Новини Канева: Що не так з нашими військовими командирами?

Головними критеріями оцінки результатів бойових дій має бути лише дві речі: кількість знищеного ворога і збереження свого особового складу.

Місцевість, точки на карті – це просто інструменти командира, так само як озброєння і боєприпаси, для того, щоб найкраще виконувати завдання.

Наші війська мають отримати тактичну гнучкість і самостійність у рішеннях на визначеному рубежі. Той самий Mission Control. Командири, які можуть найкраще керувати боєм, опановувати хаос війни, мають отримувати найбільші ресурси, людей і засоби ураження.

А в нас найбільші ресурси отримують не найбільш ефективні, а ті, кого найбільше люблять якісь генерали, командувачі, знайомі знайомих, політичні керівники. Тобто у нас відсутні професійні критерії оцінки до визначення успіху командирів, і відсутні професійні до них вимоги.

Замість пошуку ефективних лідерів, у нас шукають тих, хто готовий послати на нуль увесь особовий склад, і хто ніколи не переживає за людей, тому що все завжди має бути на словах "напружено-контрольовано".

У нас ставлять завдання по точках на карті, і питають за точки на карті, і мистецтво складання доповіді стало набагато більш важливим, ніж мистецтво знищення ворога.

Саме тому фактично відсутній професійний підхід до організації війни у великому масштабі, війна у вищих штабах перетворилась у бюрократичний процес, стрілочки та смужечки на карті.

Тому успішні моделі організованих військових з'єднань, які у нас створені, ми не масштабуємо. Ми масштабуємо, на жаль, у багатьох випадках дуже неефективну практику війни. У нас відсутній професійний підхід до війни на всіх рівнях командування. І це найбільше зараз дратує тих ефективних людей в армії, які дають результати на війні, знищують основну масу ворога та рятують від зайвих втрат наших бійців.

Якщо хтось хоче перемагати, на посади командирів батальйонів, бригад, ОТУ, ОСУВ мають призначатись лідери, які планують і втілюють ліквідацію ворога з щонайменшими втратами своїх. І таких лідерів у нас в силах оборони достатньо, щоб миттєво змінити усіх карʼєристів і пристосуванців.

Редактор інтернет-видання Цензор.нет Юрій Бутусов в інтерв'ю Radio NV різко розкритикував розпочате ДБР кримінальне провадження щодо командирів 125-ї бригади територіальної оборони у зв’язку з наступом Росії у Харківській області.

В ефірі Radio NV Бутусов наголосив, що досвід аналогічних кримінальних справ щодо втрати Соледара, Бахмута та Авдіївки відчить про те, що такі справи є виключно політичним процесом, щоб «призначити винними» посадових осіб найнижчої ланки — солдат та молодших офіцерів — та «вивести з-під відповідальності» тих, хто відповідає за організацію та планування бойових дій на вищому рівні.

«Висновки завжди неадекватні», — заявив журналіст.

Він зазначив, що хотів би отримати чітку відповідь від Ставки верховного головнокомандувача про те, чому після чотирьох місяців підготовки до відбиття наступу окупантів на Харківщині, коли «все всіх задовольняло», виявилося, що ОТУ Харків не готове до відбиття наступу, а його командрувача Юрія Галушкіна змінили.

Бутусов констатував, що про те, хто доповідав, що «оборона побудована, організована, укріплення вириті, все зроблено», треба запитати у тих, хто контролював, планував та відповідав за оборону Харківщини на вищому рівні.

«А у нас знову командири батальйонів мають відповідати. Що командир батальйону може зробити? Там нам нарізали завдання — смуга оборони батальйона 10−12 кілометрів; і 200 людей для того, щоб це все тримати. Що вони можуть зробити? Стояти на смерть, померти разом з усіма на позиціях? Це цього чекає ДБР? Якщо ДБР хоче, щоб солдати стояли на смерть, значить ДБР має також мобілізуватись в повному складі і показати приклад, як це виконувати, а не сидіти і займатися перекладанням папірців», — заявив журналіст.

