Твоє обличчя не повинно відображати нічого, крім ненависті до ворога та впевненості у перемозі
Самураї залишилися в історії як зразок справжнього воїна в суспільстві, в бою та наодинці з собою, що поєднує військову чоловічу філософію і мораль завдяки включеним до нього етичним цінностям та повазі до мистецтв. Звід правил самурая оформився у щось закінчене — кодекс бусідо, дослівний переклад з японської — «шлях воїна».
Моральні принципи самураїв
Бушідо вимагав від самурая мати сім чеснот. Ці принципи забезпечували як військову майстерність так й моральну цілісність:
прямодушність (ґі, 义) — завжди правильно розуміти свій обов’язок і діяти щиро, уникаючи неправди та лицемірства. Це здатність вирішувати, як вчинити у своєму житті, згідно з розумом і без вагань. Незалежно від ситуації, це означає бути чесним та творити справедливість, не будучи боягузливим чи хитруном. Праведність була найяскравішою коштовністю та предметом, яким японці захоплювалися найбільше;
хоробрість (ю, 勇) — бути спроможним у будь-якій ситуації адекватно оцінювати стан речей та реагувати на зовнішні виклики, не наражатися на нерозумну небезпеку і водночас свідомо йти на смертельний ризик заради праведної перемоги. Принцип зосереджений на тому, щоб людина мала сміливість чинити правильно, а не на те, чого від неї очікують інші;
великодушність (джін, 仁) означає внутрішню та зовнішню силу, необхідну самураям собливо у ставленні до слабших (дитини, жінки, пораненого або помираючого ворога; людини, яка потрапила у біду). Самураї мали бути добрими і уважними, які володіють як фізичною силою, а й співчутливою внутрішньою силою. Також за кодексом честі самураям було аморально отримувати задоволення від болю іншої людинио;
ввічливість (рей, 礼) у словах і діях відповідно до принципів соціальної ієрархії та станової і міжстанової етики. Також cамурай завжди повинен шанувати свого ворога до і після бою. Ввічливість має бути зовнішнім вираженням поваги до інших;
щирість (макото, 诚) у промовах і вчинках — діяти й говорити завжди правдиво, не брехати та не висловлюватися з приводу того, в чому не розумієшся, завжди виконувати обіцяне. Самураї вірили, що чесність у всьому, що вони роблять, принесе повагу. Це також означатиме, що їм можна довіряти;
честь (меййо, 名誉), що не можна ганьбити словами і вчинками, за які потім буде соромно;
відданість (чуґі, 忠义), що поширювалася на сюзерена, рід і родину, пам’ять предків, малу батьківщину і Батьківщину, на особу військового диктатора-шьоґуна та на священну постать японського імператора (тенно).
Самураю необхідно оволодіти усіма вартими його стану знаннями, навичками та уміннями, зокрема військовим мистецтвом, яке теоретик і практик воєнної справи Хіраяма Кодзо (1759–1829) описав як струнку систему в праці «18 видів бойових мистецтв». Він має також бути письменним, вивчити правила поведінки, каліграфію, віршування, історію, чайну церемонію, національний японський живопис.
Самураю заборонено займатися недостойними його стану заняттями.
Бушідо вимагав від самурая ніколи не втрачати самовладання (джісей, 自制), не виказувати зайвих емоцій та водночас мати вольову терплячість у досягненні належної мети, саме цим демонструючи силу свого духу. Самурай мав завжди бути готовим до смерті, але не прагнути її як такої, а намагатися використати своє життя для досягнення правильної мети, спокійно приймаючи будь-яку долю, що супроводжуватиме його на життєвому шляху, аж до можливої втрати життя (якщо цього потребуватиме обов’язок).
Відхід від настанов бушідо вкидав самурая у безчестя, очистити від якого могло ритуальне самогубство сеппуку методом «розрізання живота» (харакірі) коротким мечем.
Той, хто може розуміти, які сторони людини хороші, завжди й у всьому матиме перед очима ідеал наслідування.
