kaniv.net logo

Веб-камера в центрі Канева


































Головна > Офіційно > Влада 

День пам’яті та примирення

 

Враховуючи відсутність інформації про проведення владою Канівської ОТГ заходів по відзначенню Дня пам’яті та примирення, запрошуємо небайдужих канівців 8-го травня на 20.00 у Парк Слави до Меморіалу Слави. З дотриманням протиепідемічних заходів.

Олекса

7 травня 2021, 07:18

Теги статті:
8 травня  
Голосів:
1
01

Всього коментарів: 9

Сторінка коментарів: 1
Олександр Скорина

8 травня 2021, 19:30

IP: 94.178.1.xxx
Рейтинг: 1
Деь пам'яті і примирення спонукав мене переглянути розміщені в інтернет-просторі матеріали наших украі?нських вчених-істориків, таких як Володимир В'ятрович, Олександр Зінченко. На підставі перечитаного хочу поділитися з Вами наступним. 8 травня мільи?они людеи? у Європі згадують біль віи?ни. Вони відшуковують сенс порозуміння, бо ж конфлікти – це елемент нашоі? природи, а от спосіб і?х розв’язання говорить про рівень нашоі? цивілізаціі?. Люди міркують про примирення, бо ж втратили близьких.

Радянською пропагандою для нас створено міф Великої Вітчизняної війни нашого народу, яка почалася 22 червня 1941 року віроломним нападом Гітлерівської Німеччини на Радянський Союз і завершилася нашою Перемогою 9 травня 1945 року.

Але українській вимір Другої світової не вміщається в радянську розкладачку Великої Вітчизняної війни.

Перші українські жертви цієї війни – це не "22 июня ровно в четыре часа Киев бомбили, нам сообщили, что началася война".

Люфтваффе бомбордувала украі?нські міста Львів та Дрогобич вже 1 вересня 1939 року. Перші українські жертви цієї війни трапилися у її перший день. Але концепція Великої Вітчизняної війни не передбачала згадок про них. Як і про союз двох людожерів – Гітлера та Сталіна – 23 серпня 1939 року.

Тож украі?нський вимір Другої світової війни значно складніший за радянські стереотипи: є "наші" і є – "фашисти". Український вимір Другої світової – не є чорно-білим і має значно більше градацій.

120 тисяч українців-громадян Польщі вступили у бій з нацистами вже в перші дні цієї війни у вересні 1939 року. Але сотні тисяч українців вступили у цю війну як союзник нацистської Німеччини, коли 17 вересня 1939 року порушили східний кордон Польщі в складі війська маршала Семена Тимошенка.

Хто в цій ситуації "наші"? Ті, хто б'ються проти армії нацистської Німеччини? Чи ті, хто є союзником Вермахту? Складно назвати цю ситуацію чорно-білою.

Як бути з фактом, що в складі армій Об'єднаних націй в боротьбі з Гітлером брали участь значно більша кількість українців-громадян США, Канади, Франції?

Як бути з УПА – єдиною армією, яка боролася у тій війні за Незалежність України. Часом не рахуючись з жодними обмеженнями моралі.

Усе це було неможливо пояснити концепцією Великої Вітчизняної війни: де була Вітчизна українців? Польща? Словаччина? США? СРСР?

Усе, що не вкладалося в цю концепцію, за часів СРСР перетворювалося на табу. Якщо чиясь доля не вкладалася в цей великий міф – її просто викреслювали з історії.

У спільній макітрі "радянського народу-переможця" – не розгледити зернятко кожної долі, що потрапила під макогін історії.

Історія тієї війни – це історія кожного, а не всіх.

Важливо, що ми, украі?нці, вирвалися з СРСР. Важливо не зупиняти наш шлях Додому. До Європи. До пам'яті і примирення. І охороняти кордони.

Бо тільки там, де пам'ятають загиблих, будуть ті, хто захищає живих.

Тому сьогодні 8 травня ми разом із Європою відзначаємо День пам'яті і примирення.

А завтра 9 травня нагадуємо, що це День перемоги НАД НАЦИЗМОМ.

Наша перемога ж настала 24 серпня 1991 року із відновленням незалежності соборноі? Украі?ни.

І тому ми говоримо "ніколи знову!", бо якщо ми не в силі відвернути віи?ну (це завжди справа не однієі? сторони) – ми в силі захищати своі?, украі?нські, інтереси. Захистити нашу перемогу 1991го.

Ми взмозі не допустити загнання украі?нських чоловіків і жінок в арміі? диктаторів, котрі то миряться, то змагаються за власне его.

