Дожилися... Те, що відбувається в останні роки в "духовній столиці" в самому центрі України, ні в які рамки здорового глузду не вписується. Спочатку труїли канівців і всіх гостей міста шампіньйонівським смородом; паралельно сюди ж занесло їхню рябу з убивчим смородом від "труповозів", які безперервно снують вулицями міста. Цього для повної "духовності" славного міста на Дніпрі виявилось замало: давайте залишимо на кілька років цілий мікрорайон районного центру без стаціонарного телефонного зв'язку! Сказано — зроблено... І нікого з високопосадовців це все не турбувало.
Тепер черга дійшла до друкованої періодики — один за одним у місті позакривались усі газетні кіоски...
Та й цього, скоріш за все, для "життя по-новому" буде замало: якщо відслідковувати хронологію перерахованих вище подій, не здивуюсь, якщо невдовзі з телеящиків у Каневі зникнуть усі телеканали, хіба що залишиться один — з Яценюком в ефірі: "електорат", тобто ми з вами — без телефонного зв'язку і періодичної преси — повинні знати про чергову хвилю затягування пасків "через війну і скрутну економічну ситуацію", про "кроки уряду до покращання життя...".
Словом, впевненими кроками “духовна столиця” наближається до папуасії… Читати...
Залишився один — на вулиці Героїв Дніпра... І ще — в куточку в приміщенні супермаркету... І це в “духовній столиці” з 25-тисячним населенням, в місті, яке відвідують люди з усієї планети!
Хоча... Чому тут дивуватись? У листопаді 2013-го цілий мікрорайон “духовної столиці” залишився без телефонного зв’язку — майже 800 абонентів з тієї чорної дати потихеньку почали забувати, що таке стаціонарна телефонізація. “Ну і що? — скаже якийсь читач. — Не вмерли ж від цього. Не вмруть і без газетних кіосків...”. Можливо й так. Але якщо тоді телефонна проблема ховалась в тих 800-х квартирах, то нинішня... У туристів, які відвідуватимуть Канів і здумають купити якесь українське видання чи буклет на зразок “Шевченковими місцями”, але не зможуть цього зробити, яке враження залишиться від Канева?
Добре, що в більшості магазинів міста канівці можуть купити місцеву пресу. А як бути тим, хто віддає перевагу центральній періодиці, хто десятиліттями живе з цими виданнями, не уявляючи жодного свого дня без свіжої газети? Читати...
Із самого моменту заснування, газета «Час Пік» відганяла жовтизною. Згодом, вона набула кольору дитячої несподіванки. Саме в той, час громадськість міста Канева, почала називати її не інакше як «Час ПУК». Та зараз вона набула виразного кольору стійкої діареї. Читати...
Як уже повідомлялось (ВІКА №14, квітень 2012), зараз постало питання про те, що деякі найбільші місцеві підприємства мають платити податки не в міський, а в районний бюджет, що ставить місто в дуже скрутне становище. Прокоментувати цю ситуацію я попросив голову Канівської райдержадміністрації Олексія Миколайовича Гику та Канівського міського голову Віктора Володимировича Ніколенка.
— Олексію Миколайовичу, до сьогоднішнього дня два великих підприємства — “Наша Ряба” та “Верес” — більшу частину податків платили до районного бюджету і близько 6 мільйонів гривень — до міського. Ким було прийнято рішення, що ці підприємства мають платити всі податки до районного бюджету?
— Таке рішення не прийняте. Миронівська птахофабрика перераховує податки в бюджет міста, а землями користується районними, приносить збитки району, а податки перераховує місту. В місті в офісі працює три людини, а всі інші — на землях району. Разом з тим 75% мешканців міста і лише 25% мешканців району обслуговуються районною лікарнею, при цьому місто у фінансуванні лікарні практично зовсім не бере участі. В минулому році вони (місто, - авт.) лише 18 тисяч гривень перерахували на утримання лікарні. Я вважаю, що це неправильно. Неодноразово я звертався до мера і до депутатів, але реакції від них ніякої не почув. У лікарні хворих людей на руках носили на третій поверх, бо вийшов з ладу ліфт. Коли прийшов в лікарню новий ліфт, я звернувся: давайте цей ліфт змонтуємо разом. Але місто відмовилось у фінансуванні цих робіт. Нам довелося вла-сними силами демонтувати старий і встановити новий ліфт...