Він нагадав, що командувачем ОТУ Харків Галушкіна призначив командувач ОСУВ Хортиця Юрій Содоль, якого немає у списку 28 командирів, до яких є претензії у ДБР, хоча він, так само, як Галушкін, має відповідати за обстановку.

«Вони були разом. Були вони не на позиціях (на жаль, генерали на позиції не їздять), а були в штабах — у штабі бригади і штабі батальйону. Подивились обстановку, їм все розповіли — про те, що фактично наші війська — це маленький тонкий ланцюжок окремих, ізольованих один від одного без взаємозв'язку опорних пунктів, що немає ніяких тактичних резервів, що немає вогневої підтримки, що противник накопичується з того боку кордону, по ньому не завдається ураження, що мін недостатньо протипіхотних. Все це було зрозуміло і відомо, але, на жаль, жодних правильних висновків в цій ситуації не було зроблено», — пояснив Бутусов.

Журналіст додав, що війська почали відхід після того, як було провалене планування, а суть кримінальної справи ДБР полягає в тому, щоб показати, що винна якась конкретна бригада чи якийсь конкретний підрозділ, а «генерали все правильно робили».

«Головне, що там не дає пояснень, ні генерал Содоль, який командує цією ділянкою, як командувач ОТГ Харків. Його немає в справі чомусь. У справі не фігурує головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, хоча він це контролює. Немає Ставки верховного головнокомандування, а верховний головнокомандувач [Володимир] Зеленський особисто кілька разів приїжджав на Харківщину, фотографувався на якихось укріпленнях (я не знаю на яких, але не на кордоні, де йдуть бої), контролював також обстановку, доповідав, що ми готові», — заявив також Бутусов

Розслідування успішно знищили за допомогою української судової системи: адвокат Титич про закриття однієї зі справ Майдану

Віталій Титич, адвокат родичів Героїв Небесної сотні, керуючий партнер Адвокатського об'єднання "Віталій Титич і партнери", зазначив, що справу щодо розгону на Майдані мирних учасників акції 30 листопада та 1 грудня 2013 року не змогли знищити на стадії досудового розслідування, але зробили це завдяки діяльності судової влади

Про це він розповів в етері Еспресо.

"Нагадаю з доповіді прокуратури, в якій йшлося про статистику, що 80%, а може і більше, кримінальних впроваджень мають бути закриті у суді за спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності. Спочатку, п'ять років тому, збігли строки притягнення по найтяжчих злочинах, зараз по тяжких. В принципі у суді можуть залишатися тільки впровадження по особливо тяжким злочинам, де довічне ув'язнення або 15 років. Тобто не маючи можливості знищити розслідування на стадії досудового розслідування, його успішно знищили за допомогою української судової системи. Жодних об'єктивних причин немає і не існує, а ті, що намагаються наводити - нерелевантні, або просто дебільні, які звучать із ротів очільників судової влади", - підкреслив адвокат.

За його словами, це відбувалося і відбувається всупереч діючого законодавства кримінального процесуального кодексу, який визначає виконання конвенційного принципу забезпечення ефективного судового розгляду у будь-якому кримінальному впровадженні в межах розумного строку. Однак тут строки за межами розуміння.

"Кримінальний процес організований процесуальним кодексом так, що закриття справи не мало відбутися. Але завдяки діяльності української судової влади, вони зробили те, що не змогли на стадії досудового розслідування. Це дуже важливо, бо іноді неправильно артикулюють. Справи Майдану розслідували. А справа, яка зараз закрита, з 2016 року була у суді, однак жодних підстав для її закриття нема. Це констатуємо, як факт", - резюмував Віталій Титич.

у лютому 2024 року працівники ДБР повідомляли про 239 підозр, а відносно 211 осіб передали 117 обвинувальних актів до суду за чотири роки розслідування "справ Майдану".
Також в Офісі генпрокурора заявляли, що із 69 справ Майдану, які перебувають у зоні ризику через закінчення терміну давності, на сьогодні з такої причини закрили сім.
24 травня Шевченківський суд Києва задовольнив клопотання про закриття справи про розгін мирних учасників під час Майдану у 2013 році. Причиною стало закінчення терміну давності справи.