Працівник одного з черкаських ломбардів Віталій Дерновий живе в обласному центрі з 1985 року. У застій почував себе людиною другого сорту.
— Ніколи не любив Черкас саме за російськомовність. Ще коли в дитинстві приїздив до тітки, лічив дні, аби пошвидше назад у Звенигородку, — каже. — Тут відчував себе не в своїй тарілці, ніби в іншу державу потрапив. Особливо соромно було, коли в розмові раптом виривалося українське слово.
Під час навчання на філологічному факультеті Черкаського педінституту деякі викладачі настійливо рекомендували україномовним студентам між собою говорити російською, згадує Дерновий:
— Зараз — інша справа. Співвідношення україномовних-російськомовних у місті десь 70 на 30. Просто люди перестали соромитися української. Мені часом здається, що років за п’ять я буду озиратися на тих, хто ще говорить російською.
Майже всі газети та школи в місті україномовні. Те саме стосується радіо й телебачення. Читати...
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]