Рівень солідарності та підтримки в українському суспільстві зараз просто небачених обсягів

   Після 24 лютого Ростислав Смірнов став радником міністра внутрішніх справ Д. Монастирського та увійшов до штабу, який займався розв'язанням проблем, які виникли у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення російської армії в Україну.

  В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" Смірнов розповів про гуманітарні проєкти, які довелося екстрено реалізовувати для допомоги громадянам України та армії.

– А що зараз із криміналом в Україні?

– Рівень злочинів надзвичайно знизився після 24 лютого. Днями розмовляв з одним із прокурорів зі Львівської області, запитав, що у них щодо криміналу. Той відповів, що роботи майже немає. Якщо раніше було одна – дві крадіжки на день, то зараз якщо одна на два тижні, то це вже багато. Війна, мабуть, і в таких людях пробудила сумління. Хоча варто зазначити, як багато залучено силових структур для підтримання порядку, запроваджено комендантську годину ночами, перевірка документів та автомобілів мало не на кожному кроці. Тобто ще й величезний контроль, який змусив усіх боятися порушувати закон.

– Як багато стало випадків шахрайства із привласненням грошей та гуманітарної допомоги?

– Було й таке, всі випадки одразу передають у роботу. Наприклад, людина збирала кошти на машини, їй переказали гроші, а вона зникла. Не можу одразу сказати про успішність розслідувань. Але таких випадків не пропускають – це серйозно, адже тут не просто крадіжка. За цим стоять життя людей і забезпеченість армії у воєнний час.

Мене люблять запитувати про негатив. Так, справді, є проблеми. Але водночас я бачу черги у військкомати й випадки, коли мені телефонували і просили допомогти обійти ці черги. Так, є зрадники у Херсоні, але водночас є сотні тисяч херсонців, які виходили проти окупантів із прапорами й не боялися. Волонтерів у Тернопільській області зловили на привласненні гуманітарки. Так, певен, таких чимало. Але на тлі сотень тисяч людей, які самовіддано працюють щодня й абсолютно безкорисливо допомагають іншим, це просто крапля у морі.

Я одночасно є засновником проєкту "Прихисток". Це сайт, де люди надають житло тим, хто вимушено покинув свій будинок. За два місяці на сайті побувало понад 2 млн громадян. Шалена кількість пропозицій житла за кордоном. Рівень солідарності є неймовірним. Мій знайомий із батьками, собакою та двома котами через сайт знайшов притулок. Він не знав, що я брав участь у розробленні цього порталу, і сам виїхав із Київської області, де тривали бої. Потім зателефонував і розповів: "Знайшов такий крутий сайт. Місяць жили у людей, і з нас ні копійки не взяли. Ми так потоваришували, що й далі спілкуємося". Приємно одержувати такі відгуки.

– Ви як радник міністра внутрішніх справ можете сказати, як багато мародерів спіймали за останні три місяці?

– Випадки були. Нам вони відомі, але такі дії відразу намагалися припиняти. Наприклад, коли щойно звільнили Ірпінь, були хвилі мародерства – сусіди в сусідів щось забирали. МВС і тероборона закрили місто, під час виїзду перевіряли всі автомобілі, разом із дружинниками організували патрулювання – люди ходили і стежили, щоб сусідів ніхто не обікрав. Випадки були, але це радше поодинокі ситуації, а не система.

Більше читайте тут: https://gordonua.com/ukr/publications/radnik-ministra-vnutrishnih-sprav-riven-solidarnosti-ta-pidtrimki-v-ukrajinskomu-suspilstvi-dosjag-nebachenih-obsjagiv-1611012.html

*****

Тут на сайті іноді проскакують у окремих відвідувачів ностальгія про нібито особливі чесноти радянської людини.

Ну тоді ось така інформація про такі ж умови, але ж абсолютно інший результат:

"В Москве в войну действительно... – грабежи, убийства, «чистка» магазинов и складов железнодорожных ОРСов… Марьина Роща с Тишинским рынком – самые злачные места. "

"За время войны уровень преступности в СССР, по данным МВД, неуклонно рос (приблизительно на треть ежегодно, до 1944 года). И особенно много было именно тяжких преступлений." 

А зараз порівняємо з Київом...

Так, зміни відбулися.

В 2014 році  90% особового складу силовиків Криму та Донбасу переходили на бік ворога.

А зараз - "...із загальної штатної чисельності в 130 тисяч у нас нині є понад 60 підозр колишнім поліцейським за співпрацю з ворогом”, тобто одиниці.

Відбулася грандіозна трансформація суспільства через самоідентифікацію людей - коли йде війна, то ти не можеш бути "ні за кого", ти завжди опинишся на чиємусь боці.

Додам, що зараз відбуваютьс істрични події, накшталт вибору віри, як вибір цивілізації, у Х столітті, Переяславльскої ради, як вибір стратегічного союзника, у XVll або пряма паралель - збройний опір УНР проти російської агресії на початку ХХ столяття.

Зараз фактично - це продовження розпаду, афтершок, СРСР, радянської імперії, яку молодь вже не застала, але яку старці кремлівського політбюро намагаються гальванізувати.

Саме зараз відбуваєтья остаточне формування української нації, остаточне формування української території.

Так, ми не можемо вибрати час, у якому живемо, але повинні вибрати шлях, яким Україна піде у майбутнє.

******

Інтерв'ю | Майкл Макфол: Українці захищають Європу. Не німці, не американці, а українські солдати

"Я вже не люблю ідею "допомоги". Вважаю, що Україна забезпечує нам безпеку. Американці і європейці, зверніть увагу на те, що українці роблять для нашої безпеки. Хто воював проти путінських солдат? Американці цього не роблять. Німці цього не роблять. Українські солдати воюють!

Путін хоче знищити демократичні ідеї не лише в РФ, але і в цілому регіоні СНД. Триває ідеологічна боротьба, і найголовніший бій відбувається в Україні. І нам, щоб перемогти, варто зруйнувати ідею Путіна, що нібито слов'янські люди люблять сильну руку царя."

Хливнюк: Коли Pink Floyd запропонували записати пісню з моїм вокалом, я офігів

         Лідер українського гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк в інтерв'ю українському інтернет-видання "ГОРДОН" зізнався, що сильно здивувався, коли лідер британського гурту Pink Floyd Девід Гілмор запропонував записати разом пісню Hey, Hey, Rise Up, де використали його вокал, взятий зі знаменитого ролика, в якому він на Софійській площі у Києві виконує гімн січових стрільців "Ой, у лузі червона калина".
"Коли ви побачили, що Pink Floyd записав пісню з вашим вокалом, що ви відчули?" – запитав у артиста Гордон.

          "Я офігів, – відповів Хливнюк. – Я був після поранення у лікарні. Мені зателефонував [фронтмен групи] Девід Гілмор і сказав: "Андрію, можна я з вами поспівпрацюю? Дозвольте. Ви б були не проти?" Справжні музиканти – у них немає кордонів".

       На запитання, чи йому сподобалося те, як британська група записала свою музичну партію для спільного кліпу з використанням його вокалу, Хливнюк заявив, що на його місці міг опинитися будь-який інший вокаліст.

        "Але Девід Гілмор та інші музиканти гурту зробили так, щоб цей успіх, його монетизація пішли на допомогу фонду, який займається дітьми цієї війни. А їх дуже багато. І що більше разів ви послухаєте у YouTube чи iTunes пісню "Ой, у лузі червона калина" у версії метрів світового року Pink Floyd, то більше грошей ми зберемо разом із ними для гуманітарної допомоги людям, які постраждали внаслідок російської окупації", – наголосив український співак.