Пам’ятка туристу про Канiв, ілюстрована

Канів — місто обласного підпорядкування, районний центр Канівського району Черкаської області. Населення — 25 748 (на 1 лютого 2011 року) чоловік. (Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.)

Дехто ще називає мiсто духовною столицею України. Дух тут присутнiй й насправдi, але його консистенцiя часто залежить  вiд напрямку вiтру. Засоби коммунiкацiй властивостей того духу, на щастя, передавати ще не навчились.

 Вважається, що туристи будуть в’їзжати в мiсто зi сторони головних пiдприємств Канiвщини. Саме для них було пiдготовлене це мальовниче панно «Вас вiтає лiтописне мiсто Канiв», туристи з лiвого берега так i залишаться невiгласами:

Але не варто розслаблятись, бо буквально через кiлька десяткiв метрiв чекає бiльш дiєве привiтання, яке запам’ятаєтся надовго, особливо в дощ, коли дорога вкрита калюжами:

потiм привiтає ще раз:

i ще раз:

а якщо все-таки такого вiтання вдалося уникнути на головнiй дорозi, то дорiг в мiстi достатньо (хоча деякi не зовсiм патрiоти вважають, що це не дороги, а напрямки):

Iснує думка, що дороги як вiдображення життя. Взяти, наприклад, якогось нiмця: як виїхав на автобан, так i покотився в сторону цвинтаря,  поки бензину вистачить  -  родився, вчився, працював, виховав дiтей, вийшов на пенсiю, поховали. Життя нехитре, розмiчене та розплановане,  як  i нiмецькi дороги. Iнша справа у нас, де дорога сповнена пригод та несподiванок, та ще й безпечнi переходи тiльки вгадуються:

Звичайними атрибутами дорiг є вокзали. I знову ж таки, на вiдмiну вiд тих же нiмцiв, в Українi вокзал  будуються не тому, що старий не справляється з об’ємом пасажироперевезень та виникла потреба в новому, а тому що. Точнiше, тамушта.

Хоча, як бачимо, i цього досить:

Але, як зазвичай буває, досить нiби то й досить, але чогось не хватає.

Ось чого– гвинтовертодрому (панорамне фото тут) :

Як бачимо, на пересiчного туриста в мiстi чекають. I якщо турист не заблукає в бур’янах в чоловiчий зрiст –

 то обов’язково  потрапить до канiвської набережної, де зможе охолодитись пляшечкою пива, помилуватись малими архiтектурними формами закладу громадського спивання, побродити серед мальовничого смiття на березi, покупатись серед рослинностi та зустрiти свiтанок:

Хоча, на щастя, до Київського водосховища ще далеко:

Кращi друзi людини чекають на пересiчного туриста всюди:

Покидаючи Канiв, необхiдно кинути погляд на мiсто з Канiвської ГЕС, - бо воно того варте, в любому значеннi того слова: