Кремлівський маразм
Навіть у страшному сні не приснилося б кілька десятків років тому те, що відбувається зараз на пострадянському просторі...
Зараз у пам’яті спливають роки служби в лавах Радянської Армії. У травні 1974 року нас, молодих новобранців, звезли на “перевалочний” пункт під Луцьком. Ми тоді ще не знали, який рід військ випаде на долю кожного з нас. За добу все вирішилось: одні новобранці потрапили в танкові частини, інші…
А через півроку почалось розформування нашого підрозділу — роз’їхались по військових частинах. Хтось потрапив на Далекий Схід, хтось — до НДР, хтось у Монголію... Розлетілись армійські побратими хто куди. Саме ПОБРАТИМИ...
Якби хтось мені сказав тоді, що пройде час і якийсь шизофренік, сидячи в Кремлі, своїми діями спровокує зародження тероризму на пострадянському просторі, що терористи висаджуватимуть у повітря громадський транспорт з мирним населенням; що цей шизофренік пошле озброєних синів і внуків моїх армійських побратимів проти моїх дітей і внуків... Навіть не уявляю, як би я тоді, в 70-ті, відреагував на такі заяви і чим би вони закінчились для “пророка”...
Але, на превеликий жаль, таких шизофреніків ще носить наша земля. Судіть самі. До складу Ради Федерації Росії, яка дала “добро” на введення збройних сил Росії на територію України, проголосувавши за це одностайно, входять вихідці з України: Валентина Матвієнко, голова Ради Федерації, народилася в Шепетівці Хмельницької області, Юрій Бірюков — зі Львова, Анатолій Бондарук та Олег Ткач — обидва з Козятина Вінницької області, Володимир Кулаков — з Білої Церкви на Київщині, Микола Рижков — з Донецької області, Дмитро Саблін — зі Жданова (нині Маріуполь), Микола Максюта — з українського села Захарівка... Ці люди, надивившись путінських телеканалів про “звірства українців по відношенню до росіян в Україні”, одностайно вирішили послати російські війська проти своїх колишніх сусідів, друзів, однокласників...
Як це можна назвати крім маразму чи шизофренії?
Путін? Що з нього візьмеш, якщо природа обділила людину розумом і наділила манією всемогутності — Бог йому суддя.
Повертаючись до історії “нещасного кохання” литовця, яка ще більше згуртувала нас, солдатів різних національностей, напрошуються певні висновки. Як би це зараз не звучало, можливо, цинічно, але я переконаний, що оголошенням війни Україні кремлівські шизофреніки зробили українцям велику послугу — вони згуртували український народ в одне ціле, в один неподільний “на Захід і Схід” народ, згуртували український парламент. Кремлівські шизофреніки зробили те, що за роки незалежності не змогли зробити наші політики.
Історія розставить усе на свої місця. Історія не свідчить про те, що загарбники стають в кінцевому результаті переможцями. Тим більше, коли загарбники мають справу з УКРАЇНЦЯМИ.
Валерій РЕВА,
газета ВІКА №10, березень 2014 року
- Перегляди
- 12005
- Подобається
- 7
- Не подобається
- 0
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 63
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Не хочу навіть коментувати твої маразми. Перше чим звинувачувати в чомусь інших подивись краще в дзеркало.
Якесь страшне затемнення найшло на багатьох російських людей
Українці і росіяни – різні народи, і цю різницю потрібно поважати та цінити. А якщо Росія буде втручатися в українські справи військовою силою, ніщо не врятує саму Росію від остаточного внутрішнього розпаду.
Про це пише російський кінорежисер Олександр Сокуров у своїй колонці на сайті ФАКТИ. ICTV.
Подаємо текст мовою оригіналу:
«Я поражен единодушием Совета Федерации в столь непростом, я бы даже сказал трагичном вопросе, как использование российских вооруженных сил на территории Украины. Меня поразило, что никто даже не усомнился в том, что войска нужно вводить на территорию Украины. Никто из наших сенаторов не попытался обратиться к президенту, ни у кого не возникло мысли о том, что политические вопросы, – а это именно политический вопрос, – необходимо решать политическим путем. Нам неизвестно, какую именно информацию получил Совет Федерации о ситуации в Украине. Члены СФ не подумали о жертвах, я имею в виду жизнях наших соотечественников, наших солдат. Я уже не говорю о том, как мы будем выглядеть. И это самые поверхностные вопросы. Не знаю откуда такое самомнение, почему столь серьезные решения не вызвали драматического обсуждения.
Такое ощущение, что все так влюбились в военное решение вопроса. Всем это так нравится, все считают это какой-то красивой и интересной историей, будто это большое патриотическое событие. Я поражен этой абсолютной влюбленностью в войну. Как будто речь идет не о российском народе, не о чести, не о жизни, а об участии в какой-то игре. Мы сыграли в Олимпийские игры, получилось хорошо, это какое-то опьянение, как какая-то наркотическая зараза, как будто мы насовершали всяких разных пре ступлений и нам это понравилось, и нам уже ничего не страшно. В данной ситуации нужно идти на мирное урегулирование конфликта. Давайте пригласим руководство Украины сюда, устроим совместное открытое совещание, покажем его по телевидению в двух государствах – В России и Украине. Обсудим все вопросы, объясним друг другу позиции. Мы не один народ с украинцами, мы разные. У нас внутренне разные культуры. Не зря украинцы всегда хотели жить отдельным государством.
Да, мы близки, у нас есть много похожего, но это не означает, что мы один народ. Это совсем не так. Мы разные и нам эту разность нужно уважать и ценить. Мне кажется, что некое страшное затмение нашло на многих русских людей. А это означает, что все те проблемы, все те грехи народа, которые были совершены в сталинское время, те страшные репрессии, неразрешенные и непокаянные грехи, все это сейчас всплыло на поверхность и начинается заново.
Мы и тогда, как народ, поступили плохо, поддерживая репрессивный сталинский режим, прославляя все то зло. Мы не покаялись, мы не посчитали все это ошибкой. Нельзя решать военной силой столь деликатную проблему украинского государства. Я надеюсь, что, в конце концов, этого не произойдет. Потому что, если это случится, то нам на долгие годы о нашей государственности придется забыть. Потому что будут необратимые последствия.
Украина все равно выживет, и будет тем государством, которым она хотела быть. А мы нанесем удар по нашей стране абсолютно деградирующего свойства. Никакая армия нас не спасет от окончательного внутреннего развала нашей страны. Наше государство сейчас не в том состоянии, чтобы допускать подобные ошибки».
Обе палаты Конгресса США приняли резолюции, осуждающие Россию за военную оккупацию крымского региона Украины. Документы содержат призыв к введению таких экономических санкций, которые заставят Россию вывести ее войска с территории Украины.
Председатель комитета Палаты представителей по иностранным делам Эд Ройс заявил, что на действия России непременно нужно реагировать. "Действия России не могут остаться без ответа. Чтобы показать Москве, как ее изолирует агрессия в Крыму. Правительство Украины имеет дело с экономическим и финансовым кризисом, который стал следствием бесхозяйственности и коррупции предыдущих чиновников. И это происходит во время военного вторжения и экономического давления соседней России. Новое правительство в Киеве не может добиться успеха без сильной и быстрой поддержки со стороны международного сообщества", - сказал Ройс.
Напомним, сегодня во время визита в США премьер-министр Украины Арсений Яценюк встретится с президентом США Бараком Обамой.