І коли в Другіи? світовіи? захисників національних українських інтересів була "жменька" УПА, то зараз в нас – сильна нова украі?нська армія. Зараз в нас – незалежна, суверенна краі?на. І покоління, для якого вибір маи?бутнього очевиднии?, замість участі у перепалках щодо давньоі? віи?ни.

Рекомендую переглянути:

https://www.istpravda.com.ua/columns/2021/05/8/159439/

та

https://www.istpravda.com.ua/columns/2017/05/8/149774/

Олександр Скорина

8 травня 2021, 19:36

IP: 94.178.1.xxx
Рейтинг: 0

Прошу Вибачити за проявлений при вставлянні тексту попереднього коментаря конфлік кодування окремих символів української абетки.

Анті-гоблін

8 травня 2021, 21:04

IP: 37.120.158.xxx
Рейтинг: 2

Олекса

8 травня 2021, 22:30

IP: 212.55.95.xxx
Рейтинг: 1

Анті-гоблін

9 травня 2021, 11:26

IP: 176.67.3.xxx
Рейтинг: 1
Бандитка

Я вёл расстреливать бандитку.

Она пощады не просила.

Смотрела гордо и сердито.

Платок от боли закусила.

-

Потом сказала: «Слушай, хлопец,

Я всё равно от пули сгину.

Дай перед тем, как будешь хлопать,

Дай поглядеть на Украину.

-

На Украине кони скачут

Под стягом с именем Бандеры.

На Украине ружья прячут,

На Украине ищут веры.

-

Кипит зелёная горилка

В белёных хатах под Березно,

И пьяным москалям с ухмылкой

В затылки тычутся обрезы.

-

Пора пограбить печенегам!

Пора поплакать русским бабам!

Довольно украинским хлебом

Кормиться москалям и швабам!

-

Им не жиреть на нашем сале

И нашей водкой не обпиться!

Ещё не начисто вписали

Хохлов в Россию летописцы!

-

Пускай уздечкой, как монистом,

Позвякает бульбаш по полю!

Нехай як хочут коммунисты

В своей Руси будуют волю...

-

Придуманы колхозы ими

Для ротозея и растяпы.

Нам всё равно на Украине,

НКВД или гестапо».

-

И я сказал: «Пошли, гадюка,

Получишь то, что заслужила.

Не ты ль вчера ножом без звука

Дружка навеки уложила.

-

Таких, как ты, полно по свету,

Таких, как он, на свете мало.

Так помирать тебе в кювете,

Не ожидая трибунала».

-

Мы шли. А поле было дико.

В дубраве птица голосила.

Я вёл расстреливать бандитку.

Она пощады не просила.

Давид Самойлов, 1946

Анті-гоблін

9 травня 2021, 15:39

IP: 176.67.3.xxx
Рейтинг: 1

В розвиток теми шановного Олекса, та "Нам всё равно на Украине, НКВД или гестапо"

&&&&

«Молодых раздевал. Играл с ними в доктора»: рассекреченные истории палачей НКВД

9 Мая, 2020, 18:18 glavcom.ua

кат

Палач НКВД Лаврентий Якушев

Сельский парень с четырьмя классами образования расстрелял октябрьской ночью 1936 года 10 профессоров и 27 преподавателей украинских вузов

Вчера я в Фейсбуке опубликовал один из самых мрачных документов, которые когда-либо мне встречались. Это материалы Военного трибунала Киевского военного округа от 1939 года, когда под суд попала группа упырей-чекистов из НКВД Житомира за «нарушения социалистической законности». На десятках страниц дела советские чекисты наперебой рассказывают трибуналу о технологии пыток и расстрелов. Руководителем у них был некий Якушев Лаврентий Трофимович.

кат1

Лаврентий Якушев

Вот как подвиги товарища Якушева описывают его коллеги по ремеслу:

Подсудимый Тимошенко:

«…С женщинами так было... Вот привез я партию женщин, Гришин сказал Лебедеву, что Якушев интересуется, молодые ли женщины, ему Лебедев сказал их возраст, и он пошел к Якушеву.

Когда я потом завел женщин, Якушев и Гришин уже были в комнате, там же был и Бланк. Якушев велел первой раздеться, осмотрел ее всю, потом Бланк подбежал, как врач, стал ее выстукивать, а потом повел ее с Сосновым. Я говорил Якушеву, что голых тяжело грузить, а он ответил: «Их мало, это неважно».

Так раздевали молодых женщин, а попадалась пара старух — их не раздевали, а так стреляли...»

Речь шла о том, что молодых женщин перед расстрелом раздевали и Якушев с коллегами играли с ними в «доктора».

кат2

Акт о проведении расстрела по предписанию Якушева

Далее Тимошенко продолжает:

«... Ломов там не было, были палки и медные трубы, которыми били осужденных. Это ввели при Якушеве, когда Мартынюк рассказал, как он делает. Палками все начальство било осужденных, в том числе и Гришин избивал осужденных, а для чего били, не знаю. Били не всех подряд. Мартынюк так говорил:

«Чтобы шума не было, несколько раз палкой — и молчит». Тогда и стали бить…»

Чем же закончилось «дело» и какова судьба садиста и извращенца Якушева?

От военного трибунала он получил 20 лет лагерей, но в октябре 1941 года был освобожден и направлен в мотострелковую бригаду НКВД.

Далее Якушев — заместитель начальника разведывательного отдела и заместитель начальника оперативной группы НКВД партизанских отрядов Калининского фронта, капитан госбезопасности.

Заместитель начальника разведывательного отдела и заместитель начальника оперативной группы НКГБ партизанской бригады Вишнева (Витебская область), подполковник госбезопасности.

С 1948 года — управляющий делами Министерства Вооруженных Сил СССР, полковник. Далее — начальник Контрольно-ревизионной инспекции Хозяйственного управления Министерства Вооруженных Сил СССР.

И наконец — начальник Инспекции Хозяйственного управления Министерства Вооруженных Сил СССР.

Хорошая карьера для человека, игравшего в «доктора» с женщинами, идущими на расстрел, бившего медной трубой по голове осужденных «тройкой» и уезжавшего домой с тюками вещей только что расстрелянных заключенных.

Но и это не все. Под занавес жизни он стал писателем. Выпустил две книжки для детей и юношества про подвиги разведчиков.

Уже несколько лет автор данной статьи — историк Константин Богуславский — занимается разработкой бесконечной, как оказывается, темы — темы преступлений сталинских (и более поздних) чекистов. В отечественных архивах эти сведения, как известно, засекречены — из гуманистических соображений: вряд ли потомкам палачей будет приятно узнать, за что их деды, с портретами которых они выходят на демонстрации «Бессмертного полка», получили свои ордена. Такие вот у нас сейчас представления о гуманизме и гуманности…

К тому же страшные цифры и факты, будь они доступны и обнародованы, не дают возможности и дальше утверждать, что сотрудники госбезопасности были честны и бескорыстны, что они не щадя себя выполняли долг перед Родиной, что массовый террор, царивший в огромной стране на протяжении десятилетий, был, к сожалению, оправдан, невзирая на «эксцессы исполнителей» и проползших в органы немногочисленных предателей и шпионов. Что «ежовские перегибы» были разоблачены еще в конце тридцатых, а разоблачивший их Берия никаких преступлений уже не совершал…

Но документы из архивов бывшего КГБ в Киеве, Тбилиси, Кишиневе, Таллине, Риге и т.д. стали доступны и ничем не отличаются от документов, хранящихся в Новосибирске, Екатеринбурге или Казани. Так что уже давно исследователи истории наших «органов» едут не в Москву, а в столицы «русофобских» стран — бывших братских республик.

Константин Богуславский ездит в Киев для изучения украинских архивов документов. Год назад российская «Новая газета» печатала его статью об «Уманском деле» — процессе по делу сотрудников местного отдела УНКСД Украины.

Исполнители

«Особые заслуги» только трех комендантов

29 ноября 1936 года центральные советские газеты опубликовали небольшую информационную заметку: ЦИК Союза ССР постановил наградить «за особые заслуги в борьбе за упрочение социалистического строя» орденом Красной Звезды 18 сотрудников госбезопасности.

Рядовому обывателю ни одна из фамилий награжденных ничего не говорила, об их особых заслугах не сообщалось. А между тем награжденные были своего рода особой кастой советских чекистов — они были палачами, исполнителями смертных приговоров.

15 мая 2015 года президентом Украины был подписан и вступил в силу закон «О декоммунизации». Все архивы органов госбезопасности оказались открыты и доступны историкам, исследователям и простым гражданам. В этой статье я постараюсь познакомить читателей с биографиями только троих представителей такой редкой профессии на основе документов, полученных в архивах Украины.

Иван Нагорный

кат3

Иван Нагорный

В списке награжденных орденом Красной Звезды он числится под номером 7. Чуть более чем за месяц до выхода заметки со списком награжденных, а если точнее, то в ночь на 22 октября 1936 года в Киеве в присутствии прокурора Вышинского и председателя Военной коллегии Ульриха младший лейтенант госбезопасности Иван Нагорный привел в исполнение приговор выездной сессии Военной коллегии Верховного суда СССР над 37 осужденными.

Личное дело чекиста Нагорного ныне хранится в архиве СБУ в Киеве.

Иван Григорьевич Нагорный родился в 1902 году в селе Дергачи Харьковской области в крестьянской семье, украинец. Образование — 4 класса сельской школы. Работал слесарем. В 1917 году в составе рабочей дружины отправился на фронт воевать с белогвардейцами. Пять раз ранен. Окончил службу в 1922 году. В тюремной системе ГПУ-НКВД работал с 1926 по 1941 год.

Сельский парень с четырьмя классами образования расстрелял октябрьской ночью 1936 года 37 человек. Кто были эти люди? Все они были фигурантами т.н. «Дела профессоров». В одну ночь были расстреляны 10 профессоров и 27 преподавателей украинских вузов. Среди них:

профессор Раппопорт-Дарьин, профессоры философии Нырчук и Розанов, Лехтман — научный сотрудник института еврейской культуры, Лозовик — профессор древнейшей истории Киевского госуниверситета.

В 1937 году Нагорный становится начальником тюрьмы УГБ Киева, и это назначение совпадает с началом Большого террора. Открытые ныне киевские архивы хранят пухлые тома предписаний на исполнение «высшей меры наказания» и огромное количество собственноручно подписанных Иваном Нагорным актов на расстрелянных граждан. Исследовать и подсчитать все подписанные Нагорным акты — достаточно трудоемкая задача, но очевидно, что речь может идти о многих тысячах лично им расстрелянных «врагов народа» по приговорам «троек» и «двоек». Согласно статистическим данным архива СБУ, в Киеве и Киевской области в 1937–1938 годах было расстреляно 18 519 человек. Из этого количества примерно 70% казней проходило непосредственно в Киеве, они производились командой из 3–4 палачей, руководителями и основными исполнителями которых были Нагорный и его коллега Александр Шашков.

кат4

После окончания Большого террора Иван Нагорный стал фигурантом неприятного уголовного дела: при случайных обстоятельствах выяснилось, что члены расстрельной команды похищали, присваивали или продавали вещи казненных ими осужденных. Одна женщина, чей муж был арестован НКВД, а в тот момент уже и расстрелян (о чем она, естественно, не знала), зашла в киевский комиссионный магазин и увидела в продаже вещи мужа. Было заведено уголовное дело. Впрочем, Нагорному удалось выйти сухим из воды — он не был осужден за соучастие в этих преступлениях.

Из протокола допроса обвиняемого Старжинского

Вопрос. Перечислите подробно все вещи, которые вами были добыты.

Ответ. За пятимесячный период моей работы шофером на указанной выше автомашине я сумел достать нижеследующие вещи: десять мужских пальто, три военных шинели, более десяти штук костюмных пиджаков, доху, часы, сапоги, белье и ряд других вещей, которые я в данное время не могу вспомнить.

Вопрос. Что из вещей вы получили от Нагорного?

Ответ. Лично мне Нагорный дал доху, часы, военный костюм, узел белья. Как он сказал: «Это тебе премия за хорошую работу».

Вопрос. Все ли вещи вы сбыли через магазины или же часть оставили себе?

Ответ. Все указанные мною вещи, за исключением сапог, два пальто, военного костюма, дохи и часов, которые я оставил для своего пользования, я сбыл через магазин случайных вещей.

Как и где завершил свой жизненный путь Иван Нагорный, доподлинно неизвестно — он числится пропавшим без вести в 1941 году во время обороны Киева. Коллега Нагорного по палаческому ремеслу в Киеве Александр Шашков также погиб на фронте, но его судьба установлена. Майор госбезопасности Шашков во время войны был назначен начальником особого отдела 2-й Ударной армии, был тяжело ранен и застрелился при выходе из окружения 25 июня 1942 года. Похоронен на территории мемориала 2-й Ударной армии в Новгородской области. Вместе с ним в могилу подхоронен его сын, Николай Александрович Шашков, советский вице-адмирал, умерший в Москве в 2004 году.

Наум Турбовский

кат5

Наум Турбовский

В государственном архиве Службы Безопасности Украины хранится личное дело № 814 сотрудника НКВД УССР Наума Цалевича Турбовского. В 1937–1938 годах Турбовский был основным исполнителем смертных приговоров в Днепропетровской области. Всего за этот период в области было расстреляно 13 573 человека.

