Війна

Дмитро Сінченко    (Рубрика «Точка зору»)

Сьогодні події в різних гарячих точках світові лідери поки що не пов’язують, однак це не значить, що вони не мають між собою зв’язку. Друга світова війна також починалась із регіональних конфліктів… Історія циклічна.

Навіщо Росії розпочинати нову світову війну?

Нині, після останніх подій в Україні, всі починають розуміти, що Путін узяв курс на розв’язання Третьої світової війни. Більшість лідерів розвинених держав сподіваються, що він зупиниться, що з ним можна буде якось домовитись… однак все одно змушені готуватись до оборони.

Окрім України, до російського вторгнення необхідно готуватись, в першу чергу, країнам Прибалтики, Фінляндії, Польщі, Молдові, Грузії, Азербайджану, Білорусії, Казахстану… Всі вони є потенційними жертвами агресії, адже їхні території колись захопила Російська та Радянська імперії.Однак на цьому Путін не планує зупинятись. Російська пропаганда на повну силу просуває в маси територіальні претензії до США (Аляска), Ізраїлю (Палестина), відновлення впливу на колишні країни Варшавського договору.Путін повірив у своє вище призначення і розпочав війну зі всім цивілізованим світом. Він воює за відновлення могутності та впливу СРСР – тоталітарної імперії зла, кінцевою метою якого є навіть не біполярний світ, а не більше, ні менше, як світове панування.Головним аргументом, який вселяє впевненість у своїх силах Путіна, є ядерна зброя. Вона ж є головною причиною того, що міжнародні злочини Кремля сходять його правителю з рук. І, що найгірше, Путін, доведений до відчаю, дійсно може цю зборю застосувати.Як можна запобігти масштабним руйнаціям імовірно ядерної війни? У світових держав, насправді, є єдиний варіант – війна всередині самої Росії. Народне повстання, демократична революція і національно-визвольні війни різних республік. По своїй території ядерною зброєю Путін не стрілятиме.Схема, застосована Кремлем в Україні, Молдові та Грузії, ідеально пасує для самої Російської Федерації. Поява сепаратистської організації, захоплення адмінбудівель, проведення референдуму, проголошення незалежності або приєднання до сусідньої держави...

Територіальні претензії до Росії та самовизначення народів

Територій, що хотіли б отримати незалежність від Москви, або навіть приєднатись до іншої держави, в Росії безліч. Рівно, як і сусідів, зацікавлених у такому розвитку подій. Розглянемо найяскравіші приклади.

1. Калінінградська область. Територія, анексована Росією у Німеччини після Другої світової війни, відома як Кенігсберг. Межує з Литвою та Польщею і не має сухопутного кордону з РФ. Незважаючи на те, що німецьке населення було майже повністю депортоване, а звільнені території заселені переважно росіянами, в області тривалий час діють сепаратистські організації. На цю територію можуть одночасно претендувати Литва, Польща та Німеччина.

2. Карелія, Ленінградська, Мурманська, Архангельська, Новгородська області. Понад 16 років Карело-Фінська Республіка була 16-ю союзною республікою СРСР, тому цілком могла би претендувати на повну незалежність. Водночас, економічно, історично і етнічно ці території близькі до Фінляндії.

3. Курили, Сахалін. На ці території тривалий час відкрито претендує Японія. Офіційно вона досі перебуває у стані війни з Росією, ще з Другої світової.

4. Далекий схід, Сибір. На великій і майже не заселеній території живе чимало народностей, частина з яких мають власні автономні республіки. Тут зможе утворитись від 1 до 15 держав, однак значно імовірнішою перспективою для них буде приєднання до Китаю.

5. Кавказ (Чечня, Інгушетія, Дагестан, Карачаєво-Черкесія, Північна Осетія, Кабардино-Балкарія). Незважаючи на придушення повстання у Чечні, народи Кавказу завжди зберігали прагнення до незалежності, і повернуться до цієї ідеї за першої ліпшої можливості. На основі кавказьких республік може утворитись федеративна мусульманська держава. 

6. Кубанський, Ставропольський краї, Ростовська, Воронізька, Курська, Білгородська, Брянська, Волгоградська області – це етнічні українські території. Вони заселялись переважно українцями (землі східної Слобожанщини, Стародубщини, Малинового та Жовтого клинів). Логічно, що на них зможе претендувати Україна.

7. Смоленськ – це давнє білоруське місто. За зручної нагоди, воно, разом із околицями, могло би повернутись до своєї нації.                                                                                                 Розвал Росії поставить, нарешті, крапку у біполярній системі світу, однак народить багатополярну систему. Цьому сприятимуть виснаження США та ЄС внаслідок протистояння з Росією, економічний розвиток та інтеграційні процеси між країнами «третього світу». І, чим пізніше демократичні країни увійдуть у відкритий конфлікт з путінською Росією, тим більших втрат зазнають.