За матеріалами газети "Час Пік"

14 липня 2011 рік.

    Поїдку у Канаду Віктора Ніколенка  можна вважати успішною: найближчим часом у Канів приїде канадський вчитель танців і буде вчити наших дітей правильно танцювати.

Да. Хороша затія. Танцювати, аби не плакати. Питання лише у тому, чи варто для цього було тратити на авіа білет в один кінець 1.000 американських доларів... Правда, Віктор Володимирович не приховує, що він багатий чоловік і для нього ця поїздка – ніби такий -  собі круїз для нових вражень. За які кошти їздив наш міський голова – хотілося б почути.

    Віктор Володимирович каже, що були зустрічі не лише з вчителькою танців. Віримо. З ким лише не поговориш за чашкою кави. А втім будемо вірити, що у Каневі канадці будуть крім цього будувати  завод малої сільськогосподарської техніки і завод по виробництву  сучасних будівельних матеріалів. Була про це, як божився пан Віктор,  попередня домовленість. Хотілося б лише знати невеличку деталь: ці запевнення наш голова отримав до кафи чи після кави. Як кажуть в Одесі, це велика різниця.

 Наш кор.

Опитування

- Скажіть, будь ласка, якщо ви знаходитеся на площі Комсомолу і у вас з’явиться природне бажання піти в туалет, що ви будите робити?

Михайло Андрійович

- Туалету в центрі Канева немає. Це всім відомо. Буду терпіти і шукати безлюдне місце. Слава Богу, у нас в центрі міста  таких місць доволі. Нє впервой. Ми до цього привчені.

Надія, продавець на Хитрому ринку

- Я вже один раз ходила в туалет, що під Московкою, неподалік від нашого базарчику, провалилася там і ледь не  погибла. - На Московку побіжу, вгору, якщо встигну…

Продавці квітів.

      -  Ми зверталися з колективним листом до міського голови з приводу туалету на площі Комсомолу. Він каже, що дав доручення директору базару Володимиру Малінському. Але вже пройшло півмісяця і щось не видно ніякої роботи. У центрі міста і немає туалету?  - Стид  і срам. Навіть про це говорити соромно. А ще хочуть Канів зробити туристичним містом. Один турист всериться і  до нас ніхто більше  не приїде.

Саша

Нєт проблем. За кожним кущем можна зробити своє діло

 Марія Григорівна, колишня вчителька, депутат

- У нас народ який рік удобрює кущі. Я думаю, що нинішній міській владі це не підйомна проблема.   Будемо терпіти, поки прийде нова влада.

Мотивація влади.

        - Щоб по вул. Парковій і прилеглих до неї вулиць  осінню і взимку було вуличне освітлення, треба  людям купити нові дроти…

Депутат  міської ради С.С. Ткаченко  офіційно направив запит на ім’я міського голови, що після реконструкції вулиці Паркової тут і на прилеглих вулицях  не стало вуличного освітлення. Перший заступник міського голови Михайло Кулєшов відповів, що старі дроти були  зняті. Тепер треба жителям вулиць зібрати кошти  і купити нові носії електричного струму. А потім замовити роботи по облаштуванню вуличного освітлення. При цьому  заодно треба прикупити лампи освітлення. І буде світло, сказав М.Кулєшов. Все так просто.  Міський голова не прокоментував відповідь свого заступника. Ця розмова відбулася під час останньої сесії Канівської міської ради.

 Наш кор.

"Син раптово помер і залишилося поставити ще 15 метрів паркану. Ходила до Кулєшова. Сказав, що немає грошей".

Так розповіла нашій газеті Любов Михайлівна Кузнєцова, що проживає по вул. П. Корчаки, 15.

Таку детальну вказую адресу для того ж таки Михайла Кулєшова.  Михайле Юрійовичу, не треба відмахуватися від людей. Ви бачили цю  бабусю? Ви їй легко відказали у допомозі: немає грошей. Не для цього  голова Віктор Ніколенко направив цю жіночку до вас, щоб   ви відмахнулися і через мить забули. Таким чином ви  підставили міського голову і не допомогли немічній одинокій людині. І взагалі, раджу вам ніколи нікому не говорити, що міська казна порожня і нічого не можна зробити, допоки ви на цій поважній посаді.

      Ви знали в яке крісло сідали. Ви знали ще перед виборами, що міська казна порожня, але прийшли на цю посаду. Тоді  вирішуйте, будь ласка, конкретні питання. І це для вас, як ви кажете, кризисного менеджера: чи й проблема.

