Все мы привыкли считать, что в Интернете найти можно все. «Где бы почитать новости? - Зайди на lenta.ru»,
«Где достать программу для распознавания текста? - А-а, тебе нужен
Finereader, слей из инета», «Где бы достать свежий фильм? -
Зарегистрируйся в торрентах и качай». Пребывая в гуще сети никто из нас
уже не задумывается над тем, откуда все это берется. В самом деле,
почему свежевышедшая игра уже доступна в интернете и работает без
установочного диска, хотя разработчики защитили свой продукт последней
версией StarForce? Каким образом на горбушке продают
DVD, если фильм только сегодня выходит в США? Все это покрыто тайной
для обычного обывателя, а в СМИ общеупотребимым стало абстрактное слово
"пиратство".
Кто же руководит этим черным царством и почему мировые корпорации давно
не уничтожили оплот анархии на корню? Между тем, лишь немногие знают,
что люди, из под чьих рук выходят crack'и к последним играм (да и сами образы игр), записи свежих фильмов и музыки, занимаются этим совсем не ради денег. Они именуют себя Сценой,
одним из самых закрытых и законспирированных онлайн-сообществ,
настоящим андеграундом Интернета. И отношение к нынешним "пиратам" они
имеют весьма отдаленное, более того, презирают их и клеймят последними
словами. Т.к. Сцена существует по большей части на энтузиазме членов
сообщества и уважении ее членов друг к другу.
Откуда?
На заре развития Интернета Сцена была одним из многих подпольных
сообществ людей "по-интересам". Но в эру массового внедрения
информационных технологий в жизнь обычных людей она, к удивлению для
самой себя, стала фактором, влияющим на жизнь миллионов людей,
трансконтинентальных корпораций, а то и целых государств. Экономика
многих стран, таких как, например, Россия и Китай, в информационном
отношении буквально построена на "продукции" Сцены, а именно взломанном
ПО от Microsoft, Autodesk, Adobe и прочих гигантов индустрии. Более
того, некоторые полагают, что упомянутые компании ставят высокий
процент распространения пиратских версий своей продукции в основу
построения бизнеса во странах третьего мира. Тут показателен пример
Microsoft, которая, опять же, по мнению некоторых участников рынка,
подсаживает развивающиеся экономики на свои продукты, чтобы потом
эффективно продать им их же лицензионную версию.
Но вернемся к самой Сцене. Что она собой представляет? И что мотивирует
десятки людей со всех уголков мира собираться в законспирированные
подпольные группировки (т.н. релиз-группы)
для участия в деятельности Сцены, каждый день рискуя своей собственной
задницей, да еще и за свой счет? Жизнь в современном обществе золотого
миллиарда зачастую приводит человека в состояние, когда он уже
попробовал многое в жизни и развлечение с малой величиной риска его не
прельщают. Участвуя в деятельности Сцены он может продемонстрировать
свои таланты (члены релиз-групп IRL,
зачастую, являются работниками крупных IT-компаний, поставщиков ПО и
медианосителей) таким же профессионалам как он, заработав т.н. respect
для себя и своей группы.
Что?
Как и у любого высокорганизованного сообщества, у Сцены есть свои
"правила" - то, каким образом вся остальная Сцена оценивает
деятельность той или иной релиз-группы и ее членов. Т.к. Сцена в
основном ориентирована на releasing (выпуск) нелегальных или взломанных
копий программного обеспечения или различных мультимедиа-данных, то
кодекс деятельности в основном регламентирует список параметров,
предъявляемые к самим релизам. Примеры таких требований можно найти
здесь - http://www.aboutthescene.com/thescene/sc… .
Нужно отметить, что на Сцене как таковой не существует какой-либо
централизации деятельности. Если какая-либо группа, по мнению
большинства, нарушает общепринятые правила, ее релизы могут быть
признаны nuked'нутыми, ну а в худшем случае - группа может быть совсем забанена со Сцены.
Основным сопроводительным продуктом к любому релизу сцены является NFO-файл,
который содержит спецификации релиза в соответствии с требованиями
сцены, а зачастую и инструкцию по использованию/инсталляции (если это
релиз игры или другого софтверного продукта). Отличительными
характеристиками NFO-файлов топовых релиз-групп является ASCII-арт,
демонстрирующий символику группы, список ее членов, предыдущих релизов,
ну и приглашение поучаствовать в ее деятельности с контактным адресом.
Само название файл релиза зачастую также содержит ряд «тэгов»,
обозначающие спецификацию и формат релиза. Список тэгов и их
расшифровку можно увидеть тут - http://www.aboutthescene.com/releases/ta…
Вплотную познакомившись с деятельностью сцены и ее методами работы
становится интересно наблюдать за файлообменным сообществом,
претерпевшим значительный рост за последние несколько лет. Огромное
количество закрытых и полузакрытых комьюнити по обмену
мультимедиа-контентом и софтом породило «релизеров от народа», если
хотите Web 2.0 или user-generated content от мира пиратства. Основной
сегмент таких релизов составляют сграбленные с серийных носителей рипы
фильмов и аудио-дисков, ибо для их производства необходимо минимум
знаний и времени. Доходит до того, что на тех же лотках в Москве
начинают продавать те самые «народные релизы». Но простому люду, как
водится, все-равно что смотреть на DVD-плеере :)
Где?
Основной базой для существования групп являются каналы на IRC-серверах,
оборудованные дополнительными примочками в виде eggbot'ов и прочего.
Также существуют и более-менее публичные каналы, общие для всех
участников сцены, где специально предназначенные для этого боты
публикуют информацию о свежих релизах. Все участники сцены (мемберы
релиз-групп, приближенные к ним, распространители релизов и т.п.) имеют
очень четкое распределние по ролям: лидеры групп, крякеры, аплоадеры,
хакеры поддерживающие сеть взломанных FTP-серверов и пр. (подробнее
смотрите тут).
Благодаря этому сохраняется четкая конспирация, а свежие релизы
разлетаются по всему интернету (а это сотни и тысячи фтп-серверов,
взломанные и контролирумые сценерами) за пару часов, затем попадая в
публичные IRC-XDCC-раздавалки, Ньюсгруппы (Newsgroups)
и, наконец, в файлообменные сети, наподобие eDonkey и BitTorrent. И уже
только оттуда свежий варез попадает на компьютеры обычных пользователей
и, спешу обратить ваше внимание, на лотки Горбушки и прочих
сомнительных площадок по продаже пиратского контента.
Исторически сам термин "the scene" обозначает общность людей,
занимающихся некой коллективной деятельностью и имеющих место
применения этой деятельности (английское слово «scene” можно
интерпретировать по-разному). Зародившаяся во времена BBS (Bulletin Board System — электронная доска объявлений)
в США, сцена со временем распространилась в Европу, а с популяризацией
Интернета – по всему миру. Первые BBS представляли из себя довольно
мощные (по тем временам) сервера с коммутатором на несколько телефонных
линий, размещавшие порядка нескольких мегабайт данных и позволявшие
подсоединившимся пользователям эти данные забирать/обновлять. В общем и
целом – несколько растянутый по времени современный форум. Из-за
довольно узкого спектра задач, выполнявшихся компьютерами того времени,
первыми релизами были взломанные копии игр и различного ПО. С ростом
самой сцены и появлением первых групп, релизы начали все более
отчетливо принимать форму законченного продукта. За стандарт стало
считаться снабжать исполняемый файл crack'a или keygen'a
и NFO-файл релиза фирменной стилистикой группы, а, зачастую, и
аудио-визуальной работой на произвольную тему. Топовые группы уделяли
много внимания своим артам, что в дальнейшем привело к самоопределению Артсцены и Демосцены как отдельного вида компьютерного искусства.
С развитием скоростного Интернета в США и Европе изменился и способ
распространения продукции, производимой сценой. Сценерским группировкам
принадлежит сеть высокоскоростных FTP-серверов (т.н. topsites),
установленных на 100/1000-Мбитных подключениях. Сеть устроена таким
образом, что единожды залитый релиз автоматически зеркалируется на
десятки topsite’ов, установленных по всему миру. С топсайтов релизы
попадают в нелегальную сеть FTP-серверов, а затем спускаются все ниже
по иерархии подполья, вплоть до конечного пользователя.
О производимых релизах простой пользователь сети может узнать на т.н.
NFO-сайтах, где публикуются NFO-шники самих релизов. Типичных примеры
таких ресурсов - NFOrce, iSONEWS
и тому подобные. Считается, что если информация о релизе не
опубликована на одном из NFO-сайтов, то искать его в сети бессмысленно
– он не является официальным релизом сцены и может оказаться фейком или
даже содержать троян.
Нужно отметить, что сами участники сцены далеко не в восторге от того,
что их продукция получает такое распространение и попадает в руки
обычных юзеров. Что вполне логично, ибо изначально Сцена работает на
саму себя и участников спектакля интересует только «респект»,
проявленных от таких же как они, профессионалов, а не обычных
«ламеров». К тому же, такая практика ведет к сильной «засветке» сцены
со стороны ФБР, Интерпола и прочих «мешающих» организаций. Но, как
показала эволюция сети, проникновение продукции сцены в жизнь обычных
людей неизбежно, т.к. сама сцена растет и за всеми ее членами уследить
невозможно.
Почему?
Соперничество заложено в самой основе существования сцены. Релизерская
группа является не просто кучкой людей, это остро заточенный
инструмент, в которой каждый ее член
четко исполняет свою роль. Только работая слаженно и сообща можно
прославить свою команду, заработав уважение коллег по сцене. Заветный
результат для любой группы
- зарелизить контент раньше других, а то и вообще до официального
выхода продукта на экраны/в продажу. Один из типичных примеров -
«подвиг» группы DEViANCE, зарелизившей финальную версию Unreal Tournament 2004
за 24 часа до официального выпуска игры (с уже готовым crack'ом!),
взлом и релиз Windows 95 группой DoD (Drink Or Die) за 2 недели(!!) до
магазинного релиза. И таких примеров море, особенно в отношении
украденных копий фильмов/музыки.
