Військовий № 1. Чому головнокомандувач Валерій Залужний став вдалою фігурою для армії, президента та усієї країни
Керівник ЗСУ Валерій Залужний успішно спілкується з західними партнерами, береже солдат та використовує сучасні методи війни проти наскрізь радянської армії країни-агресора
«Дрібна помилка», — такою фразою 6 липня президент Володимир Зеленський завершив першу публічну спірну ситуацію, яка виникла між ним та Генштабом за той майже рік, що пройшов з 27 липня 2021-го — моменту призначення на посаду головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного.
«Помилка», що стосувалась правил переміщення військовозобов'язаних осіб під час воєнного стану, була миттєво виправлена. Залужний просто не став опонувати голові державі та відволікатись від свого основного завдання — боротьби з російськими окупантами.
Цією справою Залужний, якому 8 липня виповнилось 49 років, займається невпинно і успішно. За час повномасштабної війни він не дав жодного інтерв'ю ЗМІ, але відстояв Київ, відбив ворога з півночі країни, потрапив у список 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time і став першим кавалером Хреста бойових заслуг, яким президент нагородив його на початку травня.
«Залужний опинився у правильному місці в дуже потрібний час», — переконаний Анатолій Октисюк, експерт Дому демократії. За його словами, компетенції головнокомандувача ЗСУ відповідають усім тим викликам, які є зараз в державі. І найголовніше, що професійна, моральна складова і патріотизм Залужного не викликають ні в кого сумнівів. «У нього навіть хейтерів як таких нема. Ні в структурах влади, ні в опозиції, ні серед західних партнерів», — підкреслює експерт. Хоча і додає, що з боку Банкової останнім часом стали проявлятися ревнощі до суспільного авторитету головнокомандувача ЗСУ. Адже Залужного підтримують як прихильники, так і опоненти президента. Але така об'єднавча фігура — саме те, що і потрібно владі під час війни, не сумнівається Октисюк.
Залужний, якому соціологи почали прогнозувати кар'єру публічного діяча, принципово не втручається у політику. У нечисельних інтерв'ю, які він дав минулого року, головнокомандувач підкреслював, що окрім військової служби його більше нічого не цікавить.
Усі щаблі
Залужний народився у Новограді-Волинському Житомирської області. Він не одразу пов’язав себе із військовою службою: після школи встиг повчитися у машинобудівному технікумі, який закінчив у 1993 році. Але далі були Одеський інститут Сухопутних військ, Національний університет оборони імені Івана Черняховського та Острозька академія.
Військовий оглядач Денис Попович каже, що основна перевага Залужного — це те, що він зовсім не має бекграунду СРСР. Більшість генералів, яких отримала українська армія в незалежній Україні, здобули радянську військову освіту з її плюсами і мінусами. Залужний же — людина іншого покоління, з вільним володінням англійською і розумінням західних практик.
Перед тим, як отримати високу посаду, головнокомандувач ЗСУ пройшов усі щаблі офіцерської кар'єри. «Моє просування по службі відбувалося як у нормального військового. Мене призначили — я приступив до виконання обов’язків, опанував посаду. Пропонували іншу [посаду] - теж рухався. Можна сказати так: через завантаженість ніколи не думав, що колись стану генералом і дійду до вищих щаблів», — розповів Залужний в інтерв'ю АрміяІнформ у лютому 2020-го.
У ЗСУ він служив командиром взводу, комбатом, начальником штабу 24-ї бригади, командиром 51-ї мехбригади. Брав участь у бойових діях на Донбасі у 2014 році, — був заступником командира сектора С. А до того, як стати головнокомандувачем ЗСУ, керував Оперативним командуванням Північ.
Залужний розповідав в минулорічному інтерв'ю Яніні Соколовій, що не очікував призначення на найвищу військову посаду: «Така висота була для мене недосяжна. І для мене це був трошки невеличкий шок».
Зеленський здивував Залужного не тільки тим, що обрав його на цю посаду: за словами головнокомандуючого ЗСУ, президент — та людина, яка дійсно переживає за боєздатність країни.