       Михайле Юрійовичу, домовимося, що ви знайдете штахетник на 15 метрів паркану, а я  у серпні завітаю в оселю   Любові Михайлівни, щоб почути з її вуст  вдячність на вашу адресу, а я про це напишу в газеті. Домовилися? На її 850 гривень пенсії, після похорону сина, без пільг, що дає   статус  потерпілого від аварії на ЧАЕС, бо вона у Канів приїхали жити 8 років назад,  з її  35 літнім трудовим стажем, з них 5 роками підземної роботи у шахті, думаю, знайдуться кошти, щоб поставити паркан.

З повагою,

 Редактор.

Віктор Володимирович після Канади взяв коротеньку відпустку для того, щоб перевести дихання?

Міський голова перебуває у відпустці. А містом пішли чутки, що знову кудись поїхав у турне. Звичайно, недопрацьовують його відповідні служби. Міський голова – це перша особа у місті. І якщо він на кілька днів кудись виїжджає з міста, то про це треба громаду повідомляти. Це нормально, Це міжнародне правило. Отже, чекаємо Віктора Володимировича знову на роботі.

Власна інформація

Депутати міської ради просять міського голову наполовину скоротити кількість заступників і  значно скоротити кількість членів міськвиконкому.

Віктор Ніколенко відповів, що зараз відбувається адміністративна реформа у державі. І не все зрозуміло, що у цьому плані робити. Будуть чіткіші вказівки згори, потім пообіцяв повернутися до цього питання.

Наш кор.

Прес -  секретар Віктора Ніколенка Олександр Апальков таки пішов у відставку.

Треба сказати, що у нашої редакції відразу ж після його призначення  виникли непорозуміння з першим прес – секретарем міського голови Канева Олександром Апальковим. Він з якимсь нездоровим  свіжим ентузіазмом взявся  наводити порядок на інформаційному полі Канева. Спершу було заборонено  реалізацію нашої газети у кількох магазинах Канева. Потім виявилося, що ті ж Воюцькі заборонили продавати нашу газету у своєму  магазині “Диво” більше з власної ініціативи. Таким чином і  вони хотіли захистити В.Ніколенка від критики. Люди до цього часу питають газету “Час Пік” у “Диві”. Але дива не сталося. Їм пропонують інші видання. Тиск був таким, що  ми вимушені були писати, що наша газета заборонена владою.

       Потім  був тиск на канівський популярний сайт. Там також була  вільна думка  про міську владу. Власника сайту зламали чи іншим шляхом, а таки поставили на місце. Потім придумали якусь реєстрацію місцевих видань. Одне слово, чудили на повну котушку.

        Пан Олександр через прес - конференції у міського голови  намагався  нав’язати  інформацію, яка пройшла через чистилище якщо не міського голови, то не менш прецікавого чоловіка, першого заступникам міського голови  М. Кулєшова. Потім у них з’явилися такі серйозні проблеми, що вони нас на якийсь час залишили у спокої.  І все ж відрадно те, що Апальков так і не став тим, кого хотіли там бачити. Роль домашнього пуделя  пану Олександру не підійшла. Він чесно пішов у відставку. Це нормально і такі кроки треба лише вітати.

Офіційно.

Звіту заступника міського голови Анатолія Леонтьєва не відбулося

Перед Анатолієм Олексійовичем повинна була звітувати, інший заступник міського голови, Валентина Чиж. Один з депутатів міської ради сказав щодо звіту пані Валентини: звіту не відбулося , бо  Чиж депутати просто б «розірвали». І що вона такого поганого зробила – не розумію. Мається на увазі, справа могла б дійти до чергового скандалу і до відставки. Пані Валентина отримала ще один карт - бланш.   Пощадили депутати і Анатолія Олексійовича. Бо  йому також просто нічого сказати. Хіба що поділитися яскравими враженням від поїздки в Канаду. Що він останніми днями і робить. Але для повноцінного звіту цієї інформації замало. Він поки що виконує роль  особистого кур’єра міського голови. Інвестиціями для Канева, за що відповідає пан Лєонтьєв, ще і не пахне. Так що депутати проявили два рази одне і те ж – гуманність. Як на наш  погляд, найцікавіше б послухати першого заступника міського голови М. Кулєшова. Йому є що сказати і про програму відлову бездомних собак, і про роботу конкурсного комітету з  перевезень пасажирів по місту, на що  дуже сердяться люди похилого віку...

Наш кор.

Абов Авеян перекваліфікувався на плиточника

Абов Володяйович Авеян, депутат районної ради,  одним  із перших у Канівському районі, після реформування агропромислового комплексу, зайнявся вирощуванням зернових і технічних культур у Тростянці. Кілька років він працював на землі. Водночас  не упускав можливості поремонтувати по Каневу і Канівському районі дороги.

     Цього року Авеян передав господарство іншим господарям. А зараз організував бригаду і так же успішно займається укладкою на Привокзальній площі тротуарної плитки.