Відмовся від дурних звичок та егоїзму.
Щоб досягти мети, потрібно перебувати в чистому та незамутненому стані розуму.
Слід зважувати кожне слово і незмінно ставити собі питання, чи правда те, що збираєшся сказати.
Необхідно бути помірним у їжі та уникати розбещеності.
Поважати правило «ствола та гілок». Забути його — значить ніколи не осягнути чесноти, а людина, яка нехтує чеснотою синівської шанобливості, не є самурай. Батьки – стовбур дерева, діти – його гілки.
Самурай має бути не лише зразковим сином, а й вірнопідданим. Він не залишить пана навіть у тому випадку, якщо кількість васалів його скоротиться зі ста до десяти та з десяти до одного.
Слід легко ставитись до справ великої важливості.
На війні вірність самурая проявляється в тому, щоб без страху йти на ворожі стріли та списи, жертвуючи життям, якщо того потребує обов'язок.
Справжня хоробрість у тому, щоб жити, коли правомірно жити, і померти, коли правомірно померти.
Вірність, справедливість і мужність - три природні чесноти самурая.
Людина має вчитися все своє життя.
Вдосконалюйся постійно, щодня, протягом усього життя.
Хто готовий працювати постійно, виповниться мудрості незалежно від достоїнств та недоліків, наданих йому природою.
Щоб досягти успіху у справі, вислухай думку сторонньої людини.
Сокіл не підбирає кинуті зерна, навіть якщо вмирає з голоду. Так і самурай повинен показувати, що ситий, навіть якщо він нічого не їв.
У повсякденних справах пам'ятати про смерть і зберігати це слово в серці.
Якщо на війні самураю трапиться програти бій і він повинен буде скласти голову, йому слід гордо назвати своє ім'я та померти з посмішкою без принизливої поспішності.
До смерті слід йти з ясним усвідомленням того, що слід робити самураю і принижує його гідність.
Будучи смертельно поранений, так що ніякі засоби вже не можуть його врятувати, самурай повинен шанобливо звернутися зі словами прощання до старших за становищем і спокійно випустити дух, підкоряючись неминучому.
Той, хто володіє лише грубою силою, не гідний звання самурая. Не кажучи вже про необхідність вивчення наук, воїн повинен використовувати дозвілля для вправ у поезії та розуміння чайної церемонії.
Біля свого будинку самурай може спорудити скромний чайний павільйон, у якому слід використовувати нові картини-какемоно, сучасні скромні чашки та нелакований керамічний чайник.
Самурай повинен, перш за все, постійно пам'ятати, що він може померти будь-якої миті, і якщо такий момент настане, то померти самурай має з честю. Ось його головна річ.
Філософія Бусідо
Якщо відволіктися від практичних укладень, справжній духовний зміст вчення Бусідо — Вірність, Справедливість та Мужність. Ці важливі якості просто повинні були мати ті, хто дотримувався бусідо. За правду і честь воїн повинен був йти до кінця і віддати без зволікання своє життя, якщо буде потрібно. Вважалося особливою доблестю, отримавши в бою смертельні рани, ще довгий час люто боротися в ім'я свого пана, і стікаючи кров'ю, продовжувати знищувати ворогів. Воїн повинен жити, усвідомлюючи, що він може померти будь-якої миті, що потрібно цінувати кожну хвилину, проведену за життя, тому що вона може виявитися останньою. Тільки людина, готова до смерті, може жити, бачачи цей світ у повному кольорі, присвячуючи все своє дозвілля саморозвитку та допомоги ближнім. Тільки той, хто розуміє, що, можливо, бачить це востаннє, може дивитися на світ з такою любов'ю і помічати те, на що звичайні люди в метушні життя не звертають уваги.