Будущий комендант Днепропетровского управления НКВД Наум Турбовский родился в 1896 году в местечке Ходорков Сквирского уезда Киевской губернии. Больше половины жителей местечка составляли евреи. Образование — три класса еврейской школы. Работал в бакалейной лавке. С 1915 по 1917 год — служба в царской армии в 60-м Сибирском стрелковом полку. После революции — в Красной армии. Участвовал в боях против Петлюры, Деникина, Махно и Гетмана. Сотрудник ЧК с 1920 года.

В семье Турбовских было семь детей, судьба их сложилась по-разному. Братья Наума Мендель, Нахим и Моисей эмигрировали в США до революции, сестра Маня также эмигрировала в США в 1920 году. Брат Матвей погиб в бою 1918 году в партизанском отряде. Трагической оказалась судьба сестры Баси — в 1941 году она осталась в Киеве и была расстреляна вместе с другими евреями в Бабьем Яру.

К началу Большого террора Наум Турбовский подошел убежденным коммунистом, чекистом с огромным стажем практической работы, безотказным исполнителем. В 1936 году его назначают комендантом УНКВД Днепропетровской области, а год спустя — начальником тюрьмы УГБ Днепропетровска. Интересный факт: после откомандирования в Киев в 1938 году он даже проживал по адресу: улица Чекистов, д. 5.

Личное дело Турбовского содержит уникальную с исторической точки зрения запись. В аттестационном листе о присвоении очередного звания указано количество расстрелянных им лично.

Из личного дела Турбовского

Свою работу знает хорошо. Умело организовал охрану и изоляцию заключенных внутренней тюрьмы УНКВД, доставку арестованных на допрос, что во многом способствовало успешности следствия. Товарищем Турбовским проведена большая работа по приведению в исполнение приговоров к высшей мере над врагами народа, участниками военно-фашистского заговора, шпионами и диверсантами. Лично приведено в исполнение свыше 2100 приговоров...

кат6

Аттестационный лист Турбовского

Аттестационный лист с этой записью датирован 7 декабря 1937 года, а должность начальника тюрьмы и основного «исполнителя» Днепропетровска Турбовский занимал до 11 июля 1938 года. Можно предположить, что свой личный счет расстрелянных граждан он увеличил за это время еще на несколько тысяч человек.

Карьера Наума Турбовского сложилась удачно: его не затронули репрессии, он был награжден правительственными наградами, войну провел в тылу и в 1947 году вышел в отставку в звании подполковника госбезопасности. Имел жену, также сотрудницу МГБ, и двух дочерей. Дата смерти Турбовского неизвестна.

Артем Зеленый

кат7

Артем Зеленый

Комендант управления НКВД по Харьковской области, лейтенант госбезопасности Артем Петрович Зеленый выглядит явным лидером среди всех советских исполнителей смертных приговоров. В 15 томах, хранящихся в архиве СБУ, содержится около 6000 актов о расстреле с его личной подписью. Наверное, кто-то из его коллег по ремеслу расстрелял больше «врагов народа», но в данном случае речь идет о реально существующих и доступных в архивах актах.

Артем Петрович Зеленый родился в 1891 году в Николаеве в семье плотника. В 1904 году окончил начальное училище, в 1904–1912 годах работал на Николаевском судостроительном заводе подручным котельщика, в 1912–1914 годах — в Одессе на той же должности. В 1914 году призван в армию. Рядовой, унтер-офицер. С 1917 года — боец отряда Союза фронтовиков (Николаев), с 1919 года — на службе в войсках ВЧК, командир роты, командир батальона. В 1923 году — командир конвойного полка ГПУ (Винница), в 1923–1925 годах — командир дивизиона ГПУ (Чернигов). В 1926–1933 годах — на работе в центральном аппарате ГПУ УССР. В 1933–1936 годах — заведующий хозяйственным управлением ЦИК УССР, в 1936–1938 годах — комендант управления НКВД УССР по Харьковской области.

Воспоминания о коменданте Зеленом обнаружены в показаниях бывшего сотрудника Харьковского НКВД Митрофана Сыромятникова, которого допрашивали в 1990 году в рамках начинавшегося тогда расследования «Катынского расстрела».

