ПОМ'ЯНІМО ТИХ, ХТО БОРОНИВ РІДНУ ВІРУ!
27, 28 липня — цьогорічні поминальні дні, приурочені 1031 річниці запровадження християнського духовного рабства в Русі-Україні. В останні дні липня 988 року державною владою Київської Русі офіційно був розпочатий геноцид проти власного народу, що мав рідний світогляд і свою Рідну віру. Під меч і вогонь князівських найманих дружинників, керованих християнськими клерикалами, підпали ті, хто не хотів зраджувати Віру своїх батьків і прабатьків та мужньо намагався її захищати. Першого удару зазнала духовна верства — волхви і жерці — носії рідних світогляду та духовності, які мали в народі авторитет, пошану і вели людей за собою. Схристиянізована князівська влада намагалася їх знищити насамперед. Цей геноцид супроводжувався деіцидом — знищенням зображень Рідних Богів, стиранням їх з пам’яті людської, руйнацією та знищенням культових споруд — святилищ, капищ, а також всього, що пов’язане з язичницькою вірою русичів. Чи не подібне відбувається і сьогодні, коли бандитська антиукраїнська влада, потураючи своїм іноземним релігійним зверхникам у руйнуванні зображень язичницьких Богів, у незаконному будівництві чужовірських культових споруд, як це сталося на Старокиївській горі, влаштовує свій шабаш на руїнах рідної духовності — на святій Київській землі та в інших руських краях, оскверняючи світлу Пам’ять тих, хто боронив рідні святощі, й чинячи кривду тим, хто їх боронить і відроджує нині.
Шановні побратими і посестри!
У ці дні вшануймо тих, хто боронив Віру Предків наших, чиї імена дійшли і не дійшли від того лихоліття до наших днів.
Спом’янемо про те, як наші Отцове
сьогодні у Сварзі синій дивляться на нас.
І краще усміхнутися до них,
бо не самотні ми – з Отцями нашими.
І мислимо про поміч Перунову,
І те бачимо, що вже скаче Вісник у Сварзі
на коні білому,
і той здвигнув меча до Небес —
і розторг облаки і громи,
і потекла Вода Жива на нас!
А ми пиймо її, бо вона від Сварога
до нас Життям тече,
і пиймо її як джерело
життя Божеського на Землі!
Пом’янемо тих Волхвів,
що нашу землю Руську удобили,
і наших старотців,
які бо стратили сили за Русь
на тих бойовищах з християнами,
Бо кров їхня удобила землю нашу.
– Пом’янемо руського короля Одонацера, який провадив священну війну проти римських християнізаторів! Слава йому!
– Пом’янемо славетного князя антів Буса (Божа) з його синами та 70 старійшинами, розіп’ятими знавіснілими готами-християнами в 475 році! Слава їм!
– Пом’янемо Жерця Бушівського Миробога з Поділля! Слава йому!
– Пом’янемо київських Волхвів, Жерців та киян-рідновірів, які загинули під час насильницького хрищення Руси Володимиром-Базилієм в 988 році! Слава їм!
– Пом’янемо Жерця Богомила Солов’я з Новгорода який захищав рідні святині від християнської орди в 989 році! Слава йому!
– Пом’янемо Волхва Ухорена та брата його Словена! Слава їм!
– Пом’янемо Волхва храму Вогнебога Костирю, який свято оберігав вогнище храму! Слава йому!
– Пом’янемо Жерця храму Бога Прове Міке! Слава йому!
– Пом’янемо славетного великого князя Київського Святослава, який захищав Русь і Слов’янщину від знавіснілої християнізації! Слава йому!
– Пом’янемо Волхвів, рідновірів, дорослих і дітей, спалених князем Володимиром у містах і селах Подністров’я в 991–992 роках! Слава їм!
– Пом’янемо київських Волхвинь-чародійок, закатованих християнською церквою в 1018 році! Слава їм!
– Пом’янемо Жерців-бодричів, які підняли повстання проти християнізації Венедської держави в 1066 році! Слава їм!
– Пом’янемо Волхва, зарубаного князем-християнином у 1069 році! Слава йому!
– Пом’янемо київського Волхва, що загинув від рук християнських посіпак у 1071 році! Слава йому!
– Пом’янемо Жерців храму Триглава, загинулих від рук князів-християн у землі лютичів у 1128 році! Слава їм!
– Пом’янемо Волхвів та героїв-захисників культового центру Сварожича в землі лютичів, спалених саксонськими хрестоносцями в 1157 році! Слава їм!
– Пом’янемо балтійських Жерців і рідновірів Старгородських, закатованих германськими християнізаторами в 1166 році! Слава їм!
– Пом’янемо всіх Волхвів і героїчних лицарів, хто захищав від християнської орди храм Аркону в 1168 році, хто загинув у полум’ї разом з рідними кумирами й священними стягами! Слава їм!
– Пом’янемо Волхвів і Жерців, захисників рідних храмів у Медоборах на горі Богит! Слава їм!
– Пом’янемо Волхва князя Всеслава Полоцького, який до останнього подиху боровся проти християнської експансії! Слава йому!
– Пом’янемо чотирьох Волхвів, спалених князем Ярославом у Новгороді у 1227 році! Слава їм!
– Пом’янемо 12 Віщих Волхвинь, спалених християнськими церковниками у Пскові в 1411 році! Слава їм!
Слава всім Волхвам, Жерцям, воїнам-героям і всім рідновірам, дорослим і дітям, названим і не названим, про яких ми знаємо і не знаємо, але ми пам’ятаємо, що вони полягли у борні за Віру Предків! Пам’ять ця хай вічно живе в нашому серці і збуджує нас до героїчного чину! Слава Героям!
А тому, хто впав на полі бою,
Перуниця дає Води Живої напитися.
А попивши її, він їде до Сварги
на коні білому.
І там стрічає його Перунько
і веде до блаженних своїх хоромів,
а там він перебуде до Часу,
і дістане нове тіло.
І так має жити і радуватися вічно
і до віку віків,
за нас молитву творячи!
Права є з нами,
а Нави не боїмося,
бо Нава не має сили проти нас.
Тому молимо Богів
про поміч у трудах наших
ратних і ретельних.
То Мати Слава б’є крильми
про труди ратні і славу воїнам Духу,
які іспили Води Живої
од Перуниці в січі жорстокій.
І тая Перуниця летить до нас,
тая ріг дала, повний Води Живої
для Життя Вічного,
Бо смерті не маємо:
Є Життя Вічне!
Слава Волхвам Рідним!
Во славу Рідним Богам
і пам’ять Предкам,
Волхвиня ЗОРЕСЛАВА
Об'єднання Рідновірів України |