У Канівський МРВ УМВС звернувся житель
м.Канів 1992 р.н. (учень загально-освітньої школи) про те, що о 20.25 годині,
на території автовокзалу м.Канів невідома особа, із застосуванням фізичної сили
заволоділа його мобільним телефоном "Соні-Еріксон" вартістю 500 грн.
Перший конкурс із передачі земельних ділянок у користування на конкурентних засадах відбувся нещодавно у Каневі.
На конкурс було запропоновано 5 земельних ділянок площею від 0,02 га
до 1,5 га. Особливо привабливою виявилася ділянка площею 1,5 га поблизу
центру міста для спорудження ринково-торговельного комплексу. Відтак,
за цю ділянку ішла боротьба між конкурентами навіть після того, як
конкурсна комісія визначила переможця – київську фірму "БудМаркетГруп".
Утім, ця фірма завдяки своїм соціальним пропозиціям, відстояла ділянку
й на сесії міськради. Зокрема, "БудМаркетГруп" має зобов’язання
перерахувати до міського інвестиційного фонду 170 тисяч гривень та 28
888 гривень за оренду землі (за рік), виконати роботи по відведенню
Маланчиного потоку (600 тис. грн.), перекрити дах міської школи №3
(близько 80 тис. грн.). На перспективу канівські пенсіонери
купуватимуть товари у торговельному комплексі зі знижками, для них
будуть діяти пільгові автобусні рейси тощо.
Загалом завдяки
конкурсу міська скарбниця поповнилася за один день на 420 тис. грн. Ці
"інвестиційні" кошти, як стверджує міський голова Василь Коломієць,
підуть на благоустрій міста, ремонт приміщень шкіл та дитячих
дошкільних закладів.
Начальник міського відділу земельних ресурсів Олександр Гордієнко повідомив:
–
Це перший в області конкурс такого ґатунку. Він дав можливість не лише
отримати плату за оренду земельної ділянки, але й поповнити міський
бюджет за рахунок обов’язкового пайового внеску в інвестиційний фонд.
Наразі у фонді близько півмільйона гривень. До кінця року, сподіваюся,
проведемо ще й перший земельний аукціон.
Одинадцятикласники Грищинецької школи (Канівський район) разом
із своїми вчителями вирішили посадити на згадку про цьогорічний випуск
фруктовий сад біля рідної школи. Копаючи яму, один з учнів наштовхнувся
лопатою на металеві предмети. Ними виявилися дві мінометні міни часів
Вітчизняної війни.
Про небезпечну знахідку повідомили районному відділу МНС. На місце
події оперативно прибули фахівці з Канева. Вони огородили небезпечну
зону і виставили охорону. Згодом до Грищинців приїхала піротехнічна
група Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій в
Черкаській області і виявила ще 6 мінометних мін поблизу приміщення
школи. Знахідка (міни діаметром 50 мм німецького виробництва часів
Вітчизняної війни) була у "робочому" стані і, звісно, становила загрозу
для мешканців села, хоча про це досі ніхто не підозрював. Міни були
знищені в яру за декілька кілометрів від села.
Центральне зображення сахнівської золотої діадеми з інкрустаціями –
завойовник Олександр Македонський на колісниці, запряженій грифонами
Фото: http://www.ukrmuseum.org.ua
У перші роки ХХ століття про Черкащину дізналися археологи і шукачі скарбів усього світу.
Завдячуємо цим перш за все двом величезним скарбам, знайденим у 1900
році в Сахнівці та у 1909 році в Мартинівці – двох великих селах,
рівновіддалених від знаменитого Канева. На початку ж ХХІ століття
обидва скарби посіли почесне місце в реєстрі "100 найвідоміших шедеврів
України"...
Загадкові фігурки мартинівського скарбу: інопланетяни чи перші "свідомі українці"?