Велика війна
У вересні 2021-го, в інтерв'ю Радіо Свобода, Залужний визнав, що від моменту вступу на посаду відчував існування загрози повномасштабної агресії з боку РФ і закликав ЗСУ готуватися до неї.
А 24 лютого 2022-го на своїй офіційній ФБ-сторінці він повідомив, що Верховний головнокомандувач ЗСУ Зеленський віддав наказ наносити максимальних втрат загарбникам. «Ми на своїй землі і не здамо її!», — додав Залужний.
І не здав: на думку військового аналітика Агіля Рустамзаде, головнокомандувач ЗСУ склав вдалий план стратегічної оборони, завдяки якому на першому етапі, концентруючи оборону на містах-фортецях, та за допомогою дій сил спецпризначення і територіальної оборони на дорогах і комунікаціях, українська армія змогла завдати величезних втрат російській армії. І тим самим перешкодила ворогові досягти стратегічних цілей.
«Тепер ми тримаємо оборону на Донбасі, там важче», — констатує військовий оглядач Попович.
Незважаючи на те, що ЗСУ нещодавно відступили в Луганській області, вони повністю зберегли свою керованість для того, щоб продовжити боротьбу.
Росіяни використовують методи Другої світової війни, пояснює Попович. Якщо йде спротив наступу російської армії, та включає артилерію і «вкатує в бетон» укріплення і вузли спротиву. Це було видно на прикладі Рубіжного, Маріуполя, Сєвєродонецька, коли руйнувалися усе — від цивільних будівель до укріплень. «Це абсолютно радянська тактика — вогневий вал. Намотати на гусениці, знищити артилерію, масу задавити і закидати м’ясом», — каже Попович. Це працювало в радянській армії. І це добре працює, коли є перевага у матеріально-технічній частині і у живій силі.
Попович згадує радянські фільми і книжки про Другу світову, де часто можна були зустріти наказ «Ни шагу назад». «Щоб там не було, у радянській армії мали тримати оборону: оточення — так оточення, смерті - так смерті», — каже він.
У 2014 році в українській армії теж було багато цього. Зараз вже не так, — життя воїнів важливі для командування, тому іноді доводиться і відступати. «Якщо наша армія буде спалена в котлах, наслідуючи наказ Ни шагу назад, тоді і територій у нас теж не буде. І країни не буде, бо нікому буде їх повертати», — пояснює Попович. Він сподівається, що нова парадигма допоможе завершити війну так, як треба Україні.
Солдат Петро Шевченко із позивним Фенікс, який перебуває зараз на фронті, каже, що українській армії пощастило: на відміну від росіян у ЗСУ — сучасний головнокомандувач. Це велика перевага, особливо у час, коли Україні треба говорити на одній мові з НАТО і з західними партнерами: США, Великою Британію та іншими.
Залужний напряму спілкується з головою об'єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі про хід постачання озброєння, боєприпасів та техніки до України. Адже лише героїзм українських військових не може перемогти другу у світі армію, для цього потрібна сучасна зброя, підкреслює Шевченко.
На фронті вже відчули ефект від надходження західної військової допомоги. Але хотіли би, щоб її було більше. «На передовій дуже відчувається те, що у російської армії більше важкої артилерії», — каже Шевченко. Хоча, за його словами, останнім часом здається, що боєкомплект росіян трохи скоротився. Можливо, це сталося якраз завдяки сучасній зброї із Заходу.
Шевченко додає, що на передовій військові не завжди розуміють ті чи інші кроки свого вищого керівництва. «Хотілося б більше звичайних і зрозумілих комунікацій до звичайних солдат, що кожен день ризикують життям, — пояснює він. — Можливо, навіть наживо від самого Залужного».
Стиль управління
Михайло Макарук, речник волонтерської ініціативи InformNapalm, який зараз перебуває у лавах ЗСУ, нагадує, що призначенню Залужного на посаду зраділи і волонтери, і військові. Той швидко відродив довіру до армії і розуміє, наскільки ця довіра важлива.
Макарук, який знайомий із Залужним з 2014-го, каже: це перший головнокомандувач, який говорить і з тими, хто допомагає армії, і з самою армією. «Принципу „я — начальник, ти — дурак“ вже давно не існує», — пояснює представник InformNapalm.
