З виступу на тему «Церква в часи війни»

На жаль, в умовах війни, питань сьогодні найбільше саме до УПЦ, яка є канонічно підпорядкована Московській патріархії.

Єпископи (УПЦ МП) підписали базовий документ, соціальну доктрину церкви.

Але ця церква і не думає її виконувати. Дивіться, що тут в соціальній доктрині написано: «За всіх епох церква закликала своїх чад любити земну вітчизну і не шкодувати життя для її захисту, якщо їй загрожувала небезпека», це другий пункт. Православний християнин покликаний любити свою Батьківщину, що має територіальний вимір.

Патріотизм православного християнина має бути дієвим, так. Він проявляється в захисті Вітчизни від ворога, праці на благо Вітчизни, у турботі про влаштування народного життя, в тому числі шляхом участі у справах державного управління.

Тобто документ, не перешкоджає церкві сьогодні чітко і активно однозначно висловити свою позицію до цієї агресії, яка сьогодні є з боку московського війська і московської ідеологічної машини.

Що ми маємо в звернення Предстоятеля УПЦ з нагоди відзначення річниці подій на київському Майдані?

Цитую: «Від імені тисячолітньої православної церкви я закликаю всіх, хто називає себе християнином, негайно припинити вбивати один одного».

Ми послухали цей заклик, ми припинили вбивати зі свого боку. Що ми маємо? Отримали Дебальцевський котел. Ми мали загрозу знищення 6-8 тисяч особистого складу Української армії.

Ну це, вибачте, в умовах війни, якби патріарх Московський Сергій закликав не вбивати, я думаю, що самі віруючі винесли б його звідти з патріархії.

http://blogs.ukrinform.gov.ua/blog/oleksandr-sagan/upc-ne-vykonuye-vlasnu-socialnu-doktrynu-ce-anarhiya-ta-mahnovshchyna

Тому оці-от питання повинні бути марковані чітко в церкві. І та ідея, що, мовляв, неважливо, хто там патріарх і де він сидить, неважливо, що говорять ієрархії наші, а важливо, як священик на місці справляється - це теж тупиковий шлях, це анархія і махновщина, розумієте.

Тому, як на мене, оце-от питання морального стану церкви і дуже чудово проілюструвала статистика.  Сьогодні церква далека від народу.

Тепер щодо того, наскільки церква впливає на моральний стан суспільства. Я скажу - колосально впливає. Попри те, що ми говоримо там про якихось три-п’ять мільйонів активних людей, які, власне, є і в громадах. Ви кажете, що і організатори громад, і люди ходять на богослужіння, але моральний стан приблизно у людей та настоятелів однаковий. Але церква покликана його покращувати.

Я беру газету, яка видається з благословення Митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела. Вона пише: “Ведь киевско-фашистская хунта - это не столько наши идеологические противники, это духовные враги, воюющие с Крестом, с православной церковью, с русским православным народом".

Розумієте, коли людина непідготовлена, яка, можливо, не мала часу свого часу історію почитати, і те ж Святе письмо почитати, бере в церкві газету і читає, а церква канонічна ратує за сепаратизм. Ви розумієте, шкоду?

Де чіткі заяви із засудженням?

Є чіткі факти співпраці із сепаратистами, є свідчення участі владики з так зв. "ДНР", який прийшов і взяв участь у сепаратистському збіговиську. Є багато інших фактів, які потребують чіткої оцінки, як на мене.

Нічого ж особливого (від митрополії) не вимагається. Є порушення, дайте оцінку. Церква мовчить, але з іншого боку, це мовчання - це згода.

Оці-от речі потребують нашої оцінки, потребують оцінки й експерта, але потребують і оцінки церкви. Коли церква буде давати на це відповідь, то зовсім буде інша ситуація.

Я п’ятнадцять років читаю журнал «Спасите наши души», по роду служби, так би мовити. І бачу, що й історію перекручували, і багато інших сумнівних питань ставили. Служба безпеки повинна цим займатися, але її двічі очолювали генерали ФСБ, і вони навпаки сприяли, щоб патріотизму в церкві не було.

Що стосується об’єднання та ролі держави, я свого часу конфліктував із президентом Ющенком, бо як радник вважав, що слід йти знизу, слід створювати у суспільсті запит на помісну церкву. Ющенко казав: та це довго, завтра зберемо всіх за одним столом, і всі вони порешають. Вийшло те, що вийшло. Але не можна відкидати владу. Вселенський патріарх не розглядає це питання, якщо влада не підключена. Я кілька разів спілкувався із св. Варфоломієм на цю тему. Там є чітка думка авторитетних людей, що держава повинна проявляти своє зацікавлення. Ми маємо гарний приклад РФ, коли Путін поставив завдання об’єднати РПЦ з РПЦ(з) і через чотири роки після вкладення колосальних коштів це сталося. В один день. Без ніяких умов.

І, відповідаючи на запитання, коли може бути помісна церква, я скажу - хоч завтра. Коли весь народ стане та скаже: «Ми хочемо». Завдання держави – сформувати цей запит.

Я не кажу про те, що сьогодні стоїть негайне завдання – створити Українську Помісну Церкву. Сьогодні стоїть завдання – відкрити ідеологічний канал впливу на наших людей. Бо нині цей вплив формує у прихожан вороже ставлення до нашої держави.  

Саган

Олександр Назарович 

Український релігієзнавець, філософ, публіцист, журналіст