Як російська дезінформація виходить за межі проросійського середовища й потрапляє в українські медіа та політичні дискусії?

«ВОНИ ВЖЕ ТУТ»

На початку 2026 року українськими соцмережами прокотилася хвиля повідомлень про те, що мігранти нібито масово заполонили українські міста. Попри те, що офіційні дані цього не підтверджували, історія швидко набирала обертів. Її підхопили великі Telegram-канали, блогери, політики та інші публічні особи.

Ми вирішили з’ясувати, звідки взялася ця паніка, і простежили поширення антимігрантських наративів за чотири роки.

Виявилося, що неправдиві твердження та залякування спочатку поширювали проросійські гравці, але головну роль у масштабуванні паніки відіграли вже українські учасники інформаційного простору.

Один зі співавторів дослідження Сергій Михальков пояснює:

«Тему антимігрантської паніки часто пояснюють так: Росія все вигадала, Росія все поширила. Перша половина цього речення правдива, друга — лише частково.

Блогерам вона давала охоплення, популістам — порядок денний, праворадикалам — підтвердження їхньої картини світу. У кожного був свій інтерес. Військовий, нардеп, мер, голова громадської організації — кожен такий голос пересував тему з маргінесу в мейнстрим.

Головне, що показала ця історія: для успішної дезінформаційної кампанії сьогодні не потрібен пульт керування. Потрібні точки входу, чутливі теми і вразливе середовище, яке саме зробить решту».

Росія роками роздмухувала тему «масового завезення мігрантів» в Україну, поширюючи фейки та страшилки. На початку 2026 року ця тема нарешті вистрілила: її підхопили українські медіа, блогери та політики, а проросійські гравці, побачивши такий інтерес, лише посилили свої зусилля.

«МАЙДАН», ЯКОГО НЕ БУЛО

Ще один приклад російської інформаційної атаки — спроба організувати «Майдан за мир» 3 жовтня.

Кілька тижнів російська пропаганда закликала українців вийти на протест проти влади, мобілізації та продовження війни. Проросійські блогери обіцяли десятки тисяч учасників.

Але 3 жовтня на Майдан Незалежності прийшло лише кілька десятків людей.

Тоді пропагандисти почали фабрикувати масовість протесту: поширювали ШІ-згенеровані відео з натовпами і старі фотографії. Наприклад, російська Gazeta.ru проілюструвала новину про «майдан миру» фотографією з протесту 2019 року, учасники якого виступали проти поступок Путіну.

Оскільки зібрати масовий протест не вдалося, росіяни створили його в інформаційному просторі.

УКРАЇНСЬКІ «МИРОТВОРЦІ»

Проте будемо чесними: російська інформаційна кампанія «за мир» не минула безслідно. Хоча організувати масові протести не вдалося, окремі тези російської пропаганди вийшли за межі маргінальних інтернет-дискусій і зазвучали в українській політиці.

Наприклад, нардеп Олексій Гончаренко заговорив про поступки Росії, а Данило Гетманцев і Максим Бужанський — про українську «партію війни», яка нібито перешкоджає завершенню бойових дій.

Ці заяви перегукуються з одним із ключових російських наративів: нібито головна перешкода для миру — не Росія, яка вторглася в Україну, а українські політики, які не хочуть припиняти війну.

Це не єдині приклади. Ми проаналізували, як українські політики підхоплюють і просувають кремлівські наративи

Джерело: Тексти