Циганському питанню - бути

Нещодавня серія нападів ромів на українців - і причому навіть не на пересічних громадян, а на наших ветеранів, героїв України! - показала нам, наскільки ми не захищені нашою владою. Посадовці поспішили зам'яти очевидно етнічний конфлікт та списали все на загальне кримінальне тло.

Ми живемо у смутний час, коли українська людина змушена вести одразу дві війни: першу - проти зовнішнього ворогу, проти окупації та експансії російського світу, та другу, внутрішню, - проти тих, хто розкладає нашу країну та суспільство зсередини. Це війна проти паразитів, які жирують на бідах українського народу, від прорасєйської швалі, яка ненавидить усе українське, й до нацменських полчищ, які  заполонили наші міста та села, а також проти армії грантоїдів, які захищають та потурають усій цій гидоті.
 
Нещодавня серія нападів ромів на українців - і причому навіть не на пересічних громадян, а на наших ветеранів, героїв України! - показала нам, наскільки ми не захищені нашою владою. Посадовці поспішили зам'яти очевидно етнічний конфлікт та списали все на загальне кримінальне тло. Жоден із них не став на захист постраждалих бійців ЗСУ. Зате відразу ж повистрибували всякі мерзоти-михайлини, які почали захищати ромів, облизувати їхню культуру та права, а постраждалих ветеранів назвали вбивцями та ПТСР-никами, яких не можна випускати на вулиці.

І поки урядовці ховалися, за ветеранів заступилися патріотичні організації та громадські ініціативи. Ситуацію миттєво висвітлили в патріотичних пабліках, а потім активісти "Основи майбутнього", "Національного спротиву", "ТіП", "Правої молоді" та інші оперативно вийшли на протест. Але й тут грантоїдська  натура не змусила себе довго чекати: акцію на підтримку ветеранів моментально охрестили ксенофобським мітингом та ультраправою провокацією, а організаторів - радикалами.

Подібна динаміка вже давно простежується в нашій країні. Останні події відверто дають зрозуміти, що реальною опорою для українців сьогодні є не офіційна влада, а громадські організації та патріотичні об'єднання, а також наша з вами спільна національна свідомість. І оця свідомість не дозволяє ігнорувати реальні загрози, такі як засилля ромів, напади та дискримінація українців у містах, де популяція циган перевищує будь-які допустимі значення, а також потурання продажних політиків та іншої швалі, яке всьому цьому сприяє. Циганське питання сьогодні стало лакмусовим папірцем, який допомагає відокремити зерна від полови. І ті люди, які заперечують цю проблему, не друзі України. Українському населенню потрібна підтримка та захист, інтереси українців завжди повинні стояти на першому місці для співгромадян, для місцевої влади, для всій держави у будь-якому конфлікти чи питанні. Але там, де чисельність ромів дозволяє створювати гетто, захоплювати владу та "тиснути" кількістю, це просто неможливо. Красти, торгувати наркотою, безконтрольно плодитися у злиднях та перетворювати будь-яке місце на розсадник аморальності та інфекцій - ось це їхня культура. Невже ж такій культурі ми маємо віддавати пріоритет? Ось цьому ми маємо дозволити множитися та процвітати поруч із нашими батьками, дружинами, дітьми?

До боротьби з засиллям циган в Україні треба поставитися  рішуче та з повною відповідальністю. Для контролю популяції та поведінки ромських громад необхідно використовувати усі доступні інструменти, включаючи законодавство та посилений нагляд з боку правоохоронців.  А учасники нападів, оці злочинці, мають бути спіймані та покарані судом - якщо не державним, то народним. Настав час припинити свавілля та вказати циганам на їхнє місце або на двері. Альтернативи бути не може.