Батьки бусідо розрізняли два види хоробрості: природну мужність, ознаками якої були безшабашність, грубість, запальність і задиристість; і свідому відвагу, яку може виховати у собі кожен, незалежно від цього, що йому від народження. Обидва види цінувалися в рівній мірі, притому згодом, в результаті все більшого подружжя чоловіків-самураїв на думку мислителів тих років, другий вид набув все більшого значення. З дитинства хлопчика велика увага приділялася вихованню у ньому хоробрості. Щодо цього збереглося безліч рекомендацій від різних авторитетів бусідо. Хоробрість, що доходить до безумства в повному самозреченні і зневага до смерті — ось те, чого мав прагнути справжній воїн. «Шлях самурая полягає у безрозсудності. Таку людину не зможуть вбити і десяток людей. За допомогою здорового глузду не досягнеш багатьох речей. Просто перестань думати і стань божевільним». Керуючись цим принципом, багато великих воїнів тих часів, одержимих бойовим божевіллям, глибоко врубалися в ряди ворога поодинці і залишалися живими.
Зневага до багатства, користолюбства і взагалі до грошей на зорі самурайства доходило до принципової повної відмови від них і життя виключно на достатку у пана. З цього погляду багатство і краса обладунків та зброї викликали зневагу у справжнього самурая і вважалися компенсацією своєї слабкості та боягузтвa.
САМУРАЙСЬКА МУДРІСТЬ
1. Якщо проблему можливо вирішити, то не варто хвилюватися; якщо її вирішити неможливо, то хвилюватися немає сенсу.
2. Запитати - сором на одну хвилину, а не знати - сором на все життя.
3. Не затримуй того, хто йде, не гони того, хто прийшов.
4. Швидко - це повільно, але без перерв.
5. Краще бути ворогом хорошої людини, ніж другом поганої.
6. Без звичайних людей не буває великих.
7. Хто сильно бажає піднятися вгору, то винайде сходи.
8. Чоловік і дружина повинні бути як руки й очі: коли рукам боляче - очі плачуть, а коли очі плачуть - руки витирають сльози.
9. Сонце не знає хто правий. Сонце сяє без мети зігріти когось. Той, хто знайшов себе подібний до сонця.
10. Море тому велике, що і малими річками не нехтує.
11. І далекий шлях починається з короткого.
12. Той хто п'є забагато вина, не знає про його шкоду; хто не п'є, не знає про його користь.
13. Навіть якщо меч знадобиться один раз у житті, носити його потрібно завжди.
14. Красиві квіти хороших плодів не приносять.
15. Горе, як порвану сорочку, потрібно залишати вдома.
16. Коли є кохання, шрами від меча такі ж гарні, як і ямочки на щоках.
17. Ніхто не спотикається лежачи в ліжку.
18. Одне добре слово може зігрівати три місяці зими.
19. Пропускай вперед дурнів і божевільних.
20. Коли малюєш квітку, потрібно слухати подих вітру.
21. Сім разів перевір, перш ніж засумніватися в людині.
22. Зроби все, що зможеш, а в іншому покладайся на долю.
23. Надмірна чесність межує з дурістю.
24. У будинок де сміються, приходить щастя.
25. Перемога дістається тому, хто витримає на півгодини більше, ніж його суперник.
26. Буває, що лист тоне, а камінь пливе.
27. У десять років - диво, у двадцять - геній, а після тридцяти - звичайна людина.
28. Коли жінка захоче - пройде крізь скелю.
29. Досконалий меч ніколи не виходив в руках поганого майстра.
30. Не бійся трохи зігнутися, сильніше випрямишся.
31. Глибокі ріки тихо течуть.
32. Якщо відправився в дорогу за власним бажанням, то і тисяча років здасться роком.
33. Щоб побудувати нове, потрібно зруйнувати старе.
34. Гілку яка всохла відрубують, а не лікують.
35. Щоб стати щасливим не достатньо посадити вишню, потрібно дочекатися її плодів.
джерело - насмикано з мережі
ДОДАТОК
Ненавидіти русню – нормально. Як робити це без шкоди для психічного здоров'я
Мабуть, сьогодні фактично не залишилося українців, які б не відчували ненависті до дій росіян. І поки країна-агресорка намагається залякати нас, руйнуючи об'єкти критичної інфраструктури, в нас, на відміну від її тремтячо-покірної нації, лише наростає лють. Ми не просто не здаємося, а з кожним масовим обстрілом ще активніше підтримуємо Збройні сили донатами "на помсту". Але чи корисна для нас така лють і жага помститися?
