П’ятнадцята година. День позмінно сонячний.Нежарко,найбільш активних відпочивальників -малолітніх дітей на березі майже не видно.
Питейний заклад «підприємця» Соскова за буд.47 по в.Г.Дніпра «працює» в звичному режимі. Пивні тентирозтягнулисьнизкою вздовж води вже на добру сотню метрі, заполонивши всю затишнуприбережну балку,з якої замість звичного раніше такої пори шелесту листу та хвиль тепер голосно лунаютьгусто пересипані матюками п’яні діалоги.
Під найближчимдо туалетноїбудкиз замком і суворим написом «Плата 1грн.», яка їдкою синню першоюкидається в вічі кожному хто ризикнув наблизитися до пляжної смуги та двох барних тентів кущем верболозу двоєнапівпритомних клієнтів приречено лаючись роздираютьтараню, запльовуючипісок мало не до води її останками та заливаючи горлянки пивом.Третій відпочивальник не криючись поперемінно то на двох, то на чотирьох стоїть під сусіднім кущем – чи то не дотягнув бідолага до заповітної синьої будки, чи то суворий напис на останній зупинив.
Ось такий він тепер золотий дніпровський берег, в недалекому минулому найбільша гордість його мешканців.
Різномастний хам торжествує, а найбільшепривладний – він бо тепер творить все і вважає себе володарем землі, дарма що вона гине на очах – бидлячий хам цього не бачить. Та чим більше він торжествує, то все жорсткішим стає перелікзасобів його придушення.Земля і люди не можуть терпіти до загину, їм потрібне очищення.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом