Про формування об'єднаних громад

Дорогі канівці, шановні жителі Канівського району!

         Майже 30 року тому назад у своєму творі «Думки нарозхрист», тоді ще живий Павло Загребельний писав:

         «Ми наче й не живемо, а все виживаємо з чиєїсь ласки в підкинутій нам «демократії», яка не те, що не гарантує, а не дає змоги захистити себе, своїх дітей і внуків від злодія, бандита, казнокрада, хабарника…

         Стоїмо над безоднею. Треба вистояти. Бо станеться те, від чого застерігав Ісус Христос у «Нагірній проповіді»- втратить свій смак навіть сіль»…

         Чергове, антинаукове, анти людське створення «об’єднаних» громад заплановане зверху породжує численні дискусії, завдає невиліковної травми людській душі, десятилітнім людським стосункам, дає теми розмов для  «громадських активістів».

         Хотілася б не упередженої, корисної для всіх розмови про  можливі об’єднання.         

Канівське інтернет- видання «Канос» беземоційно, посилаючись на інформацію із сайту «Дзвін» (звичайно без поганих намірів в адресу Канева), подало думки представників Бобрицької та Литвинецької ОТГ стосовно можливого об’єднання з Канівською ОТГ.

         Можна, звичайно, коментувати кожну фразу із цього об’ємного тенденційного матеріалу і, навіть, образитись за «неприбране, недоглянуте місто» із інфраструктурою, яка «не дотягує» до Глинчі, але цього робити не будемо. Можливо, директора Бобрицького ліцею просто «підставили?»

         Канів у жодного із навколишніх сіл не відбирав землі і не планує це робити. Це місто має тисячолітню історію. Воно завжди було розташоване на березі Дніпра. А, зі слів вчителя Литвинецької школи землі понад Дніпром належать Литвинцю. І землі Костянця належать Литвинцю, і всі землі середмістя належать Литвинцю. Тільки будинки, в яких живуть люди, відносяться до Канева. А земля під ними в багатьох випадках Литвинецька. Про «Царське село» - це взагалі новітній анекдот.

         Прикриваючись Литвинцем, землю поруч з вул.. Маяковського,що мала статус державної, на міських інфраструктурних мережах, «представники» держави роздають будь – кому, але не учасникам АТО. Якщо Володимир Петрович поцікавиться контингентом тих, хто отримав на початку 2014 року там наділи ( не по одному ), він візьметься за голову.

         А поселення, яке хаотично забудовується, зветься не «канівське Царське село», а селище Литвинецьке.

         З якої причини - невідомо Адже засновувати нові населені пункти є повноваженням Верховної Ради України.

         Виконавчий комітет Канівської міської ради взагалі не бажав реагувати на провокаційні закиди чи порівнювати несумірні речі.

         Рада ветеранів не втрималась. Ми взяли довідку у фінансовому управлінні стосовно доходів і видатків на громаду Яблунева. Можемо донести цифри для представників ОТГ району: видатків на потреби громади Яблунева здійснено на 25 відсотків більше, ніж зібрано доходів від суб’єктів господарювання, які розташовані на території села.

         Між іншим воно залишається селом, підвищувати комфортні умови проживання жителів якого виконавчий комітет планує послідовно. Підвалини цьому закладено в перший рік спільного господарювання, в тому числі і в місцевому НВК.

До того ж з початку 2019 року організовано систематичний зв'язок Яблунева і Канева рейсовими автобусами за графіком,  зручним для яблунівців, зокрема старшокласників, які побажали навчатись у Каневі. Забезпечено перевезення пільгових категорій громадян. Для цього перевізнику оплачується значна сума компенсації.

Резюмуючи,  хочемо сказати: канівці в більшості своїй розуміють, що в підсумку для кожної людини зокрема землі потрібно зовсім мало.

         Якщо вже ми такі нелюбі для навколишніх сіл, то є варіант цивілізований; погоджуємо межі Канева на основі Генерального плану, який розроблений за згодою всіх сусідів у 1999 році, і живемо всі окремо.

         Врешті – решт ще живі люди, які працювали на землях канівських колгоспів з різними назвами, а останні десятиріччя перед «великою руїною» - в колгоспі, радгоспі, КСП «Заповіт Леніна» м. Канів. На щастя, збережені карти Канівського колгоспу до об’єднання з Литвинецьким. Отже,  можна цілком мирно розійтися і допомагати один одному в майбутніх періодах.    

Президія ради ветеранів міста