Конституція України не діє. У жодній редакції. Не працює (та й по суті ніколи не працював) її базовий механізм – механізм народовладдя… Не відповідає дійсності і її перша стаття: "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава", адже кожен з 4 перелічених прикметників можна сміливо ставити під сумнів.
Згадуються слова 15-річної давнини про те, що Конституція Незалежної України є чи не найдемократичнішою на Землі. Нагадую, що наразі де-факто чинна саме перша Конституція. Утім, численні взаємозаперечні поправки, "просунуті" нібито спочатку для розширення, а потім для звуження повноважень Верховної Ради, у жодному разі не характеризують сучасну Україну як правову державу – адже первинність літери права каже, що політичні еліти можуть змінюватися, проте незмінними лишаються базові правові механізми, прописані в Конституції.
За 15 (та й за всі 20) років очевидно: замісць національної еліти країною править антиукраїнська псевдоеліта, вирощена комуністичними партфункціонерами в епоху грабіжницького капіталізму. Усі правки в першому українському законі так чи інакше відображають стан політикуму: коли у 2004-му українці отримали ілюзію національно-орієнтованої влади, ця влада на чолі з Президентом Ющенком спочатку випустила з рук козирі (вагомі президентські повноваження), а потім учинила помаранчево-біло-сердечковий міжсобойчик – у повновладнішій тепер Верховній Раді.
Наслідок – команда "данєцкіх", уже без жодного загравання національними гаслами, зробила все з точністю до навпаки, а саме взялася за фактичну узурпацію владу в державі – під одного біло-синього псевдолідера, за яким стоїть одна кланова родина. Разюче дежавю: 1918-го такий само нібито проукраїнський пацифістський уряд Михайла Грушевського без бою здав Київ озброєним до зубів большевикам…
І якщо з тими розділами Конституції, що регламентують дії антинародної "вертикалі" все більш-менш зрозуміло (а їх виконання та сама "вертикаль" свято боронить – від Президента та його холуїв до рівня маленького чиновничка з райвиконкому), то як же бути із нормами, які мають забезпечувати повновладдя нас із вами – громадян України, українського народу, який є ЄДИНИМ ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ в державі? Як той казав, Диявол ховається в деталях. Тобто, в Законах і підзаконних актах, які мають прописувати простий і зрозумілий усім механізм реалізації конституційних норм. Механізмів купа, але, як правило, непрозорих та взаємозаперечних. Як от Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми".
Припустимо, дістала харківців міська влада – ніби й перемогли депутати з міським головою чесно (усе ж припустимо і відносно в їхньому світі), але побачили, що в них терміну на 5 років, і почали робити всілякі безчинства. Містяни зазирнули до Конституції – а там про плебісцити – місцеві та загальнонародні. Вирішили касувати свавольні рішення міськради через місцеві референдуми. Прийшли на збори, проголосували за доцільність такого референдуму. А документи зі зборів … – до міськради. Бо саме міська рада зобов'язана дати зелений сигнал до підготовки. Зверну увагу: не має право, а саме зобов'язана… Але що маємо на виході? До того ж, якщо Диявол-буквожер ховається в уже згаданих взаємозаперечних нормах, що розділяє вас та чиновника, будьте певні – насправді законотворці таки мали наувазі, що рація за чиновником. А чиновник свято впевнений, що жодні місцеві референдуми насправді громаді не потрібні. І дарма, що люди думають інакше. Чиновничок краще знає, що цим людям дурним потрібно. І суд це підтвердить, якщо Ви, невіруючі, все-таки наважитесь "перевірити".
Так само й з народовладдям в масштабах держави. Останні події навколо "земельного" референдуму, який ініціює "Свобода", яскраво це засвідчують. Одразу заспокою тих, хто закличе мене не підміняти партійне народним. "Свобода" пропонує свій проєкт Закону "Про землю" – де із розмовами про вільний ринок Богом даної української землі буде покінчено раз і назавжди. Як українці до нього поставляться – схвалять чи ні, ми з таким рішенням змиримося. Бо в усіх подібних питаннях за волею народною остання крапка.
Та не хоче Центральна виборча комісія навіть кроку допустити, аби українці все-таки висловилися. Мовляв, дурні вони, неправильно розуміють вони свій інтерес до питань землі. А ми тут про дурненьких українців дбаємо, аби ви – націоналісти – зі злого помислу не надурили їх ще більше.
"Свобода" каже: не може ЦВК бути розумнішою від співвітчизників, бо саме громадяни України обирали всіх тих, хто членів цієї мудрої комісії воєдино зібрав. І йде до суду.
А на суді табличка "зачинено". Бо не хвилює суддів, що для виборних та референдумних справ немає вихідних. Ну є таке правило в якомусь там Кодексі адміністративного судочинства, який ніхто мабуть із них і не читав. А Закон той, між іншим, саме в інтересах народовладдя й за Конституцією написано… Але що робити судді або його помічнику, якщо вихідний день, тим більше напередодні такого великого свята, Дня Конституції. Чи їм до реалізації тих конституційних прав? Якщо шашлик-машлик і горілочка десь готові до поїдання/випивання..
Що робити, спитаєте Ви, в державі з недієвою Конституцією? Боротися за неї, знати її та повсякчас намагатися використовувати. Недарма давні римляни – ті самі, що заклали концепцію правової держави – казали: права (зокрема й конституційні) не просять, за них борються і їх беруть!
На майданах, на зборах, в пікетах та мітингах… Усюди, де своєю чисельністю українці дієво переконають чиновника-склеротика, що за Конституцією їхня воля вища від примхи і авторської експертної їхнього слуги. А головне – на виборах. Адже що би ми не казали про узурпацію, живемо (поки що!) не в Північній Кореї та не в Зімбабве. Український досвід засвідчує: наскільки б узурпованою не була влада, вона нациганить ну 5 %, ну щонайбільше – 10 % голосів. І то, останнє число – з царини фантастики. А якщо ми, українці, яких у своїй, Богом даній, країні понад 78 %, проголосуємо за національну силу – жодні махінації узурпаторів не врятують! PS 78 % – мінімум за умови, що українці віддадуть голоси за своїх. Представникам національних меншин підтримувати українських націоналістів, звісно ж, ніхто не забороняє.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом