Втікачі від щастя

            Компартійно-радянська система державної влади — система державної влади, яка склалася в СРСР та існувала до конституційної реформи 1988. Це був політичний режим, що формально легалізував диктатуру керівництва комуністичної партії як владу рад. Але диктатура партії приховувалася за лозунгом народовладдя рад і тому офіційно політичний режим називався радянською владою. Ця держава прагнула втручатися і контролювати мало не всі прояви суспільного життя.

          Після захоплення влади більшовиками, які старанно обіцяли мир народам, фабрики - робітникам, землю - селянам, з'ясувалося, що ніхто нічого не отримав. Землю стягнули в колгоспи, а селяне стали новими кріпаками. "Люди працювали за трудодні (так звані «палички») за якими нічого не виплачували. Крамниць не було. Їжу, тканини, одяг, предмети побуту для родини виготовляли у особистих господарствах. Рятувало вирощування збіжжя, городини, худоби. Сіяли льон, пряли прядиво, ткали, шили, робили посуд із глини та дерева."

        "Йшов 1932 рік...Людей примусово заставляли долучатись в об'єднання “Союз-спільнота” для спільного обробітку землі. Літо видалося врожайне, але під осінь все вивезли державі. Спочатку люди суперечили. А коли побачили, що нічого не вдієш, почали ховати.Ховали в основному зерно. Ховали де попало (бо шукали скрізь). Залізними прутами протикали стелю, долівку, землю – знаходили, забирали все, нічого не лишали. Не дивилися – старий ти, малий чи немічний. В однім дворі стояла закваска на хліб, борошно встигли сховати. Знайшли – борошно забрали, а тісто перекинули, незважаючи на крик старих та плач малих.

           Так велося приблизно до Різдва, або й пізніше. Люди мерли поодинці і цілими сім'ями. В селі виділили підводу, яка збирала померлих і відвозила їх на кладовище. Яму копали величезну. Закидають всю, тоді нову копають."

           У робітників справи теж були кепські.    Микита Хрущов під час свого визиту до США згадував: «Я женился в 1914 году, двадцати лет от роду. Поскольку у меня была хорошая профессия — слесарь — я смог сразу же снять квартиру. В ней были гостиная, кухня, спальня, столовая. Прошли годы после революции и мне больно думать, что я, рабочий, жил при капитализме гораздо лучше, чем живут рабочие при советской власти. Вот мы свергли монархию, буржуазию, мы завоевали нашу свободу, а люди живут хуже, чем прежде. Как слесарь в Донбассе до революции я зарабатывал 40–45 рублей в месяц. Черный хлеб стоил 2 копейки фунт (410 граммов), а белый — 5 копеек. Сало шло по 22 копейки за фунт, яйцо — копейка за штуку. Хорошие сапоги стоили 6, от силы 7 рублей. А после революции заработки понизились, и даже очень, цены же — сильно поднялись…»

            Соціалізм в совкової редакції був махровим феодалізмом при більш розвинених засобах виробництва, тільки феодалізму не спадкового типу, а визначався приналежністю до партноменклатури. Добираючи нові кадри на посади, на перше місце ставилили не ерудицію і компетентність кандидатів, а їх пролетарське походження і відповідність дотримання комуністичної доктрини. Тому,наприклад, відділ палива і транспорту львівського управління очолював малоосвічений колишній возій пива місцевої пивоварні, а продовольчий відділ – слюсар залізничних майстерень, пише історик Олександр Луцький у статті про Львів у 1939-1941. Зрозуміло, що все це мало жахливі наслідки для економіки країни. Люди ледве животіли.

           Але якщо нова радянська влада взяла на сбе зобов'зок зробити всіх щасливими, всіх поголовно, то вона ретельно цього добивалася . У свойому розумінні. І горе було тому, хто не бажав бути таким щасливим, як йому передписувалось - міг засумніватися в благодійному впливі останніх постанов "рідної"партії та уряду. Або бачив своє особисте щастя трошки по іншому, як його увляла держава для своїх громадян .

                   І теж зрозуміло, що радянська влада не збиралася зупитятися на поголов'ї своїх громадян, а мріяла планетарними масштабами - защасливити все людство, що трапиться під руки.

           Знайшлися і брати по розуму. Народний Комісар Закордонних Справ СРСР Молотов знаходив у СРСР і Німеччині загальні риси: «обидві партії і обидві держави нового типу», тобто націонал-соціалістична партія Німеччини і комуністична партія СРСР близнюки-брати.

 Спільний парад 1939р. у Брест-Літовську.

Сумісне облаштування німецько-радянського кордону

Друга світова теж не додала пошани до радянської влади.

Кривавий слід. П’ять найбільших злочинів радянської влади проти мирного населення України в роки Другої cвітової

І зрозуміло, що бажаючих, котрі якщо не наважилися відкрито змагатися з радянською владою, то принаймні втекти від неї, було предостатньо.

        Те що В СРСР все шло шкереберть і потім свідчить Новочеркаський розстріл — назва подій у Новочеркаську (Ростовська область), що відбулися 1-2 червня 1962 року внаслідок страйку робітників Новочеркаського електровозобудівного заводу та інших містян через гостру недостачу продуктів харчування та товарів першої необхідності.

        Чим закінчила цей репресивно-тоталітарний режим, який страждав шпигуноманією і параноїдальним страхом перед уявним «кільцем ворогів» (дуже нагадує сучасну Росію) всім відомо - розвалився від спорохнілості.  Скасувавши диктатуру партії, спроби реформ зруйнували і всю радянську імперію, що на ній трималася.