Росія дочекалася мобілізації… Самі винні. Нічого було терпіти диктатора при владі та мовчки спостерігати за злочинами кремля… Звиклі до «кухонної психотерапії» за пляшкою оковитої росіяни проґавили той момент, коли ще можна було сперечатися з владою та відстоювати свої права на мирних і не дуже мітингах.
Мовчання тепер дуже дорого коштуватиме росіянам. Нажаль – і не тільки їм.
Проголошення часткової мобілізації – це та «червона лінія» для російського суспільства, що відділяла «просту» росію від повного нерозуміння ситуації. Завдяки галасливій кремлівській пропаганді, ті, хто сам хотів бути обдуреним, тобто – переважна більшість населення росії, були впевнені в тому, що «спецоперація», хоч і не завершилася за три дні, але проходить за геніальним планом бункерного та його опричників. І ніякої загрози «московським болотам» у тому, що десь на Україні лунають вибухи і гинуть люди, немає.
Воюють лише «контрактники», «вагнерівці» та «зеки». За гроші, на власний розсуд і за власним бажанням. Ніякого примусу! Навіть і ідея є у цієї «спецоперації»: «Визволення дружнього народу від укрофашистів, які захопили владу в Україні і знущаються з довірливих та мирних «укрів», поїдаючи на сніданок маленьких російськомовних діточок».
Коли з’ясувалося, що швидко «визволити» Україну «другій армії світу» не вдається, а «жалюгідні, нечисленні, ненавчені, голі та босі «укрофашисти» залюбки перемелюють елітні підрозділи «асвабадітєлєй», «проста росія» почала себе тішити казками про те, що лише «постійні думки про безпеку мирного населення та намагання не завдавати шкоди і так знедоленим українцям не дають можливості покінчити з «нациками» одним потужним ударом.
Потім почалася втеча, що миттєво отримала від пропаганди усі ознаки «планомірного перегрупування побєданосної армії», яка «неочікувано» зіткнулася з військами НАТО та колективного Заходу, який, з «самого початку історії людства, намагався зашкодити розквіту та посиленню «скрепної нації», що «стоїть на захисті традиційних загальнолюдських цінностей».
Коли з’ясувалося, що «вороги оточили расєю» з усіх сторін, ті, кому розум вже давно підказував якусь невідповідність між риторикою, діями та результатами таких дій кремлівської влади, ще намагалися якось впевнити себе, що «тимчасові труднощі йдуть лише на користь росії». Тим більше, що «мужні воїни-богатирі» все так же вправно виконують свою роботу по «визволенню» та «принесенню світла» на «темні території», і тим, хто знаходиться у самій росії, окрім певних економічних незручностей та «балаканини» «згнившого докорінно Заходу» нічого не загрожує.
«Окремі і нечисленні» випадки «НП» у Криму та прикордонних областях? Нічого страшного! Все за планом! Адже сили «укрів» підходять до кінця, вже мінімум два рази знищено «бандерівську» авіацію, Хімери – відстій, Україна сама розвалюється на шматки, які «прибирають до рук» Польща та інші Західні стерв’ятники. У «мужніх расєйських воїнів» немає ніяких проблем ні зі зброєю ні із особовим складом, про що «Сам пєсков» сказав. «Яка мобілізація? Расея не несе ніяких втрат. То все брехня заляканих «укрів» та кривавих західних генералів»!
Але 21 вересня з’ясувалося, що «балеть за нашіх» з попкорном на дивані у росіян не вийде. Що «незначні втрати» у 5900 загиблих «хероїв» потрібно терміново компенсувати 300 000 нових «тушок». І цими «тушками» може стати практично кожен, бо розпливчастій «частковій мобілізації» підлягає переважна більшість росіян. Та ще й навряд чи ці 300 тисяч будуть набирати виключно з бурятів!
Сховавши «голову у пісок», «проста росія» потужно отримала «під зад». Втекти не вийде. Ні від мобілізації, ні від розплати від країни-переможця, України, у цій війні за злочини диктатора. Вибір простий – або «присісти» на 3-5 років за крадіжку чи зламану кінцівку, або отримати «білет в один кінець» з концертом кобзона у фіналі. Хоча й «присісти» не вдасться, бо тюрми на росії «не резинові». Навіть незважаючи на те, що на них витрачено у 3,5 рази більше коштів з російського бюджету, ніж на «високі технології», вільних місць за гратами на росії вже немає.
Ну а з приводу неминучої розплати, то після 21 вересня, навіть самому шаленому пропутінському підспівувачу стало зрозумілим, що правий був розенбаум, коли співав «что то здесь не так». Міф про «обов’язкову перемогу російських вітязів» втратив свою актуальність ще на самому початку безумної путінської «спецоперації», а сьогодні «проста росія» нарешті зрозуміла, що замість «легкої перемоги» кремль розпочав свою останню приречену акцію «ти помри сьогодні, а ми, путін і Ко, трохи згодом».
0
0