[BE]Nico с сайта FTiReloaded составил список The Biggest Groups in Scene history, который вобрал в себя 15 самых успешных групп за всю историю сцены и их достижения. Среди них такие команды как DEViANCE, Drink Or Die (основанная в России релиз-группа, одно из основных достижений - первый взлом защиты DVD-дисков от копирования), MYTH, FAiRLiGHT, CORE (одни из родоначальников IRC-ботов, из достижений – первый релиз Windows 2000, количество keygen/crack – релизов переваливает за 10000!), ну и конечно Razor 1911.
Последняя является, по сути, легендарной командой, действующей на
протяжении уже 20 лет (основана в 1985 году), пережившей несколько
полицейских рейдов, но до сих пор активно действующей на сцене (яркий
пример - релиз Battlefield 2142 14 октября 2006 года, за 6 дней до начала продаж игры).
Still alive?
Т.к. вся деятельность сцены по сути является незаконной, попытки поймать ее членов с поличным предпринимались не раз. Одни из самых известных операций - Operation Buccaneer и Operation Fastlink
потребовали координаций ведомств целых стран, таких как США, Англия,
Германия, Израиль, Франция, Швеция и тому подобных. Основной проблемой
при разработке таких «облав» является факт внезапности, ведь атакуемые
являются далеко не script-kiddies,
зачастую являясь лучшими специалистами по безопасности, чем сами люди,
которые проводят их «разработку», и в любой момент готовы уничтожить
уличающую их информацию. Интересным фактом является то, что в большОм
количеством случаев задержанные сервера находятся в университетах и
институтах, обладающих большим запасом интернет-каналов и мощностей,
которые сценеры используют в своих целях. К примеру в ходе Operation
Buccaneer были проведены обыски в Массачусетсском технологическом
институте, Калифорнийском университете, Университете Орегона и т.п.
Кино
Об объеме самой сцены (в связи с глубокой конспирацией ее деятельности)
судить довольно сложно, но учитывая то, что участники действа решили
разразиться целым «сериалом по мотивам» (!!!) – говорит о том, что до
заката ее деятельности еще очень далеко. Сериал получил нехитрое
название The Scene и имеет свою страницу в сети - http://www.welcometothescene.com/
, которая, кстати, вполне легально предлагается скачать любую из серий
уже выпущенных двух сезонов. Сериал автор данного текста пока не
смотрел, но судя по описанию, он представляет собой жизнеописание
будней «сценеров» с извечной борьбой за респект, попутно отбиваясь от
регулирующих органов и заметая свою деятельность всеми возможными
способами.
Long live The Scene?
Источники:
Wikipedia
AboutTheScene
FTiReloaded
WelcometotheScene Читати...
В Черкасской области завершилась
реконструкция мостового перехода протяженностью 1,2 км через реку
Ольшанка на автомобильной дороге государственного значения
"Канев-Чигирин-Кременчуг" в селе Мошны.
Согласно сообщению, реконструкция завершилась в начале текущей недели.
Победителем
тендера на реконструкцию моста стало строительное предприятие "МБУ-3",
при этом стоимость реконструкции мостового перехода составила 23,5 млн.
гривен, срок окупаемости - 6 лет.
Пропускная способность реконструированного мостового перехода составляет 9,1 тыс. автомобилей в сутки.
Необходимость
реконструкции мостового перехода была вызвана аварийным состоянием
самого моста и недостаточной шириной проезжей части, которая не
соответствовала параметрам дороги 2-й категории.
Мост
через Ольшанку был построен в 1962 году по проекту Днепропетровского
филиала института "Укргипродортранс", и он был рассчитан на нагрузку в
13 тонн.
По
данным облгосадминистрации, всего на территории Черкасской области
проходит 6,114 тыс. км автомобильных дорог, из которых 0,876 км -
дороги государственного значения, 5,237 тыс. км - дороги местного
значения, из которых 97,1% составляют дороги с твердым покрытием.
Первісний дохристиянський характер новорічного свята добре зберігся у традиційних звичаях та обрядах українців 13—14 січня.
Староноворічний оберіг — символ достатку
На відміну від Різдва й Хрещення ці дні не відігравали важливого
значення в релігійному календарі, тому в обрядовості їх майже не
помітно церковних мотивів, хоча у православному місяцеслові значаться
три свята.
13 січня установлене свято на честь знатної римлянки Меланії
(Маланки), яка з юних років і до кінця днів своїх (померла в 439 р.)
прямувала до Христа.
14 січня — свято на честь Василія (Василя) Великого (329—379) архієпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії.
Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і
вченого, автора кодексу чернечого життя. 14 січня — за церковними
святцями — свято Обрізання Господнє (саме тоді, згідно церковних
джерел, відбулося обрізання Ісуса Христа за єврейським звичаєм).
14 січня — перший день Нового року за старим стилем.
Найважливішими моментами традиційного новорічного свята в Україні
середини XIX — початку XX ст. виступають: ритуальний стіл, щедрування й
засівання (обходи домівок із поздоровленнями, побажаннями), ворожіння,
рядження, веселощі й забави.
Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадує переддень Різдва.
Вечір в народі називався щедрим, або багатим, що пов'язано зі звичаєм
готувати багатий святковий стіл, де на відміну від Свят-вечора
обов'язково були й скоромні страви.
На Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але Цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі.
Напередодні Нового року в селянському господарстві виконувався
цілий ряд ритуальних дій виробничого характеру (господарська магія).
Так, було прийнято у цей день привчати до роботи молодих коней, і
волів, їх вперше запрягали. У деяких місцевостях на Меланки ловили
горобців і палили їх у вогні. Попіл, що лишався, разом із насінням
засівали у землю навесні, сподіваючись у такий спосіб захистити поля
від птахів.
Характерною прикметою новорічного свята в Україні було щедрування —
давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя
членам сім'ї й розквіту господарства.
На відміну від колядування, обряд щедрування був завжди на Україні справді народним, позацерковним — звідси його радісне, оптимістичне звучання.
На Харківщині зранку 13 грудня із поздоровленнями обходили окремо
хлопчики і дівчата, що називалось «меланкувати», а ввечері із
щедрівками йшли по селу дорослі дівчата, співаючи:
Прилетіла ластівочка,
Сіла, пала на віконечко.
Щедрий вечір,
Добрий вечір,
Добрим людям
На здоров'я...
Висвітлюючи питання символіки й атрибутики аграрно-календарних
свят, треба відмітити, що українське село і робітниче місто у
дожовтневий період не знали звичаю новорічної ялинки. Як елемент
традиційної новорічної обрядовості вона взагалі не характерна для
східних слов'ян у минулому і була запозичена ними, очевидно, з
Німеччини, де згадується вже в XVI ст.
Саме ялинка або точніше — різні види хвойних здавна
використовувались в обрядовій практиці східнослов'янських народів. З
вічнозеленими гілками були пов'язані анімістичні вірування в існування
рослинних духів. Так, росіяни в XIX ст. підвішували у дворі «відьмине
помело», тобто гілку сосни або ялини, що в одному випадку розглядалось
як оберег від домовика, а в іншому — як місце його проживання.
За давніми народними уявленнями ялинка втілювала в собі ідею
рослинної або життєвої сили. Саме в такому символічному значенні
вічнозелена хвоя як специфічний атрибут широко використовувалась (а
нерідко й тепер використовується) у традиційно-побутовій обрядовості
українців: весільній, поховальній, виробничій (при будівництву житла).
Достатньо нагадати тут хоча б весільне гільце, що дуже часто
виготовляється (особливо на заході України) із крислатих гілок сосни
або ялиці.
Оздоблене весільне деревце, висота якого в деяких районах України
перевищує метр, дуже нагадує новорічну ялинку. Логічно припустити, що
звичай виття гільця й прикрашання ялинки на Новий рік стадіально
споріднені і беруть свій початок із тих часів, коли календарна і
весільна обрядовість складали ще нероздільне ціле.
В ряді районів перспективи врожаю овочів визначали за допомогою
жевріючих вуглин, витягнутих із печі. Вуглики розкладали на пранику,
даючи кожному назву рослини, яку передбачалось вирощувати наступного
року. Вуглик, що згорав повністю, віщував урожай відповідних овочів і
навпаки. Іноді подібний магічний прийом використовувався й у ворожіннях
про здоров'я членів сім'ї.
Щоб дізнатися, котрий місяць року буде дощовим, розрізали навпіл 6
цибулин і в кожну половинку сипали солі. Цибуляні «блюдця» залишали на
ніч на столі, позначивши попередньо, який місяць року кожне
символізуватиме.
Але найбільше Новий рік пов'язаний із дівочими ворожіннями про
шлюб, що характерно і для інших європейських народів. Магічні прийоми
цієї ночі багато в чому схожі із тими, які мали місце на Катерини та Андрія.
Приступаючи до ворожінь, дівчата звичайно намагалися отримати відповідь
на чотири питання: чекати у Новому році шлюб чи смерть; якщо шлюб — то
куди; хто буде чоловіком; чи буде шлюб щасливим.
Відповідь на перше питання у багатьох місцевостях давала вишнева
гілка, поставлена в день Катерини у воду на покуті. Якщо вона
розквітала до Нового року, це вважалося хорошою ознакою. Поширеним
прийомом ворожінь було слухання різних звуків: гавкоту собак, луни,
людських голосів, тощо, які трактувались у негативному або позитивному
плані.
Новорічна ніч, як і різдвяна, вважалась у народі чарівною, з нею
було пов'язано чимало повір'їв. Очевидно, під впливом християнства
виникло уявлення про те, що в ніч із 13 на 14 січня «відкривається
небо» і в бога кожна попросити що завгодно, або що «вода у криницях,
перетворюється на вино». До Нового року, як і до свята Купайла,
приурочені українські перекази і легенди про «палаючі гроші» та скарби.
Існували й певні заборони. Так, у гуцулів у новорічну ніч не спали на
печі, вважаючи, що в цю ніч на ній танцюють Василь і Меланка. Можливо,
тут позначились якісь давні пережитки культу предків, тісно пов'язаного
із культом вогнища.
Чимало різноманітних народних звичаїв та обрядів зв'язано із святом
Василя — Нового року. Виразний аграрно-магічний зміст носив обряд
«засівання», «посипання», розповсюджений не лише в Україні, а й у
східних слов'ян у цілому. Ще вдосвіта по селу ходили посипальники —
хлопчики 7—14 років. В руках вони носили торбинки або рукавиці,
наповнені зерном. Заходячи до хати, посипальники здійснювали символічне
посівання, говорячи при цьому:
Ходе Ілля на Василя,
Несе пугу житяную
Куди махне — жито росте,
Вроди Боже жито, пшеницю
І всяку пашницю.
У полі ядро,
У домі добро.
У полі колосок,
А в домі — пирожок.
Здрастуйте, з Новим годом,
з Василем!
Перших посівальників господиня садовила на порозі й роззувала, щоб
"вдома краще кури неслись", а господар тим часом ішов з коцюбою до
сідала і згонив курей, аби "починали скоріше нестись".
Крім індивідуальних, були й гуртові посівальники - так звані
"товариства". Вони вибирали з-поміж себе старшого. На Чернігівщині
головного посівальника садовили на лаву, приказуючи:
- Сядь же у нас та посидь, щоб усе добре садилося: кури, гуси, качки, рої та старости!
Тому нерідко юні посівальники водили з собою ще й перевдягнутого в козу "парубка" з великими вухами, зробленими з колосків.
Донедавна новорічне вітання було таким: «Сію, сію, посіваю, з
Новим роком поздоровляю! На щастя, на здоров'я, на Новий рік! Щоб краще
родило як уторік. Жито, пшениця, горох, сочевиця! Коноплі до стелі, а
льон по коліна! Щоб хрещена голівка не боліла!»
Відмічений звичай, згідно з яким перший засівальник повинен був
обмолотити макогоном сніп жита, що стояв на покуті від Різдва. Це зерно
давали курам — щоб краще неслися, або домішували до посівного зерна. Ця
процедура носила явний аграрно-виробничий характер. Після закінчення
всіх обрядових дій господарі пригощали посипальників, давали їм яблука,
бублики, пиріжки та інші ласощі, а часто й дрібні гроші. Зерно, що
хлопчики розкидали по хаті, господиня збирала і давала курам, щоб вони
краще неслися.
Як і на Різдво, на Новий рік у багатьох районах України
повторювалось магічне «лякання» дерев сокирою: дерева підв'язували
солом'яними перевеслами або зрідка вовною (у Карпатах). У деяких
обрядових діях бачимо елемент доцільного, адже утеплення стовбурів
соломою і багаття в садку допомагали фруктовим деревам перенести зимові
морози.
Можна назвати ще чимало різноманітних звичаїв та повір'їв,
пов'язаних із днем Василя в народному побутовому календарі. Цього дня
було прийнято поздоровляти чоловіків, яких звали Василями. На
Закарпатті їх тричі піднімали вгору.
У деяких регіонах України в день Василя парубки засилали сватів,
сподіваючись на добрі наслідки у Новому році (магія першого дня).
Весілля ж можна було справляти лише після святок, коли розпочинався
новий шлюбний період, що тривав до масляної.
У доповнення до сказаного про традиційні новорічні обряди слід
додати, що українці не знали міфологічного персонажа, який би
символізував Новий рік, подібно до французького «П'ер Ноеля», чи
німецького «Санта Клауса». В українських казках і демонології
зустрічається такий фольклорний персонаж як «Мороз», «Морозко»,
«Морозенко», — старий лисий дід із великими червоними губами, крижаними
бурульками під носом — проте він не пов'язувався з Новим роком. Образ
«Діда Мороза» порівняно новий, він з'явився в російській літературі XIX
ст.
Про перспективи роботи Групи компаній "Клуб сиру" та про
підтримку ними соціальних програм на Черкащині йшлося на зустрічі
голови облдержадміністрації Олександра Черевка з керів-ництвом
корпорації "Клуб сиру".
Управляючий директор Групи компаній "Клуб сиру" Джеймс
Двайер підтвердив, що в області підприємства компанії зустрічають
підтримку і сприяння.
Нині на території області працюють три підприємства (ВАТ), що
входять до складу Групи компаній, — "Канівський маслосирзавод",
"Корсунь-Шевченківський маслосирзавод" та "Молококонсервний комбінат"
(м. Тальне), які разом виробляють продукції на суму від 23 до 28 млн.
грн. на місяць, що становить 32,7 відсотка загальнообласних обсягів
молочної галузі та майже 6,9 відсотка загальнообласних обсягів харчової
та переробної промисловості. Ці підприємства за рік переробляють
близько 300 тис. тонн молока, виробляють більше 18 тис. тонн твердих
сирів та близько 10 тис. тонн сухого молока і вершків.
За оперативними даними, за 10 місяців 2007 року молокозаводи
області переробили 433 тис. тонн сировини, з них ВАТ "Канів-ський
маслосирзавод" — 133,2 тис. тонн (30,8 відсотка).
У цілому в 2007 р. інвестиції Групи компаній "Клуб сиру" в
розвиток підприємств склали 6,7 млн. доларів, а протягом 2008-2009
років планується інвестувати ще близько 25 млн. доларів, що дозволить
збільшити потужності Канівського маслосирзаводу до 100 т сиру на добу.
Щодо соціальної політики — коштом Канівського сирзаводу до
початку навчального року в одній із канівських шкіл був обладнаний
комп'ютерний клас.
У планах — реалізація масштабної соціальної програми з
покращення якості життя дітей-сиріт на території області. А в сфері
соціального забезпечення працівників підприємства планується подальше
покращення умов праці та відпочинку.
Крім того, компанія "Клуб сиру" підвищила закупівельну ціну на
молоко, а в подальшому планує стимулювати збільшення у населення
поголів'я великої рогатої худоби за допомогою мотиваційних програм,
формування партнерських стосунків та надання гарантій довгострокого
співробітництва, що забезпечить сільгоспвиробникам стабільність збуту,
нівелює ризики, пов'язані із сезонністю, а також надасть можливість для
ефективного ре-інвестування в галузь.
Загалом же корпорація "Клуб сиру" планує в майбутньому році
інвестувати в соціальні програми області вдвічі більше, ніж інвестовано
в цьому році. Джеймс Двайер запевнив Олександра Черевка, що турбота про
дітей-сиріт є однією з основних складових соціальної відповідальності
Групи компаній "Клуб сиру", і вже в другому кварталі майбутнього року
можна буде переконатись у результативності програми покращення життя
дітей-сиріт на Черкащині.
На знак партнерських стосунків та на згадку про наш край
Олександр Черевко подарував гостям ілюстрований путівник "Мандри
Україною. Золота підкова Черкащини".
Наступного
року в Черкасах планують зняти фільм-оперу за мотивами „Мухи-цокотухи”
Корнія Чуковського з участю найобдарованіших дітей області. Про це стало відомо під час прес-конференції у Черкаському прес-клубі реформ.
За
словами голови правління міської громадської організації „Школа краси
„Гармонія” Ірини Малицької, усі ролі у фільмі виконуватимуть обдаровані
діти.
Серед них близько 50 дітей-переможців та фіналістів конкурсів, що представляли Черкащину на всеукраїнському рівні.
На
думку Ірини Малицької, фільм-казка продовжить традицію радянських
дитячих фільмів, доброї наївності яких бракує сучасним, переважно
закордонним фільмам для дітей. Презентацію фільму заплановано вже на 8
березня – як подарунок для мам маленьких акторів. Наразі знято його
перші кадри.
Колишню
фронтовичку, легендарного фельдшера Марію Сильвестрівну Гурову, знає в
Каневі кожен. Вона пройшла воєнними дорогами від Сталінграда до Берліна
і від Берліна до Пекіна — в 1945 році брала участь і в японській війні.
Нині,
попри свій 85-річний вік, енергійна, життєрадісна жінка очолює в місті
ветеранський волонтерський рух. Десятки її ровесників, котрі через
недугу не спроможні вийти на вулицю, з нетерпінням чекають Марію
Сильвестрівну. І не тільки тому, що принесе гостинця. Передусім — що
підтримає і підбадьорить, дасть пораду. А тепле, чуйне слово, як
відомо, зігріває серце, лікує душевні рани.
—
У нашій міській ветеранській організації, — розповів її голова Василь
Бондар, — понад 12 тисяч осіб. Чимало учасників бойових дій, дітей
війни потребують медичної, соціальної допомоги. Є багато людей з
мізерною пенсією, котрим, як то кажуть, і на шматок хліба не вистачає.
Ветерани-волонтери, яких очолює невтомна Марія Сильвестрівна, збирають
для них одяг, продукти. Часто вона, схвильована бідністю старих і
немічних канівчан, ділиться з ними тим, що сама має, навіть своїми
грішми.
Віднедавна
Марія Сильвестрівна допомагає не лише знедоленим жителям міста, а й
сільським мешканцям. Особливо співчуває багатодітним родинам, котрі не
зводять кінці з кінцями.
—
У мене дещо більша пенсія, — щиро каже про себе ветеранська
благодійниця. — Кожного місяця я виділяю з неї 300—350 гривень на
допомогу нужденним. Кому на ліки гривень 15 підкину, кому двадцятку дам
на харчі, кому — на проїзд до обласної лікарні. Так і розходиться
частина пенсії. Донька інколи запитує: «Куди це, мамо, гроші поділися?»
Хоч сама така, що не промине, коли бачить, як хтось бідує. Вона — лікар
і людям завжди співчуває.
Коли
я поцікавилася, яку ж «велику» пенсію отримує героїчна і милосердна
Марія Сильвестрівна, то почула: «Трохи більше тисячі гривень...».