— Ідея про те, що ці підприємства замість міського бюджету мають перераховувати податки в районний— Ваша чи районних депутатів?
— Депутати підняли це питання. Хоча життя підказувало, що ці податки мають сплачуватись у районний бюджет.
— Який дефіцит районного бюджету на поточний рік?
— На цей рік дефіцит районного бюджету — майже 6 мільйонів гривень. Читати...
Поважати себе, не поважаючи інших, — це хамство. Не поважати себе, поважаючи інших, — це незрілість. Не поважати себе, не поважаючи інших, — це цинізм. Поважати себе, поважаючи інших,—це гідність.
(Равіль Алєєв)
Коли ми перестаємо поважати людей, ми починаємо деградувати. Ця деградація має властивість прогресувати, коли ми ще й ображаємо людей, особливо значно старших за себе...
Історію, яка трапилась з пенсіонеркою в Каневі, хтось може назвати показовою для нашого сьогодення. Не буду сперечатися — можливо, так і є. Нехай читач сам визначиться... Читати...
Інформація про прес-конференцію, яка відбулась 6 лютого в кабінеті міського голови Канева (ВІКА №6, лютий 2012), викликала жвавий резонанс серед мешканців міста. Нагадаємо читачам, що мова на згаданій прес-конференції йшла про долю безпритульних тварин, які заполонили канівські вулиці, про кількість покусаних собаками громадян, про плани влади щодо вирішення цієї проблеми. Читати...
Вкинули мені газетку в скриньку. Оце, прошу я Вас, преса, від слова "ПРЕС", Канів зоветься. Жек нові тарифи репрезентує, прикрившись рішенням виконкому тої ради, яку ніхто не обирав. Дурник з комуналки, який за пів-року нічогісінько не зробив у місті, а грошей дещо таки "відмив", та і "приватизував" дещо з майна громади,розпинається, мовляв, поза очі хвалять його люди. Ті люди, які його проклинають, бо гнобить, як скотину. Скоморох,дурило - дурилом,але з підтримкою в області, значить "не прикасаємий". А ось і пан Ніколенко, "звізда", дають прес конференцію. Де ще, в якому селі, агроном дає прес конференції? Отож! І усьо державним, 12 шрифтом. А ось і звернення до пана агронома від Спілки підприємців Канівщини... Шрифт 8, без лупи не читабельний. Зацікавило старого, а що воно таке за газета, хто редактор? Якийсь Вавілкін О.С. А адреса? Шевченка, 49??? Зателефонував туди - сюди. Є, кажуть, щось таке, прийшло, зайняло приміщення "іменем мера", ні за що не платить, всєх імєл... Чудасія! Читати...
Київський міжнародний інститут соціології провів соцопитування громадян з приводу стану свободи слова в Україні.
Частка згодних з тим, що влада тисне на засоби масової інформації, зросла від 32% до 41%.
Водночас, частка незгодних з цим скоротилась від 35% до 23% серед опитаних.
Крім того, у західному регіоні України за останній час ставлення до політики влади не змінилося на протилежне – воно просто стало негативнішим, ніж було раніше: поширеність позитивних оцінок політики влади скоротилася від 17% до 7%, а поширеність негативних оцінок зросла від 39% до 61%.
Слід зазначити, що Київський міжнародний інститут соціології провів всеукраїнське опитування громадської думки протягом 9–18 лютого 2011 року. Методом інтерв'ю опитано 2040 респондентів віком від 18 років, що мешкають в усіх областях України (включно з містом Києвом) та в Криму.
3 
0