До мене нещодавно в ефірі звернулися з питанням: "А чи не шкідливо постійно перебувати в стані ненависті?" Справді, не всі емоції конструктивні. Деякі з них можуть впливати на наш настрій і загальний стан негативно. Тож я пропоную детальніше розібратися, чим насправді шкідлива лють, чому ідея помсти ворогу – непогана стратегія та як ненависть допомагає нам у складні часи.
Негативні наслідки агресії
Розпочну з того, що емоції люті справді не найкращі. Високий рівень ненависті для нас досить стресогенний. Коли ми відчуваємо злість до людини чи явища, для нашої нервової системи це є попередженням про загрозу. А оскільки мозок не розрізняє реальну та потенційну небезпеку, він мобілізує усі сили організму й готує нас до бою. І такий стан виснажує. Як результат: порушення якості сну, дратівливість і конфлікти з оточенням.
Наприклад, люди сваряться у соціальних мережах, звинувачуючи інших у тому, що вони викладають "занадто щасливі фото" або "недостатньо страждали, бо не були в окупації" тощо. Такі прояви агресії деструктивні й шкодять. Ці нападки персоналізовані, тобто ми агресуємо на конкретну людину й це підкріплює нашу модель поведінки в побутових питаннях. Унаслідок цього ми починаємо проявляти агресію до людей загалом, навіть до родини, друзів і партерів. Тож окрім емоційного виснаження та зайвого стресу, наслідками подібної сварки можуть стати труднощі в комунікації з іншими.
Ненависть і лють з користю для себе й інших
Я чудово розумію, що зараз більшість з нас живе в стресі й стані невизначеності, тож справді може виникати бажання "зірватися на інших". І тут ненависть до ворога якраз буде у пригоді. Річ у тім, що на відміну від хейту в соціальних мережах і суперечок з близькими, лють до країни-терориста спрямована на явище, у нашому випадку – війну та тих, хто її розпочав і підтримує.
І тут одразу хочу пояснити – лють відрізняється від примітивної агресії та звичайного гніву, де людина відчуває несправедливість. Вона має певний вектор, тобто людина усвідомлює, на кого вона спрямована та як її проявляти. І така ненависть має цілу низку приємних бонусів.
1. Лють нейтралізує страх.Лють – це стан, який рідко супроводжується страхом. Найчастіше ми або сильно боїмося, або сильно гніваємося. І це добре простежується на прикладі українців. За кілька днів після жовтневої атаки Києва я зустрів біля місця, куди потрапила ракета, літню пару. Вони вигулювали собаку. Я запитав, чи їм не страшно зараз тут бути? На що чоловік різко відповів: "Так що тепер? Собаці через Путіна в туалет не ходити?" Їм не було страшно, та вони однозначно були обурені.
Коли нам страшно, ми втрачаємо контроль над власним життям. А під час гніву ми навпаки більше сконцентровані на тому, щоб усупереч усьому вижити
Річ у тім, що коли нам страшно, ми втрачаємо контроль над власним життям і стаємо вразливим до подразників. Водночас під час гніву ми навпаки більше сконцентровані на тому, щоб усупереч усьому вижити. Тож злість – ефективніша модель, ніж страх і паніка.
До того ж у стані злості ми войовничі й дієвіші. І те, як активно розлючені українці донатять на помсту, чудовий приклад. Тож ненависть нам зараз як ніколи допомагає у боротьбі.
2. Спільний ворог об'єднує. Зараз всі ми маємо спільну мету – перемогти. І живемо в одному контексті. Ми підтримуємо одне одного й гуртуємося, щоб допомогти тим, хто потребує допомоги. Серед мого оточення є багато людей, що прихистили в себе фактично незнайомців, які були змушені переїхати через окупацію. У такі моменти ми відкриті одне до одного.