Згадалося,
як вихвалявся недавно відомий український олігарх, новоспечений «слуга
народу», що найдешевші картини у його приватній колекції коштують 300
тисяч доларів.
От
якби гроші хоч за один такий шедевр потрапили до чесних і добрих рук
канівської матері Терези — скількох би людей порятувала вона від
злигоднів і безвиході...
Отримані з державного бюджету кошти на придбання житла
військовослужбовцям у сумі 75 тисяч гривень Канівська
райдержадміністрація виділила першому, хто стояв на квартирному обліку
серед колишніх військовослужбовців. Процедура цілком звична, якби не
певні обставини...
За цю суму придбати квартиру у місті, навіть найгіршу, нереально,
тому житло підшукали в одному із сіл. Та це й цілком закономірно, адже
працівник одного з підрозділів канівської РДА перебував на квартирній
черзі як сільський житель.
Кошти надійшли наприкінці року.
Можливо, у поспіху їх освоїти тендер на купівлю житла не був проведений
(принаймні, оголошення у місцевій пресі не було і на сайті
райдержадміністрації це питання також не оприлюднювалося).
Купили
частину хати (37%, загальною площею 24,4 кв. м, житловою – 12,9 кв. м)
у віддаленому селі Канівського району, заплативши за неї 75 тис. грн.
Проблема цієї покупки ще й у тому, що будинок – власність батька
колишнього військовослужбовця, якому за державні кошти придбано житло.
До речі, ціни на житлові будинки у цьому селі – від 10 тис. грн. до 20
тис. грн. Наразі у цьому селі, згідно з відомостями сайту
райдержадміністрації, є п’ять будинків, що очікують нових господарів.
Як
повідомив на сесії Канівської районної ради голова райради Володимир
Пилипенко, наразі обставини правильності купівлі житла для
військовослужбовця з’ясовують правоохоронні органи.
Ескіз-ідеї будівництва культурно-розважального комплексу „Кобзареве
поле”, що розміщене на березі річки Дніпро, в районі будинків № 47 та
49 по вулиці Героїв Дніпра.
З умовами конкурсу можна ознайомитись в управлінні архітектури і містобудування
(тел. 3 29 07)
Термін проведення конкурсу – до 15 січня 2008 року.
Місія гармонії формування гармонійно розвинутої особистості
Кастинги
та огляди – обдарованих дітей, талановитих
дитячих та молодіжних колективів -
наразі невідомих та обмежених сценою
місцевого БК, із наступного року почнуть
проводитись в області. Виявляти та
розвивати нові таланти буде черкаська
громадська організація „Школа краси
„Гармонія”, проект якої отримав
підтримку управління у справах молоді
та спорту Черкаської ОДА.
Про це стало відомо під
час прес-конференції у Черкаському
прес-клубі реформ 21
грудня.
За
словами заступника
начальника управління у справах молоді
та спорту Черкаської ОДА Максима
Зеленського,
щорічні плани роботи управління
формуються на основі проектів молодіжних
громадських організацій, які пропонують
свої шляхи подолання різних проблем у
молодіжному середовищі. Одним із
найпріоритетніших напрямків наразі є
боротьба з негативними проявами у
молодіжному середовищі – поширенням
алкоголізму, наркоманії, хвороб, що
передаються статевим шляхом. Цьогоріч
молодіжні НГО подали багато проектів
щодо патріотичного виховання молоді,
студентського самоврядування, підготовки
до родинного життя. Одним із проектів,
які допомагатиме втілювати у життя
управління у справах молоді та спорту,
є саме проект „Школи краси „Гармонія”,
спрямований на створення нових та
підтримку вже існуючих творчих
колективів, розвиток творчого потенціалу
дітей та молоді регіону.
За
словами голови
правління міської громадської організації
„Школа краси „Гармонія” Ірини
Малицької,
на Черкащині дуже багато талановитих
дітей, що у майбутньому можуть сформувати
гармонійно розвинену еліту нашого
суспільства – необхідно лише їх віднайти
і підтримати. „Школа краси „Гармонія”
систематично
проводить на Черкащині конкурси краси
і таланту, відбіркові тури до всеукраїнських
і міжнародних конкурсів - і, за словами
Ірини Маліцької, сьогодні в області є
вже до 50 дітей-переможців та фіналістів
конкурсів, що представляли Черкащину
на всеукраїнському рівні. Саме дівчинка
зі Сміли стала володаркою Гран-прі
конкурсу «Маленька міс світу», а
Гран-прі конкурсу «Маленькі Король
та Королева Світу» дістались маленькій
мешканці Золотоноші.
За
участю цих та інших дітей у Черкасах
наступного року і планують зняти
фільм-оперу за мотивами «Мухи-цокотухи»
Корнія Чуковського. Всі ролі у фільмі
виконуватимуть обдаровані діти, що у
такій формі вдосконалюватимуть мистецтво
акторської майстерності. На думку Ірини
Маліцької, фільм-казка продовжить
традицію радянських дитячих фільмів,
доброї наївності яких бракує сучасним,
переважно закордонним фільмам для
дітей. Презентацію фільму вже заплановано
на 8 березня - як подарунок для мам
маленьких акторів, і наразі знято його
перші кадри.
Їх
змогли побачити учасники
Новорічного шоу-фестивалю, який 23 грудня
провела у Черкасах „Школа
краси „Гармонія”.
Сцена фестивалю поєднала талановитих
дітей та дитячі колективи, які співали,
танцювали, представляли колекції одягу
та зіркове
шоу пародій. Творче підведення підсумків
річної роботи дитячих та молодіжних
колективів області, що відбулось на
Черкащині вперше, організатори хочуть
зробити передноворічною традицією.
На
думку Ірини Маліцької, кожен
такий крок є новою можливістю показати
дітям, наскільки може бути привабливим
життя, не пов’язане з вулицею - принади
якої щедро пропагують однолітки і
телебачення. «Якщо вчасно показати
дітям цей, кращий бік життя, вони зроблять
правильний вибір – і наше суспільство
матиме менше соціальних проблем і більше
справді «золотої» молоді», -
констатувала Ірина Маліцька.
Журнал Fortune составил рейтинг самых абсурдных событий мирового бизнеса в 2007 году
Деловому миру ничто человеческое не чуждо. Это
утверждение в восьмой раз в своей истории доказал американский журнал
Fortune, составив рейтинг 101 самого абсурдного события в мировом
бизнесе завершающегося года. Недостатка в кандидатах не оказалось, и
читателям были предоставлены абсурдные ситуации на любой вкус – от
производственных хищений астрономических масштабов до традиционных уже
"богатых причуд" сильных мира сего.
Первое место в рейтинге заняла компания Mattel,
оскандалившаяся на весь мир из-за игрушек с повышенным содержанием
вредных веществ. С рынка пришлось отозвать почти 20 миллионов единиц
продукции. Гиганту отрасли детских товаров лишь самую малость уступил
производитель антидепрессанта Prozac, которому американская ассоциация
по контролю за качеством пищевых продуктов и медикаментов разрешила
создать на основе своей продукции таблетки… для собак. В то же время
безобидный энергетический напиток под не совсем безобидным названием
Cocaine ("кокаин") был оной ассоциацией запрещен. Производителям
пришлось переименовать его сначала в Censored ("цензурировано"), а
затем и в NoName ("безымянный"). Почетное третье место в хит-параде
абсурда заняла вдова одного из крупнейших владельцев нью-йоркской
недвижимости Леона Хелмсли (Leona Helmsley), завещавшая 12 миллионов
долларов своей болонке по кличке Беда.
В прошлые годы лидерами конкурса были не менее заслуженные
персонажи и компании. В 2006-м, например, первенствовала американская
торговая сеть WalMart, решившая провести рекламную кампанию по образу и
подобию политической, с обещаниями вроде повышения зарплат сотрудникам,
улучшения их медицинского обслуживания, открытия магазинов в бедных
районах и т.д. Результат оказался обескураживающим – впервые за 10 лет
прибыль корпорации упала. А еще годом ранее в лауреатах оказалась
психиатрическая больница в штате Массачусетс, полностью оборудованная
палатами класса "люкс".
"Плохие парни" у руля и за рулем
Директоры крупнейших западных корпораций времени даром не теряли и
приложили максимум усилий, чтобы попасть в топ-101 этого года. В первую
очередь тут отличился президент медийного холдинга HBO Крис Альбрехт
(Chris Albrecht), ставший героем криминальной хроники. Топ-менеджер,
будучи в изрядном подпитии, избил на парковке в Лас-Вегасе свою
подругу. Оргвыводы последовали незамедлительно, и незадачливый
начальник был уволен.
А вот генеральный директор инвестиционной компании Bear Stearns
Джеймс Кейн (James Cayne) в отставку пока не собирается. Хотя, прямо
скажем, лавров на деловом поприще он в этом году не снискал. В июле, в
самый разгар ипотечного кризиса, когда сотрудники компании безуспешно
пытались спасти от разорения два принадлежащих фирме хедж-фонда,
гражданин Кейн 10 из 21 рабочего дня провел вне офиса, играя в гольф и
участвуя в турнирах по бриджу. При этом некоторые коллеги-картежники
Кейна рассказывают, что по окончании матчей он снимал напряжение,
покуривая марихуану.
Авторы рейтинга ехидно отмечают, что, судя по всему, особой
жадностью директор не отличался и регулярно "отсыпал" своим
подчиненным. Иначе трудно объяснить поведение аналитиков Bear Stearns,
на голубом глазу уверявших инвесторов, что акции компании New Century,
несмотря на 50-процентное падение на тот момент, не упадут ниже 10
долларов при самом худшем развитии событий. В реальности они упали ниже
1 доллара и были вообще сняты с торгов на Нью-Йоркской бирже.
Буквально несколько часов прошло после покупки авиакомпанией US
Airways своего бывшего конкурента – Delta, как ее гендиректор Дуг
Паркер (Doug Parker), видимо, приняв на радостях, был задержан
американской полицией за вождение в нетрезвом виде.
