Люди, які звикли до ритуального плачу "Україна гине!" і бачать навколо одні змови, навіть не замислюються, наскільки далекою є занурена в історичне минуле ідеологія інтегрального націоналізму від сьогоднішніх потреб української нації. На чималу частину політично активних українців і досі має вплив ідеологія інтегрального націоналізму, котру розробила і проповідувала у 30-х роках минулого століття ОУН. Це звідти "культ боротьби", ниття про "націю рабів", шкодування, що напередодні Голоду-33 не було масового повстання, бажання знайти якусь переможну битву і гучно її відсвяткувати тощо.
Насправді українців важко назвати миролюбною нацією. Проте досвід інших націй доводить: аби здобути свободу і незалежність, краще вести мирну політичну боротьбу, ніж героїчно умирати і змушувати до цього співвітчизників.
Погроми часів Хмельниччини і Коліївщини... Безбашенні і абсолютно деструктивні з точки зору української державності, але геніальні з військової точки зору походи Сірка на турків і татар... Війна з усіма без будь-якої зрозуміло сформованої мети Нестора Махна... Жорстокість і героїзм оборонців Холодноярської республіки, яку яскраво описав Горліс-Горський, а за ним і Василь Шкляр - свідчать далеко не про наш мирний характер.
Але зацикленість на насильницькій боротьбі в час цифрової культури, толерантності і відкритості - в нашому українському випадку - тільки шкодить, часто перетворюючи "героїчно налаштованих" молодих людей на обмежених і однобоких...
За матеріалами сайту "Українська правда" (подано із сутєвими скороченнями, повний текст тут http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/08/9/50668/
|