 Наш кор.

Колонка редактора

Пудельство, як стиль життя

Думаю, що про  пуделів багато говорити не будемо, Маю на увазі породу  досить симпатичних  домашніх собак. Хоч я особисто віддаю перевагу   німецьким вівчаркам. Та   про пуделя може б ніколи і не згадав, якби не цей випадок. Недавно місцева  газета мене критикувала, мовляв, не так пишу. Хоч я  взагалі толерантно ставлюся до критики, визнаю і масокритику. У газеті “Час Пік” легко  можна прочитати допис, де читач не особливо схвально ставиться до мене і до того, як веду газету.  Вже кілька разів ми надавали площу для читачів, які критикували редактора. І в цьому нічого  поганого немає.  Кожна людина має право на вільне висловлення своїх думок. А читач розбереться. Я завжди казав і кажу, що люди у нас мудрі.

    Отже, прочитавши критику на себе, я таки  розсердився. Не за те, що мене примітивно  покритикували, а за недалекоглядність, вперту тупість, де  доказувалося чиновником канівської першої величини: “Со всей ответственностью….”, як він любить повторювати, що радіації  в місті Каневі немає. Ну коли так, то Каневу, виходить, не потрібна  і четверта радіаційна зона і ті соціальні пільги, якими ми користуємося. Правда, дещо пізніше міський голова, я так зрозумів, що він висловив офіційну думку міської ради,  сказав, що влада не піде ні на півкроку, щоб Канів було позбавлено  зони посиленого радіологічного контролю і люди були позбавлені належних пільг. Отже, тема закрита, питання знято і більше не будемо повертатися до цього. А втім побачимо, як далі розгортатимуться події. Влада часто одне говорить, а робить інше.

        На ту критику один з читачів зателефонував мені і сказав те, що той, хто критикував нагадує  йому пуделя Віктора Ніколенка. Як ви думаєте, як у цьому випадку писати слово “пудель” з великої букви чи маленької.  Після  почутої  фрази у мене геть відпало бажання відповідати на критику, хоч мені є що сказати…

       Куди не йшло вести полеміку, критикувати владу за її промахи  Міський голова Віктор Ніколенко   не раз  привселюдно   визнавав що за півроку помилок нароблено багато.  Отже ми не були  ці півроку підлабузниками, а намагалися писати все як є. Я допускаю, що і ми десь помилялися. Допускали неточність. Але це робилося несвідомо. Як правило, помилковість допускає джерело інформації. Хоч важко визначити де істина. Правда, завжди опиняється десь посередині. Між іншим, якщо йдеться про зауваження на адресу міського голови, я принципово підписую ці дописи своїм прізвищем, за винятком, коли надходять листи читачів. Принаймні, з  мого боку, вважаю, що це чесно. Так от, з Віктором Володимировичем я можу полемізувати, а з його пуделем, вибачте…

       Гавканням, або голосом  захищати свого господаря – це нормально для собак. А коли людина, намагаючись якомога краще догодити господарю, стає в позу пуделя, це для мене не досить зрозуміло. Пудельство, лакейство, догоджання, прогинання – це синоніми одного ряду. І  це явище не таке вже і поодиноке. Огляніться довкола. Таких пуделів кожного дня побачите  десятки. Особливо, коли походити по службових кабінетах. Там їх цілі виводки.  Мені здається, що в кожній українській  держустанові і на всіх рівнях знайдеться клерк, який за велику честь для себе,  мріє  бути власним пуделем свого патрона. Це вже у крові багатьох двоногих пуделів. Правда, вони безплатно не гавкають. Їх за це кормити положено. А ви чули  фразу, коли людина бере якусь послугу і їй нічим заплатити, то вона може сказати: не хвилюйтеся, я відгавкаю. Чесне слово,  кілька разів чув цю фразу. Вважав її безглуздою і не звертав на неї уваги. А виявляється у цих словах закладена велика суть. Пуделі не люблять нічого, що може бути неприємно їхнім господарям. А коли ця неприємність з’являється,   тоді вони не лише відчайдушно гавкають, мені в цьому випадку більше до вподоби російське слово: лають. В українській мові також є слово лаяти: когось ганьбити людською мовою. А от лаяти за російською  сутністю  можуть лише пуделі і їхні сородичі. От як близько стоять слова гавкати і лаяти, як два брати.

      Так що у мене  порада тим, хто матиме якийсь конфлікт з пуделем. Не сердіться на них. У них робота така – гавкати, або лаяти.  Це вже, як вам більше до вподоби для слуху. І я не маю зла на пуделя Віктора Володимировича. Нехай лає чи гавкає  Така у нього служба.  Бо йому також треба кормитися, якщо чогось іншого не може.