Чтобы попасть в "черный список" акул бизнеса от Fortune, вовсе
не обязательно ворочать миллиардными суммами. Достаточно применить
немного креативности и чувства юмора – наряду с полнейшим неуважением к
законам Соединенных Штатов. Так, директор инновационного старт-апа Джон
Гриффин в кратчайшие сроки собрал у инвесторов 750 тысяч долларов,
пообещав им разработать уникальный очиститель токсичной почвы. Эти
деньги калифорнийский "великий комбинатор" потратил на такие полезные в
развитии инноваций вещи как новенький "Феррари", билеты на Супербоул и
стероиды. Пикантность ситуации заключается в том, что свою фирму
Гриффин назвал VaporTech – а слово vapor может переводиться с
английского одновременно как "испарение" и "пустая болтовня,
хвастовство". "Не говорите, что вас не предупреждали", - иронизирует
журнал.
Простые работяги от "белых воротничков" в уходящем году не
отставали. Поистине бульдожью деловую хватку проявил рабочий одного из
немецких заводов, еженощно вынося за ворота предприятия от 2 до 7 тысяч
шурупов. В конечном итоге число необходимых в хозяйстве деталей у него
зашкалило за миллион, и предприимчивый сотрудник решил выбросить свое
богатство в свободную продажу. Удар был нанесен не только по
работодателю бюргера, но и по всей скобяной индустрии Германии, так как
продаваемые по демпинговым ценам шурупы немедленно обвалили рынок.
В черном-черном городе
Поистине черный юмор оказался присущ работникам компании Co-op
Funeralcare, оказывающей ритуальные услуги в шотландском Данфермлайне.
Расследование показало, что они без тени смущения посыпали золой от
кремированных покойников обледенелую дорогу к офису фирмы. Один из
бывших сотрудников признался в том, что живущие поблизости не только
ходили по пеплу, вероятно, своих родственников, но и вдыхали его.
В свою очередь, компания Sony весьма оригинально решила
проблему продвижения европейского релиза компьютерной игры "Бог
войны-2", основанной на греческой мифологии. Промоушен-пати была
проведена прямо в знаменитом Парфеноне в Афинах, причем гостям была
предоставлена возможность вытаскивать из ямы живых змей, вкусить
винограда из рук полуобнаженных официанток, а также отведать
внутренностей только что зарезанного козла.
Главное – как считают
Инфляция – одна из главных бед почти любой экономики. В развивающихся
странах, однако, она наиболее болезненна, и поэтому их руководство
пускается во все тяжкие, лишь бы побороть злокачественный недуг.
Орудием президента Венесуэлы Уго Чавеса стала деноминация. На
национальной валюте решили убрать три лишних нуля. Формально цены,
конечно, снизятся, но фактически эффект получится обратный, утверждают
экономисты. Дело в том, что обычно в подобных случаях цена после
деноминации неизменно округляется в большую сторону, так что
венесуэльский лидер в рейтинге наиболее абсурдных поступков занял
вполне достойное место.
В странах, закосневших в буржуазности, методы используют не
столь топорные. Если инфляцию нельзя побороть, можно сделать так, чтобы
она была менее заметна – для чего используют самый разнообразный
статистический мухлеж. Как правило, роскошь всегда дорожает не так
активно, как жизненно важные вещи. Испанский национальный институт
статистики сделал из этого выводы и добавил в корзину используемых при
подсчете инфляции товаров и услуг операции пластической хирургии –
увеличение груди и деформацию носа. Зато в списке не нашлось места
стоимости тканей, обивки для мягкой мебели и услуг по ремонту бытовой
техники.
У
Каневі відбулося засідання організаційного комітету з питань
перейменування вулиць та майданів міста, назви яких пов’язані з іменами
комуністичних діячів. У засіданні брали участь депутати міськради,
представники громадських організацій міста, освітяни, історики,
краєзнавці.
За
словами заступника міського голови Канева Валентини Пуляєвої, потреба
перейменування вулиць виникла у зв’язку з усвідомленням міською владою
того, що „не слід називати вулиці іменами політичних та історичних
діячів, які не пов’язані з історією міста Канева”.
За
результатами засідання, за словами Валентини Іванівни, міська влада
доручила працівникам Шевченківського національного заповідника вивчити
історичні назви вулиць Канева, які зараз носять імена діячів,
пов’язаних з комуністичним режимом.
Валентина
Іванівна зазначила, що це питання - дискусійне, тому слід обдумати
кожну назву, щоб це не привело до зіткнень інтересів різних політичних
партій.
Щодо
знесення пам’ятника Леніну, то В. Пуляєва зазначила, що вже протягом
певного часу багато фахівців звертають увагу на його технічний стан: на
пам’ятнику з`явилися тріщини. Тому, ймовірно, пам’ятник демонтують
просто з міркувань його технічної непридатності.
Від Провінції: вождь світового пролетаріату оцінив би дотепність канівських товаришів...
12 грудня місцеві дорожні служби розпочали ремонт моста.
Це
єдиний міст через Дніпро, що у цій частині України з’єднує лівий та
правий береги Кременчуцького водосховища. Черкаський міст тягнеться на
дев’ятсот метрів. Ремонти тут не проводилися з часу здачі його в
експлуатацію. Востаннє міст перевіряли 1973 року. Минулого року кошти
на ремонт обіцяв виділити прем’єр Янукович. Утім, поки що капітальне
ремонтування лише у планах. На ремонт потрібно 60 мільйонів гривень.
Очікується, що транспортний потік станеться найближчим часом. 19 грудня
державна комісія повинна приймати міст через Вільшанку.
19 грудня
відкриється міст через річку Вільшанку у Мошнах. Тому міст у Черкасах
із початку 2008 року закриють. А 25 грудня, після капремонту, обіцяють
відкрити міст через Дніпро в Кременчуці (Полтавська обл.).
Із 22
вересня міст через Дніпро в Кременчуці Полтавської області закритий на
ремонт. Рух транспорту через міст, по якому проходить автотраса
Бориспіль – Дніпропетровськ, закрита, а об’їзд здійснюється через
мости, розташовані в Черкаській і Дніпропетровській областях.
Міст треба ремонтувати
—
Черкаський міст через Дніпро потребує капітального ремонту, — запевняє
заступник начальника з експлуатаційного утримання доріг служби
автодоріг області Ігор Демиденко.
Міст руйнується через великий
автопотік, який останнім часом неабияк зріс. Сьогодні черкаська
переправа через Дніпро пропускає за добу 11 тис. автомобілів. На таку
кількість транспорту наш міст не розрахований.
— Міст терміново
необхідно закривати на ремонт, — впевнений начальник служби
автомобільних доріг у Черкаській області Борис Сапаєв.
На період
ремонту основний потік транспорту доведеться спрямувати через Канів,
саме тому там зараз триває реконструкція моста через Вільшанку.
Коли
розпочнеться ремонт черкаського моста, поки що невідомо. На жаль, у
постанову Кабміну «Про розвиток доріг на 2011 рік» наш мостовий перехід
не потрапив. Обласна влада не зможе фінансувати його ремонт — на це
потрібно 24 млн. грн.
Історична довідка
Черкаський
міст було збудовано у 1911-1913 роках при будівництві лінії Одеса –
Бахмач. Під час війни його було повністю зруйновано. Капітальна
відбудова почалася у 1946 році, а вже за рік міст було повністю
відновлено. Під час будівництва Кременчуцької ГЕС виникла потреба
реконструювати існуючий міст. Його реконструкція закінчилася у 1960
році.
Установлено єдиний
рівень тарифу на простий та електронний поштові перекази в межах
України, а саме: знижено рівень тарифу за електронний переказ сумою
понад 500 до 1000 грн. та сумою понад 1000 грн.
Оптимізації тарифів
передувала робота спеціалістів Укрпошти із вивчення ринку послуг,
аналізу якості їх надання, а також внутрішніх і зовнішніх факторів, що
впливають на рівень тарифів.
Перегляду зазнали тарифи на надання так
званих інших послуг поштового зв’язку (пересилання посилок з оголошеною
цінністю в межах України, переказ грошей, супутніх послуг поштового
зв’язку тощо), які відповідно до чинного законодавства встановлюються
операторами поштового зв’язку і не переглядалися з 2005 року.
За
таких умов для забезпечення конкурентоспроможності підприємства та
залучення більш широкого кола споживачів до користування послугами
підприємства, зважаючи на проведені маркетингові дослідження, а також
враховуючи зростання витрат підприємства, насамперед пов’язаних зі
збільшенням законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної
плати, тарифи на деякі послуги поштового зв’язку було оптимізовано:
частину з них зменшено, інші було переведено на рівень забезпечення
покриття витрат підприємства при наданні відповідних послуг належної
якості.
Детальну інформацію розміщено на сайті Укрпошти: www.ukr-poshta.com
Відділ реклами та зв’язків із громадськістю Укрпошти 279-83-53.
Зважаючи на важливість питання дотримання
законодавства у сфері державних закупівель,
працівниками КРУ у Черкаській області
в ході перевірок в обов’язковому порядку
звертається увага на законність здійснення
процедури закупівлі товарів, робіт і
послуг за державні кошти підприємствами
та установами області. Для більш ефективної
реалізації цього виду фінансового контролю
нещодавно в управлінні створено відділ
перевірки державних закупівель. За
період свої діяльності працівниками
відділу виявлені численні порушення
щодо дотримання законодавства у сфері
закупівель. Як повідомила начальник управління
перевірок державних закупівель КРУ у
Черкаській області Наталя Білан, за ІІІ
квартал 2007 р. працівниками КРУ в Черкаській
області перевірено 102 підприємства,
установи і організації, в тому числі бюджетних
– 85. За наслідками проведених контрольних
заходів встановлено факти порушення
вимог Закону України “Про закупівлю
товарів, робіт і послуг за державні кошти”
в 14 установах, підприємствах і
організаціях на загальну суму
8 млн. 847 тис. грн. (12,5% від обсягу перевірених
коштів). Зокрема, в листопаді поточного
року проведено планову перевірку дотримання
законодавства при здійсненні закупівель,
пов’язаних з підготовкою до осінньо–зимового
сезону на 8 підконтрольних об’єктах (управління
капітального будівництва та управління
житлово-комунального господарства Черкаського
міськвиконкому, КП «Черкаситеплокомуненерго»,
КП «Уманьтеплокомуненерго», Звенигородське
підприємство теплових мереж та інші).