Из показаний Сыромятникова

Я вспоминаю, что когда я доставлял арестованных в подвал, мне пришлось видеть, что в комнату, куда заводили арестованных, заходил комендант Зеленый, у которого в руках находился револьвер. Из этой же комнаты мы через некоторое время убирали трупы. Я сейчас не могу вспомнить, когда именно происходили расстрелы и захоронения на еврейском кладбище. Однако они происходили не каждый день, а, очевидно, по мере накопления подследственных, приговоренных к высшей мере наказания. Захоронения на еврейском кладбище происходили примерно до середины марта 1938 года.

Затем было организовано новое место захоронения, которое располагалось в лесопарке по Белгородскому шоссе в сторону гор. Белгорода, в лесу, примерно в 1,5 километра от поселка Пятихатки, примерно в 200 метрах справа от дороги...

Подлинники документов о расстрелах, происходивших в Харьковском НКВД в период Большого террора, сохранены, и мы можем оценить масштаб деятельности команды коменданта Зеленого: 21 мая 1938 года Зеленый и его помощник старшина Винокуров расстреляли 80 человек, 22 мая — 36 человек, 23 мая — 106 человек, 25 мая — 144 человека, 28 мая — 43 человека. Всего с 1937 по 1938 год в Харьковской области было расстреляно 10 475 человек.

кат7

Пофамильный список расстрелянных Зеленым от 21.05.1938

Украинские архивы хранят множество документов с личной подписью коменданта Зеленого. Это один из них:

СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО

15 ноября 1937 г.

гор. Харьков

Заведующему Еврейским кладбищем в г. Харькове

тов. Горбачеву

При этом препровождаю «98» (девяносто восемь) человеческих трупов, которые предлагаю Вам принять и предать земле в присутствии представителей Комендатуры УНКВД по Харьковской области.

Комендант Управления НКВД по Харьковской области

/ЗЕЛЕНЫЙ/

19 декабря 1937 года «за образцовое и самоотверженное выполнение важнейших правительственных заданий» Артем Зеленый был награжден орденом Красной Звезды. В этом же списке награжденных находился и Наум Турбовский.

Во второй половине 1938 года Зеленый попал под следствие, связанное, как и в случае с Иваном Нагорным, с присвоением вещей расстрелянных, но сумел избежать наказания и был переведен в Архангельскую область, где возглавил охрану одного из лагерей. В 1941 году призван в армию, службу проходил в комендантской службе особого отдела Волховского фронта.

Погиб 1 июня 1942 года, похоронен в районе Малой Вишеры.

Константин Богуславский

P.S. Автор благодарит Архив СБ Украины за помощь в подготовке материала

P.S.
10 травня 2021, 09:05

IP: 91.211.139.xxx
Рейтинг: -1

8, 9 травня , обивателю, якщо і треба про щось памятати , то це про те, що самі великі злочини скоюють саме ті, хто за долею обставин , отримав повноваження керувати країною , містом, селом, контролюючі та правоохоронні повноваження....

***

Я би кожному обивателю, відразу би після народження , з цього приводу набивав би татуювання на лобі.

Десь такого змісту :

- Йолопе, памятатай, можновладці - великі та дрібні, тебе згодом використають , викинуть на смітник історії та уникнуть будь-якої відповідальності.

***

І сучасний Канів - ЦЬОМУ ЧУДОВЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯ.

Правда, шибко розумні, ряджені місцеві так звані націоналісти, - кришуватилі феодально-кланової корупції імені Дніпрових садів 2012 ?!

Ви же любите вишиванки та протрети Бандери, але про такі прості речі у контексті нашого місцевого сьогодення не здатні розповідати обивателю...

Аби мені дали можливість побалакати з тим самим Бандерою, то чимало з вас, місцеві шибко розумні - опинилося би на підвалі - як вороги Українського народу та Української держави.

***

святослав

10 травня 2021, 12:22

IP: 88.155.1.xxx
Рейтинг: 1

У США і Великій Британії вийшла монографія Шона МакМікіна «Війна Сталіна: Нова історія Другої світової». У книзі, вперше за останні два десятиліття у західній історіографії, детально аналізується і підтримується теза Віктора Суворова про те, що Радянський Союз готував напад на Німеччину влітку 1941 року.

Головну ідею нової роботи МакМікіна можна зрозуміти вже із назви книги – Сталін задумував Другу світову війну як поширення комунізму. Всі інші лінії цього конфлікту були другорядними. МакМікін стверджує, що СРСР хотів вчинити світову революцію і в 1939–1945 роках цілеспрямовано просунувся до цієї мети, поширивши свій вплив так далеко, як це вдалося зробити.

Порівняння Путіна з Гітлером - це не просто емоція, це реальна аналогія, яка виходить із схожих історичних передумов", - написав представник України в ТКГ Сергій Гармаш.