Селяни,
що копали землю на території маєтку Надії Федорівни Муравйової-Апостол,
уродженої Терещенко, й гадки не мали, що знайдуть там щось цінніше від
черв’яків. Та ось лопата вивернула велику старовинну посудину... Одні
пізніше стверджували, що вона була срібною, інші – дерев’яною, але
окутою срібними пластинами. Напевне про те не дізнаємося ніколи:
"археологи мимоволі", варвари початку епохи капіталізму розламали
посудину і її ніколи не побачив жоден науковець. Зате із розіпханих по
селянських пазухах і рознесених по домівках дорогоцінних предметів
скарбу згодом вдалося зібрати 120 виробів. Щоправда, на те, щоб їх
зібрати пішло аж 5 років. Було знайдено безліч предметів зі срібла:
фігурки фантастичних тварин, браслети, поясні бляшки, скроневі
підвіски, налобні вінчики, сережки і посуд... Клейма майстрів на чашах
та іншому посуді дали змогу визначити, що їх виготовили у Візантії за
часів імператора Юстина Другого (565-587 роки). Срібні поясні набори
вчені пояснюють своєрідною євразійською "модою" після гунської навали,
а знаки на них схожі на знаки сарматів Північного Причорномор’я.
Традиції цих знаків дожили аж до періоду Київської Русі у вигляді
княжого герба Рюриковичів – тризуба, що тепер на гербі України...
Та
найбільшу сенсацію і найбільше суперечок спричинили чотири людські
фігурки, відлиті зі срібла, з позолоченими головами, руками й деталями
одягу. Голови незвичної, майже прямокутної форми, з квадратним шоломом
дали змогу деяким "дослідникам" висунути гіпотезу, що це – зображення
інопланетних прибульців. Інші фантасти від науки проголосили прямокутні
орнаменти на сорочках цих фігурок... першою українською вишивкою.
Сперечалися про те, чому ці фігурки завмерли в позі танцю гопак і
навіщо у них по два отвори на ліктях. Була навіть версія, що фігурки
наші предки нашивали як прикраси на одяг, та це не витримує критики, бо
срібна фігурка розміром більше восьми сантиметрів добряче відтягувала б
"модникам" їхні шати... Більш вірогідною, з огляду на діаметр отворів,
видається гіпотеза, що фігурки колись були прибиті цвяхами до щита
знатного воїна чи до якоїсь іншої дерев’яної основи.
Популярною
є версія відомого дослідника О. Спицина, який пов’язує речі
мартинівського скарбу зі старожитностями антів. Найновіші ж дослідження
говорять, що предмети скарбу – витвори мистецтва різних етнічних груп,
вироблені із срібла різноманітних проб (від 400-ї до 920-ї) і в різний
час. Мартинівські знахідки прийнято вважати воєнними трофеями
військової верхівки, яка за загадкових обставин щезла, так і не
повернувшись по заховані скарби...
Скарб досі продовжує вражати
уяву європейців: 30 предметів з нього ще з 1912 року осіли в
Британському музеї Лондона, а близько 90 – у Києві, спочатку в
художньо-промисловому і науковому музеї, згодом у Національному музеї
історії України. Українську частину цього скарбу і зараз можна побачити
в експозиції музею на території Києво-Печерської лаври. На відміну від
Лондона, який купив предмети за один захід, Київ збирав мартинівський
скарб з трьох спроб. Спочатку в 1909 році частину знайденого передали в
музей меценати Ханенки, потім у 1913 частину предметів науковці купили
за свій кошт, а в 1914 ще одну партію передали меценати
Муравйова-Апостол та Тихонов. Предмети мартинівського скарбу з його
англійської й української частин вдалося зібрати докупи лише один раз:
у момент політичного потепління, напередодні розвалу СРСР, їх
експонували разом у німецькому місті Шлезвіг, на виставці "Золото
степу. Археологія України"...
Сахнівське княже золото і діадема з македонським, колісницею та грифонами
Археологічне
зібрання мецената і колекціонера Богдана Ханенка було настільки
величезним, що саме воно стало основою створеної в Києві золотої
скарбниці – музею історичних коштовностей України. Сам же він по праву
гордився скарбом із двох глиняних горщиків, викопаних на спаленому
городищі Дівочої Гори біля Сахнівки на Черкащині. У 1900 році їх
знайшли так само випадково, як і мартинівський скарб. За кількістю
золотих, оздоблених перлами і емаллю предметів цьому скарбу не було
рівних: 500 грамів золотих зливків, численні вироби із золота, елементи
трьох князівських жіночих головних уборів, золоті барми (намисто, що
носилося поверх одягу) з емалевими зображеннями святих. Золоті монети
грецького імператора Мануїла Комнена вказували на те, що скарб був
захований у 1140-х роках... Цікавими є чотири золоті ґудзики
сахнівського скарбу із характерним тільки для Київської Русі "знаком
засіяного поля". Між колами цього знака на трьох ґудзиках зображені
птахи, а на четвертому – три пари вовкоподібних звірів.