В ході перевірки встановлено порушення
дотримання законодавства з питань
державних закупівель майже на
892 тис. грн.
Перевірки дотримання законодавства з
питань держзакупівель здійснюється фахівцями
КРУ за дорученнями Кабінету Міністрів
України, ГоловКРУ, а також за зверненнями
народних депутатів та громадян. Крім
цього, працівники КРУ залучаються до
перевірок іншими контролюючими та правоохоронними
органами у вигляді спеціалістів. Нині
на рахунку новоствореного відділу 3 таких
контрольних заходи. Останньою перевіркою,
проведеною за зверненням регіонального
управління Департаменту контролю за
виробництвом та обігом спирту, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів Державної
податкової адміністрації України в Черкаській
області, встановлено порушення законодавства
на ДП «Косарський спиртзавод» в частині
не проведення тендеру на закупівлю
пшениці та кукурудзи для основної
діяльності підприємства на загальну
суму 22 млн. 169 тис. грн.
Результати проведених контрольних заходів
свідчать, що нерідко розпорядники бюджетних
коштів не дотримуються тендерного законодавства.
Порушення вимог чинного законодавства
з питань закупівель товарів, робіт і послуг
за державні кошти мають місце на кожному
восьмому з перевірених об’єктів. Всі
виявлені порушення мають типовий
характер. Зокрема, в 7-ми установах здійснено
придбання товарів, робіт та послуг без
проведення процедур. Так, ДП «Уманське
лісове господарство» без проведення
тендерних процедур було придбано паливо,
мастильні матеріали та запасні частини
на загальну суму 3284,5 тис. грн. Аналогічно
придбано продукти харчування на 3492,1 тис.грн.
Державним підприємством
МОУ «Черкаський військовий торг Північного
оперативного командування». Крім цього,
без проведення тендерних процедур використовувались
кошти Канівським
РВ УМВС України в Черкаській області
(199,9 тис. грн.); ДП «Звенигородський
держлісгосп» (73,18 тис. грн.); ДП
МОУ «Черкаське військове лісництво»
(115,49 тис.грн.); ДП «Уманська виправна
колонія №129» (105 тис.грн.); «Служба
автомобільних доріг у Черкаській області»
(47,29 тис.грн.); АТП Черкаської
обласної ради (594,76
тис.грн.); Драбівська центральна районна
лікарня (54,91 тис.грн.); КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго»
(204 тис. грн.); Смілянське комунальне
виробниче підприємство «Комунальник»(
342,32 тис. грн.); Звенигородське комунальне
підприємство теплових мереж
(278 тис. грн.).
Порушується законодавство і в частині
невідповідності умов укладених договорів
умовам тендерної пропозиції учасника-переможця
закупівлі. Такі порушення виявлено в
АТП Черкаської обласної ради(
5,7 тис.грн.), ДП МОУ «Черкаське військове
лісництво» (0,23 тис.грн.), управлінні
капітального будівництва Черкаської
ОДА - 11,63 тис. грн.
Нерідко підприємства не дотримуються
вимог щодо кількісного складу членів
тендерного комітету, не проходять навчання
з питань організації та здійснення процедур
закупівель членами тендерного комітету,
не зважають на відсутність Положення
про тендерний комітет, чим порушується
Постанова №734 та Закон №1490. Найчастіше
такі порушення зустрічаються при перевірках
сільських та селищних рад.
За результатами проведених перевірок
всім установам, підприємствам та організаціям
направлено вимоги про усунення виявлених
порушень чинного законодавства. Інформація
про проведені перевірки передано до прокуратури
та органів місцевої виконавчої
влади.
За порушення у сфері державних закупівель
передбачена адміністративна відповідальність:
від 150 до 350 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян, а це 2550 – 5950 грн.
З 29 серпня 2007 р введена в дію Методика
визначення суми завданих замовниками
збитків у разі недотримання ними вимог
чинного законодавства під час здійснення
закупівель, товарів, робіт і послуг за
державні кошти, яка затверджена рішенням
Міжвідомчої комісії з питань державних
закупівель від 21.08.2007 № 01/12рш. Щоб визначити
суми збитків, для встановлення середньоринкової
ціни одиниці предмету закупівлі, що діяла
на момент його придбання, використовуються
офіційні дані відповідних органів, які
уповноважені згідно із законодавством
на ведення моніторингу цін.
Відповідно до п.24 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні”, Указу Президента України від 03.07.1998 р.
№727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого підприємництва”, ст.6 і ст.11 Закону України “Про державну
підтримку малого підприємництва” , звернення Канівської об’єднаної
державної податкової інспекції від 09.11.2007р. про доповнення ставок
по іншим видам діяльності міська рада
В И Р І Ш И Л А :
1. Внести зміни до рішення міської ради № 4-64 від 28.12.2006 „Про
ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців”, а саме:
доповнити перелік видів діяльності та встановити по них ставки єдиного
податку:
КВЕД Вид діяльності Ставка єдиного податку, грн
20.1 Лісопильне виробництво 100
26 Виробництво неметалевої продукції 100
45.4 Роботи з завершення будівництва 100
70 Операції з нерухомим майном 200
71.32 Здавання в найм будівельної техніки 120
92.13 Демонстрація фільмів 80
74.11.2 Нотаріальна та інша юридична діяльність 200
2. Рішення вступає в силу з 1 січня 2008 року.
3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну
депутатську комісію з питань планування бюджету, фінансів і цін
/Корнєєв О.В./
Міський голова В.В. Коломієць
Коломієць В.А.
Аналіз регуляторного впливу
проекту рішення Канівської міської ради
Про внесення змін
до рішення міської ради № 4-64 від 28.12.2006
„Про ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців”
Опис проблеми
Ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців у м. Каневі
визначаються рішенням міської ради від 28.12.2006 року № 4-64 зі
змінами. “Про встановлення ставок єдиного податку для фізичних осіб -
підприємців”.
За цей час перелік надаваних послуг значно розширився, почастішали
випадки, коли вид діяльності, зазначений у заявах суб’єктів
підприємницької діяльності, не відповідає переліку видів економічної
діяльності вищевказаного рішення міської ради. Згідно Указу Президента
України № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування“ фізичні особи не
мають права застосовувати спрощену систему оподаткування у разі, якщо
на вид діяльності, обраний платником, міською радою не встановлено
відповідної ставки єдиного податку. У такому випадку доходи, одержані
від здійснення такого виду діяльності, оподатковуються на загальних
підставах.
Відповідно до Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99
“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого підприємництва” ставка єдиного податку для суб’єктів малого
підприємництва – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за
місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може
становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Цілі регулювання
Мета прийняття даного регуляторного акту –
доповнення ставок єдиного податку відповідно до класифікації видів
економічної діяльності, що є прийнятним для суб’єктів підприємницької
діяльності та забезпечення виконання бюджетних надходжень по єдиному
податку.
Механізм та заходи
Для вирішення проблеми розроблено регуляторний акт Про внесення змін до
рішення міської ради № 4-64 від 28.12.2006 „Про ставки єдиного податку
для фізичних осіб-підприємців”, який включає ставки єдиного податку на
види економічної діяльності згідно їх класифікації. Ставки розроблені
на підставі статті 2 Указу Президента України „Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва“ в
залежності від рівня економічної значимості кожного виду
підприємницької діяльності для розвитку міста.
Альтернативи
Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єктів малого підприємництва” передбачено, що ставки
єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб
встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, тому
альтернативи щодо прийняття цього проекту немає.
Якщо підприємець вважає, що ставка єдиного податку не відповідає рівню
отримуваних доходів, він може працювати на звичайній системі
оподаткування.
Таблиця вигод і витрат
Вигоди Витрати
Сфера інтересів територіальної громади
Розширення бази оподаткування та збільшення надходжень до бюджету Витрати часу на процедуру розробки регуляторного акту
Зменшення кількості осіб, які надають послуги без реєстрації та не сплачують платежі до бюджету
Створення додаткових робочих місць, у разі використання найманої праці
Сфера інтересів підприємців
Розширення сфери застосування єдиного податку у підприємницькій
діяльності Тривалість внесення змін та доповнень до затвердженого
переліку єдиного податку за встановленою процедурою
Можливість вибору саме того виду діяльності, яким займається підприємець
Аналіз доцільності прийняття
Після прийняття цього рішення суб’єкти підприємницької діяльності
зможуть реалізувати свої права та можливості щодо вибору саме того виду
діяльності, яким займається підприємець; зростуть надходження до
місцевого бюджету, що забезпечить виконання бюджетних призначень.
Строк дії регуляторного акту
Термін дії запропонованого регуляторного акту не обмежений, у зв’язку з
можливістю внесення до нього змін, доповнень та його відміни у разі
зміни чинного законодавства, інших необхідних випадках.
Індикатори ефективності
Цільова група:
Суб’єкти підприємницької діяльності.
Показники ефективності:
1. Надходження від сплати єдиного податку до бюджету міста (статистичні
дані 2007 рік – базове дослідження, 2008 рік – повторне дослідження).
2. Кількість суб’єктів підприємницької діяльності, які звернулись до
ДПІ для отримання свідоцтва про сплату єдиного податку (статистична
звітність – повторне дослідження).
3. Кількість громадян, які виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю (статистична звітність – повторне дослідження)
Зауваження та пропозиції від суб’єктів підприємницької діяльності
приймаються письмово за адресою: 19000, Черкаська область, м.Канів,
вул..Кошового,2 управління економічного розвитку, тел.3-22-51, факс
3-22-34. Читати...
За свою п'ятдесятилітню історію Канівське училище культури і
мистецтв дало путівку в життя шести тисячам своїх вихованців, котрі
успішно працюють у царині культури області, України і зарубіжжя.
Вітання ювілярам надіслав голова облдержадміністрації Олександр Черевко. Передав губернатор і подарунок – плазмовий телевізор.
На урочистості завітали і попередні керівники
Черкаської обласної ради – Олександр Ружицький, Костянтин Ястреб,
Василь Цибенко та Володимир Лук'янець. Їх запросили на святкову сцену і
вручили короваї.
Депутатський корпус Черкащини нараховує 10 тисяч 284 народних обранців від 37-ми політичних партій і блоків.
Першими
право місцевого самоврядування отримали 1585 року Корсунь, 1591 –
Чигирин, 1600 – Канів, 1662 – Лисянка, 1760 – Умань, 1773 – Сміла, 1791
– Черкаси, 1792 року – Звенигородка.
… уже, как минимум, на полгода затормозила поступь Украины к внедрению
цифрового телевидения. При этом Нацрада умудряется обвинять в этом кого
угодно, кроме себя.
«Телекритика» публикует обещанное продолжение статьи Марка Дармограя «ГАИ украинского телевидения».
У автора этой статьи есть веские причины не раскрывать своей настоящей
фамилии, подписываясь псевдонимом, однако редакции известен этот
человек, и она уверена в его компетентности в обсуждаемой теме,
поскольку он много лет работает в информационной сфере. «ТК» готова
предоставить возможность высказать любую компетентную точку зрения по
поводу деятельности Нацсовета и внедрения цифрового вещания, поэтому
приглашает всех желающих к дискуссии, а также в который раз приглашает
Нацсовет высказать свое мнение.
Мания (mania) – состояние психики,
характеризующееся чрезмерной веселостью, повышенной активностью
человека, часто состоянием эйфории, причем настроение может быстро
изменяться, приводя к повышенной раздражительности. Мышление и речь
больного стремительны и бессвязны, так что бывает очень сложно
установить связь между высказываемыми им мыслями. Поведение больного
также отличается чрезмерной активностью, экстравагантностью,
подавленностью; иногда эти люди склонны к проявлению насилия. Суждения
их неадекватны реальности, поэтому иногда действия больного могут
противоречить его собственным интересам. Нередко отмечается бред.
(Медицинский словарь).
Выдающийся
полководец, решая вопрос вооружения вверенной ему армии, сделал
однозначный выбор в пользу рогаток – стрелять из них и проще, и
удобнее, а стоят они значительно дешевле каких-то там автоматов.
Смеяться не приходится – на улице заканчивается 7-й год третьего
тысячелетия от Рождества Христова. Вразумительных варианта есть два –
это либо, используя терминологию 1930-х, вредитель, либо тяжело
больной. Будучи по жизни чрезмерным оптимистом, автор рассмотрит только
вторую гипотезу.
Для лучшего понимания сути вопроса – краткий экскурс в историю.
Почти что год назад, 30 ноября 2006 года, Кабинет Министров Украины издал распоряжение № 592-р:
«1.
Схвалити Концепцію Державної програми впровадження цифрового
телерадіомовлення, що додається. Визначити Мінтрансзв’язку замовником
Програми.
2. Мінтрансзв’язку разом
із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та
Національною радою з питань телебачення і радіомовлення розробити та
подати Кабінетові Міністрів України у чотиримісячний строк проект
Державної програми впровадження цифрового телерадіомовлення».
Худо-бедно,
пусть и не за четыре месяца, но где-то к лету Минтранссвязи на основе
наработок и опыта специалистов в то время входящего в его состав
Концерна РРТ, с привлечением профильных научно-исследовательских
институтов проект названной государственной программы создал. Проект
далеко не безупречный, вызывающий немало нареканий и вопросов, в том
числе и у автора, но как основа для последующих доработок и движения
вперед, по мнению экспертов, вполне даже сносный. Детальное его
обсуждение не является темой этого материала, однако автор хочет сразу
подчеркнуть, что не принадлежит к числу его сторонников и планирует в
обозримом будущем посвятить этому отдельную статью.
Как
и положено по законам бюрократии, проект направили на согласование по
инстанциям. Многие недоработки и шероховатости любых проектов
устраняются именно на этом этапе. Так, собственно, происходило и в этом
случае. Дело двигалось ни шатко, ни валко, пока очередь не дошла до
Нацрады.
Что
делает в таких случаях любой орган власти, не являющийся главным
исполнителем? Совместными усилиями с авторами проекта устраняют или
нивелируют разногласия и – рано или поздно – приходят к общему
знаменателю. Но ведь Нацрада – это больше, чем сама Нацрада! Не было
предела изумлению экспертной среды, когда вдруг выяснилось, что
Нацрада, не имея в своем составе и составе своего аппарата ни одного
специалиста, мало-мальски разбирающегося в технических аспектах
вопроса, начала со страшной силой продвигать свой собственный проект
программы.
Вначале
все были уверены, что дело ограничится очередным маниакальным приступом
самопиара и после некоторых закулисных торгов нацрадовская идея-фикс
нырнет обратно в прагматичное русло суровых украинских реалий. Но не
тут-то было!
На
заседании 28 ноября сего года Нацрада утвердила свой проект программы,
точнее, то, что сама Нацрада считает «проектом программы». Ибо ничего
общего с проектом в обычном значении этого термина сей, с позволения
сказать, документ не имеет. В лучшем случае это можно назвать набором
бессвязных деклараций о намерениях, закинутых в среднепотолочные
временные рамки. В худшем – собственноручным свидетельством полнейшего
непонимания сути и путей решения проблемы, а то и просто техническим и
правовым невежеством.
Главный,
хотя отнюдь не единственный, камень преткновения между проектом
Госсвязи и Нацрады – выбор системы кодировки. Госсвязи, как и положено
профессионалам со здравым рассудком, конечно же, сделал однозначный
выбор в пользу современного MPEG-4, а вот Нацрада с завидным упорством
отстаивает устаревающий на глазах MPEG-2.
Можно
сколь угодно долго вдаваться в технические сравнения преимуществ и
недостатков обеих систем, однако не будем тягаться в этом со
специалистами, объясняющими все просто и доходчиво. Посмотрим на этот
вопрос с точки зрения мирового опыта. А он свидетельствует, что страны,
начавшие переход на цифровое эфирное вещание в середине 90-х годов
прошлого столетия, естественно, предпочли находившемуся тогда еще в
несовершенном, зачаточном состоянии MPEG-4 единственную отшлифованную
(повторю – на то время) систему MPEG-2. И теперь ломают голову над
проблемой перехода… с MPEG-2 на MPEG-4. Со всеми вытекающими
последствиями – замена оборудования вещателей и абонентов, изменения в
частотном распределении и прочая, и прочая. Государства, находящиеся,
подобно Украине, на начальном этапе внедрения цифрового ТВ, единогласно
отдают предпочтение MPEG-4.
Чтобы понять движущие силы упорства Нацрады, достаточно поразмышлять над вопросом: «Кому это выгодно?».
Ответ, как ни странно, лежит на поверхности – достаточно лишь обратить
внимание на некоторые решения Нацрады и проанализировать методы ее
работы.
Во-первых,
в случае внедрения MPEG-2 количество доступных каналов будет, как
минимум, вдвое меньше, чем при MPEG-4 – соответственно, на всех
желающих вещать их не хватит. А поначалу и вовсе будет жесточайший
дефицит. Вот тогда и наступит звездный час вершителей судеб от ТВ –
разделять и властвовать можно будет со страшной силой!
Во-вторых,
специалисты неоднократно отмечали факт перепроизводства китайскими и
корейскими фирмами-производителями оборудования для MPEG-2, «такое ощущение, что этим сейчас занимается чуть ли не каждый китайский колхоз…». Содействие сбыту залежалых и никому в мире уже не нужных «рогаток» – это, знаете ли, дорогого стоит!
В-третьих,
ратование за системность и комплексность в столь ответственном,
государственной важности деле как переход к цифровому телевидению, не
помешало Нацраде в пожарном порядке выдать… лицензии на цифровое
вещание! Счастливые обладатели коих немедля запустили в эфир цифровые
сигналы более сотни телеканалов – в формате, конечно же, MPEG-2.
Правда, эти трансляции имеют мало общего с грядущим внедрением
цифрового ТВ – хотя бы потому, что выданные Нацрадой в 2005 году
лицензии «не попали» в цифровой план, утвержденный в Женеве в году
2006-м. Кроме того, маловероятно, что нынешним передовикам цифрового
вещания под силу техническое и технологическое решение вопроса
синхронизации передатчиков в каждой отдельной зоне вещания. Впрочем, не
уверен, что смысл предыдущей фразы доступен пониманию хотя бы одного
человека с удостоверением Нацрады в кармане.
Зачем
было лезть поперед батька в пекло? Ответ тоже весьма тривиален –
поскорее застолбить частоты на как можно большей территории страны.
Только вот горе-креаторам даже на ум не приходило, что рано или поздно
не только специалисты-технари, но и широкие массы профессиональной,
гражданской и даже законодательной общественности придут к пониманию,
что к лицензированию в сфере цифрового телевидения нужно будет
подходить с совершенно иными, чем нынешние, мерками – прописывать в
лицензии не только месторасположение, мощность и частоту передатчика,
но и, например, скорость передачи сигнала, а иначе не избежать
неразберихи и не добиться минимально требуемого уровня качества
картинки. Следовательно, выданные лицензии нужно будет отменять и
объявлять новые конкурсы…
Единственный
аргумент Нацрады в пользу MPEG-2 – дескать, формат MPEG-4 еще
технически несовершенен, а сет-топ-боксы для него втрое дороже – не
выдерживает никакой критики. Потому что втрое – это было года два
назад, а сейчас разница в цене уже сократилась до 40%. Кроме того,
сет-топ-боксы – радиоэлектронные устройства, по уровню сложности
находящиеся где-то на уровне современного мобильного телефона. И чтобы
спрогнозировать динамику цен, достаточно посмотреть на стремительность
удешевления мобильной техники. Через 2-3 года львиную долю в цене
сет-топ-боксов базовых комплектаций будут составлять стоимость корпуса
и трансформаторных преобразователей, а также наценка за бренд –
одинаковая для любого формата. Соответственно, стоимость
микропроцессорных плат не будет играть определяющей роли. Да и как
только производители телевизоров наконец-то поймут, каким путем пойдет
Украина к цифре, сразу начнут комплектовать свою продукцию встроенными
преобразователями, благодаря чему потребность в сет-топ-боксах будет
уменьшаться.