Гармаш нагадав, що як і Німеччина в 1918 році, Росія зазнала поразки в Холодній війні, яка завершилася розвалом СРСР.

"Росіяни після розпаду їхньої імперії відчували себе такими ж приниженими, як німці на початку минулого століття. Таке ж погіршення економічної ситуації, безробіття і розгул злочинності. Так само, на цьому тлі до влади приходить "сильна рука" - Путін. Теж популіст. Відсутність ораторських здібностей компенсується телебаченням і новими технологіями пропаганди. Зростання економічного потенціалу спонукає до агресивної політики. Потім почалося знищення політичної опозиції і нарощування військових м'язів. Гітлер марив Третім Рейхом. Москва - Третім Римом ... І там, і там - імперські фантомні болі націй, накладені на психічні захворювання національних лідерів", - зазначив Гармаш.

Він додав, що Європа теж поводиться як в Мюнхені 39-го.

Олекса

12 травня 2021, 06:41

IP: 212.55.95.xxx
Рейтинг: 2

Ми не програємо цю війну. Ми її виграємо.Я чудово пам‘ятаю, як десять років тому на 9 травня все Запоріжжя було завішане прапорами з серпами та молотами – на всіх комунальних установах – а на парадах людина з російським триколором зустрічалася чи не частіше за людину з синьо-жовтим прапором. Я чудово пам‘ятаю, як комуністи – пам‘ятаєте, у нас були комуністи? – перекрикували хвилину пам‘яті жертв Голодоморів. Я пам‘ятаю, як перехожі у південних та східних містах реагували на українську мову. На червоно-чорний прапор.Я все пам‘ятаю.Я пам‘ятаю, скільки людей за соцопитуваннями хотіли, щоб Україна увійшла у НАТО десять років тому – їх було близько 15%. Зараз їх 65%. Я пам‘ятаю, скільки людей були за дві державні мови, скільки – проти УПА. Я все пам‘ятаю.І де вони зараз?Ми навіть сьогодні не робили у Києві традиційних контракцій проти «бєссмєртного полку». Тому що не було ніякого «полку». Були невеличкі загони опзж-шних фриків з Медведчуком та Ківою. Все, вони вже не хедлайнери. Вони маргінали. Женіть їх, насміхайтеся над ними.Ми перемагаємо у цій війні. Потроху, невпевнено, але перемагаємо.Так, ми тимчасово втратили частину територій. Але ми їх повернемо. Так, ми втратили мільйони людей, що залишились в окупації. Але вони повернуться – хто з радістю додому, хто з оскалом в тюрми. І так, ми втратили тисячі життів героїв. Але ми пам‘ятаємо і помстимося. Обов‘язково помстимося за них.Ми перемагаємо. І ми переможемо. Юрій Гудименко

www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій,
оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом

Сторінки коментарів:



Вхід
Login:
Пароль
Пам'ятати?
Реєстрація
Забули пароль?

Нові теми:

На Канівщині врятували молодих лелек, гніздо яких через падіння дерева опинилося на землі

ЗА ТЕМНОЮ СТОРОНОЮ СПАРТИ

Які будівельні роботи можна проводити без дозволу на власній земельній ділянці чи у приміщенні?

Огляд активностей потенційних кандидатів у депутати 197 округу на Черкащині

Затримали браконьєра, який “нарибалив” на 30 тисяч грн збитків

Історик, журналіст і письменник Вахтанг Кіпіані отримав високу Шевченківську відзнаку в Каневі

Зелені свята

Свято, що змінило світ

Как снимали "В бой идут одни "старики"

5 МИФОВ советской (и российской) пропаганды про 22 июня 1941 года

Популярні за тиждень:

Зелені свята [3]

5 МИФОВ советской (и российской) пропаганды про 22 июня 1941 года [1]

ЗА ТЕМНОЮ СТОРОНОЮ СПАРТИ [0]

Как снимали "В бой идут одни "старики" [0]

Свято, що змінило світ [0]

Історик, журналіст і письменник Вахтанг Кіпіані отримав високу Шевченківську відзнаку в Каневі [0]

Затримали браконьєра, який “нарибалив” на 30 тисяч грн збитків [0]

Огляд активностей потенційних кандидатів у депутати 197 округу на Черкащині [0]

Які будівельні роботи можна проводити без дозволу на власній земельній ділянці чи у приміщенні? [0]

На Канівщині врятували молодих лелек, гніздо яких через падіння дерева опинилося на землі [0]

Про що зараз спілкуються:

Олекса

Зелені свята [3]

Олекса
святослав, :((
Зелені свята [3]

святослав
Дажбо забрав Тараса у кращі світи.. Найпотужніший Рідновір у кобзарському середовищі. Нехай не змовкають пісні Кобзаря Силенка. Прощання у Музеї Гончара 9:00 - 11:00.
Зелені свята [3]

Анті-гоблін
«Русские своих не бросают» Так вони їх просто знищують. Как избавлялись от ветеранов-калек в СССР? Выживание после войны: «зачистки» улиц, лагеря и Валаам .. [весь]
5 МИФОВ советской (и российской) пропаганды про 22 июня 1941 года [1]

offset
Нажаль зараз фестивалі творчості не в моді. В основному всі фестивалі з гастрономічним ухилом: хліб, мед, сало, вареники, борщ. Але на такі можна хоч сім"єю сходити, щоб діти не дивились як любителі пива сцють по кущах.
Підсумки фестивалю крафтового пива Kaniv Beer Fest [2]

святослав
Вже побудовані переробні заводи вимушені купувати сировину за кордоном, бо вітчизняна наразі низької якості, тож спочатку необхідно розвивати культуру сортування побутових відходів.. Україна і.. [весь]
“Будуйте заводи, Саш”: на початку липня на Черкащину завітає Президент [4]

святослав
Таки так. Telegram СКіЧКО медитує поволі в заданому векторі: " Вечір п’ятниці – час, коли можна призупинити свою ділову активність. Але ж не на 100%). Тож пропоную подумати про стра.. [весь]
“Будуйте заводи, Саш”: на початку липня на Черкащину завітає Президент [4]

Олександр Скорина
Не був на цьому заході і не планую брати участь у наступних роках. Але якщо у нас стільки прихильників скуштувати пива, то такий фестиваль має право бути. Для розвитку туризму є достойніші мотивац.. [весь]
Підсумки фестивалю крафтового пива Kaniv Beer Fest [2]

Анті-гоблін
Шановний klimenko_2014, завдяки сучасним технолгіям ви можете надавати можливість всій світовій спільноті постійно насолоджуватися вашим особистим повсякденним негативом. Про це ви раніше і мр.. [весь]
Дніпром за дві години: з Києва до Канева знову курсуватиме «Ракета» [7]

klimenko_2014
ОЛЕКСА,,,НЕ ЯТЕРИТЬ ДУШУ СТАРИМИ ДОБРИМИ ФОТО,,,ЯК ЦЕ БУЛО НЕДАВНО ЯК ЦЕ БУЛО ДАВНО,,, ОЧЕРЕДНИЙ ОБМАН ДЛЯ ЗБИДНИЛОГО И ПРИГНИЧЕНОГО НАРОДУ,,, ЯКИ СКАЖИТЬ.. [весь]
Дніпром за дві години: з Києва до Канева знову курсуватиме «Ракета» [7]

Активні оголошення:

Продам
Куплю
Робота
Послуги
Продается дом
Здам квартиру
Послуги
Міняю
Оголошення

Розділи новин:

З блогів
Міські новини
Регіональні новини
Цікавинка
Влада
Податкова
Спорт
Шевченко
Історія
Кримінал
Спортивні новини
Новини
Анонси
Районні новини
Новини району
Вибори
Політика
Флейм
Віка
Космос
www.kaniv.net
Video
Розповіді
Видання
Міські новини, екологія
Нещасний випадок
Статистика
Мистецтво
Долі людські
Транспорт
Війна
Політика, канів
Цікавинка регіональна
Історія, Свято
Обговорення
Дніпрова зірка
Бизнес
Історія, політика
Сміх тай годі!
Наука
Пожежа
Криминал
демократія і авторитаризм
права людини
Обхохочешься блин
Карти
Розваги
Милосердя
Обласні новини
Недільна школа
Міські новини, КУКіМ
Міські новини, зустріч з міським головою
Пенсійний фонд
Новини ринку
Екологія
Торренты
Канівщина,затримано, крадій, ліс
Центр Молодіжних Ініціатив
Телекомунікації
Бізнес
чат, чам
фото

Червень
НдПнВтСрЧтПтСб
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Календар новин     


Правила сайту
Новини
Оголошення
Афіша

© 2006-2020 Рекламна агенція "РЕКЛАМЕРА".
Контакт для розміщення реклами та матеріалів на сайті: (096) 9991699, email: waybester@gmail.com


Інформаційний партнер проекту - "Дніпрова зірка"