Один з найстаріших в Україні Канівський природний заповідник відзначив 85-річчя.
– Наш заповідник – єдина інституція такого типу на п’ять центральних областей України, – розповідає директор Канівського природного заповідника Микола Чорний. – На щастя, у цьому густонаселеному районі дивом збереглися унікальний рельєф, неповторної краси ландшафт, колосальне біорізноманіття. Канівський природний заповідник – це одне з небагатьох місць в Україні, де природа живе за своїми мудрими законами і навчає нас пізнавати розумом і серцем красу і добро цього неповторного світу.
Історія заповідника досить драматична. Створений він був згідно з постановою Комісії Наркомзему від 30 липня 1923 року. Відведений лісовий масив становив 1 тисячу гектарів і включав територію могили Тараса Шевченка, яка у 1925 році була виділена в окремий заповідник "Могила Т.Г. Шевченка". Проте ще за століття до створення заповідника вчені вказували на геологічну унікальність Канівських гір, утворених внаслідок проходження льодовика.
Чи не найбільший внесок у дослідження Канівських дислокацій (гір) зробив археолог Микола Біляшівський. У 1897 році він купив ділянку землі площею 15 десятин, до якої входили гора Мале Городище, кілька ярів та схил Мар’їної гори, і побудував кілька дачних будинків. Нині ця територія є садибою заповідника, а в меморіальному будинку академіка Миколи Біляшівського розташований унікальний музей природи.
У роки війни практично вся матеріальна база заповідника була знищена, в тому числі унікальні палеонтологічні та археологічні матеріали, а лісовий масив розріджений артилерійським вогнем, розривами бомб і заготівлею деревини для спорудження бліндажів. "Ликвидировать за ненадобностью" – одним розчерком пера високопоставленого чиновника у серпні 1951 року Канівський біогеографічний заповідник перестав існувати, і довгих 17 років знадобилося багатьом ученим, громадським і державним діячам, щоб відновити статус заповідання на території 1035 гектарів. Останні територіальні зміни відбулися у 1986 році, коли заповідник був розширений до 2027 гектарів. Нині до його складу входить так звана нагірна частина – покриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра – 1415 га, два заплавні острови Дніпра: Круглик – 92 га і Шелестів – 394 га та Зміїні острови на Канівському водосховищі площею 116 га. До заповідника входять і відлоги Хмільнянського яру – одного з найбільших у Європі.
У межах порівняно невеликої за площею території представлений багатий та різноманітний рослинний і тваринний світ.
У лісовому покриві домінує граб із домішкою дуба, кленів, липи, берези, ясена. На затінених північних схилах та в тальвегах трапляються реліктові рослини, що збереглися тут з льодовикових часів. На добре освітлених південних схилах можна побачити реліктів вже більш теплого міжльодовикового періоду. Всього в заповіднику зростає 22 види судинних рослин, занесених до Червоної книги України.
У науковому плані значний інтерес представляють екосистеми заплавних островів. Саме їх можна зарахувати до еталонних. Після створення на Дніпрі каскаду водосховищ таких островів практично не залишилося.
Неповторно мальовничі заповідні Зміїні острови. Значну їх частину займають столітні дуби і сосни, із багатим підліском і трав’яним покривом.
Поблизу Канівських дислокацій виявлено понад 10 тисяч видів безхребетних тварин (всього в Україні 25 тисяч видів). Тільки комах у заповіднику близько 8000 видів, з них 47 видів занесені до Червоної книги України. Буквально цими днями київський науковець Юрій Вервес у Канівському заповіднику знайшов унікальну муху, яка зафіксована лише у Приморському краї Росії і в Піренеях. Більше 200 видів налічують павукоподібні, багатоніжки – 42 види, в тому числі рідкісний полідесмус український. Знайдено в заповіднику і майже 150 видів молюсків.
Хребетні тварини представлені 226 видами птахів, 51 видом ссавців, 11 видами земноводних, 8 видами плазунів. Серед них також є рідкісні види. Щороку на Дніпрі біля заповідних островів зимують орлани-біло-хвости, а з 1996 року цей птах загніздився в заповіднику. Зустрічається на прольоті чорний лелека. На Зміїних островах неодноразово спостерігалися змієїд і балобан. На Круглику міститься велика колонія сірої чаплі – близько 150 гнізд. На прольоті на островах зупиняються велика та мала білі чаплі.
Велике значення має заповідник і для відпочинку перелітних птахів. Восени в затоках та затопленому лісі на Круглику збираються сотенні зграї качок, куликів, мартинів. Звичними в заповіднику є козулі, кабани, лисиці, зайці, борсуки, трапляються лосі. На островах постійно живе кілька сімей бобрів, біля води можна побачити сліди видри та норки.
Канівський заповідник – найгрозовіша територія України. Тут надзвичайно прозоре повітря. Свого часу навіть планувалося створення поблизу Канева філії Одеської обсерваторії.
Екосистеми Канівського заповідника є одними з найбільш вивчених в Україні. Цій темі присвячено близько 4 тисяч наукових публікацій. Канівський заповідник традиційно вважається одним із центрів підготовки молодих спеціалістів – біологів, географів, екологів. Щороку на його садибі проходять практику близько тисячі студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка та інших ВНЗ.
Нині науковий штат Канівського природного заповідника – досить потужне самодостатнє наукове ядро. Це 12 осіб, у тому числі 5 кандидатів наук, які цілорічно проводять моніторинг природного процесу. Директор цієї установи Микола Чорний, який двадцять три роки працює в заповіднику, переконаний, що у заповідній зоні працюють лише віддані своїй справі люди, фанати – інші категорії тут не витримують. Нині науковці докладають зусиль до того, аби Канівський природний заповідник значно розширив свої володіння, набув статусу біосферного і потрапив під крило ЮНЕСКО.
Підготував: Лариса ЗЕЛЕНЕНКО Джерело: "Прес-Центр" |