Через тиждень після призначення на посаду Залужний зустрівся з найбільшими волонтерськими ініціативами, які допомагають армії. «Він спілкувався на найболючіші теми для армії, про плани її перебудови і зміни відношення в армії», — згадує Макарук. За його словами, головнокомандуючий відкритий до нових нестандартних ідей і застосування нових концепцій в армії. Та і сам по собі той дуже позитивний і щирий. «Він поважає як звичайних солдат, так і офіцерів, які знаходяться біля нього»
Постать Залужного, чиє прізвище ще рік тому знали переважно професійні військові, помітили вже і за межами України. Журнал Time включив його до списку 100 найвпливовіших людей світу. А американське видання Politico написало профайл на Залужного зазначивши, що він герой, а не зірка, який стане легендарною фігурою в історії України.
Октисюк із Дому демократії впевнений: Залужний зараз закладає школу нової військової еліти і показує на власному прикладі, якою вона має бути. Його наступникам доведеться утримувати цю високу планку.
Політичні експерти вже навіть почали аналізувати електоральні шанси «героя, а не зірки», що не подобається Офісу президента. Але як раз Залужний — це буфер для президента від тих, хто розганяє зраду про ситуацію на фронті. І навіть опозиція відкрито не критикує рішення головнокомандувача ЗСУ, пояснює Октисюк. Тому для Зеленського Залужний став вдалим кадровим рішенням, адже він знімає з президента багато складних питань щодо війни.
І хоча нещодавно голова держави вперше висловив публічне незадоволення рішеннями військового керівництва, конкурувати з Зеленським головнокомандувач ЗСУ не буде. Адже єдине, чим живе зараз Залужний — війною і наближенням перемоги України. «Яка в сраку політика, якщо ми ще не відвоювали нічого», — емоційно каже Макарук, який переконаний: Залужний ніколи не полізе у політичні перипетії.
Сам головнокомандувач ще до початку повномасштабного вторгнення розповідав, що мріє про повернення окупованих територій Донбасу і Криму під український контроль.
«У тому ми і відрізняємося від наших запеклих ворогів, що ми завжди за свою свободу воюємо», — заявив Залужний в інтерв'ю Радіо Свобода 25 вересня 2021-го. І через 5 місяців почав доводити це на практиці.
П’ять цитат Валерія Залужного про військову службу:
1. «Моє просування по службі відбувалося як у нормального військового. Мене призначили — я приступив до виконання обов’язків, опанував посаду. Пропонували іншу [посаду] - теж рухався. Можна сказати так: через завантаженість ніколи не думав, що колись стану генералом і дійду до вищих щаблів», — інтерв'ю АрміяІнформ, лютий 2020 року.
2. «Я військова людина, справжній військовий, таким себе вважаю. Я нічого більше не люблю робити, окрім як служити», — інтерв'ю програмі Рандеву з Яніною Соколовою, 04 вересня 2021 року.
3. «Пишаюся тим, що здобув дуже мало ворогів. Хоча є кілька людей, дуже поважних, з якими, на жаль, шляхи розійшлися капітально у зв’язку з тим, що не зійшлися певні погляди. Я маю зараз стільки друзів і серед солдат, і серед молодших офіцерів, які вже зараз є командирами бригад, і серед генералів, серед місцевих органів влади, серед місцевих активістів. Це найголовніше здобуття», — інтерв'ю програмі Таємниці війни, 5-й канал, 21 грудня 2021 року.
4. «Одна з поганих моїх рис, що усі думають, що я такий постійно [відкритий, привітний], але у мене є червона лінія. Якщо мене довести, то я можу повернути по-іншому. Це [червона лінія] - страшна несправедливість. Я не люблю, коли відбувається несправедливо, незважаючи на те, що ти створюєш умови для того, щоб це було правильно», — інтерв'ю програмі Таємниці війни, 5-й канал, 21 грудня 2021 року.
5. «У тому ми і відрізняємося від наших запеклих ворогів, що ми завжди за свою свободу воюємо», — інтерв'ю Радіо Свобода, 25 вересня 2021 року.
0
1
