чинності більшості положень Закону України від 07.07.2011 №3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" ("Голос України" за 05.08.2011 №144), дещо змінився порядок надання податкових консультацій.

     По-перше, визначено, що податкова консультація надається контролюючим органом протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання звернення.
     По-друге, центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню.
     До речі, Податковий кодекс доповнено визначенням "узагальнююча письмова податкова консультація", якою вважається оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

     По-третє, використання узагальнюючої письмової податкової консультації захищає платника податків від відповідальності навіть у разі її подальшої зміни чи скасування. Раніше це стосувалось лише письмових податкових консультацій.
     Крім того, починаючи з 01.01.2012 року платник податків зможе обрати електронну форму отримання консультацій, яка за своїм статусом прирівнюється до письмової податкової консультації.

Змінено ставку збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства!

     Починаючи з 1 серпня 2011 року платники збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства сплачують його в розмірі 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування. Це передбачено Законом України від 07.07.2011р. №3609-VI „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України”, яким внесено зміну до Закону України від 09.04.1999р. №587 „Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”.
     За липень 2011 року збір сплачується за ставкою 1 відсоток.

Сплата громадянами плати за землю

     За Конституцією України земля – основне національне багатство, яке перебуває під особливою охороною держави. Плата за землю є одним із видів доходів місцевих бюджетів, що зараховується на рахунки відповідних рад (сільської, селищної, міської), на території яких розташовані земельні ділянки.
     Податковим кодексом України встановлено ставки земельного податку та порядок його справляння, пільги щодо оподаткування землі та відповідальність платників, а також визначено, що використання землі в Україні є платним.
     Об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки та земельні частки (паї), що перебувають у власності або користуванні громадян.
     Податковим кодексом України передбачені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб. Зокрема встановлено, що від сплати земельного податку звільняються інваліди І і ІІ групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     Звільнення від сплати податку за земельні ділянки для вищезазначених категорії фізичних поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш ніж 2 га; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш ніж 0,25 га, в селищах - не більш ніж 0,15 га, в містах - не більш ніж 0,10 га; для індивідуального дачного будівництва - не більш ніж 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів – не більш ніж 0,01 га; для ведення садівництва – не більш ніж 0,12 га.

     Податковим кодексом встановлено, що громадянам податок нараховують органи державної податкової служби, які в строк до 1 липня поточного року направляють податкове повідомлення-рішення про сплату податку. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів.

     Якщо раніше (до набрання чинності Податковим кодексом України) громадяни – платники земельного податку повинні були сплачувати податок двічі на рік рівними частинами: до 15 серпня та до 15 листопада, то з прийняттям Податкового кодексу сплата повинна здійснюватися впродовж 60 днів з дня вручення повідомлення-рішення. Звертаємо увагу, що не пізніше 29 серпня поточного року плата за землю повинна бути перерахована у відповідні місцеві бюджети.

     Сплата податків, а відтак і наповнення бюджету, залежить від свідомості людей. Тож закликаємо всіх громадян виконати свій конституційний обов’язок та своєчасно сплатити земельний податок.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 02.06.2011 р. N 15382/7/16-1517-10
Про розгляд листа

     Починаючи з 1 січня 2011 року з набранням чинності Кодексу на заміну загальнодержавного збору за забруднення навколишнього природного середовища справляється екологічний податок (розділ VIII "Екологічний податок" Кодексу).
     Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу). Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями.
     Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Кодексу платникам екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (підпункт 240.1 пункту 240.1 статті 240 Кодексу). При цьому, в умовах пункту 240.5 статті 240 Кодексу не є платниками екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.
     Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів,що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

     Статтею 246 Кодексу встановлено ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

     За податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених, зокрема, статтею 246 Кодексу (пункт 2 підрозділу 5 розділу XX "перехідні положення" Кодексу).

     Пунктом 250.1 статті 250 Кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

     Відповідно до пункту 250.2 статті 250 кодексу платники податку складають податкові декларації за встановленою формою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, які протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, подають до органів державної податкової служби, та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема за розміщення потягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

     Платники податку перераховують суми податку, що справляється за розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом (пункт 250.5 статті 250 Кодексу), а саме Бюджетним кодексом України.

     Зауважимо, що Законом України від 2 грудня 2010 року N 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності з 1 січня 2011 року, внесено зміни до законодавчих актів із питань природоохоронного законодавства та у сфері поводження з відходами в частині впорядкування і регулювання відносин у зв'язку із запровадженням екологічного податку, зокрема, до Закону України від 25 червня 1991 року N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища", із змінами і доповненнями, та Закону України від 5 березня 1998 року N 187/98-ВР "Про відходи", із змінами і доповненнями. Досліджуючи терміни, які наявні в підпункті 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу, зазначимо, що відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи":

відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

     При практичному застосуванні терміну "розміщення відходів" в умовах розділу VIII "Екологічний податок" Кодексу слід враховувати поняття "розміщення відходів" - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами" (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

     У зв'язку з цим, обов'язком платника податку є обчислення, нарахування та сплата до бюджету екологічного податку, а також складання податкової звітності у разі наявності фактичних обсягів розміщення відходів, відповідно зберігання (тимчасового розміщення до утилізації чи видалення) протягом звітного кварталу, крім розміщення обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збиранням і заготівлі таких відходів в умовах, визначених підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу.
     Тобто, починаючи з 1 січня 2011 року, "Промінвестбанк" є суб'єктом та базою щоквартального оподаткування відходи (в тому числі небезпечні відходи, побутові відходи, інші відходи, які утворилися у процесі діяльності та підлягають утилізації чи видаленню), що тимчасово розміщуються (зберігаються), в т. ч. на кінець звітного періоду (кварталу) на власній території підприємства (до їх передачі на утилізації або розміщення іншому суб'єкту господарювання (комунальному або спеціалізованому підприємству тощо) в місця видалення відходів в т. ч. у разі наявності укладених договорів на видалення та утилізацію відходів з суб'єктом господарювання (комунальним або спеціалізованим підприємством тощо).
     Відповідно до пункту 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопад 1999 року N 2034, із змінами і доповненнями (далі - Порядок N 2034), первинний облік відходів здійснюється відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.
     Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.
     Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрованих карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до Державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" (пункт 9 Порядку N 2034)

     Починаючи з 1 січня 2009 року усім суб'єктам господарювання рекомендовано вести первинний облік відходів за формою N 1 ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари". Ця форма та Інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 N 342, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за N 824/15515 (далі - Інструкція N 342). Запровадження на підприємстві типової форми N 1-ВТ здійснюється за наказом керівника підприємства чи керівника відповідної служби підприємства (зразок такого наказу наведено в додатку до Інструкції N 342) (абзац другий п. 1.4 Інструкції N 342).

     До цієї форми не включаються дані про речовини (продукти, сполуки), що є готовою продукцією, яка підлягає подальшому використанню, напівфабрикати, призначені за технологією виробництва для подальшої переробки з метою одержання готової продукції, а також відходи, що надходять у водні об'єкти зі стічними водами та викидаються в атмосферне повітря (пункт 1.2 Інструкції N 342).
     Інформація, наведена в типовій формі N 1-ВТ, може використовуватися для ведення державного обліку і паспортизації відходів, складання адміністративних даних, проведення контролю, експертизи проектів та об'єктів, підготовки технічної документації, реєстраційних карток для реєстрації місць утворення, перероблення та видалення відходів, проведення інвентаризації, затвердження лімітів і отримання дозволів на утворення і розміщення відходів,отримання ліцензій та дозволів на поводження з відходами і упаковкою, оперативного вирішення питань поводження з неякісною та небезпечною продукцією, ідентифікації та паспортизації потенційно транскордонних перевезень відходів тощо (абзац четвертий п. 1.4 Інструкції N 342).
     Зауважимо, що трактування положень природоохоронного законодавства та у сфері поводження з відходами не належить до компетенції органів ДПС, а за їх роз'ясненням відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "про відходи" платникам екологічного податку слід звертатися безпосередньо до територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, а також до центрального органу виконавчої влади - Міністерства екології та природних ресурсів України.

     Водночас, консультації з порушених питань платником податку, розміщено у категорії "300. Екологічний податок" сервісу "Єдина база податкових знань" на WEB-сайті ДПА України (www.sta.gov.ua).

Європейська політика сусідства: перспективи для України

     Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічного розвитку та співробітництва, зокрема просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку ЄС та можливість для України приймати участь у ключових аспектах політик та програм Європейського Союзу.

     Це надасть можливість розширення рамок політичного співробітництва, а також наближення законодавства країни в економічній сфері до європейських стандартів, подальшого зменшення кількості торговельних бар'єрів, що в свою чергу стимулюватиме інвестиції та зростання фінансової підтримки ЄС Україні. Поступове збільшення участі України у певних програмах Співтовариства сприятиме розвитку культурних, освітніх, технічних, наукових зв'язків, а також зв'язків у сфері охорони навколишнього природного середовища.
     Перелічені перспективи визначають три принципових підходи до європейської інтеграції України: перший - концептуальний, другий - організаційний, третій - фінансовий.

     З метою успішної реалізації політики європейської інтеграції, яка можлива за умови її стабільної підтримки більшістю українського суспільства, необхідне постійне інформування громадськості щодо питань співробітництва України та ЄС. Ознайомитися з актуальною інформацією з євроінтеграційних питань можна на офіційному веб-сайті ДПА України в підрозділі "Інтеграція України до ЄС" банеру "Європейська та євроатлантична інтеграція".