Та
найцікавіша в скарбі – діадема з дев’яти пишно орнаментованих
перегородчастою емаллю золотих пластин. Рослинні пагони, листя й квіти
бірюзового, червоного та ніжно-сірого кольорів вплітаються на діадемі в
насичене сяйво золота з розсипом інкрустації перлинами... На
центральній пластині – людина в короні і з двома скіпетрами в руках,
яку здіймають на колісниці в небо два грифони, покриті
багряно-синьо-жовто-бірюзовим орнаментом. Ця людина – Олександр
Македонський, надзвичайно популярний серед правлячої еліти Західної
Європи, Візантійської імперії та Київської Русі у Х-ХІІІ століттях
завдяки напівказковому роману "Александрія", перекладеному кількома
мовами світу. Сценка з колісницею і грифонами взята саме з цього
роману. "Вознесіння Олександра" розцінювалося як символ апофеозу величі
правителя. Тому ця діадема ще більше переконала дослідників: перед ними
– скарб, що належав князю й княгині. Та так само, як у випадку з
мартинівським скарбом, по глечики, закопані на Дівочій горі на березі
Росі, їх власники не повернулися...
У легкому "бразильському" наряді наречена мерзла на прохолодному вітрі Канева
Фото: Лариса ЗЕЛЕНЕНКО
Загалом спокійний Канів, котрий, здавалося, ще не зовсім
прокинувся від зимової сплячки, враз став гамірним і багатолюдним,
щойно на міських вулицях з’явилися два мікроавтобуси з київськими
номерами і логотипом "Нового каналу".
Як з’ясувалося, 13-14 квітня саме Канів став місцем зйомок відомої телепередачі "Весілля за 48 годин".
Ця
ідея настільки сподобалася канівчанам, особливо дітлахам і молоді, що
вони з ранку до ночі супроводжували учасників на усіх етапах конкурсу,
фотографувалися з молодятами, показували дорогу, давали поради,
отримували автографи у ведучого Андрія, безупинно гасали на велосипедах
і на своїх двох за телевізійниками.
"На ноги" були підняті усі
міські служби сервісу, адже учасники проекту – жителі Запоріжжя
Єлизавета Литвинова і Дмитро Малий – прибули до Канева вперше.
Молодятам ледве вдалося вкластися у визначений час, адже місто
незнайоме, сервіс, на жаль, "із прогалинами", а програма досить
насичена. Як пізніше стверджували Ліза і Дмитро, лише завдяки
доброзичливості і безкорисливому сприянню канівчан їм вдалося пройти
усі етапи дуже специфічних випробувань і "живими" дійти до фінішу.
Певна складність була у тому, що у Каневі готувалося не звичайне
весілля, а з бразильським присмаком – звідси і проблеми під час
проведення етапів конкурсу (цю передачу "Весілля за 48 годин" можна
буде подивитися на "Новому каналі" 5 або 12 травня 2007 року).
Завершення
дводенної конкурсної біганини було чудовим. Молодим
запоріжцям-"бразильцям" Єлизаветі та Дмитру в урочистій обстановці, під
звуки маршу Мендельсона і відчайдушно радісні вигуки публіки (були тут
і родичі молодят, що прибули автобусом із Запоріжжя, і кілька десятків
канівчан) завідуюча міським відділом реєстрації актів цивільного стану
Тамара Шевченко вручила свідоцтво про одруження. А в канівському
ресторані "Старий Канів" відбулося розкішне бразильсько-українське
весілля по-канівськи.
У бібліотекаря з багаторічним стажем Олени Бондаренко з 1
березня 2007 року лише два робочі дні на тиждень – вівторок і субота.
За це Олена Володимирівна, як і сім її колег, отримуватиме близько 270
гривень щомісячної заробітної платні.
Рішення перейти на 0,5 або ж на 0,25 ставки для працівників міських
музеїв і бібліотек ухвалила канівська влада у зв’язку з мізерним
фінансуванням сфери культури. Директор міської бібліотеки Валентина
Гривняк повідомила, що в такому жалюгідному становищі бібліотека не
опинялася від часу свого заснування (у грудні цього року канівській
книгозбірні виповниться 130 років).