Кожен з нас має широкий простір для конструктивної реалізації власної агресії: волонтерство, збирання коштів на допомогу армії, пошук потрібної техніки чи спорядження
Враховуючи, що ми соціальні істоти, таке єднання додає нам впевнености й власної значущости. До того ж кожен з нас має широкий простір для конструктивної реалізації власної агресії: волонтерство, збір коштів на допомогу армії, пошук потрібної техніки чи військового спорядження тощо.
3. Ненависть до окупанта – це природно. Якось дівчина в коментарях до мого допису в соціальних мережах написала повідомлення: "Я вища за злість до Росії та окупанта. Тож не звертаю увагу на війну й вам того бажаю". Насправді лише одиниці можуть "заплющити очі на вбивства" та "бути вище за ненависть до окупанта".
Ми бачимо реального ворога, його абсурді рішення та злочинні дії. Тож як я вже зазначав, фіксуючи небезпеку, нервова система мобілізує всі наші ресурси. Тож цілком природно, що весь потенціал спрямований саме проти агресора. Відчувати злобу, ненависть та агресію до окупанта – це в межах норми.
"Смерть ворогам" як гасло єднання українців
В одному ефірі мене спитали, наскільки позитивно бажати смерті ворогам у наші непрості часи. Я відповів, що це позитивно, чим обурив Ольгу Скабєєву настільки, що вона опублікувала запис цього ефіру в соціальних мережах.
Ненавидіти окупанта – це більше про користь, якщо скерувати злість на справи, які наближають перемогу
Та в певному сенсі фраза "Смерть ворогам" справді стала загальнонаціональним гаслом. Насправді у побажанні смерті ворогам немає жодної проблеми, якщо це не витрачає наш емоційний ресурс і не заганяє нас у дистрес. Ненавидіти окупанта – це більше про користь, якщо скерувати злість на справи, які наближають перемогу.
Я жодного разу не підтримую агресію в комунікаціях, родині, стосунках тощо й засуджую насилля у будь-яких його проявах. Але в контексті люті до країни-терориста та її населення – це про самозахист і нашу стійкість. Ми на своїй землі й маємо повне право ненавидіти загарбника. Головне пам'ятати, що лють має великий потенціал. Тож використовуйте його з розумом і на користь для себе й країни.
Цей день в історії. Радянські війська розстріляли демонстрантів
Радянський танк Т-34-85 в Східному Берліні 17 червня 1953-го
16 червня 1953 року в Східному Берліні розпочався страйк будівельників. Наступного дня він переріс у масштабне повстання проти комуністичного режиму в НДР. Повстання придушили силою за допомогою танків радянських військ у Німеччині. Серед демонстрантів і перехожих загинули щонайменше 34 людини. Загалом загинули не менш як 39 людей.
Берлінське повстання розпочалося з мирного маршу протесту проти підвищених норм виробітку. В акції взяли участь близько 5 тис. робітників. Хода завершилась за 3 год., але протести відновилися зранку наступного дня. На вулиці вийшли кілька сотень тисяч людей. Автомобільний рух зупинили. Тисячі людей зривали комуністичні прапори й перекидали кіоски.
Східнонімецькі й радянські війська з танками й бронетехнікою розмістили в місті в ніч на 17 червня. Після полудня вони пішли на демонстрантів, армія почала стріляти. Влада запровадила надзвичайний стан. Повстання швидко придушили.
Поодинокі демонстрації та ізольовані інциденти відбувалися впродовж кількох тижнів. Повстання охопило загалом 700 населених пунктів НДР.
Той факт, що німецькі солдати стріляли в робочих, призвів до втрати великої кількості членів правлячої партії.
Радянські війська також створили суди. 19 повстанців були засуджені до смертної кари та розстріляні. Сотні людей засудили до примусових робіт у Сибіру. За одним дослідженням, близько 20 солдатів Червоної армії нібито відмовилися стріляти в демонстрантів і їх стратили. За іншим дослідженням, немає доказів, що була така непокора й страти.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом