Давным-давно я понял: чтобы не ошибаться, делать правильный выбор и понимать, что происходит вокруг тебя и что будет дальше, нужно четко осознавать суть происходящего. Понимать, в чем именно проблема, противоречия между какими тенденциями и явлениями формируют конфликт, что из этого следует и на чьей стороне ты. Понимать четко и ясно, чтоб не дать никому обмануть себя, манипулировать собой и использовать себя.А для того чтобы понимать хоть отчасти суть вещей, отличать поводы от причин, а посулы от намерений, нужно научиться видеть «скрытые» связи между событиями, явлениями, интерпретациями... Именно в кавычках — зачастую достаточно копнуть чуть глубже верхнего слоя обывательского безразличия, принимающего все окружающее как данность, и открываются такие интересные вещи...И не виноват же я, что политика всех нас имеет куда попало и за кого придется, зато именно через призму политической проблематики зачастую проще всего понять, что именно не так в данном конкретном случае и откуда растут ноги у той или иной проблемы...Не верите?Ну хорошо, давайте возьмем компьютерные игры. Казалось бы, абсолютно аполитичный уголок жизни (тем, помимо всего прочего, и хороши). Однако достаточно вспомнить о том, насколько часто по всякому поводу всплывает вопрос их влияния на неокрепшую психику, обо всех спекуляциях и разглагольствованиях, в которых активно участвуют самые разные слои общества. Тут даже не важно, насколько уровень дискуссии соответствует уровню заявленной проблематики (раз уж на то пошло — не соответствует совершенно, в более чем подавляющем большинстве случаев речь скорее не о дискуссии, а о банальной демагогии). Важно то, что по крайней мере в общественном сознании проблема существует и оказывает самое непосредственное влияние на общественную жизнь вообще, и жизнь индустрии, в частности.Давайте попробуем копнуть чуть глубже и посмотреть, в каких условиях формируются общественные представления о компьютерных и видеоиграх, как об источнике всего зла на земле.Примем к рассмотрению вариант США — страны, где дискуссия об этой проблеме наиболее остра и представительна. И дело тут скорее не в социокультурных особенностях Штатов, но в том, что это передовой рынок и одна из самых играющих стран так сказать, передовая, фронт, потому и проблемы игровой индустрии здесь проявляются наиболее отчетливо.Впрочем, тут я высказался не совсем верно. Есть одно отличие, которое делает эту проблему для США особенно острой - периодически случающиеся вспышки насилия, когда нервический сопляк приходит в школу с оружием и расстреливает с десяток своих одноклассников. Мотивации знакомые: жизнь — дерьмо, кругом одни враги, все обижают или, и того хуже, не ставят ни в грош. Когда происходит что-то подобное, можно утверждать, практически наверняка, что уже через несколько часов последуют безапелляционные заявления о том, что во всем виноваты ужасные компьютерные игры, которые свели боголюбивое и прилежное чадо с ума. Нам расскажут, что убийца обожал играть в сотонинскую игру Counter-Strike (что само по себе, учитывая произошедшее, было бы не удивительно), но к вечеру информация не подтвердится, как бывало уже не раз. Нам покажут по телевизору некоего психолога, который объяснит, что жестокие компьютерные игры провоцируют подростков на жестокое поведение — и вот, подогретые масс-медийными парами, взволнованные домохозяйки сбиваются в кучу и формируют общественное мнение. И к следующим выборам кандидат от Республиканской партии обязательно пообещает им, помимо всего прочего, что-нибудь сделать с этими жестокими играми, а кандидат от демократов — куда деваться, продублирует это обещание, а может быть, уловив тенденцию, даже попробует нагреть и себе дополнительные очки на этой вроде бы несущественной, декоративной проблеме (с другой стороны, кому хочется давать оппонентам возможность обвинить тебя в безнравственности и жестокосердии — кто полюбит негодяя, которому наплевать на воспитание детей?). Ничего конкретного, придя к власти, они, конечно, в этом направлении делать не будут (Конституция, знаете ли...) и в худшем случае ограничатся парой заявлений и поддержкой пиар-кампании супротив новой GTA. Зато за проблемой умозрительной и высосанной из пальца забудется вопрос, который, как мне кажется, стоило бы задать в первую очередь: убивают не пушки — убивают люди, но как пушки попадают к несовершеннолетним психам? Идиотов полно везде, но не везде они могут вооружиться... Оооо... вот мы и затронули очень интересную тему... Всем известно, что США — страна свободной продажи оружия... Кхм... Нет, не так. США — страна ВААЩЕ свободной продажи оружия. Фактически, никакого регулирования в этом вопросе не существует, и National Rifle Association вместе с Республиканской партией раздуют в консервативном электорате натуральную истерику, если коварные либералы из демпартии попробуют ввести ЛЮБУЮ форму контроля за этим рынком. В законодательстве США отсутствуют такие самоочевидные, казалось бы, нормы, как регистрация огнестрельного оружия, контроль за его перепродажей или необходимость при покупке