О
техническом несовершенстве MPEG-4 рассуждать тоже не приходится – все
из-за тех же темпов развития электронной техники. А вот отсутствие
многих современных возможностей формата MPEG-2 – прежде всего, каналов
интерактивной обратной связи – гуру от Нацрады ничуть не смущает.
Неужто и впрямь они думают, что многие отдали бы предпочтение
мобильникам, не позволяющим отсылать и принимать смски, перед чуть
более дорогими аппаратами со всеми необходимыми функциями?
Чувствуя
уязвимость собственных позиций, под напором давления общественности и
неоспоримых доводов экспертов о технологической отсталости (уже на
сегодняшний день!) формата MPEG-2 Нацрада была вынуждена пойти на
уступки. Но вместо напрашивающегося и вполне логичного решения
сотворила новый «шедевр» – внедрять параллельно MPEG-2 и MPEG-4 – смесь
бульдога с носорогом, мух и котлет, «рогаток» и «автоматов». Экспертная
среда «выпала в осадок», ибо комментировать отсутствие здравого смысла
в действиях государственного органа – это, согласитесь, просто
некорректно.
Пройдемся кратенько еще по ряду эксклюзивов от Нацрады.
64
телевышки от Нацрады вместо 450-ти от Госсвязи – это, конечно,
впечатляет! Какая экономия для страны! Неувязочка зарыта в том, что для
создания синхронизированной зоны вещания расстояние между двумя
передатчиками, генерирующими поле внутри зоны, по законам физики не
может превышать определенных цифр. Не буду утомлять читателей
математическими, хотя и не очень сложными, выкладками, отмечу только,
что даже если к 64 планируемым добавить все уже нынче построенные, для
охвата территории Украины все равно не хватит. И снова пострадают
приграничные и сельские районы! То есть проблема неудовлетворительного
их покрытия телерадиосигналами вместо решения путем внедрения цифры
совсем загонится в беспросветный угол. Правда, возможно, планируется
пролоббировать принятие парламентом закона о повышении – для нужд
Нацрады – скорости света… В принципе, это может решить проблему.
Еще
один – широкой общественности малоинтересный, но весьма значимый
аспект. По проекту Нацрады, доставка сигнала из Киева в большинство зон
вещания планируется осуществлять через космические спутники связи. Это
же здорово – может показаться на первый взгляд, и вполне в русле
технического прогресса, о необходимости которого только что ратовал
автор – подумает внимательный читатель. Так-то оно так. Однако
представьте на минуточку, что произойдет, если спутник вдруг выйдет из
строя? Или – того хуже, его выведут из строя, или повесят на его место
другой спутник, который на тех же частотах, в той же кодировке начнет
передавать совершенно другие по содержанию сигналы… Не будем, вспоминая
фантастические произведения, впутывать в подобные сценарии инопланетян,
однако в мире есть пара-тройка стран, способных технически осуществить
нечто подобное. А вот Украина средствами противодействия, увы, не
располагает. В проекте Госсвязи, конечно же, предлагается задействовать
опто-волоконные и радиорелейные средства доставки сигнала.
Разбирать
нелепости и откровенные ляпы Нацрадовских наработок можно еще
достаточно долго. Однако пока на этом остановимся. Тем паче, что
симптомы чрезмерной активности и бредовости болезни Нацрады вроде как
освещены. Перейдем к другому аспекту.
Одним
из ноу-хау проекта Нацрады состоит в выборе в качестве определяющей и
направляющей силы внедрения цифрового эфирного вещания в Украине… самой
Нацрады. Что это на практике означает? Что Нацрада получит возможность
прямо или косвенно влиять на вопросы проведения тендеров и госзакупок
на поставку не только радиоэлектронного, но и строительно-монтажного
оборудования, а также на возведение высотных конструкций и прочая, и
прочая. А еще – на местные органы власти и органы местного
самоуправления: вопросы землеотвода под строительство телевышек, прав
собственности на землю – они, как известно, ой, какие смачные.
По
такому сценарию, законодательно закрепленная независимость Нацрады в
сочетании с многомиллиардным бюджетом программы внедрения цифрового
телевидения, а также значимостью и масштабами предстоящих свершений
де-факто выводят Нацраду по объему полномочий на уровень четвертой
власти в стране – вслед за Президентом, Верховной Радой и Кабинетом
Министров! Остап Ибрагимович со своими примитивными Нью-Васюками
тихонечко отдыхает.
Конечно, автор слегка утрировал ситуацию, однако сама идея возложить полномочия выполнения программы на регуляторный (!)
орган, который, как доказывалось в предыдущем материале, не справляется
даже с нынешними задачами – это ли не свидетельство неадекватности?
Даже ГАИ не приходит в голову пытаться «рулить» строительством дорог…
Подведем вкратце итоги.
Во-первых,
«цифровая» мания Нацрады уже, как минимум, на полгода затормозила
поступь Украины к внедрению цифрового телевидения. При этом Нацрада
умудряется обвинять в этом кого угодно, кроме себя.
Внедрение
цифрового эфирного вещания по «сценарию» Нацрады неизбежно приведет,
во-вторых, к техническому и технологическому отставанию Украины от
всего цивилизованного мира.
В-третьих – к неэффективному расходованию колоссальных средств, нескольких миллиардов гривен, в том числе бюджетных.
В-четвертых,
к огромным «белым пятнам» в покрытии телевизионного сигнала на
территории Украины, прежде всего, в приграничных, сельских и прочих
непривлекательных регионах.
В-пятых, к незащищенности национального телевизионного пространства от возможных внешних деструктивных воздействий.
Кроме
того, упредительным «цифровым» лицензированием некоторых телевизионных
вещателей Нацрада уже внесла существенную сумятицу в этот вопрос и
заложила мину замедленного действия, чреватую громкими скандалами и
судебными разбирательствами в обозримом будущем. Безусловно, лицензиаты
поднимут громкий и хорошо организованный ропот на счет посягательств на
свободу слова и свободу предпринимательства и прочая, и прочая, да еще
потребуют от государства возмещения стоимости закупленной аппаратуры
для MPEG-2 – сценарий развития событий можем наблюдать в вопросе о
строительстве возле НСК «Олимпийский».
О многом другом, как и о том, что государственный орган власти
в течение длительного времени в ущерб выполнению своих непосредственных
функций воюет с ветряными мельницами – фактически тоже за счет
государственного бюджета – даже и упоминать не стоит, это просто сущие
копейки…
Болезнь,
особенно настолько запущенную, нужно лечить. Методов, как водится, есть
два – терапевтический и хирургический. Терапия – самый простой, однако
далеко не самый эффективный способ – состоит в блокировании чрезмерной
активности пациента, дабы не натворил новых бед. В нашем случае – в
безотлагательной отставке всего состава Нацрады как полностью
дискредитировавшего себя непрофессионализмом и превышением своих
полномочий. Президент и Верховная Рада имеют все законные основания
совместными действиями решить этот вопрос.
Хирургический
путь – очень непростой. Ибо Нацрада приложила немалые усилия – и
добилась проникновения, подобно спруту, упоминания о своих эксклюзивных
полномочиях в такое количество законных и нормативно-правовых актов,
что возвращать ее в полагающиеся именно регуляторному органу рамки –
задача архисложная. Но вполне достижимая. Алгоритму ее решения,
политической, юридической, экономической и управленческой
целесообразности с позиций различных субъектов общественно-политической
жизни страны, которым по плечу выполнить роль хирургов, автор планирует
посвятить отдельную – третью часть этой своеобразной саги о Нацраде.
Сейчас
же на повестке дня – с небывалом приоритетом срочности – стоит вопрос о
немедленном блокировании прохождения проекта программы внедрения
цифрового телевидения по версии Нацрады, дабы все вышеописанные бредни
не приобрели нормативно-правовой статус легитимности.
Кто
это может и должен сделать? Президент – половина состава Нацрады
формируется именно его указами. Верховная Рада – половина состава
Нацрады формируется именно ее постановлениями. Кабинет Министров –
именно он будет принимать Программу внедрения цифрового телевидения.
Институты гражданского общества – именно они должны, просто обязаны! –
бить в набат, привлекать внимание к перезревшей проблеме и объяснять
всем ветвям власти возможные последствия ошибочных решений.
Собственно, этим материалом, автор, как ему кажется, вносит свою посильную лепту в это праведное дело.
Моніторинг
діяльності телеканалів та органів регулювання інформаційної сфери
здійснюється громадською організацією «Телекритика» у рамках проекту
U-Media.
Як повідомляють
у прес-службі Черкаського МВК, висота новорічної ялинки на Театральному
майдані Черкас становитиме 17 метрів. Металевий каркас для ялинки виготовлено ще 8 років тому на заводі «Темп». Проте до
сьогодні його жодного разу не використовували. Одна з причин –
необхідність укріплення фундаменту під ялинкою. За розрахунками
комунальників, металева конструкція разом з гілками-ялинками важитиме 9
тонн. Фундамент під новорічною красунею був укріплений ще влітку.
Остаточно прикрасити новорічну ялинку, яка розташовуватиметься на
майдані біля Драматичного театру, планують до 19 грудня – Дня Святого
Миколая.
Для вбрання 17-ти метрового каркасу використають 172 ялинки.
0 
0
.jpg)