У зв’язку з недостатністю
коштів, виділених державою за формальною системою на культуру міста,
потерпає практично вся культурна сфера Канева – працівники бібліотеки,
музеїв народного декоративного мистецтва та історичного,
бібліотеки-музею А. Гайдара. Наразі у Каневі простежується
парадоксальна ситуація: жителі, маючи бажання і можливість отримувати
більше "культурного продукту", потерпають від своєї культури і
освіченості, бо державна формула не дозволяє утримувати в одному місті
чотири повноцінні музеї. Порівняно з Каневом, у виграшному становищі ті
райцентри, де функціонує лише один музей і бібліотека. Їм коштів
більш-менш вистачає.
Міська влада Канева не в змозі компенсувати
недостатність державних коштів з місцевого бюджету, бо у міській
скарбниці коштів бракує навіть на найнагальніші потреби
життєзабезпечення міста. Ще у березні до Прем’єр-міністра України
Віктора Януковича з Канева надіслано листа з підписами міського голови
Василя Коломійця за дорученням 46 депутатів міськради та трьох Героїв
України з проханням розглянути питання додаткового фінансування Канева,
надавши місту особливого статусу, адже від формульного підходу потерпає
не лише культура духовної столиці України, але й міська освіта, де
коштів також катастрофічно не вистачає.
Олена Бондаренко разом з
кількома десятками працівників культури Канева сподіваються, що голос
духовної столиці неодмінно мають почути в столиці нашої держави Києві.
Учора до Канівської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями (закрита черепно-мозкова
травма, перелом кісток носа,
щелепи та забійні рани тулуба) було доставлено водія приватного таксі, 50-річного місцевого жителя.
Установлено, що близько 20.00 на стоянку таксі на вул. Героїв Дніпра підійшов
невідомий чоловік та попросив відвезти його в с. Хутір Хмільна.
Під час руху біля
кінцевої зупинки громадського транспорту "Тарасова гора" невідомий
чоловік скоїв напад на водія: завдав
йому тілесних ушкоджень та заволодів автомобілем ВАЗ-2107.
Злочин скоїв
22-річний уродженець м. Мукачеве, який
тимчасово проживає в Каневі.
У
скоєному зізнався, речові докази вилучено. Вирішується
питання про порушення кримінальної справи за ч.3 ст.289 КК України.
Про це повідомляють у ЦГЗ УМВС України в Черкаській
області.
Кабінет Міністрів України виділив Черкаській ОДА
7, 335 млн. грн. для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на очисних спорудах
у Каневі. Про це йдеться в розпорядженні Кабміну від 18 квітня цього року №
206-р.
У розпорядженні зазначається, що Мінфін має здійснити зазначені видатки за
рахунок коштів резервного фонду Держбюджету.
Уряд доручив ОДА затвердити в тижневий
строк за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Міністерством регіонального
розвитку та будівництва перелік витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків
надзвичайної ситуації, а також до 1 листопада цього року подати звіт про
використання виділених коштів. Розпорядження уряду в електронному варіанті
розміщене на офіційному сайті Кабінету Міністрів України.
24 квітня в Черкасах, у приміщенні палацу культури „Дружба народів”, відбулось розширене засідання правлінь Черкаського
обласного об’єднання організацій роботодавців
та обласного союзу промисловців і підприємців.
У рамках засідання пройшло нагородження переможців обласного конкурсу на звання „Кращий роботодавець року” за 2006
рік.
Нагороди отримали керівники Канівської
ГЕС, Канівського маслосирзаводу, ВАТ "Закордоненергокомплектбуд".
Крім того, на заході був присутній директор
Канівського РЕМу. Л.Олексієнко (Закордоненергокомплектбуд) охоче демонстрував присутнім та журналістам нагороди — кубок і грамоту,
В.Ніколенко (маслосирзавод) роздавав інтерв'ю. Директор маслосирзаводу
дуже сподобався журналістці ТРК "Рось",
яка активно запрошувала його на зйомку передачі. Проте
особливого бажання виступити в ефірі В.Ніколенко не виявив — поспішав до Канева. А у директора Канівської
ГЕС зламався кубок. Напевне, засмучений
цим фактом, він відмовився від спілкування з журналістами. Зате охоче ділився з керівником однієї Черкаської стоматологічної клініки досвідом з організації
безкоштовного стоматпункту на підприємстві
(такий є на ГЕС).
0 
0