предоставить элементарную справку о психическом здоровье. Попробуйте в США крикнуть в переполненном театре: «Пожар!», или разместить объявление: «Мои притирки помогают от рака!» — будете потом объяснять судье, что свобода слова никому не позволяет ограничивать ваше право шутки шутить и высказывать свое мнение о лечебных свойствах притирок... Со священной частной собственностью тоже не все так просто — никто не позволит вам разъезжать в вашем личном автомобиле, если у вас нет прав, а уж если вам вздумается проехаться на нем, выпив бутылку виски... Всякое право индивидуума ограничено ради общего блага. Но право на владение оружием — абсолютно, исторически закрепилось в статусе священной коровы: залог демократии есть вооруженный гражданин. Если вы перепродаете машину, вам необходимо оформить на это бумаги, но перепродать пистолет вы можете, никому об этом не сообщая. Тот же автомобиль вам следует зарегистрировать, но регистрировать оружие — совершенно необязательно. Нелегальному иммигранту не во всяком штате медицинскую помощь окажут, но купить оружие он может совершенно свободно. Это священное право помещено чуть не в один ряд с моральными ценностями, крепкой семьей и верой в Бога, составляя неотъемлемую часть политической платформы Республиканской партии, каковая, кстати, по традиции включает в себя лобби производителей и торговцев оружием (Coll, Remington, Glock и далее по списку). Правда, в процессе борьбы за это самое непреложное право бывают неприятные моменты... Ну, те самые, о которых я писал выше... И традиционное пояснение — «Если бы оружие было и у жертв, они смогли бы защититься» — выглядит в таких ситуациях... Не всегда прилично... Тут требуется что-то другое — согласитесь... А то ведь, к примеру, в 60-е на пьяное вождение смотрели сквозь пальцы. Полицейский, остановив подвыпившего водителя, скорей всего, просто проводил бы его домой. Потом, правда, за дело взялась MADD (Mothers Against Drunk Driving) — организация, созданная матерями детей, погибших в авариях по вине пьяных водителей. И они смогли полностью сменить политику страны: сейчас в Штатах не продадут выпивку гражданину моложе 21. (Да чего там про Штаты вспоминать — вон, в России кокаин в начале века продавался в аптеках. К чему это привело, вероятно, все знают. — Прим. ред.) На тридцать тысяч смертей от огнестрельного оружия в год приходятся непропорционально большая доля детей и подростков. А теперь вообразите, что будет, если их матери решат сделать что-то подобное... Сами понимаете, переадресация общественного недовольства тут совершенно необходима.В свое время на эту роль пробовались ужасающие кинобоевики, неправильная музыка и прочие страшные ужасы, толкающие молодежь на путь порока — по все это было не слишком убедительно. Прогресс компьютерных технологий и игровой индустрии предоставил куда более удобную мишень.Ведь это так просто! Поиграл мальчик в компьютерную игру, где что-то непонятное происходит, стреляют все время... и решил: «Всех убью!» — все очевидно, правда?Виновата не фетишизация оружия на политическом уровне, не мальчишеский подход к нему, но безответственные разработчики компьютерных игр! Вот в нашей молодости игр не было, и все было хорошо, нам и в голову такого бы не пришло (хотя первый случай университетской бойни — 60-е)! Виноваты нехорошие разработчики и издатели компьютерных игр, у которых все равно пока, ввиду молодости индустрии, нет сильного лобби и гражданской поддержки.Представители старших поколений представляют себе, что такое эти игры, весьма смутно, да и консервативное мировоззрение вообще подразумевает, что все беды происходят от этих новомодных штучек.Не верю в конспирологию, но верю, что на свободном рынке за спросом всегда следует предложение...Не этим ли объясняются крайне необъективные и алармистские заявления о страшной опасности компьютерных игр? Подумайте об этом, когда в следующий раз услышите о Джеке Томпсоне и ему подобных... Читати...
У травні 2008 року на лікеро-горілчаних і спиртових заводах Черкаської області було вироблено 720,9 тис. дал. горілки. Це на 263,9 тис. дал. горілки більше ніж у травні 2007 року. За цим показником Черкаська область посідає перше місце в Україні.
Як повідомляє Акциз, загалом в Україні в травні 2008 року вироблено 3 165,8 тис. дал. горілки.
У травні 2008 року на Черкащині було вироблено 53 тис. дал. спирту. Це на 52 тис. дал. менше ніж у травні 2007 року.
За матеріалами агентства "Контекст-Черкаси" Читати...
Наразі існують дві думки щодо реанімації будівництва Канівської гідроакумулюючої станції. Кожна з протиборчих сторін висуває свої аргументи, відстоює свою правду. А де ж істина? – ставлять резонне запитання тисячі канівців і загалом жителів України.
Отримати достовірну інформацію і з’ясувати, наскільки необхідне спорудження ще однієї гідростанції на Дніпрі, старалися на останньому сесійному засіданні Канівської районної ради депутати, спеціалісти, представники громадськості. У зібранні взяли участь генеральний директор ВАТ "Укргідроенерго", Герой України Семен Поташник, народний депутат України Іван Заєць.
