Новини

Канів потерпає... від своєї культури й освіченості

НовиниWayBe1 коментарів

У бібліотекаря з багаторічним стажем Олени Бондаренко з 1 березня 2007 року лише два робочі дні на тиждень – вівторок і субота. За це Олена Володимирівна, як і сім її колег, отримуватиме близько 270 гривень щомісячної заробітної платні.

Рішення перейти на 0,5 або ж на 0,25 ставки для працівників міських музеїв і бібліотек ухвалила канівська влада у зв’язку з мізерним фінансуванням сфери культури. Директор міської бібліотеки Валентина Гривняк повідомила, що в такому жалюгідному становищі бібліотека не опинялася від часу свого заснування (у грудні цього року канівській книгозбірні виповниться 130 років).

У зв’язку з недостатністю коштів, виділених державою за формальною системою на культуру міста, потерпає практично вся культурна сфера Канева – працівники бібліотеки, музеїв народного декоративного мистецтва та історичного, бібліотеки-музею А. Гайдара. Наразі у Каневі простежується парадоксальна ситуація: жителі, маючи бажання і можливість отримувати більше "культурного продукту", потерпають від своєї культури і освіченості, бо державна формула не дозволяє утримувати в одному місті чотири повноцінні музеї. Порівняно з Каневом, у виграшному становищі ті райцентри, де функціонує лише один музей і бібліотека. Їм коштів більш-менш вистачає.

Міська влада Канева не в змозі компенсувати недостатність державних коштів з місцевого бюджету, бо у міській скарбниці коштів бракує навіть на найнагальніші потреби життєзабезпечення міста. Ще у березні до Прем’єр-міністра України Віктора Януковича з Канева надіслано листа з підписами міського голови Василя Коломійця за дорученням 46 депутатів міськради та трьох Героїв України з проханням розглянути питання додаткового фінансування Канева, надавши місту особливого статусу, адже від формульного підходу потерпає не лише культура духовної столиці України, але й міська освіта, де коштів також катастрофічно не вистачає.

Олена Бондаренко разом з кількома десятками працівників культури Канева сподіваються, що голос духовної столиці неодмінно мають почути в столиці нашої держави Києві.

Підготував: Лариса ЗЕЛЕНЕНКО
Джерело: "Прес-Центр"

Розмова громади

КОМЕНТАРІ 1

Історичні коментарі доступні лише для читання.

  1. Getman
    Так, ганебно фінансувати по формулі духовність і культуру. Від чого це? Чи не від вітсутності національного духу у тих, хто приймає такі рішення? Як при цьому не звернути увагу на публікації, які були раніше в пресі і в інтернеті з аналізом національного складу українських вищих органів влади, на процент присутності українців в державних органах, що планують розвиток українського життя і приймають та виконують бюджети його фінансування. І як не порівняти їх формульні підходи хоч би з реальними діями Симона Петлюри, в грудях якого билося серце справжнього українця? Приклад можна взяти канівський, з його (Петлюри) відношення до могили Т.Г. Шевченка в Каневі.

    Читайте про це не красиві виступи політиків, яким вже віри немає, а дослідження місцевого канівського науковця Зінаїди Панасівни Тарахан-Берези в її книзі "Святиня", розділ 3, "Симон Петлюра та Шевченкова могила", стор. 295-309. За цим прикладом потрібно шукати вирішення долі всих музеїв і бібліотек, які так само, як повітря, потрібні для національного відродження. Гинучі заклади культури свідчать про гинучу націю. Але ж Україна не вмерла і не вмре, бо в ній є українці і підростають ще нові, молодії. І обирати владу на виборах слід по формулі: "Україною мають керувати справжні українці", бо в іншому випадку профінансувавши нам культуру і освіту за своїми формулами вони наш український хліб і українське сало поділять між собою й нами за формулою, вирахованою з теореми Попандопала, як поділили вже кращі землі, зони відпочинку, ліси, берег Дніпра.