14-річний Назарій Ільків повісився на дереві за півкілометра від дому. Поряд знайшли пачку цигарок. У ній бракувало однієї. В кишені була записка. ”У всьому звинувачую свою галіму школу”, написав хлопець. Вказав ім’я вчительки математики.
Теодозія Ільків плаче на похоронах сина Назарія 3 жовтня в місті Борислав на Львівщині. Жінку тримають син Віталій (ліворуч) та чоловік Ростислав
(фото: Любомир Маркевич)
Ільків навчався в 9-А класі загальноосвітньої школи N7 міста Борислав на Львівщині. — Для нас це шок, — розповідає директор школи 32-річний Олег Луцишин. Розмовляємо в кабінеті завуча. У директорському слідчі допитують однокласників та вчителів Ільківа. — Це був товариський, компанійський хлопчина. Тут працюю рік. За цей час Назарія жодного разу не викликали через негідну поведінку. — Джентльменом був, — додає класний керівник 9-А класу, вчителька французької мови Віра Симак, 58 років. — Торік ми йшли класом на екскурсію в пожежну частину. Назарій сумку мою взявся нести. У 9-А навчалося 19 школярів. 30 вересня було сім уроків. — Того дня вчителька математики зайшла в клас і побачила, що учні бешкетують, — розповідає Симак. — У щоденники написала зауваження. Та на останньому уроці Ільків жартував. Я ще потім сказала: ”Назарко — добра дитина. Різне в нього бувало. То 11 балів отримає, а то й одиницю може вхопити”. Він так засміявся, аж голову закинув. Після уроків Назарій пішов додому. Однокласників попередив про самогубство. Шукав шнурок. — Пацани казали, шо вчителька не тільки зауваження написала. Базарили, що попозорила, — каже Юрій, друг Ільківа. Його бабуся живе поряд Назарієвої. — Що сказала, я не знаю. Наче батька до школи викликала. А Назар тата боявся, бо той карав за провини. Рстислав Ільків, батько хлопця, працює будівельником у місті. Мати Теодозія — у банку міста Трускавець, за 20 км від Борислава. Старший брат, 24-річний Віталій — охоронець. — Чоловік подзвонив мені десь у шість вечора, — згадує Теодозія Ільків. — Сказав, що син не повернувся зі школи. У мене якесь погане передчуття з’явилося. Спочатку шукали по вулиці. Думали, син боїться додому вертатися. Потім звернулися в міліцію. — Ніхто йому поганого слова не казав, за 14 років ніхто пальцем не рушив, — голосить мати. — Нас тепер оббрехали, ніби його батько бив. Не знаю, хто винен у смерті Назарчика. Прошу тих вчителів — моліться за душу мого синочка. Більше мені нічого не треба. 3 жовтня Назарія поховали в закритій труні. Попрощатися з підлітком прийшла вчителька математики. — Місцеві священики відмовилися ховати. Баптисти хоронили, — каже жінка, яка торгує соняшниковим насінням неподалік школи.
Мирослав НОВОС
За матеріалами ГПУ Читати...
3 
0