Перша спроба збудувати Канівську гідроакумулюючу електростанцію датується другою половиною вісімдесятих років минулого століття. Чимало коштів пішло на спорудження котловану, доріг, деяких приміщень тощо. У 1992 році на будівництво ГАЕС наклали мораторій у зв’язку з економічною кризою в державі. І усе зроблене зійшло нанівець: котлован заріс деревами, споруди по частинах розікрали, береги розмилися. Мораторій було знято у 1999 році, проте реанімувати спорудження станції у новому вимірі (змінено потужність, місце розташування змістилося на 1,2 кілометра вниз за течією Дніпра) вирішили у 2006 році, коли була прийнята державна програма "Енергетична стратегія України на період до 2030 року". У цьому документі чільне місце відведене спорудженню Канівської ГАЕС.
Як повідомив головний інженер Канівської ГАЕС Вадим Галат, у 2006 році було виготовлене техніко-економічне обґрунтування будівництва гідростанції, яке затвердив Кабмін. За твердженням пана Галата, була проведена природно-екологічна експертиза техніко-економічного обґрунтування, і цей документ пройшов узгодження у відповідних відомствах. На цій підставі розпочато розробку проекту будівництва Канівської ГАЕС. Потужність гідроакумулюючої станції – 1 тисяча мегават. Вона вироблятиме електроенергію у години пікових перевантажень, працюватиме у взаємодії з атомними і тепловими електростанціями. Як позитив спорудження ГАЕС, Вадим Галат відмітив забезпечення роботою більше 2 тисяч осіб на будівництві і 250 – на експлуатації станції. Будуть споруджені дороги, кошти вкладатимуться у розвиток інфраструктури розташованих поблизу сіл, місцевий бюджет поповниться податками.
Наразі існує інший погляд на "будову століття". Зокрема, Національний екологічний центр визначив техногенні ризики будівництва та експлуатації Канівської ГАЕС. На переконання екологів, найбільший техногенний ризик проекту ГАЕС спричинений її розташуванням поблизу особливо небезпечних екзогенних геологічних процесів. Так, фонова середньостатистична інтенсивність землетрусів становить 5-6,5 балів, територія гідростанції частково розташована на зсувному схилі. У результаті побудови верхнього водосховища ГАЕС виникає небезпека підтоплення ґрунтів, колодязів з питною водою, житлових та господарських споруд сусідніх сіл Іваньків, Пшеничники, Бобриця. Процес закачування-скидання води викличе підняття з дна водосховища радіоактивних речовин, що засіли там з часу аварії на Чорнобильській АЕС. Це особливо небезпечно, якщо врахувати, що воду з Дніпра п’є 40% населення України – усі міста, розташовані на Дніпрі (на щастя, крім Канева, де вода видобувається із артезіанських свердловин). Велика кількість води, що буде регулярно скидатися з ГАЕС, загрожує руйнуванням берегової зони Канівського водосховища та повним знищенням Зміїних островів. Район будівництва гідростанції є унікальним з точки зору археології. На цій території знайдені, але ще ґрунтовно не досліджені пам’ятки бронзової доби, трипільської, зарубинецької, черняхівської, скіфської культур, пам’ятки Київської Русі, Середньовіччя, козацької доби тощо.
На думку окремих фахівців, зважаючи на українські реалії, будівництво Канівської ГАЕС неефективне з економічної точки зору. Мабуть, саме із цих міркувань відмовився наразі від фінансування будівництва ГАЕС Європейський банк реконструкції та розвитку.
Хто і коли поставить остаточну крапку у будівництві Канівської ГАЕС, поки що невідомо. У селах, розташованих у зоні будівництва, мають пройти громадські слухання. "Зважаючи на масштаби спорудження, це питання не кількох сотень селян, а цілої нації", – зауважив колишній міністр охорони природи і нинішній народний депутат Іван Заєць. Багато людей схильні розділити його думку.
ДОВІДКА "ПРЕС-ЦЕНТРУ":
Гідроакумулююча електростанція (ГАЕС) – електростанція використовується для вирівнювання добової неоднорідності графіка електричного навантаження. Під час нічного провалу енергоспоживання ГАЕС закупляє дешеву електроенергію, закачуючи за її рахунок воду у верхній б’єф. Під час ранішнього і вечірнього піку енергоспоживання ГАЕС продає дорогу пікову електроенергію, скидаючи воду з верхнього б’єфу в нижній.
1975 року було запущено в дію першу в СРСР Київську ГАЕС. Через 10 років було розроблено проект Канівської ГАЕС. З 1984 по 1992 рік велися роботи з її спорудження. 1999 року мораторій на будівництво Канівської ГАЕС було знято. Нині триває виготовлення проекту.
Крім Канівської, в Україні триває будівництво Дністровської і Ташлицької (на Південному Бузі) ГАЕС.
Підготував: Лариса ЗЕЛЕНЕНКОДжерело: "Прес-Центр" Читати...
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]