ТРАХТЕМИРІВ: ВХІД ВІЛЬНИЙ?

Сесія Черкаської обласної ради зреагувала на протест прокуратури області та скасувала своє рішення, ухвалене майже 6 років тому, про передачу заповідних земель державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів» у Канівському районі київському ЗАТ «Аграрно-екологічне об'єднання «Трахтемирів».

«Тоді, у 2000 році, Черкаську область буквально «нагнули», щоб віддати 5562 гектари заповідних земель для створення регіонального ландшафтного парку. Але це лише назва красива, насправді там було мисливське господарство, куди охорона нікого не пускала, навіть геологів на їхні опорні точки та переселенців із колишнього села Зарубинці на дідівські могили», — розповідає «Україні молодій» Микола Суховий, начальник Черкаської обласної археологічної інспекції.

За словами пана Миколи, на території Трахтемирівського заповідника тільки одних пам'яток археології нараховується до 80, не кажучи вже про 16 видів рослин та 20 видів комах, занесених до Червоної книги. А серед найвідоміших пам'яток Микола Олександрович називає найстаріше поселення середнього палеоліту, залишки скіфського городища, літописного Зарубинського монастиря та тамтешні печери. Він каже, що проект організації ландшафтного парку не було затверджено обласною радою, та новим київським господарям це й не треба було. Вони асфальтну дорогу собі побудували, а обіцяне укріплення берега Дніпра так і залишилося балачками.

Нині у «Трахтемирові» Бакаєва «хатка» нудьгує без господаря. І не їздять тепер сюди полювати поважні гості недавнього керівника ДУСі, серед яких, кажуть, був сам Леонід Кучма. Отож завезені дикі звірі — лані з Угорщини, байбаки з Харківщини, олені з Закарпаття — відпочивають та нагулюють жирок, доки Ігорьок у бігах. А кабани з так званого ландшафтного парку, справжнім господарем якого й називають Бакая, навіть повадилися на людські городи, риють та ласують там бульбою.

До речі, за інформацією прес-служби контрольно-ревізійного управління в Черкаській області, капітальне будівництво на території ландшафтного парку також велося без проекту забудови. Серед тих будов і маєток Бакая (див. знімок), у якому недавно вдалося побувати журналістам черкаської обласної газети «Нова Доба». «Стіни прикрашають найрізноманітнішої конфігурації роги забитих звірів, шкіри. Шкіри повсюди: на підлозі, на перилах, на стінах. Блиск і чистота довкруж. У вестибюлі, кімнатах відпочинку — добротні меблі, японські телевізори. Ось конференц-зал, ось кухня, веранда, з якої відкривається чудовий краєвид на Дніпро», — пише «Нова Доба». Словом, не той тепер «Трахтемирів» без Бакая, не та «хатинка» без Ігорька.

КОМЕНТАР

Олексій Зотиков, історик, перший директор Трахтемирівського заповідника

— Тільки в разі повної прозорості, виведення на загальнодержавний рівень і перепідпорядкування заповідника Мінкульту «Трахтемирів» перетвориться із найбільшої в Україні реальної латифундії на духовно-економічне утворення, про яке мріяли Олесь Бердник, козаки-хуторяни з Луковиці й Олег Петрик, екс-режисер Молодого театру, в якого чи не в єдиного залишилася Трахтемирівська прописка. Окрема тема — село Зарубинці, яке дало назву зарубинецькій археологічній культурі, його жителів на початку 70-х було примусово виселено під плани затоплення села Канівським морем, але державі було мало такого знущання, і за вказівкою згори тут знесли всі будівлі й зруйнували унікальну архітектуру. Осередок, який уже 30 років займається поверненням зарубинців на батьківщину, працює в селі Циблі.

Тут потрібен комплексний підхід, не можна допустити поділу заповідника між міністерствами, скажімо, культури і екології, бо він знову провалиться між двома стільцями. Очевидно, треба створити міжвідомчу дирекцію, яка б окремо вирішувала питання археології, окремо екології, окремо ландшафту.

Людмила НІКІТЕНКО, Україна молода, номер 151 за 17.10.2013

http://www.umoloda.kiev.ua/regions/63/116/0/16883/